Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/836/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2016. Зареєстровано: 22.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2016.
Дата набрання законної сили: 24.01.2017
Результат оскарження 24.01.2017 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 вересня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/836/1615 год. 58 хв. 
		 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючої судді: Хом'якової В.В.,
		при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,   
		за участю:
		представників позивача -  Фелів О.О., Чорнія Р.Ю., Сапожкової І.В., Єрьоменко О.В., Гнатюк Н.Я.,
		представників відповідача - Кравченка П.Г., Онищенко  К.О., Почтаренко І.Ю., Попової О.М.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія"      до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області        про скасування податкових повідомлень - рішень,
		 
		встановив:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач), в якому з урахуванням доповнень до позовної заяви просить скасувати податкові повідомлення-рішення:
		- від 28.03.16 № 0000292222 про застосування  штрафу в сумі  114354 грн. 39 коп. за неподання  звіту  про здійснені контрольовані операції або не включення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового Кодексу;
		- від 29.06.16 № 0000831422 про зменшення  суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 7661760 грн.;
		- від 29.06.16  № 0000871422  про зменшення суми бюджетного відшкодування на 2415791  грн.  та застосування штрафу в сумі  1207895,50 грн.;
		- від 29.06.16 № 0000861422 про зменшення розміру  від'ємного значення по податку на додану вартість на 344612 грн.;
		- від 29.06.16 № 0000841422 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на  775803 грн. та застосування  193950,75 грн. штрафних санкцій.
		Податкові повідомлення-рішення були прийняті за висновками документальної планової виїзної  перевірки ТОВ «Дунапак Таврія» з питань  дотримання вимог  податкового законодавства  за період з 01.10.13 по 31.12.14, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 по31.12.14, за наслідками  якої був складений акт перевірки від 14.03.16 № 17/21-22-22-01/38045226, та результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України (рішення від 06.06.16  № 12407/6/99-99-11-01-01-25). Позивач вважає прийняті рішення такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам перевірки, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях, контролюючим органом при складанні акту перевірки необґрунтовано  складений висновок про  продаж  продукції позивачем пов'язаній особі за цінами, нижчими від звичайних, неправильно застосований метод визначення звичайних цін "витрати плюс", порушена методика визначення звичайної ціни, собівартість продукції обчислена неправильно. Позивач  вказує на неправильне  донарахування зобов'язань по податку на додану вартість при продажу макулатури, яка утворювалась під час виробництва гофрованого паперу та картону, гофротари, ототожнення відходів виробництва з товарами. Позивач не  формував податковий кредит з придбання макулатури і не здійснював  виробництво макулатури, яка не є готовою товарною продукцією. В доповненні до позовної заяви позивач посилається на визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток  з пропуском  строку давності,  передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України. Також  вказує на те, що при формуванні податкового повідомлення рішення від 29.06.2016 за № 0000831422 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із частковим задоволенням скарги позивача згідно рішення Державної фіскальної служби України від 06.06.2016, відповідачем допущено помилку в частині зменшення від'ємного значення за липень - грудень 2013, зокрема в суму 215 566 грн. було помилково включено 110 248,74 грн. витрат за договором про ІТ послуги, підставність віднесення яких було підтверджено ДФС України у згаданому рішенні. При перевірці  наданого позивачем  звіту про контрольовані операції за 2014 рік фіскальна служба помилково ототожнює двох різних контрагентів позивача, що мають схожі назви, однак є зовсім різними юридичними особами, та з якими укладені різні контракти, це  нерезидент Hambuger Containerboad Gmbh.,  Аustria, та нерезидент Hambuger Hungaria LTd.,  Угорщина. 
		Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.
		Головне управління ДФС у Херсонській області (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ "Дунапак Таврія" реалізовувало  власно вироблену продукцію пов'язаній особі за заниженими цінами, нижче собівартості виробництва, що  вплинуло на завищення збитків товариства та заниження податкового зобов'язання. Не були  дотримані правила ст. 199 ПКУ щодо  часткового віднесення до податкового кредиту  суми ПДВ  пропорційно частки використання  товарів в оподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях.  Вказує на те, що підприємство занизило у звіті про контрольовані операції їх обсяг з ТОВ «Дунапак-Україна на 67943 грн., та з нерезидентом Hambuger Containerboad Gmbh. на 11367496 грн. 
		 Представники відповідача  прибули в судове засідання, просять відмовити  в задоволенні позову.
		 Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне. 
		Публічне акціонерне товариство «Дунапак Таврія»  є юридичною особою, платником податків, зареєстроване  21.12.2011.
		При проведені документальної планової виїзної  перевірки ТОВ «Дунапак Таврія» з питань  дотримання вимог  податкового, валютного та іншого  законодавства  за період з 01.10.12 по 31.12.14 (акт перевірки від 14.03.16 № 17/21-22-22-01/38045226), фахівцями Головного управління ДФС у Херсонській області було  виявлено, що ТОВ «Дунапак Таврія» порушено:
		- п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР; п.п.39.1, 39.2 ст.39, пп. 139.1.13 п. 139.1 ст.139 , пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України, в результаті чого, завищено від ємне значення об'єкту оподаткування  на суму 9 032 434 грн.;
		- п. 180.2 ст. 180, абз. б) п.185.1 ст.185, пп. 187.8 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 190.2 ст.190, п.198.2 ст.198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3, п. 199.6 ст. 199, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 п. 200.6 ст.200, п.201.6, п.201.10, п. 201.12 ст. 201, п.208.2, п.208.3, п. 208.5 ст.208, п. 23 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми, що підлягали бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2), на загальну 4 159 540 грн.; 
		- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 25) на загальну суму 3 377 298 грн.;
		- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового  кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) всього на числі: грудень 2014 року на суму 935 587 грн.;
		- порушено          пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України щодо заниження обсягів контрольованих операцій до поданого звіту на загальну суму 29 247 656 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 17 812 217 грн., за 2014 рік на суму 11 435 439 грн. та інші порушення податкового законодавства. 
