Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/2861/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		21 вересня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		            СтупакО.В.,            Леванчука А.О.,           Парінової І.К.,           
		                             
		розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь                                                    12 млн 760 тис. грн.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у травні 2006 року він із відповідачем домовилися про те, що останньому будуть передані                                       1 млн 600 тис. доларів США для їх збереження та проведення в майбутньому розрахунку з продавцями земельних ділянок у кількості 134 одиниці, право власності на які у подальшому буде розподілено між позивачем та                    ОСОБА_7 у рівній кількості. 31 травня 2006 року ОСОБА_5 написав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_4 та                    ОСОБА_7 кошти в розмірі 1 млн 600 тис. доларів США як розрахунок за земельні ділянки (134 шт.), які знаходяться на території СТ «Українська земля», та зобов'язався гарантувати повернення сум до оформлення ОСОБА_8 довіреностей на купівлю-продаж земельних ділянок. Проте в подальшому на ім'я позивача не було укладено договорів купівлі-продажу земельних ділянок у кількості 67 одиниці, а на його вимогу від 08 червня                            2011 року відповідач не повернув йому грошових коштів у сумі                                   800 тис. доларів США. Зазначив, що з метою повернення коштів у 2011 році він звернувся до суду з позовом про стягнення 6 378 800 грн як безпідставно отриманих і рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено; рішенням суду касаційної інстанції вимоги задоволено, проте постановою Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Із посиланням на викладені обставини, їх правову оцінку, що зазначена в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року, зазначає, що правовідносини сторін містять змішаний характер (елементи договорів схову та доручення) та оскільки мети, з якою відбулась передача коштів, не досягнуто, то відповідач повинен був їх повернути. Обгрунтовуючи вимоги в частині стягнення 800 тис. доларів США, зазначає, що оскільки у розписці не визначено фактичного розміру переданих ним коштів, то слід виходити з положень ст. 540 ЦК України.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня                   2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від                     10 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Розписка є документом, яка може бути вчинена однією особою на підтвердження взятого на себе зобов'язання перед іншими особами та передана ним як борговий документ, що посвідчує зобов'язання. Розписка може містити умови про предмет зобов'язання та умови про його виконання.
		Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних права та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони ( кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		На підставі наявних у справі доказів суд установив, що ОСОБА_5 виконав свої зобов'язання  відповідно до наданої ним розписки від 31 травня 2006 року, а саме стосовно передачі коштів відповідному представнику продавців та в подальшому було укладено 134 договори купівлі-продажу земельних ділянок, після чого ОСОБА_7 надав ОСОБА_5 розписку про відсутність будь-яких із його боку претензій щодо виконання останнім домовленостей.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 57-60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам                 ст. 315 ЦПК України.
		Зокрема, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги про застосування ст. 540 ЦК України, у зв'язку із виникненням у ОСОБА_5, на думку позивача, зобов'язання укласти договори купівлі-продажу з оформленням права власності на кожного із кредиторів в рівних частинах, адже, як зазначив суд, розписка не містить зобов'язання                    ОСОБА_5 щодо укладення договорів купівлі-продажу, а суть його зобов'язання полягає у зберіганні грошових коштів та передачі для придбання у майбутньому земельних ділянок.
		Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено. 
		Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.
		Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		            Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити. 
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня                    2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року залишити без змін.
		         Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		          Судді:                                                                      О.В. Ступак
		 
		 
		                                                                                     А.О.Леванчук 
		 
		 
		                                                                                     І.К.Парінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...