Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1786/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2016. Зареєстровано: 23.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2016.
Дата набрання законної сили: 03.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  32/63/16
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		20.09.2016                                                              Справа №  908/1786/16
		За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)
		до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геолан-Агро» (71770, Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Запоріжжя, вул. 50 років Жовтня, 15)
		про стягнення 259098,00 грн.
		 
		                                                                                                                             Суддя  Колодій Н.А.
		  
		За участю представників сторін:
		Від позивача  ОСОБА_2, довіреність № 22/840 від 01.12.2015 р.;
		Від відповідача  не зявився
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ:
		 
		05.07.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Геолан-Агро» про стягнення завданих державі збитків в сумі 259098,00 грн.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1786/16, присвоєно справі номер провадження  32/63/16, з призначенням судового засідання на 27.07.2016 р.
		Ухвалою від 27.07.2016 р. строк розгляду справи за клопотанням сторін, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжений. В судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2016 р.
		В судовому засіданні 15.09.2016 р. оголошено перерву до 20.09.2016 р.
		20.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
		Позивач у судовому засіданні 20.09.2016 р. підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві, на підставі умов договору безоплатного зберігання державного майна № 38 від 16.11.2009 р., ст. ст. 22, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 224, 225 Господарського кодексу України, просить позов задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання 20.09.2016 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В минулих судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача в минулих судових засіданнях, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.11.2009 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орган управління майном, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Геолан-Агро» (зберігач, відповідач у справі) був укладений договір № 38 безоплатного зберігання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Запорізький племптахорадгосп-репродуктор» у процесі приватизації, відповідно до п. 1.1 якого орган управління майном передає на безоплатне зберігання, а зберігач приймає державне нерухоме майно, визначене у цьому пункті (надалі  майно), та зобовязується зберігати і повернути його в цілості та в установлені цим договором строки. Вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору.
		Відповідно до п. 2.2 договору орган управління майном має право отримувати від зберігача щорічно звітність про майно, що зберігається.
		Згідно п. 2.2 договору орган управління майном має право у разі погіршення стану майна вимагати від зберігача вжити заходи для поліпшення умов його зберігання.
		Пунктом 2.5 договору визначено, що орган управління майном зобовязаний передати майно на зберігання одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі підписується одночасно з договором.
		Пунктами 2.6-2.7, 2.9-2.10 договору визначено, що зберігач зобовязаний прийняти від органу управління майном майно, зазначене у пункті 1.1 цього договору згідно з актом приймання-передачі; вжити всіх необхідних заходів для збереження майна протягом строку дії цього договору; нести матеріальну відповідальність за втрату, пошкодження, нестачу майна; вести окремий бухгалтерський облік майна та на вимогу органу управління майном подавати письмовий звіт про стан збереження майна.
		Цей договорі укладено строком на 3 роки до передачі майна у комунальну власність і вступає в силу з дня його підписання. У разі відсутності вимог щодо повернення майна термін дії договору продовжується на таких же умовах ще на той же термін (п. п. 3.1, 3.2 договору).
		Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору за пошкодження майна зберігач зобовязаний виплатити органу управління майном суму, на яку знизилась вартість майна. За витрату і нестачу майна зберігач зобовязаний виплатити органу управління майном суму в розмірі вартості втраченого майна, якого не вистачає.
		Згідно п. 4.3 договору якщо внаслідок пошкодження майна з вини зберігача його якість змінилася настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням, орган управління майном має право відмовитись від цього майна і вимагати від зберігача відшкодування його вартості.
		Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість майна за цим договором визначається на підставі бухгалтерського обліку.
		За актом прийому-передачі від 16.11.2009 р. органом управління майном було передано зберігачу, зокрема, житлові будинки за адресами: Токмацький р-н., с. Запоріжжя, вул. Північна, 5: Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 9; Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 8; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 1; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 5; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 6; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 11. Залишкова вартість зазначених житлових будинків в акті прийому-передачі визначена як 0 тис. грн.
		Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що в ході планової перевірки представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області встановлено порушення договору безоплатного зберігання державного майна № 38 від 16.11.2009, а саме  передане на зберігання майно, вищевказані житлові будинки  зруйновані. За фактом виявлення порушень було складено акт перевірки державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось у них на балансі, від 04.04.2013 р. Згідно акта оцінки збитків, які завдано субєкту господарювання (державі) в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, у звязку з невиконанням умов договору безоплатного зберігання державного майна, № 38 від 16.11.2009, Державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області заподіяні збитки в сумі 259098,00 грн.
		Згідно частини 2 статті 224 Господарського суду України (далі  ГК України) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.
		Статтею 22 цього ж кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
		Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: 
		- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; 
		- наявність збитків; 
		- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; 
		- вина боржника.
		Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Геолан-Агро» про стягнення завданих державі збитків в сумі 259098,00 грн.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. 
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Позивачем не надано жодних доказів а ні щодо вини відповідача у понесених позивачем збитках, а ні на підтвердження того, що знищення майна, а саме житлових будинків за адресами: Токмацький р-н., с. Запоріжжя, вул. Північна, 5: Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 9; Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 8; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 1; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 5; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 6; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 11, - сталося саме у звязку з протиправною поведінкою відповідача. Матеріали справи свідчать про те, що на момент передачі зазначених вище житлових будинків органом управління майном зберігачу  16.11.2009 р. - їх залишкова балансова вартість становила 0 тис. грн., про що було зазначено в акті прийому передачі.
		Крім того, позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування суми понесених збитків, заявленої до стягнення з відповідача.
		Пунктом 110 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891, на який посилається позивач в обґрунтування здійсненого ним розрахунку суми понесених збитків, визначено, що стандартизована оцінка збитків проводиться, зокрема, у випадку відсутності вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання, нестачі, знищення, псування, крім даних бухгалтерського обліку.
		Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість майна за цим договором визначається на підставі бухгалтерського обліку.
		Відповідно до п. 1.1 договору вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору.
		В акті прийому-передачі від 16.11.2009 р., за яким органом управління майном було передано зберігачу майно по договору, зокрема, житлові будинки за адресами: Токмацький р-н., с. Запоріжжя, вул. Північна, 5: Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 9; Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 8; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 1; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 5; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 6; Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 11, - залишкова вартість зазначених житлових будинків в акті прийому-передачі визначена як 0 тис. грн. 
		В акті оцінки збитків, які завдано державі від 19.12.2013 р. вказано дату оцінки, встановленої для останньої звітної дати балансу  31.12.2012 р. та дату оцінки  04.04.2013 р. (дата акта перевірки державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Запорізький племптахорадгосп-репродуктор» та передане на зберігання ТОВ «Геолан-Агро»). Проте, даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.
		Таким чином, враховуючи що за даними, зазначеними в акті прийому-передачі до договору, залишкова вартість спірного майна дорівнювала 0 тис. грн. на момент його передачі органом управління майном зберігачеві, та відсутність у справі будь-яких даних бухгалтерського обліку щодо вартості спірного майна, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем нарахованої до стягнення суми збитків в розмірі 259098,00 грн.
		Акт оцінки збитків, які завдано державі від 19.12.2013 р. не може бути прийнятий судом як належний доказ суми понесених позивачем збитків, оскільки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області не надано жодних доказів на підтвердження зазначених у ньому даних, а саме: балансової залишкової вартості житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Запоріжжя, вул. Північна, 5  146,95 тис. грн.: житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 9  8,65 тис. грн.; житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Веселе, вул. Центральна, 8  10,45 тис. грн.; житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 1  9,8 тис. грн.; житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 5  29,6 тис. грн.; житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 6  3,9 тис. грн.; житлового будинку за адресою Токмацький р-н., с. Українка, вул. Садова, 11  4,1 тис. грн.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування обставин, на які він посилається як на підставу позову. Суд дійшов висновку в задоволенні позову відмовити.
		Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Геолан-Агро» про стягнення завданих державі збитків в сумі 259098,00 грн. відмовити у повному обсязі.
		 
		Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України  22 вересня 2016  р.
		 
		 
		Суддя                 Н.А. Колодій    
		 
		 
		        Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...