		Відповідно до висновків акту перевірки за період  жовтень 2012 рік - грудень 2014 р. позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 133130684 грн. Перевіркою  повноти визначення податку на прибуток  встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування  на суму на суму 9 032 434 грн.,  в тому числі на суму 7284277 грн. (за 2012 рік  у сумі 1295519 грн., за 2013 рік у сумі 5988758 грн.) внаслідок порушення  п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від  28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 39.1, 39.2 ст. 39, пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме:  ТОВ «Дунапак  Таврія» занижено дохід, отриманий від продажу товарів (гофролистів) пов'язаній особі - ТОВ «Дунапак Україна», який визначається відповідно до договірних цін, але не менших  від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна  ціна  на такі товари відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари. В акті вказано, що дохід повинен визначатись  відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, оскільки  договірна ціна на такі товари  відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни. З посиланням на пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 39 ПКУ ,  п.8 підрозділу XX Податкового кодексу України фіскальною службою був застосований метод визначення звичайної ціни "витрати плюс", оскільки всі інші попередні методи не могли бути застосовані.   ГУ ДФС зазначає, що за результатами перевірки здійснено співставлення собівартості готової продукції (гофролистів та іншої готової продукції)  з доходом від реалізації  з урахуванням повернення товарів  на адресу ТОВ «Дунапак Україна» та іншим не пов'язаним особам. В додатку  до акту перевірки №16 «Розрахунок визначення звичайної ціни ТОВ «Дунапак Таврія» при реалізації пов'язаній особі ТОВ «Дунапак Україна» посадовими особами відповідача визначено договірну ціну за доходом від реалізації та звичайну ціну за собівартістю реалізованої готової продукції. Перевіркою встановлено, що договірні ціни відрізняються від звичайних цін та є нижчими більш ніж на 20 відсотків. Реалізація товару за договірними цінами, нижчими за звичайні, призвела до заниження доходів від реалізації продукції на суму 7 284 277 грн., у тому числі по періодам : за листопад 2012 року на суму 122 603,27 грн., за грудень 2012 року на суму 1172 915,42 грн., січень 2013 року на суму 1 287 157,72 грн., лютий 2013 року на суму 711 448,1 грн., березень 2013 року на суму 1 081 547,48 грн., квітень 2013 рік на суму 877 033,8 грн., травень 2013 року на суму 1 045 321,08 грн., серпень 2013 року на суму 986 249,47 грн. Дане порушення вплинуло і на податок на додану вартість.
		Також фахівцями  ДФС було виявлено, що  за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 ТОВ «Дунапак Таврія» включило до складу  витрат витрати, понесені з придбанням у нерезидентів послуг (робіт) з консалтингу, на суму 1847492 грн. 15 коп. Відповідно до  пп. 139.1.13 п. 139.1  ст. 139 ПКУ витрати, понесені (нараховані)  у звітному періоді у зв'язку з придбанням  у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь  постійних  представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 ст. 160 ПКУ в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, що передує звітному. Дохід  від реалізації продукції декларації підприємства за 2012 р. склав  2483388 грн. Обсяг 4 % складає 99335 грн. 52 коп. Тобто, підприємство  повинно було віднести до складу витрат  витрати з консалтингу, наданих нерезидентами,  у обсязі 99335 грн. 52 коп., таким чином підприємством завищено валові витрати  на суму 1847492 грн. 15 коп. 
		За перевіряємий період  ТОВ «Дунапак Таврія»  задекларувало    ПДВ до сплаті до бюджету  в сумі 5189994 грн., від'ємного значення ПДВ (ряд. 19 декларацій) на суму 28485471 грн.,  до відшкодування  на рахунок  платнику у банку  20585494 грн., в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (ряд. 23.2) на суму 6843619 грн.  Перевіркою було  встановлено:
		- завищення суми, що підлягали бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) на загальну 4 159 540 грн., у тому числі по періодам : вересень 2013 року на суму 2 623 389 грн., березень 2014 року на суму 41 685 грн., липень 2014 року на суму 351 331 грн., серпень 2014 року на суму 479 309 грн., вересень 2014 року на суму 663 829 грн.;
		- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 25) на загальну суму 3 377 298 грн. у тому числі по періодам: жовтень 2013 року на суму 384 691 грн., лютий 2014 року на суму 499 725 грн., березень 2014 року на суму 483 252 грн., квітень 2014 року на суму 86 497 грн., травень 2014 року на суму 131 207 грн., вересень 2014 року на суму 538 347 грн., жовтень 2014 року на суму 491 452 грн., листопад 2014 року на суму 762 127 грн.; 
		-  завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового  кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) всього на числі: грудень 2014 року на суму 935 587 грн.
		Так, в акті перевірки (т. 1 арк. справи 24-25) зазначено, що  платником  було  допущено занижено  податкових зобов'язань з ПДВ  на суму 6541697 грн. за перевіряємий період, в тому числі внаслідок  невірно визначеної бази оподаткування операцій з постачання товарів (гофролистів та іншої готової продукції) на адресу пов'язаної особи ТОВ «Дунапак Україна», яка визначається  виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін, визначених  відповідно до  ст. 39 ПКУ, чим занижено  ПДВ на загальну суму 1456855 грн. 26 коп., в тому числі за листопад 2012 року - 24520 грн., грудень 2012 року -  234583 грн., січень 2013 року - 257431 грн., лютий 2013 року - 142290 грн., березень 2013 року - 216310 грн., квітень 2013 року -  175407 грн., травень 2013 року - 209064 грн., серпень 2013 року - 197250 грн. Крім того, було виявлено  порушення  абз. б) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПКУ, товариством не нараховані зобов'язання з ПДВ  при отриманні винагороди (бонусу) від нерезидентів у зв'язку  з досягненням певних  обсягів постачання товарів на загальну суму 4936218 грн. 84 коп., та інші порушення. 
		Також було виявлено завищення податкового кредиту на суму 1930729 грн. за січень-грудень 2014 року, в дану суму входить  сума заниження податкового кредиту на  45741596 грн. внаслідок його нерозподілу  пропорційно  розміру використання в оподатковуваних операціях та  неоподатковуваних (звільнених) операціях. Для здійснення виробництва гофролиста та гофротари підприємство придбавало товари, роботи, послуги, на території України та здійснювало ввезення імпортного паперу та картону, суми вхідного ПДВ були включені підприємством у 2014 році до податкового кредиту повністю до рядку 10.1 (колонка Б) та до рядку 12.1 колонка Б Декларації. Під час виготовлення продукції з картону та паперу підприємство отримувало додатковий товар - макулатуру, яку реалізовував на території та за межі митної території України. Операції з постачання макулатури протягом 2014 року звільнялись від оподаткування (неоподатковувались) відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Таким чином, підприємство протягом 2014 року здійснювало оподатковані та неоподатковані операції, а до податкового кредиту включав повністю вхідний ПДВ. В порушення норм ст. 199 ПКУ ТОВ «Дунапак Таврія» здійснюючи оподатковані та не оподатковані операції, відносив суми вхідного ПДВ до податкового кредиту повністю, а не включав частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає  частці використання таких товарів /послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.  ГУ ДФС не застосовано  приписи п. 199.6 ст.199 Податкового кодексу України, якими передбачено, що розподіл не застосовується і податковий кредит не зменшується в разі, зокрема,  постачання  платником податку  відходів і брухту чорних і кольорових металів, які  утворилися у такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розбиранні (демонтажу) ліквідованих  основних фондів та інших подібних операцій. В  акті перевірки  здійснено розрахунок тієї частини вхідного ПДВ, яка припадає саме на такі оподатковувані операції в додатку № 2,1 до акту, які повинні відображатись у рядку 15.1 Декларації: зроблено перенесення показників із рядків 10.1, 12.1 колонки Б до рядка 15.1 колонки Б Декларації за вирахуванням частки макулатури 4,05 %, яка використовується в неоподаткованих операціях. Підприємством завищено податковий кредит на суму придбаного ПДВ, на який припадають неоподатковані операції з виготовленої макулатури на загальну суму 1 930 729 грн., у тому числі січень 2014 року на суму 98 888 грн., лютий 2014 року на суму 45 323 грн. березень 2014 року на суму 67 229 грн. квітень 2014 року на суму 53 897 грн. травень 2014 року на суму 96 980 грн червень 2014 року на суму 151 547 грн. липень 2014 року на суму 190 335 грн. серпень 2014 року на суму 176 281 грн. вересень 2014 року на суму 263 987 грн. жовтень 2014 року на суму 161 927 грн. листопад 2014 року на суму 279 723 грн.,  грудень 2014 року на суму 344 612 грн.
