Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1982/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2016. Зареєстровано: 22.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2016.
Дата набрання законної сили: 16.11.2016
Результат оскарження 16.11.2016 Донецький апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  2/71/16
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.09.2016                                                              Справа №  908/1982/16
		 
		Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Комунального підприємства Бердянськводоканал Бердянської міської ради, м.Бердянськ, Запорізька область,
		до відповідача: Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради, м.Запоріжжя,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька обєднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя,
		про стягнення 97398,31 грн.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача:  ОСОБА_1 (довіреність №3800 від 13.09.2016 р.);
		від відповідача:  ОСОБА_2 (довіреність б/н від 11.07.2016 р.);
		від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність №4645/10/08-29-10 від 19.07.2016 р.);
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До господарського суду Запорізької області 27.07.2016р. звернулось комунальне підприємство Бердянськводоканал Бердянської міської ради з позовом до Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради про стягнення збитків у розмірі 97398,31 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами 26.12.2012р. укладено договір №4/13 про надання послуг з водопостачання. На виконання зазначеного договору відповідачем надано послуги водопостачання у березні 2014р. на суму 1734154,59 грн., у липні 2014р. на суму 2928459,30 грн. та у червні 2015р. на суму 1593933,72 грн. Позивачем здійснено оплату отриманих послуг платіжними дорученнями №853 від 14.08.2015р. на суму 100000,00 грн., №870 від 17.08.2015р. на суму 100000,00 грн., №1101 від 26.08.2015р. на суму 150000,00 грн., №1127 від 27.08.2015р. на суму 70069,09 грн., №1456 від 14.09.2015р. на суму 100000,00 грн., №1635 від 22.09.2015р. на суму 50000,00 грн. та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.07.2015р. на суму 14320,75 грн. Однак відповідач не зареєстрував податкові накладні на вищевказані суми, внаслідок чого позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 97398,31 грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду.
		Позов заявлено на підставі ст. ст. 217, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України. 
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/71/16 та призначено розгляд справи на 06.09.2016р.
		Ухвалою суду від 06.09.2016 р. відкладено розгляд справи на 14.09.2016 р. за клопотанням відповідача, у звязку з неявкою його представника та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в повному обсязі.
		В судовому засіданні 14.09.2016р. були присутні представники сторін та третьої особи, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. У відзиві на позов відповідач вказує, що за умовами договору про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012р. №4/13 відповідач зобовязався надати позивачу послуги водопостачання, а позивач - розрахуватись за їх надання. Відповідач свої зобовязання за договором виконав, а позивач  прострочив оплату наданих послуг. У звязку з систематичною несплатою позивачем коштів за отримані послуги відповідач не має змоги виконати свої грошові зобовязання перед бюджетом, працівниками та іншими контрагентами, що обумовило накладення арешту на всі рахунки та майно відповідача. У той же час, наскільки це можливо реєструє податкові накладні, на підтвердження чого надав копії зареєстрованої податкової накладної від 07.07.2015 р. та квитанції №1 про її реєстрацію на суму 14 320,75 грн.;  квитанції про відмову в реєстрації у звязку з відсутністю грошових коштів на рахунку від 22.09.2015 р., 14.09.2015 р., 14.08.2015 р.; копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних від 09.2015 р., від 08.2015 р., від 07.2015 р. Законодавчо встановлений порядок електронного адміністрування податку на додану вартість передбачає необхідність наявності грошових коштів та можливість розпоряджатись ними для реєстрації податкових накладних. Відповідач вказує, що відсутність можливості розпоряджатися коштами на власних рахунках (в силу накладення арештів) знаходиться в прямій залежності від повноти та своєчасності сплати позивачем за отримані послуги за договором. У звязку з цим відповідач вважає, що позивач не довів наявність збитків, оскільки відсутня протиправна поведінка відповідача повязана з невиконанням та неналежним виконанням саме господарських зобовязань, а також відсутній причинний звязок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в нездійсненні реєстрації податкових накладних, та розміром завданих позивачеві збитків. Також зауважує, що позивач не надав розрахунку збитків.
		Третя особа надала відзив на позов, в якому зазначила, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку  продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обовязкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обвязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної продавець/покупець має право подати до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяву зі скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано  податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації. Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з податку за такою операцією та стягнення суми податкового боргу. 
