Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/11848/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2016. Зареєстровано: 24.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2016.
Дата набрання законної сили: 03.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 753/11848/16-ц
		                                          провадження № 2/753/5821/16
		   РІШЕННЯ 
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          "19" вересня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		                                    головуючого - судді             Цимбал І.К.
		       при секретарях -                      Корпусенко А.О., Шамрай І.В., Ляшенко Ю.Ю.
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура», про захист авторського права,
		                              ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду позовом до відповідача, про захист авторського права, посилаючись на те, що нею були створені об'єкти інтелектуальної власності, які в подальшому зареєстровані у встановленому законом порядку. Проте, відповідач без відповідних угод, здійснив розповсюдження вказаних об'єктів у торгівельній мережі, чим порушив права позивача, врегулювати спір у досудовому порядку щодо виплати компенсації відмовився, у зв'язку з чим позивач вимушена була звернутися до суду з відповідним позовом.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити з підстав зазначених в останньому.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що відповідач здійснив розповсюдження об'єктів права інтелектуальної власності позивача без згоди останньої, оскільки не знав, що відповідніправа на об'єкти належать позивачу. Так, на підставі угоди з фізичною особою підприємцем вказані об'єкти були поставлені відповідачу та здійснювалась реалізація останніх. Відповідно до умов вказаної угоди постачальник продукції визначив, що така продукція не є об'єктом права інтелектуальної власності третіх осіб, а в разі претензій третіх осіб, повністю бере відповідальність перед такими особами. Після встановлення, що продукція, яка реалізовується є об'єктом права інтелектуальної власності позивача, остання одразу ж була знята з реалізації і на даний час вирішується питання про її повернення постачальнику з відповідними наслідками. Отже, представник відповідача зазначає, що вина відповідача у порушенні прав позивача відсутня, у зв'язку із чим відповідач не повинен відповідати за даним позовом. Крім того, представник відповідача звернула увагу те, що компенсація, яку вимагає позивач у сімдесят разів перевищує розмір прибутку отриманого від реалізації об'єктів авторського права позивача, що є неспівмірним і не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
		Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		В 2007 - 2009 роках позивач своєю творчою працею створила твори образотворчого мистецтва, а саме картини під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1», "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", ілюстрацію до книги "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_7", "ІНФОРМАЦІЯ_17", що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію авторського права та презумпцією авторства /а.с. 21-31/.
		     Згідно ст. 1 Закону «Про авторське право і суміжні права», автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
		     Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. 
		     За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
		     Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
		     Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
		     В судовому засіданні учасниками процесу визнано, що вище перелічені об'єкти є об'єктами права інтелектуальної власності позивача, отже згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, зазначене не підлягає доказуванню.
		     24.05.2016р., 26.05.2016р., 02.06.2016р., 03.06.2016р., 08.06.2016р. в магазинах ІНФОРМАЦІЯ_8, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1; 
		АДРЕСА_2, де господарську діяльність здійснює ТОВ "ТК-Фурнітура" /надалі - відповідач/ зафіксовано факти реалізації, продажу та публічного показу наступних товарів:схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) ОСОБА_2 (надалі - позивач) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2009р);схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10" (Товар 2), на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2 (2008р.); схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9, на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» (2008р).; схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_16, на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача ілюстрація діалогу ІНФОРМАЦІЯ_11 з книги "ІНФОРМАЦІЯ_4" (2008р).; схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_15", на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5" (2008р.).; схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_14", на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6" (2008р.).; схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_13", на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7..." (2009р.).; схема для вишивання бісером з нанесеним малюнком під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_12", на якому відтворено один з творів образотворчого мистецтва (картин) позивача під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_17" (2007р.) /а.с. 17-19, 70/. Вказані обставини визнані учасниками процесу.
		     11.06.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією про поновлення порушених авторських прав /а.с. 19,20/.
		     15.06.2016р. відповідач отримав зазначене звернення позивача, проте станом на 22.06.2016р. відповідач так і не звернувся до позивача з пропозиціями досудового врегулювання спору.