		          У акті перевірки (т.1 арк. справи 66,67) вказано, що підприємство в порушення пп. 39.2.1.1 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України подало звіт про контрольовані операції за 2014р. і у цьому звіті занизило на 11367496 грн. обсяг контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом Hambuger Containerboad Gmbh  та ТОВ "Дунапак-Україна". Згідно  пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Відповідно до пп.39.2.1.1 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції з придбання (продажу)          товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; господарські          операції з          придбання          (продажу)          товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік. Згідно з пп.39.2.1.4. пп.39.2.1 п.39.2 ст. 39 ПК України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом  дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік. 
		За звітом за 2014 рік задекларований обсяг контрольованих операцій 484 576 902 грн. Перевіркою повноти визначення обсягу контрольованих операцій встановлено його завищення на загальну суму 272 827 716 грн. в т.ч. в рахунок механічної помилки завищення встановлено в сумі 284 127 269 грн. та заниження в сумі 11 435 439 грн.  Перевіркою встановлені заниження контрольованих операцій  з ТОВ "Дунапак-Україна" по звіту про контрольовані операції за 2014 року в сумі 67943 грн. (76808808 грн. - 76740865 грн.). При досліджені контрольованих операцій з контрагентом-нерезидентом, встановлено, що в звіті про контрольовані операції  відображені операції з придбання паперу від Hambuger Containerboad Gmb з березня 2013 року по контракту від 17.12.2013 № 1712/2013. В ході перевірки встановлено що за період з 01.01.2014 року по 05.03.2014 року отримано папір від Hambuger Hungaria LTd., відповідно до контракту від 11.09.2012 № 6036/2012. Відповідно до інвойсів за даний період по даному контракту вказаний постачальник Hambuger Containerboad Gmb, в подальшому по поставках, здійснених у періоді після 05.03.2014 проводяться Сгеdit Note по поставках до 05.03.2014 на зменшення заборгованості по рахунку 632 по Hambuger Containerboad Gmb. При цьому використовуються бланки з назвою Hambuger Containerboad Gmb (Сгеdit Note, Інвойси) при поставках по контракту №6036/2012, а тому підлягають включенню до складу контрольованих операцій по контрагенту Hambuger Containerboad Gmb. До Звіту про контрольовані операції за 2014 рік не включені операції відповідно до контракту від 11.09.2012 № 6036/2012 на суму 12 004 110,52 грн. (додаток №35 до акту, т. 1  арк. справи 71). Таким чином, перевіркою встановлено, що загальна сума контрольованих операцій з Hambuger Containerboad Gmb за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 складає 135 076 264 грн. ТОВ «Дунапак Таврія» у 2014 році також здійснено коригування обсягів отриманої продукції  за заборгованості  постачальнику у бік зменшення на підставі Сгеdit Note по здійсненим операціям поставки до 01 січня 2014 року (додаток № 35, 36), що не відповідає вимогам стандартів бухгалтерського обліку, а саме Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 N 246. Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що  зменшення обсягів поставок у періоді з 01.09.2013 року по поставках, здійснених до 01.09.2013 року на підставі Сгеdit Note, призвело до заниження обсягів контрольованих операцій, що є порушенням п. 4.20, п. 4.21, п. 4.22, п. 4.23, п. 4.24, п. 4.25, п. 4.26 наказу Міністерства доходів і зборів України від 11.11.2013 N 669 «Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції». За результатами перевірки розбіжність між встановленою сумою контрольованих операцій та задекларованими обсягами по контрагенту-нерезиденту (без врахування механічної помилки) складає - 11 367 496 грн. (135 076 264 грн. - 123 708 768 грн.), таким чином, в порушення пп.39.2.1.1 п.39.2.1 ст.39 Податкового кодексу України занижено обсяг контрольованих операцій по контрагенту- нерезиденту Hambuger Containerboad Gmb на 11 367 496 грн., по  контрагенту ТОВ «Дунапак Україна» на суму 67943 грн.
		ГУ ДФС у Херсонській за наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.16 № 0000292222 про застосування  штрафу в сумі  114354 грн. 39 коп. (т. 1 арк. справи 5), та податкові повідомлення-рішення №0000282222, №0000232222, №0000252222, №0000262222, №0000242222, які суду не надані, оскільки є відкликаними.
		Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за висновками перевірки в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України від 06.06.16  № 12407/6/99-99-11-01-01-25 скарга позивача була частково задоволена, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 28.03.16 №0000292222; скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 28.03.16 №0000282222; скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 28.03.16 №0000232222 в частині зменшення перевіркою витрат по послугам, отриманим за договором про надання ІТ-послуг від 18.01.13 №1801/2013 від ТОВ "Прінцхорн Холдинг" (Австрія), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишає без змін; скасовані  податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 28.03.16 №0000252222, №0000262222, №0000242222 в частині збільшення перевіркою податкових зобов'язань з ПДВ на суму отриманих мотиваційних бонусів на суму ПДВ 4936218,84 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін; скаргу - частково задоволено. 
		Статтею 60 ПКУ передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: ...п. 60.1.2 контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу...  У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1  статті 60 ПКУ, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.
		Відповідачем було сформовано  та надіслано ТОВ «Дунапак Таврія» податкові повідомлення-рішення  від  29.06.16 № 0000831422 про зменшення  суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 7661760 грн.,  від 29.06.16  № 0000871422  про зменшення суми бюджетного відшкодування на 2415791  грн.  та застосування штрафу в сумі  1207895,50 грн.,  від 29.06.16 № 0000861422 про зменшення розміру  від'ємного значення по податку на додану вартість на 344612 грн.,  від 29.06.16 № 0000841422 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на  775803 грн. та застосування  193950,75 грн. штрафних санкцій.
		Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до  суду з даним  позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області: 
		- від 28 березня 2016 року № 0000292222 про  застосування  штрафу в сумі 114 354 грн. 39 коп.;  
		- від 29.06.16 № 0000831422  про зменшення  суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 7 661 760 грн.; 
		-  від 29.06.16 № 0000871422 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на  2 415 791 грн. та застосування 1 207 895,50 грн. штрафу; 
		- від 29.06.16 № 0000861422 про  зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість 344 612 грн.;
		-  від 29.06.16 № 0000841422 про збільшення суми  грошового зобов'язання з податку на додану вартість  на 775 803 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 193 950 грн. 75 коп.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		1. Що стосується податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС України  від 28.03.16 № 0000292222  про застосування штрафу в сумі  114354 грн. 39 коп., відповідно до  пп. 39.2.1.1. ПКУ, п. 120.3 ПКУ, за не включення до звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції за 2014 рік , то суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про  скасування даного повідомлення-рішення з огляду на таке.  В акті перевірки від 14.03.2016 №21-22-22-01/38045226 (стор. 61-62) вказано, що товариство занизило обсяг контрольованих операцій з ТОВ «Дунапак-Україна на 67943 грн., з нерезидентом Hambuger Containerboad Gmbh. на 11367496 грн. В обґрунтування такого висновку в акті зроблено посилання на те, що у звіті про контрольовані операції за 2014р. відображено операції по вказаному контрагенту, здійснені на підставі контракту від 17.12.2013р. №1712/2013, однак занижений обсяг цих операцій, не враховано операції, здійснені за період з 01.01.2014  по 05.03.2014  відповідно до контракту від 11.09.2012 № 6036/2012, укладеного з нерезидентом Hambuger Hungaria LTd. Представники  відповідача в судовому засідання стверджували про об'єднання цих двох  контрагентів-нерезидентів в одну компанію. Про це, на думку відповідача, свідчив той факт, що при врегулюванні взаємовідносин щодо бракованої або пошкодженої при транспортуванні продукції при поставках по контракту №6036/2012 від 11.09.12 від Hambuger Hungaria LTd  використовуються бланки Сгеdit Note компанії  з назвою Hambuger Containerboad Gmb.
		Суд  вважає такі висновки представників відповідача про  злиття двох компаній або поглинання  однією одної припущеннями  ГУ ДФС у Херсонській області, а не точно встановленим фактом. Оформлення документів, які відносяться до врегулювання питань щодо браку товарів,  не є достатнім свідченням того, що операції придбання продукції у Hambuger Hungaria LTd   підлягають включенню до складу контрольованих операцій по контрагенту Hambuger Containerboad Gmb.  Відповідач мав можливість офіційно запитати у платника податків причини такого оформлення Сгеdit Note, але доказів того, що  фіскальна служба зверталась за роз'ясненнями до позивача, суду не надано. Суд приймає до уваги, що згідно  контракту № 1712/2013 від 17.12.13. укладеним з Hambuger Containerboad Gmb, виробником  та вантажовідправниками товару є два заводи, в тому числі Hambuger Hungaria LTd, яка не є  філією або відокремленим  підрозділом компанії Hambuger Containerboad Gmb, яка є  офіційним контрагентом позивача в 2014 році.
		Згідно п. 14.1.122 ст. 14 ПКУ нерезидентом є  іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України. Навіть пов'язаність цих двох  нерезидентів між собою не є визначальною обставиною в даному випадку, але це різні юридичні особи, до того ж знаходяться та зареєстровані в різних країнах. Зокрема, контракт від 17.12.2013 №1712/2013 укладено з компанією - нерезидентом Hambuger Containerboad Gmbh., яка зареєстрована за адресою А-2823, Ріtten, Аspanger Strasse 252, Аustria, і є резидентом Австрії (арк.справи 72-78). Натомість, контракт від 11.09.2012р. №6036/2012 укладено з компанією Hambuger Hungaria LTd., яка зареєстрована за адресою Н-2400, Dunaujvaros, Papirguary ut 42-46, Нungary, і є резидентом Угорщини (арк. справи 79).
		Оформлення Сгеdit Note не  змінює  умови укладених контрактів,  а може свідчити про помилки в оформленні первинних документів або бухгалтерському обліку. 
		Оскільки вказані компанії є різними юридичними особами, тому суму по контракту від 11.09.2012. №6036/2012 Hambuger Hungaria LTd. контролюючий орган помилково додав до обсягів по контракту з Hambuger Containerboad Gmbh. Також, цю суму не слід відображати в звіті про контрольовані операції за 2014р. 
		Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 28.03.2016р. №0000292222 прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню. Щодо  заниження обсягу контрольованих операцій з ТОВ "Дунапак Україна", позивач не заперечує даного порушення, разом з тим, суд скасовує податкове повідомлення-рішення в повному обсязі, оскільки не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. 
		2. Щодо  податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 29.06.16 № 0000831422  про зменшення  суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 7 661 760 грн., то суд дійшов наступних висновків. 
		На завищення  суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток вплинуло декілька викладених в акті перевірки порушень, зокрема, заниження валового доходу  через порушення п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від  28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), п.п. 39.1, 39.2 ст. 39, пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме:  ТОВ «Дунапак  Таврія» занижено дохід, отриманий від продажу товарів (гофролистів) пов'язаній особі - ТОВ «Дунапак Україна» на суму 7284277 грн., у тому числі за 4-й квартал 2012 року на 1295519 грн., за січень-серпень 2013 року на 5988758 грн. 
		Позивач не заперечує ту обставину, що ТОВ «Дунапак Україна" є пов'язаною особою,  разом з тим стверджує про те, що така поставка відбувалась за цінами, які не є меншими від звичайних цін.
		Статтею 135 ПКУ (в редакції діючою в період порушень) передбачалось, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування,  складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;  інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема,  дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг; особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями  розділу 111. Так, п. 153.2 ст. 153 ПКУ регулював операції з пов'язаними особами, встановлюючи деякі обмеження для врахування доходів і витрат за операціями між ними. Згідно з пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначався відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). 
		Оскільки  порушення податкового законодавства виявлено фахівцями  за звітний період 4-й квартал 2012 року та 8 місяців 2013 року, суд керується діючими на цей період нормами законодавства. Відповідно до п. 8  Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ у випадках, визначених  цим кодексом, до вступу в дію  статті 39 цього  Кодексу застосовується п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Правила визначення звичайних цін за ст. 39 ПКУ застосовуються для визначення рівня звичайних цін лише по відносинам, які виникли після 01.01.2013, а  до 01.01.2013 визначення звичайних цін розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". 