		В судовому засіданні 14.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
		26.12.2012 р. Комунальним підприємством Бердянськводоканал Бердянської міської ради (споживач, позивач у справі) та комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради (виробник, відповідач у справі) укладено договір №4/13 про надання послуг з водопостачання, відповідно до п. 1.1 якого виробник зобовязується надавати споживачу, який є оптовим споживачем, безперебійне надання послуг з питаного водопостачання  далі по договору «послуги» в обсягах, передбачених п. 2.1 договору та якісними нормативами, передбаченими в п. 2.3 договору, а споживач зобовязується прийняти надані послуги та платити їх у порядку та на умовах даного договору.
		Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору кількісний та якісний обсяг послуг з водопостачання оформляється щомісячним актом прийому-передачі води, який складається на підставі акту про зняття показників водолічильника, який підписується представниками виробника та споживача в останній календарний день звітного місяця. Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги. 
		Відповідно до п. 8.1 договору оплата за послуги водопостачання проводиться споживачем грошовими коштами на підставі отриманого рахунку та акту про надані послуги до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. 
		Пунктом 15.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з 01.01.2013 р. та діє до 31.12.2013 р. включно. 
		Додатковою угодою від 01.02.2013 р. сторони внесли зміни до договору щодо періоду та обсягу надання послуг, а також встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2013 р. ті діє до 30.04.2013 р. 
		Додатковою угодою від 12.02.2014 р. сторони внесли зміни до договору щодо періоду та обсягу надання послуг, а також встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2013 р. ті діє до 31.12.2015 р. включно.  
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору відповідачем надано позивачу послуги водопостачання у березні 2014р. на суму 1734154,59 грн., у липні 2014р. на суму 2928459,30 грн. та у червні 2015р. на суму 1593933,72 грн., що підтверджується актами від 31.03.2014 р., від 31.07.2014 р., від 30.06.2015 р., які підписані обома сторонами, та рахунками в№151 від 31.03.2014 р. на суму 1734154,59 грн., №384 від 31.07.2014 р. на суму 2928459,30 грн. та № 320 від 30.06.2015 р. на суму 1593933,72 грн., всього на суму 6 256 547,61 грн.
		Позивачем здійснено часткову оплату отриманих послуг платіжними дорученнями №853 від 14.08.2015р. на суму 100000,00 грн. (за липень 2014 року), №870 від 17.08.2015р. на суму 100000,00 грн. (за липень 2014 року), №1101 від 26.08.2015р. на суму 150000,00 грн. (за липень 2014 року), №1127 від 27.08.2015р. на суму 70069,09 грн. (за березень 2014 року), №1456 від 14.09.2015р. на суму 100000,00 грн. (за березень 2014 року), №1635 від 22.09.2015р. на суму 50000,00 грн. (за березень 2014 року) та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.07.2015р. на суму 14320,75 грн. (за червень 2015 року), всього на суму 584 389,84 грн.
		Комунальне підприємство Бердянськводоканал Бердянської міської ради є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 08.07.2011 р. №100343835.
		Пунктом 8.4 договору передбачено, що у відповідності із вимогами діючого законодавства та цього договору виробник надає споживачу податкові накладні. 