		     Згідно договору про поставку продукції від 01.12.2014 року між відповідачем (одержувач) та ФОП «ОСОБА_1» (постачальник), останній зобов'язаний надавати одержувачу продукцію належної якості у асортименті, кількості та за цінами визначеними в накладених /а.с. 50-51/.
		     Відповідно до п. 4.4 даного договору постачальник несе відповідальність перед особами, які заявили свої права на інформацію та зображення, що містяться на переданій одержувачу продукції, а також усі витрати, викликані претензіями та/або позовами третіх осіб про порушення авторських прав /а.с. 51/.
		     Представником відповідача було зазначено, що об'єкти авторського права, які реалізовувалися відповідачем, були поставлені ФОП «ОСОБА_1» на підставі вказаного договору, у зв'язку з чим позивач відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, пред'явила вимоги до останнього як до другого відповідача /а.с. 63, 64/. Проте, в подальшому представник позивача надала заяву про залишення позовних вимог до ФОП «ОСОБА_1» без розгляду, у зв'язку з врегулюванням спору у позасудовому порядку, внаслідок чого була постановлена відповідна ухвала /а.с. 85, 86/.
		     Вказані обставини щодо постачання продукції, яка є об'єктом авторського права позивача ФОП «ОСОБА_1» учасниками процесу, не оспорювались, крім того, представник останнього під час пояснень суду вказані обставини підтвердив.
		     Як зазначено вище, відповідно до довідки наданої відповідачем, останнім була здійснена реалізація продукції, яка є об'єктом авторського права позивача на суму 3534 грн., отже прибуток відповідача від реалізації вказаної продукції становив 1653 грн. 33 коп. /а.с. 68, 70/.
		Представник відповідача пояснила, що відповідачу не було відомо про те, що поставлена ФОП «ОСОБА_1» продукція є об'єктом права інтелектуальної власності, договір з останнім діяв тривалий час і будь яких аналогічних питань щодо постачаємої продукції не виникало. Крім того, після встановлення такого факту вказана продукція одразу була знята з реалізації відповідачем і наразі вирішується питання щодо повернення останньої постачальнику. Вказані обставини в судовому засіданні не оспорювалися.
		Позивач зазначає, що відповідач порушив права позивача, шляхом публічного показу та розповсюдження без дозволу позивача контрафактних примірників творів (піратство), а саме реалізовував в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_18» схеми для вишивання бісером з нанесеним малюнком, в структурі яких без дозволу позивача використано вісімтворів останнього.
		Згідно п. б) ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, відтворений, розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Згідно п. 43 ППВСУ "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", під контрафактними примірниками твору, розуміються примірники об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, які виготовлені, відтворені, розповсюджені з порушенням авторського права (особистих немайнових і (або) майнових).
		Виходячи з факту порушення, позивач має право, згідно п. г) ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Згідно п. 42 ППВСУ "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Суд в свою чергу згідно п. г) ч. 2 cт. 52, має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідачем реалізовувалися і публічно демонструвалисявісім різних товарів з вісьма різними об'єктами інтелектуальної власності, права на які належать позивачу, достатнім буде стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожний об'єкт інтелектуальної власності, тобто 116 000,00 грн.
		Згідно ч. 1 ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.
		Згідно із п.11 ППВСУ «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 04.06.2010 року, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
		Види порушень авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, наведені в статтях 50 та 52 Закону № 3792-ХІІ.
		Відповідно до п.44 коментованої постанови, 44. Відповідно до пункту "6" статті 50 Закону № 3792-ХІІ розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.
		Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав бездозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на їїтвір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами зтретіми особами.
		Таким чином, позивач вважає, що факт отримання продукції, яка є об'єктом авторського права позивача, відповідачем від ФОП «ОСОБА_1» не може слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності та відшкодування компенсації з реалізацію такої продукції.
		Разом з тим, суд не може погодитися з вище вказаними доводами позивача виходячи з наступного.
