Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14392/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2016. Зареєстровано: 23.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2016.

Результат оскарження 09.03.2017 Вищий господарський суд України: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14.09.2016Справа №910/14392/16За позовом          Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради 
		До                    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 
		                              Житомирської обласної державна адміністрація, 
		                              Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради
		Про                     визнання незаконним розпорядження голови обласної державної адміністрації та визнання недійсним договору довгострокового користування лісами          
		Суддя Лиськов М.О.
		Представники: 
		від прокуратури:          Винник О.О. (посв. від 15.12.2015)
		від позивача-2:          не з'явився
		від відповідача-1:          ОСОБА_2 (дов. від 25.08.2016)
		від відповідача-2:          Романчук О.А. (дов.№4216/30/2-16 від 05.09.2016)
		від відповідача-3            Заселян С.В. (дов. №18 від 26.08.2016)
		В судовому засіданні 14.09.2016, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Обставини справи:
		Заступник прокурора Житомирської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Житомирської обласної державної адміністрації, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної радипро визнання протиправним та скасування розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації, визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної лісової ділянки.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті були порушені норми чинного законодавства України. Крім того, прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної лісової ділянки
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14392/16  та призначено її до розгляду на 29.08.2016.
		15.08.2016 через канцелярію суду від представника прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
		17.08.2016 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про повернення позовної заяви, яке залишене судом без задоволення.
		23.08.2016 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
		29.08.2016 через канцелярію суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
		29.08.2016 через канцелярію суду від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.
		В судове засідання, призначене на 29.08.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.
		В судовому засідання 29.08.2016 оголошено перерву до 14.09.2016
		В судове засідання, призначене на 14.09.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.
		В судове засідання, призначене на 14.09.2016, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
		Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про погодження виділення в довгострокове користування лісової ділянки без вилучення її у постійного користувача " №48 від 29.02.2016  погоджено виділення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісової ділянки, без вилучення її у постійного лісокористувача, розташованої на території Квітневої сільської ради Коростишівського району Старосілецького лісництв  Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" (квартал 29, виділ 5,9,9 (1)) площею 6,6 га для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей.
		09.03.2016 р. між Дочірнім підприємством "Коростишівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (Постійний лісокористувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Тимчасовий лісокористувач) було укладено договір №1/46 довгострокового тимчасового користування лісами.
		Відповідно до п. 1.1 якого Постійний лісокористувач виділяє, а Тимчасовий лісокористувач  приймає у строкове плтане довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою  використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей.
		Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора, прийняте розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
		Зокрема, прокурор зазначає, що розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 р. прийнято з перевищенням повноважень, визначених нормами Земельного кодексу України та є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
		Підставою для такого висновку прокурора слугував п. 3 Перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» від 06.09.2013 року.
		Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
		Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
		При прийнятті оспорюваного розпорядження головою облдержадміністрації були враховані всі необхідні погодження, що позивачем не заперечується.
		Статтею 17 Лісового кодексу України також передбачено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
		Прокуратурою Житомирської області встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування постійним користувачем земельної ділянки до складу якої входить надана мені земельна ділянка (квартал 29, виділ 5,9,9 (1)) площею 6,6 га є другий відповідач у справі - "Коростишівський лісгосп АПК" Обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, що є комунальним підприємством.
		Підпунктом «а» пункту 3 розділу II Перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» від 06.09.2013 року № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI) передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад у тому числі вважаються землі, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
		З наведеного позивач робить невірний висновок, що оскільки мова йде про землі комунальної власності, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 30 Лісового кодексу України такі земельні ділянки мали б надаватися у користування Житомирською обласною радою, а Житомирська ОДА порушуючи вимоги ч. 4 ст. 18 та п. 4 ч. 1 ст. 30 Лісового кодексу України, не маючи на те законних підстав, фактично використовуючи повноваження, які належать обласній раді видала спірне розпорядження.
		Однак прокурор не враховує положень пп. 5 та 6 розділу II Перехідні положення Закону № 5245-VI.
		Так, пунктом 5 Перехідних положень передбачено, що Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
		Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 122 ЗК України Житомирська обласна рада повинна була б подати заяву про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку до складу якої входять надана мені земельна ділянка (квартал 29, виділ 5,9,9 (1)) площею 6,6 га.
		Проте Житомирська обласна рада цього не здійснила.