		Комунальне підприємство Бердянськводоканал Бердянської міської ради зверталося до господарського суду Запорізької області з позовом у справі №908/857/16 про зобов'язання Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, складені ним на дату виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість від операцій з надання послуг водопостачання комунальному підприємству Бердянськводоканал Бердянської міської ради згідно договору № 4/13 про  надання  послуг  з водопостачання  від  26.12.2012р., а саме на дату отримання від комунального підприємства Бердянськводоканал Бердянської міської ради коштів на банківський рахунок згідно платіжних доручень № 853 від 14.08.2015р.; № 870 від 17.08.2015р.; № 1101 від 26.08.2015р.; № 1127 від 27.08.2015р.; № 1456 від 14.09.2015р.; №1635 від 22.09.2015р.;  № 1797 від 01.10.2015р.; № 1-818 від 02.10.2015р.; №1886 від 06.10.2015р.; №1906 від 07.10.2015р.; №1929 від 08.10.2015р.;  № 1975 від 12.10.2015р.: № 2249 від 26.10.2015р.;  № 2038 від 15.10.2015р.; № 2055 від 16.10.2015р.; №2085 від 19.10.2015р.; №2124 від 20.10.2015р.; №2179 від 21.10.2015р.; № 2192 від 22.10.2015р.; №2236 від 23.10.2015р.; №2004 від 13.10.2015р.; № 2303 від 27.10.2015р.; № 2312 від 28.10.2015р.; № 2325 від 29.10.2015р.; №2406 від 04.11.2015р.; № 2407 від 04.11.2015р.; № 2476 від 09.11.2015р.; №2509 від 11.11.2015р.; № 2548 від 12.11.2015р.; № 2630 від 17.11.2015р.; №2631 від 17.11.2015р.; №2871 від 27.11.2015р.; № 2691 від 19.11.2015р.; № 2711 від 20.11.2015р.;  № 2818 від 25.11.2015р.; № 2784 від 24.11.2015р.; № 2754 від 23.11.2015р.; №2652 від 18.11.2015р.; №3306 від 21.12.2015р.; № 3344 від 22.12.2015р.; № 3381 від 23.12.2015р.; №3390 від 24.12.2015р.; № 9 від 23.12.2015р., № 4229 від 16.02.2016р.; № 4263 від 18.02.2016р.; № 4324 від 23.02.2016р.; №4391 від 26.02.2016р.; № 4476 від 02.03.2016 р.; № 4521 від 04.03.2016р.; № 4640 від 12.03.2016р.; № 4670 від 14.03.2016р.; а також згідно акта звіряння розрахунків від 01.11.2015р., факсограми № 007-40/15635 від 13.10.2015 р., листа № 3319 від 29.10.2015р., акта звіряння розрахунків від 30.11.2015 р., факсограми від 25.11.2015р., листа №3581 від 25.11.2015р., акта звіряння розрахунків від 31.12.2015р., листа № 08 від 31.12.2015р., схеми проведення розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за грудень 2015р., акта звіряння розрахунків від 01.02.2016р., листа № 258 від 25.01.2016р., схеми проведення розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за січень 2016р., акта звіряння розрахунків від 01.03.2016р., листа № 751 від 29.02.2016р., схеми проведення розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за лютий 2016р., угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.01.2016р., від 07.07.2015р.
		При розгляді справи №908/857/16 судом встановлено, що відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
		Таким чином, на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (отримання коштів від позивача) відповідач зобов'язаний зареєструвати податкові накладні на вищевказані суми.
		Тобто, навіть у разі наявності боргу позивача перед відповідачем у розмірі 18 млн. грн. відповідач не звільняється від обов'язку зареєструвати податкові накладні на кожну суму отриманих ним грошових коштів, які зазначено вище.
		Однак, відповідачем не здійснено такої реєстрації, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 14.08.2015р. по 29.03.2016р.
		Позивачем в адресу відповідача направлено листи № 3850 від 29.12.2015р., №666 від 02.03.2016р. щодо реєстрації податкових накладних з вищевказаних операцій, однак станом на день подання позову відповідачем не здійснено реєстрацію податкових накладних, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних.
		Відповідно до листа ГУ ДФС у Запорізькій області № 610/10/08-01-08-00-08 від 24.02.2016р. податкові накладні Відповідачем надаються з помилкою.
		Відповідач, як на підставу неможливості реєстрації податкових накладних посилається на наявність арешту грошових коштів, які знаходяться на всіх його рахунках, у зв'язку з чим у нього не було можливості з серпня 2015р. по сьогоднішній день переховувати грошові кошти на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ.
		Однак, відповідачем реєструвалися податкові накладні, видані в адресу КП Бердянськводоканал БМР, 11.08.2015р., 14.08.2015р., 15.09.2015р., 16.09.2015р., 15.10.2015р., що підтверджується витягами з ЄРПН № 300454 від 10.11.2015р., № 318829 від 16.09.2015р., №318795 від 16.09.2015р., № 14311547 від 14.08.2015р., № 12311405 від 12.08.2015р.
		Крім того, КП Облводоканал ЗОР відкрито рахунки у ПАТ Мотор-Банк та у АТ Райффайзен банк Аваль, на який перераховувалися позивачем грошові кошти (листи №12/2231 від 13.05.2016р., № 04/40 від 12.01.2015р., довідка № 1838 від 01.06.2016р.).