		Суд вважає, що за своєю правовою природою порушення авторського права це дії, спрямовані на протиправне умисне використання, об'єкту інтелектуальної власності вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.
		При розгляді справ про застосування заходів цивільно-правової відповідальності у разі порушення авторських та (або) суміжних прав мають бути розглянуті всі обставини, яким законом надано значущості. 
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України наявність чи відсутність вини особи, яка спричинила шкоду, впливає на можливість притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Специфіка форм відшкодування шкоди в авторському праві та нечіткість положень законодавства щодо врахування вини, її форми та інших суб'єктивних ознак правопорушення визначають проблеми у визначенні вини в предметі доказування у справах про захист авторських та суміжних прав. 
		Вина є суб'єктивним елементом складу цивільного правопорушення і являє собою психологічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її результатів. Наявність вини - конструктивна (основна) ознака будь-якого правопорушення і як така має входити до предмета доказування у складі правопорушення. 
		Вважається, що в цивільному праві діє презумпція вини, функція якої полягає в якомога доцільнішому розподілі між сторонами обов'язків з доказування певних фактів. Наявність матеріально-правової презумпції не виключає презюмований факт з предмета доказування. Сторона, на яку презумпцією було покладено тягар доказування відсутності (наявності) факту, може доказувати і доказати відсутність (наявність) презюмованого факту. Суд виходячи з принципу диспозитивності має покласти в основу рішення презюмований факт, якщо презумпцію не спростовано в процесі розгляду справи. З аналізу норм ЦК України, Закону України «Про авторське право та суміжні права» вбачається, що вина входить до предмета доказування у складі правопорушення не лише у справах про стягнення збитків чи моральної шкоди, але й у справах про стягнення компенсації. 
		При визначенні розміру компенсації відповідно до ЦК України та Закону України «Про авторське право та суміжні права», судами мають бути враховані: вина особи; обсяг порушення; наміри відповідача та інші істотні обставини. Питанню щодо визначення розміру компенсації, як зазначено вище, присвячено п. 42 ППВСУ «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав». Як зазначається у постанові, істотними обставинами при визначенні розміру компенсації є факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. У разі заявлення вимоги про стягнення компенсації замість відшкодування для обрахування її розміру має враховуватися вина та наміри відповідача. Судова практика поняття «наміри відповідача» тлумачить як мету використання твору чи об'єкта суміжних прав.
		Суд вважає, що у справах про стягнення компенсації замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта авторського чи суміжних прав може йтися не лише про умисел, а й інші форми вини. При цьому дослідженню потребує форма вини, яка виступатиме одним із мірил цивільно-правової відповідальності.
		Отже, судом встановлено, що при реалізації поставленої продукції, відповідачу не було відомо про те, що остання є об'єктом права інтелектуальної власності, після встановлення такого факту, реалізація вказаної продукції була зупинена, реалізація такої продукції відбувалася у нетривалий період, шкода спричинена позивачу відсутня, прибуток від реалізації продукції є незначним, особа яка допустила порушення авторського права позивача, а саме ФОП «ОСОБА_1» та ввела в оману відповідача щодо відсутності будь яких прав та поставлену продукцію у третіх осіб, врегулювала питання майнових вимог позивача, внаслідок чого остання відмовилась від такох вимог до ФОП «ОСОБА_1».
		Отже, суд вважає, що саме винна особа ФОП «ОСОБА_1», взяла на себе відповідальність перед позивачем за порушення її авторського права та вчинила дії направлені на відновлення такого права. 
		Оцінюючи належність допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що враховуючи те, що в судовому засіданні не спростовані твердження відповідача, про необізнаність із можливим порушенням авторських прав третіх осіб під час реалізації продукції, яка була поставлена ФОП «ОСОБА_1» за договором про поставку продукції, а також враховуючи вище зазначені доводи , суд вважає що за таких обставин покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення компенсації не буде розумним та справедливим і направленим на відновлення прав позивача. Суд вважає, що у даному випадку відповідач сам став жертвою недобросовісної поведінкипостачальника товару.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура», про захист авторського права відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. 
		    Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...