		Для таких випадків законодавець передбачив застосування пункту 6 розділу II Перехідні положення Закону № 5245-VI згідно із яким у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
		у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
		за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
		Оскільки земельна ділянка (квартал 29, виділ 5,9,9 (1)) площею 6,6 га. розташована за межами населених пунктів то розпорядження про погодження їх виділення приймалося Житомирською ОДА відповідно до норм Лісового кодексу України та Закону № 5245-VI на законних підставах та здійснюючи власні повноваження.
		У позовній заяві також зазначено про порушення при укладенні договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками в частині плати за таке користування, оскільки Харківська і Черкаська обласні ради приймали рішення про встановлення розміру плати, а Житомирська обласна рада такого рішення не прийняла.
		Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Долучені до матеріалів справи рішення Харківської і Черкаської обласних рад не можуть бути доказами у справі, оскільки не містять фактичних даних про правомірність чи неправомірність дій відповідачів у справі, не містять інформації щодо предмету доказування, а лише підтверджують бездіяльність обласної ради, в інтересах якої прокурор звернувся до суду.
		Тим більше, такою бездіяльністю обласної ради прокурор обґрунтовує правомірність позовної вимоги про визнання договору користування недійсним.
		Статтею 18 Лісового кодексу України передбачено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
		Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
		Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
		На виконання цієї норми закону та розпорядження голови Житомирської ОДА від29.02.2016 року № 48 09 березня 2016 року між відповідачем-1 та відповідачем-3 був укладений Договір довгострокового тимчасового користування лісами.
		Предметом Договору є довгострокове тимчасове користування мною земельною ділянкою площею 6,6 га на території Старосілецького лісництва - квартал 29, виділ 5,9,9 (1).
		В пункті 18 Договору сторонами встановлено, що за користування лісовою ділянкою Сторона 2 (ФОП ОСОБА_1Я.) сплачує плату в гривневому еквіваленті з розрахунку 1 долар США за 1 га лісу за рік по курсу НБУ.
		Відповідно до п. 256.1 ст. 256 Податкового кодексу України платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
		Згідно із пп. 256.2.5 п. 256.2 ст. 256 ПК України об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
		Пункт 256.10 ст. 256 ПК України встановлює, що за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим,обласними. Київською та Севастопольською міськими радами.
		На момент укладення Договору довгострокового тимчасового користування лісами, як і на даний час Житомирською обласною радою не прийнято рішення яким би встановлювалися ставки рентної плати за використання корисних властивостей лісів.
		За відсутності належного правового регулювання спірних правовідносин сторони погодились, що до моменту прийняття рішення обласною радою відповідач 1 буде сплачувати кошти в національній валюті, які в еквіваленті становлять один долар США за 1 га лісу по курсу НБУ.
		Зазначена обставина спростовує твердження прокурора, що розрахунки між сторонами здійснювались у іноземній валюті в супереч постанові Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін».
		Як вже зазначалося рентна плата за спеціальне використання лісовими ресурсами є об'єктом оподаткування.
		Відповідно до підпункту 191 1.1 пункту 191 1 ст. 191 Податкового кодексу до функцій ДФС України, поряд з іншим, віднесено контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
		Підпункт 20.1.30 пункту 20.1 ст. 20 ПК України надає органам ДФС України право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
		У положеннях Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства визначених у статті 4 передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		На даний момент у податкових органів не виникло зауважень чи заперечень щодо розміру рентної плати, яка встановлена у договорі довгострокового тимчасового користування та щодо чинності самого договору.
		У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
		При цьому, у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Таким чином суд дійшов висновку, що приймаючи оспорюване розпорядження, Житомирська обласна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеві державні адміністрації" та Земельним кодексом України.
		У відповідності до ст. 152 Цивільного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Суд вважає за необхідне зауважити, що поняття незаконності акту полягає у суперечливості/невідповідності його нормам чинного законодавства, що також включає в себе і поняття "протиправність", а відтак - вимоги про визнання протиправним (незаконним, неправомірним) актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
		За таких обставин, підстави для визнання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016  р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню у суду відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
		Крім того, прокурором заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору  довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної лісової ділянки
		Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Враховуючи вищенаведене, зважаючи, що оспорюваний договір було укладено на підставі розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 р., яке в судовому порядку не скасовано (не визнано недійсним), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, зазначених прокурором.
		Крім того, у зв'язку з відсутністю підстав для визнання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №48 від 29.02.2016 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позовна вимога про повернення земельної лісової ділянки, не підлягає до задоволення.
		За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Заступника прокурора Житомирської області правових підстав необхідно відмовити.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		     В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Житомирської області відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повне рішення складено 19.09.2016
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                     М.О. Лиськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...