		Внаслідок не реєстрації податкових накладних з боку відповідача позивач також позбавлений можливості реєструвати податкові накладні, видані контрагентам, які також заявляють претензії до позивача (листи № 0/03.1-196 від 17.05.2016р., № 698 від 13.05.2016р.).
		Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		З урахуванням наведеного, рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2016 р. у справі №908/857/16 позовні вимоги Комунального підприємства Бердянськводоканал Бердянської міської ради були задоволені. Зобов'язано Комунальне підприємство Облводоканал Запорізької обласної ради зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, складені Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради на дату виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість від операцій з надання послуг водопостачання Комунальному підприємству Бердянськводоканал Бердянської міської ради згідно договору № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012р., а саме на дату отримання від Комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради коштів на банківський рахунок згідно зазначених у позові документів, що підтверджують оплату.
		Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2016 р. у справі №908/857/16  не було оскаржено та набрало законної сили. 
		У звязку з нездійсненням відповідачем реєстрації податкових накладних за фактом отримання коштів від позивача, позивач вказує, що втратив право на віднесення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість у розмірі 97398,31 грн., тому просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 97398,31 грн.    
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського кодексу та п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.  
		Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Відповідно до ч. 1 ст.   224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Пунктом 4 ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України також передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.
		Частини 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. 
		Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
		Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
		Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.
		Враховуючи положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, встановлену ст. 614 Цивільного кодексу України презумпцію вини заподіювача шкоди, положення ч. 2 статті 623 Цивільного кодексу України, за якими розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні збитків.
		Позивач надав суду письмові пояснення щодо складу господарського правопорушення, в яких пояснив, що факт господарського правопорушення  це нездійснення реєстрації податкових накладних з боку відповідача, що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2016 р. у справі №908/857/16. Збитками є сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 97398,31 грн. від операцій з оплати придбаних послуг водопостачання, право на який втрачено відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Втрачений податковий кредит з ПДВ позивачем віднесено до збитків, на підтвердження чого позивач надав журнал проводок за 30.06.16  30.06.16 949, 644, а також звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року (рядок 2180). Вказує, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивач звільняється від сплати ПДВ до бюджету на суму податкового кредиту з ПДВ. У звязку з не здійсненням реєстрації відповідачем податкових накладних позивач втратив право на зменшення розміру плати ПДВ до бюджету на суму втраченого податкового кредиту з ПДВ, тобто 97398,31 грн.
		На підтвердження сплати ПДВ позивачем надані суду платіжні доручення №1413 від 11.09.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №1482 від 15.09.2015 р. на суму 20 000,00 грн., №1525 від 16.09.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №1559 від 17.09.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №1582 від 18.09.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №1609 від 21.09.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №1658 від 22.09.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №1675 від 23.09.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №1696 від 24.09.2015 р. на суму 20 000,00 грн., №1733 від 25.09.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №1747 від 28.09.2015 р. на суму 25 000,00 грн., №1770 від 29.09.2015 р. на суму 25 000,00 грн., №1780 від 30.09.2015 р. на суму 35 000,00 грн., №1799 від 01.10.2105 р. на суму 10 000,00 грн., №1908 від 07.10.2015р. на суму 30 000,00 грн., №1937 від 08.10.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №2002 від 12.10.2015 р. на суму 38 000,00 грн., №2018 від 13.10.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №2022 від 15.10.2015 р. на суму 35 000,00 грн., №2074 від 16.10.2015 р. на суму 35 000,00 грн., №2090 від 19.10.2015 р. на суму 20 000,00 грн., №2159 від 20.10.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №2158 від 20.10.2015 р. на суму 35 000,00 грн., №2180 від 21.10.2015 р. на суму 40 000,00 грн., №2191 від 21.10.2015 р. на суму 20 000,00 грн., №2224 від 22.10.2015 р. на суму 45 000,00 грн., №2248 від 23.10.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №2247 від 23.10.2015 р. на суму 35 000,00 грн., №2297 від 26.10.2015 р. на суму 40 000,00 грн.
		Причинний звязок між порушенням та завданими збитками позивач вбачає в тому, що наявність права на податковий кредит з ПДВ залежить від реєстрації податкових накладних. Не здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних потягло втрату права на податковий кредит з ПДВ у позивача.
		Стосовно вини позивач зауважив, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводить особа, яка порушила зобовязання.