		Відповідно до пп. 1.20.1 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.  Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).  Ідентичні товари (роботи, послуги) - це  товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник. 
		Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Згідно з п. 1.20.2 ст. 1 даного Закону  для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. 
		Крім методу порівняння інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачав наступні методи визначення звичайних цін: для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні (пп.1.20.3 ст. 1 Закону). Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (пп. 1.20.4 ст. 1 Закону). У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання (пп. 1.20.5) Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах), бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом (пп.1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).
		Отже, жоден із цих методів не передбачає визначення звичайної ціни на підставі собівартості.
		Пунктом  1.20.6 ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. 
		Відповідачем вказані методи визначення звичайних цін не застосовувались, про що він зазначає у письмових запереченнях, посилаючись на те, що  ці методи не підходили для визначення звичайної  ціни при реалізації самостійно виготовлених гофролистів пов'язаній особі. Відповідачем не використовувалась ніяка інформація  про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, ринок продажу гофролистів в Україні  не досліджувався. При цьому відповідач послався на те, що  на ринку немає такого ідентичного товару, як власно виготовлених гофролистів з імпортного паперу та картону, разом з тим суду не надано ніяких підтверджуючих такі доводи документів. 
		Оскільки контролюючим органом у ході проведення перевірки не надавався запит позивачу щодо визначення та обґрунтування ціни реалізації гофролистів, або щодо собівартості, калькуляцій,  не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, висновки перевірки є помилковими. Суд вважає, що саме фіскальна служба інспекція повинна  довести невідповідність ціни договору рівню звичайної ціни. 
		Відповідачем був використаний  метод «витрати плюс», щодо  якого  пп.  1.20.9 ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачає, що «Додатково  до  правил  визначення   звичайної   ціни,  встановлених  цим  пунктом,  Кабінет  Міністрів  України має право встановити методологію визначення звичайної ціни  товарів  (робіт, послуг),    які   продаються   (надаються)   платниками   податку,  визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи  з таких правил:  
		а) у  разі  коли  неможливо  визначити  ціну  товарів (робіт,  послуг)   через   відсутність   або   недоступність    відповідної  інформації,  для  визначення звичайної ціни використовується метод  ціни  перепродажу  (наступного  продажу)  таких  товарів   (робіт, послуг).  При  цьому ціна товарів (робіт,  послуг),  що продаються  платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари  (роботи,  послуги)  перепродаються  їх  покупцем у разі наступного  продажу,  з  урахуванням  визначених  за  допомогою   застосування  звичайних  цін  фактичних  витрат,  понесених цим покупцем під час  продажу та просування на ринок  цих  товарів  (робіт,  послуг),  а  також  звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування  ціни,  за  якою  покупцем  були  придбані  у  продавця  товари);       
		б) у  разі  неможливості використання методу ціни перепродажу  товарів (робіт,  послуг)  використовується  метод  "витрати  плюс"  (витратний),  за яким ціна товарів (робіт,  послуг), що продаються  платником податку,  визначається  як  сума  фактичних  (понесених)  витрат  та  звичайного  для  даного виду діяльності прибутку.  При цьому  враховуються  визначені  із  застосуванням  звичайних   цін  витрати  на  виробництво  (придбання) та (або) продаж товарів,  їх  транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати." 
		          Щодо використання ГУ ДФС такого методу визначення звичайних цін за 2012 рік  як «витрати плюс», то такі дії суд вважає неправомірними ще й тому, що даний метод  застосовується лише  для платника податку, який визначений як природний монополіст відповідно до закону, такий метод  застосовується лише відповідно до  методології, встановленої  КМУ, а такої методології не було встановлено. 
		Виходячи з викладеного, суд встановив, що у відповідача не було правових підстав визначення звичайної ціни із застосуванням норми п.п. 1.20.9 «б» п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, оскільки ця норма застосовується лише у випадку, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту. Контролюючий орган  всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав доказів та не довів, що ціна визначена у договорі не відповідає рівню звичайної ціни, а тому, виходячи із положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, необхідно вважати, що звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору, та така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. 
		З 01.01.2013  набрала чинності ст. 39 ПКУ, що встановлює новий порядок визначення звичайних цін.  Згідно  п. 39.1 ст. 39 ПКУ: "Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі внаслідок неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті". Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема, операцій з пов'язаними особами.  Визначення поняття  "звичайна ціна" також дає п. 14.1.71 ст. 14 ПКУ: "звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін". Термін "ринкова ціна" визначений у п.п. 14.1.219 Податкового кодексу: "Це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах". З усього вищевикладеного, судом  зроблений висновок, що договірна ціна  є  звичайною ціною та є ринковою ціною, якщо інше не доведено передбаченими ПКУ методами визначення звичайної ціни. 
		Пунктом 39.14 ст. 39 ПКУ передбачалось, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту. Контролюючим органом не надсилались запити товариству щодо обґрунтування рівня договірних цін.
		Згідно п. 39.15 ст. ПКУ у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
		Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених ПКУ, здійснюється за одним з методів, вказаних в  пункті 39.2 ст. 39 ПКУ. В період  січень-серпень 2013 року діяли такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом . 
		Слід зазначити, що Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI не містить вказівки на застосування зазначених методів у черговості, але пунктом 3  Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування, затвердж. постановою КМУ від  22.08.2012  № 787 (діючого  в  період 01.01.2013-01.09.2013), передбачалось, що  звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених пунктом 39.2 статті 39 Податкового кодексу України в установленій послідовності, за умови, що кожний наступний метод застосовується у разі, коли така ціна не може бути визначена за попереднім методом. Хоч цей Порядок  був виданий  на виконання  п. 39.16 ст. 39 ПКУ для врегулювання питань  укладання  великими платниками  договорів с податковими органами щодо ціноутворення для  цілей оподаткування (включаючи  вибір  великим платником методу визначення звичайної ціни), але  відповідно до  п. 4.1.2 ст. 4 ПКУ податкове законодавство України ґрунтується на принципі  рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Враховуючи принципи  побудови податкового законодавства, метод  визначення звичайної ціни  здійснюється шляхом їх установленої послідовності, а саме: якщо звичайна  ціна не може бути визначена за методом "порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)", то може застосовуватись наступний метод.  
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни відповідно до статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару пов'язаній особі  не відповідає рівню звичайних цін. 
		За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. Також слід враховувати звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.( п. 39.4 ст. 39 ПКУ).