		Суд зазначає, що виходячи із змісту ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України відшкодування збитків в господарському процесі є способом захисту цивільних прав та інтересів, який застосовується у випадку порушення зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В даному випадку спірні правовідносини сторін з приводу видачі та реєстрації податкових накладних не регулюються норами цивільного та господарського законодавства.  
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, що встановлено в п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу.
		Встановлений у п 8.4 договору про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012р. №4/13 обовязок виробника надати споживачу податкові накладні не є підставою для виникнення у відповідача цивільних та господарських зобовязань перед позивачем щодо надання податкових накладних, оскільки цей пункт договору фактично дублює положення податкового законодавства щодо видачі податкових накладних, про що також свідчить відсилання в даному пункті договору на те, що виробник надає споживачу податкові накладні у відповідності із вимогами діючого законодавства. Слід зазначити, що даний договір не встановлює обовязку відповідача перед позивачем реєструвати податкові накладні. 
		Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пп.201.7 п. 201 Податкового кодексу України).
		Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Згідно з абз. 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Згідно з абз. 10, 14, 17, 18 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобовязань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
		У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у звязку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
		Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобовязаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з податку за такою операцією.
		Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
		Враховуючи викладене, права позивача в разі не здіснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. 
		Позивач не надав суду доказів звернення до податкової служби зі скаргою на дії відповідача.
		Відповідач, у свою чергу, пояснив суду, що законодавчо встановлений порядок електронного адміністрування податку на додану вартість передбачає необхідність наявності грошових коштів та можливість розпоряджатись ними для реєстрації податкових накладних. Реєстрація податкових накладних не була ним проведена через відсутність коштів на оплату за задійснення реєстрації, оскільки на рахунки відповідача накладений арешт. 
		Так, Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. № 569, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін, передбачено необхідність відкриття платником рахунку у системі електронного адміністрування податку, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Пункт 9 вказаного Порядку передбачає, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок.
		Відповідач надав суду копії постанов Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 23.10.2014р. ВП №32406201, від 20.10.2015р. ВП№42652378, від 15.03.2016 р. ВП№42652378 про накладення арешту на всі кошти, що містяться на рахунках відповідача. Таким чином, починаючи з 23.10.2014 р. на всі кошти відповідача був накладений арешт, тому він не міг вільно розпоряджатися коштами на своїх рахунках.
		У той же час, відповідач вказує, що наскільки це можливо він реєструє податкові накладні, на підтвердження чого надав копії зареєстрованої податкової накладної від 07.07.2015р. та квитанції №1 про її реєстрацію на суму 14 320,75 грн.;  квитанції про відмову в реєстрації у звязку з відсутністю грошових коштів на рахунку від 22.09.2015 р., 14.09.2015 р., 14.08.2015 р.; копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних від 09.2015 р., від 08.2015 р., від 07.2015 р. 
		Таким чином, в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення збитків, оскільки відсутня протиправна поведінка відповідача повязана з невиконанням та неналежним виконанням саме господарських зобовязань. Фактично спірні права та обовязки щодо реєстрації виникли у відповідача з податкових правовідносин та не регулюються в силу ст. 1 ЦК України та ст. 3 ГК України цивільним та господарським законодавством. 
		Також суд зазначає, що пред'явлена до відшкодування сума в розмірі 97398,31 грн. не підпадає під визначення збитків, наведене у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.224 Господарського кодексу України, оскільки ця сума не є втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, або втратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Оскільки позивач в будь-якому випадку згідно вимог податкового законодавства повинен був сплатити суму ПДВ в ціні товару, а сума компенсації ПДВ не є витратами або втраченими доходами позивача. Крім того, така компенсація здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а не в зобовязальних правовідносинах позивача та відповідача за договором від 26.12.2012р. №4/13 про надання послуг з водопостачання, на який посилається позивач у якості підстави виникнення зобов'язань. 
		Таким чином, в даному випадку відсутній і причинно-наслідковий звязок між поведінкою відповідача щодо здійснення своїх зобовязань за договором та предявленою позивачем до стягнення сумою. 
		За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		В позові відмовити.
		 
		                            Суддя                                                            Т.В.Мойсеєнко
		 
		 
		Повне рішення оформлено і підписано,
		згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  19.09.2016р.
		і набирає законної сили після закінчення
		десятиденного строку з дня його підписання.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...