		Ні в акті  перевірки, ні в запереченнях відповідача не обґрунтовано причин незастосування даного методу. Як стверджує позивач, він відпускав  виготовлену продукцію (гофролисти) і іншим непов'язаним особам, про це  свідчить додаток № 15 до акту перевірки, але  контролюючим органом не  було проаналізовано   інформацію  про  такі договори, їх умови, не досліджений ринок виробництва та продажу гофролистів. Відсутність чітко  регламентованої методики визначення ціни, за якою товари (роботи, послуги) передаються покупцю, за наявності обопільного бажання продавця та покупця здійснити таку операцію, не звільняє  контролюючий орган  від обов'язку доведення застосування того чи іншого методу. Суду не надано  жодного доказу того, що  контролюючий орган використовував будь-яку інформацію про ціни, що склалися на ринках ідентичних або однорідних товарів у порівнянних умовах, досліджував для цієї мети спеціалізовані періодичні видання, що публікують ціни на певні товари, або  аналізував комерційні пропозиції від різних постачальників або покупців, щоб дізнатися рівень цін. Наприклад,  позивач стверджує, що на ринку виробництва та продажу гофролистів він займає  тільки 7  % ,  надав суду самостійне порівняння відпускної вартості гофролистів власного виробництва   з цінами  конкурента - ПубАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", з якого вбачається, що позивач здійснював продаж готової продукції гофролистів аналогічної номенклатури вище цін його  конкурента. 
		За методом "витрати плюс", який був застосований відповідачем,  застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні. (п. 39.6 ст. 39 ПКУ).  Відповідач посилається на те, що за звичайну ціну  взята собівартість  реалізованої  готової продукції ТОВ "Дунапак Україна",   націнка не застосовувалась. За договірну ціну взятий дохід  від реалізації. В додатку 16 до акту перевірки  викладено  розрахунки відхилення звичайної ціни (собівартості) від договірних цін (доходу від реалізації) більше ніж 20 %. 
		Суд погоджується з доводами позивача про те, що метод розрахунку звичайних цін "витрати плюс" був застосований невірно, оскільки для визначення собівартості готової продукції відповідачем було враховано всі дані бухгалтерського рахунку 901 (де обліковуються всі витрати, не тільки по гофролистах, а й по гофротарі, витрати на виробництво якої, як стверджує позивач, є значно більшими). Показники звичайної ціни і  відповідачем  виведено самостійно, щомісячно, шляхом ділення всієї суми реалізації за місяць  на  кількість товару (в штуках, а не в кв. метрах), тобто виведена собівартість одиниці якоїсь умовної продукції, а не собівартість квадратного метра гофролиста. При цьому, не взято до уваги, що  гофролисти мали різну номенклатуру, різний розмір та різну площу, різну вартість. Договірна ціна також  виведена  розрахунковим шляхом, дохід від реалізації поділений на кількість гофоролистів різної номенклатури та різної вартості.
		Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу (згідно діючого в спірний період  пп. 14.1.228 ст. 14 ПКУ)  це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку". Пунктом 11 П(С)БО встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. 
		Ціна це   грошовий вираз вартості,  що сплачується за конкретну одиницю товару або послуги. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару/цінності. Фіскальна служба не аналізувала  ціни, за якими відпускалась продукція пов'язаній особі, не досліджувала калькуляцій собівартості гофролистів, які реалізувались позивачем. 
		Позивач надав суду наказ від 26 грудня 2012 року про затвердження  облікової   політики в товаристві  на 2013 рік, пунктом 19 даного наказу  встановлено, що готовою продукцією вважається гофролисти та гофрокороби, при формуванні собівартості готової продукції всі прямі витрати, змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат (калькуляція). Одиницею виміру готової продукції  для формування собівартості вважається метр квадратний. Собівартість квадратного метра гофролиста  складається із прямих  змінних  виробничих витрат (вартості паперу, вартості клею для склеювання паперу, вартості пакувальної стрічки Tenax, заробітної плати виробничих робочих гофроагрегата ВНS, амортизації гофроагрегата ВНS), постійних та змінних непрямих загальновиробничих витрат пропорційно до загального обсягу виробленої продукції (в метрах квадратних). Вартістю паперу при цьому слід вважати закупівельну (інвойсну) вартість за виключенням суми закупівельного бонусу, який позивач отримує від постачальників за кожну тонну отриманого  паперу. Всі прямі витрати, змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно  на квадратний метр  готової продукції. Собівартість  гофрокоробу включає додаткові складові. Також позивачем надано суду калькуляції розрахунку собівартості деяких номенклатур  гофролистів. 
		Жодним чином в акті перевірки не проаналізована облікова політика позивача, тобто, яким чином розраховується собівартість одного квадратного метра гофролистів позивачем.
		Суд також не приймає доводи  відповідача про те, що на собівартість виготовлення продукції, реалізованої на користь ТОВ "Дунапак - Україна", ніяким чином не впливали знижки від ціни придбання імпортної сировини, одержані у вигляді бонусів після її придбання у кількості понад 1000 тон . Відповідач посилається на те, що отримані бонуси  за придбання певного обсягу імпортної сировини відносяться у облік до доходів, а собівартість реалізованої продукції  складається  тільки з витрат (п. 11 П(С)БО 16 "Витрати"). Однак, вартість паперу  є складовою  прямих змінних виробничих витрат, а  згідно п. 19 наказу про облікову політику товариства на 2013 рік вартість паперу для виробництва готової продукції є закупівельна вартість паперу за виключення суми закупівельного бонусу.
		На підставі викладеного, суд вважає, що  наведені в акті перевірки показники звичайних цін не  підтверджені ні нормами законодавства, ні будь-якими первинними документами, тому висновок  ГУ ДФС про  заниження валового доходу   на суму  5988758 грн. за 2013 рік є необґрунтованим. 
		Порушення, які були виявлені  при  перевірці валових витрат, позивач не оскаржує. 
		В доповненнях до обґрунтування підстав позову позивач зазначає, що при  визначенні суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та при формуванні податкового повідомлення-рішення № ППР 0000831422 від 29.06.16 за наслідками розгляду скарги позивача ДФС України, відповідачем  помилково  було  включено до  суми такого завищення  витрати на консалтингові послуги на суму 110248,74  грн.,  тоді як в рішенні ДФС України  визнано неправомірним. 
		При перевірці було встановлено, що  підприємством  включено до складу загальновиробничих та адміністративних витрат витрати, понесені по взаємовідносинах із нерезидентами щодо придбання послуг консалтингу на суму 1847492 грн. 15 коп., прийнято  податкове повідомлення-рішення № 0000232222 від 28.03.16.  При розгляді скарги платника ДФС України рішенням від 06.06.16 було  скасоване  податкове повідомлення-рішення № 0000232222 в частині зменшення  витрат по послугам, отриманим за договором про надання ІТ послуг від 18.01.13 № 1801/2013 від ТОВ "Прінцхорн Холдинг", в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін. А з текстової частини рішення ДФС України від 06.06.16  вбачається, що  вартість цих послуг  склала 10148 євро або 110248, 74 грн. 
		Позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення №  0000831422 від 29.06.16 з відкоригованою сумою  завищення від'ємного значення оподаткування податком на прибуток 7661760 грн. Розрахунку цієї суми відповідач суду не надав. За розрахунками позивача  до даної суми увійшло  завищення доходу внаслідок  не застосування звичайних цін на суму 7284277 грн. (1295519 грн. за 4 квартал 2012 року + 5988758 грн. за січень-серпень 2013 року),   та завищення витрат на вартість консалтингові послуги  на суму 377483 грн.  Які конкретні витрати, за якими договорами та з якими контрагентами  увійшли  в загальну суму 377483 грн. відповідач не пояснив, хоч представники відповідача  ще 03.08.16 були ознайомлені з даними доводами товариства,  викладеними в доповненнях до заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Отже, суд вважає, що доводи позивача про помилку, допущену при  прийнятті податкового повідомлення № 0000831422 від 29.06.16, не спростовані, тому вважаються обґрунтованими. 
		Позивач також посилається на недотримання  терміну, протягом якого можуть бути  визначенні грошові зобов'язання, встановленого ст.102 ПКУ. Відповідно до цієї норми, контролюючий орган  має право самостійно  визначити суму грошових зобов'язань  платника податків у випадках, визначених  ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено виключний перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті. 
		Нарахування грошових зобов'язань платнику податків відбувається шляхом прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, а викладення в акті перевірки змісту будь-яких порушень не  тягне за собою жодних обов'язків для платника податків, це є фіксацією  дій посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку. Таким чином, перевірку платника податків можна здійснювати без урахування граничних строків,  чинним законодавством не передбачено обмежень щодо періоду проведення перевірки, але донарахування податкових зобов'язань на підставі відповідного повідомлення- рішення не може охоплювати період, який перевищує 1095 днів, які передують прийняттю такого повідомлення-рішення. 
		Згідно п. 49.18 ст.49 ПК податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Декларація  по податку на прибуток за 2012 рік подана позивачем до  фіскальної служби  11.02.13, декларація за 2013 рік подана 28.02.14, декларація за 2014 рік подана за 27.02.15.
		Акт перевірки охоплював період з  01.10.12 по 31.12.14, та був складений 14.03.16, а податкове повідомлення-рішення  про  зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток прийнято відповідачем   28.03.16, в подальшому  рішенням ДФС України від 06.06.16  за результатами розгляду скарги платника податків сума завищення від'ємного значення була зменшена. Разом з тим, суд вважає доводи позивача щодо визначення йому грошових зобов'язань за межами строку давності такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. ТОВ "Дунапак Україна" є збитковим підприємством, в результаті розрахунку об'єкта оподаткування у платника податку за результатами 201-2014 років виникло від'ємне значення з податку на прибуток. Таке від'ємне значення враховується платником податку у зменшення об'єкта оподаткування як витрати у наступних періодах та відображається у рядку 06.5 Декларації з податку на прибуток "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)". Такий підхід базується на нормах п. 150.1 ПКУ, відповідно до якого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. 
		Тобто, у разі отримання збитку платник податків має право включити суму таких збитків до складу витрат у наступних періодах та враховувати їх до повного погашення від'ємного значення без врахування жодних термінів такого погашення. З акту перевірки вбачається, що за 2013 рік  до складу рядка 06.5 декларації  включено від'ємне значення (збитки) за 2012 рік на суму 7894379 грн., до складу декларації за 2014 рік включено  від'ємне значення (збитки) за 2013 рік на суму 44322039 грн. (т. 1 арк.справи 22). Отже, за результатами виявлених перевіркою порушень  встановлено завищення показника від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового періоду) на суму  1295519 грн. за 2013 рік за рахунок включення суми  від'ємного значення 2012 року 1259519 грн., за 2014 рік завищення від'ємного значення відбулось на суму 7661760 грн., з яких 5988758 грн. за рахунок включення  завищення 2013 рок від'ємного значення та 1295519 грн. за рахунок від'ємного значення 2012 року (рядок 07 декларації). 
		При застосуванні п. 150.1 ст.  150 ПКУ слід враховувати положення п. 3 підр. 4 р. XX "Перехідні положення" ПКУ, які визначають розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування, який дозволяється включати до складу витрат у 2012-2015 роках. Проте такі положення також не містять обмежень щодо граничних строків погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування. Таким чином, від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникає за наслідками поточного періоду, або виникло станом на початок такого періоду, дозволяється враховувати у складі витрат в наступних періодах до повного погашення такого від'ємного значення без застосування строку давності 1095 днів. 
		На думку суду,  граничні строки встановлено ст. 102 ПКУ тільки для визначення грошових зобов'язань, та для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування збитків попередніх років до наступного періоду. Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 0000831422 від 29.06.16 вбачається, що  фіскальна служба зменшила від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією 2014 року на 7661760 грн., тобто  в межах 1095 днів.  Суд також приймає до уваги, що при перевірці платником були надані всі документи,  які підтверджували обсяги збитків 2012-2013 років, протягом всього терміну його врахування при визначенні податкової бази. 
		На підставі викладеного, суд, констатуючи правильність висновків контролюючого органу про завищення витрат на консалтингові послуги,  не може скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000831422 від 29.06.16  в якійсь конкретній сумі, оскільки неясно, як сума витрат по консалтинговим послугам впливає на завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.   Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Дана обставина надасть фіскальній службі можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір завищення від'ємного значення  об'єкта оподаткування  податком на прибуток, та прийняти нове рішення. 
		3. Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 29.06.16 № 0000871422 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на  2 415 791 грн. та застосування 1 207 895,50 грн. штрафу;  від 29.06.16 № 0000861422 про  зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість 344 612 грн.;  від 29.06.16 № 0000841422 про збільшення суми  грошового зобов'язання з податку на додану вартість  на 775 803 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 193 950 грн. 75 коп. суд зазначає, що підставою для їх прийняття стало декілька порушень при  визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість, які виявили фахівці фіскальної служби. За перевірений період позивачем задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ у сумі  65874964 грн., при цьому, за висновками  фіскальної служби, податкові зобов'язання завищені на 6 541 697 грн. Позивач не оскаржує виявленого відповідачем порушення   при здійсненні операцій із отримання послуг від нерезидентів на митній території України, позивачем не нараховані податкові зобов'язання  з даних послуг на загальну суму 148622 грн. за період грудень 2012 року, березень, травень-липень 2013 року, січень 2014 року. 
		В акті зазначено, що внаслідок порушення п. 188.1 ст. 188 ПКУ податкові зобов'язання з ПДВ занижені на суму  1 456 855 грн. 26 коп.  за листопад 2012 року - серпень 2013 року. Відповідно до  п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Дане порушення є суміжним з вже дослідженим судом  порушенням при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Тому суд вважає невірним  визначення бази  оподаткування  операцій постачання товарів пов'язаній особі за тих же аргументів, які викладено   в мотивувальній частині даного судового рішення щодо неправомірності  висновків фіскальної служби про заниження валового доходу внаслідок  продажу товару за заниженими цінами  пов'язаній особі. Крім того, акт перевірки не містить  посилань на будь-які конкретні первинні документи (накладні, податкові накладні, платіжні документи), які підтверджують висновки перевіряючих про  заниження  об'єкта оподаткування податком на додану вартість. 
		При перевірці правильності формування податкового кредиту встановлено  його завищення на  суму 1930729 грн. внаслідок порушення п. 199.1, п. 199.3, п. 199.6 ст. 199 ПКУ. Перевіркою було  виявлено, що основним видом діяльності підприємства є виробництво і реалізація гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари (код за КВЕД 17.21.). Підприємство закупляє і імпортує папір і картон, які є сировиною для цього виробництва. Вказана сировина переробляється у готову продукцію, яка відповідає коду 17.21 за «Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010», затвердженим Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457.  В результаті виробничої діяльності підприємства утворюються технологічні  відходи - макулатура,  яка в подальшому   реалізується переробним підприємствам.  
		Згідно з п. 23 підрозділу 2 розділу XX Кодексу (зі змінами, внесеними Законом України від 19.12.2013 р. N 713-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків"), тимчасово, до 1 січня 2015 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Таким чином, здійснені ТОВ «Дунапак Таврія» за 2014 рік операції з постачання макулатури на території  України та за її межами були звільнені від оподаткування ПДВ.
		Згідно з п. 199.1 ст. 199 Кодексу у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Відповідно до п. 199.3 ст. 199 ПКУ здійснюється розрахунок частки використання товарів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку. 
		Податковий  Кодекс не передбачає виключень для операцій з постачання, в тому числі операцій з імпорту макулатури та відходів паперу та картону для утилізації, отже, розподіл податкового кредиту проводиться на загальних підставах відповідно до ст. 199 Кодексу. 
		Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язані з відходами, регулюються Законом України від 05.03.98 р. N 187/98-ВР "Про відходи", стаття 1 якого  визначає відходи  як  будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
		Доводи позивача про те, що  відходи виробництва (макулатура) не є товаром, не приймаються до уваги, оскільки поняття товар наведене  в пп. 14.1.244 ст. 14 ПКУ це матеріальні та нематеріальні активи, що використовуються в будь-яких операціях; продаж (реалізація) товарів відповідно до пп. 14.1.202 ст. 14 ПКУ це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.  Позивач не заперечує реалізації макулатури іншим  юридичним особам за компенсацію, таким чином макулатура є матеріальним активом, що реалізовувався позивачем як товар, а не вивозилась на утилізацію як сміття.  
		Доводи позивача про те, що товариство не використовувало придбаний папір та картон у виготовленні макулатури,  суд не приймає до уваги, відходи  це  не виготовлення іншого  товару, вони з'являються в процесі виробництва і умовно можна вважати, що вони "придбаваються" підприємством без ПДВ. 
		Також для постачання макулатури не можуть застосовуватись приписи п. 199.6 ст. 199 ПКУ щодо не зменшення податкового кредиту, на чому наполягає позивач, оскільки ця норма розповсюджуються тільки на  постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій. Ніяких доповнень до п. 199.6   ст. 199 ПКУ щодо  макулатури або паперу не вносилось, хоч  поставка макулатури є подібною операцією з поставкою відходів та брухту чорних та кольорових металів . 
		Таким чином, розподіл податкового кредиту проводиться на загальних підставах відповідно до ст. 199 ПКУ, оскільки Кодекс не передбачає винятку для операцій із постачання макулатури.
		Позивач, здійснюючи оподатковувані та не оподатковувані операції, відносив  суми вхідного  ПДВ до податкового кредиту  в повному обсязі, а не  включав частку сплаченого (нарахованого) податку підчас  виготовлення макулатури, яка відповідає  частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях, тому висновки контролюючого органу   щодо завищення податкового кредиту на суму 1930729 грн. є  правомірними.
		Доводи  позивача про  порушення строку визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість  суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про те, що  норми ст. 102 ПКУ відповідачем не порушено. З додатків №№ 20- 24 до акту перевірки вбачається, що за період жовтень 2012 року - вересень 2013 року у позивача за деклараціями по податку на додану вартість  декларувалось   не податкові зобов'язання, а бюджетне відшкодування та від'ємне значення, яке  включалось до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, Контролюючим органом за наслідками перевірки було зменшено  суму бюджетного відшкодування  за періоди вересень 2013 року - вересень 2014 року, зменшено суму від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 року, а податкові зобов'язання донараховані починаючи з жовтня 2013 року, тому доводи про застосування  норми  п. 102.1 ст. 102 ПКУ щодо строку давності для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань судом не приймаються.
		У разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
		Разом з тим, податкові повідомлення - рішення  29.06.16 № 0000871422, № 0000861422, № 0000841422 визнаються судом протиправними та скасовуються в повному обсязі у зв'язку з неможливістю в межах судового розгляду ідентифікувати протиправні частини податкових повідомлень-рішень, оскільки неможливо визначити  точні розміри   завищення сум бюджетного відшкодування, заниження  ПДВ та завищення від'ємного значення різниці між сумою  податкового зобов'язання та податкового кредиту грудня 2014 року. Скасування в судовому порядку оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача  не перешкоджає відповідачу після набрання судовим рішенням законної сили прийняті нові податкові повідомлення-рішення, в яких правильно визначити позивачу податкові зобов'язання .
		Враховуючи викладене, позов задовольняється в повному обсязі.
		Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
		          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.
		Керуючись ст.ст. 94, 159-163,167 КАС України, суд -
		 
		 
		постановив:
		 
		Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія".
		Визнати протиправним та скасувати  податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області:
		- від 28 березня 2016 року № 0000292222 про  застосування  штрафу в сумі 114 354 грн. 39 коп.;
		- від 29.06.16 № 0000831422  про зменшення  суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 7 661 760 грн.; 
		- від 29.06.16 № 0000871422 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на  2 415 791 грн. та застосування 1 207 895,50 грн. штрафу; 
		- від 29.06.16 № 0000861422 про  зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість 344 612 грн.;
		- від 29.06.16 № 0000841422 про збільшення суми  грошового зобов'язання з податку на додану вартість  на 775 803 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 193 950 грн. 75 коп.
		Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (код ЄДРПОУ 38045226) витрати по сплаті судового збору в сумі 190714 грн. (сто дев'яносто тисяч сімсот чотирнадцять гривень нуль копійок).  
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний  20 вересня 2016 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Хом'якова В.В. 
		 
		кат. 8.3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...