Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/8032/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 30.09.2016. Зареєстровано: 01.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2016.
Дата набрання законної сили: 29.09.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        11-кп/775/388/2016(м) 
		                                        264/8032/15-к 
		                       
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретаря ОСОБА_4 
		за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		законного представника ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі кримінальне провадження № 12015050800001014 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2016 року, яким
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учня 9 класу КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 30», не судимого, зареєстрованого та який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		виправдано за ч.2 ст.121 КК України, та визнано винним за ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України й призначено покарання за ч.2 ст.186 КК України п`ять років позбавлення волі, за ч.1 ст.187 КК України три роки позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі в спеціальній виховній установі.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , апеляційні скарги по відношенню до яких не надходили.. Вироком вирішене питання про речові докази.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні злочинів передбачених ст..186 ч.2 та 187 ч.1 КК України за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_9 09 квітня 2015 року приблизно о 09 годині 20 хвилин з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, в туалеті загальноосвітньої школи № 30, розташованої на вул. Дністровській, 35 м. Маріуполя, напав на малолітнього ОСОБА_12 і погрожуючи ножем, рукояткою якого завдав потерпілому удар по правому передпліччі, заподіявши легке тілесне ушкодження, обшукав кармани його одягу та заволодів грошима у сумі 5 гривень.
		27 липня 2015 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою з метою відкритого викрадання чужого майна (перший з них повторно) біля будинку № 37 по вул. Курчатова м. Маріуполя, погрожуючи ОСОБА_13 насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відібрали у нього мобільний телефон, після чого завели потерпілого на 9 поверх указаного будинку, де, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, нанесли йому декілька ударів по обличчю та тулубу, завдавши легкі тілесні ушкодження та відкрито викрали грошові кошти в сумі 40 грн. і з місця злочину зникли, заподіявши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 640 грн.
		14 серпня 2015 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_9 за попередньою змовою з особами, матеріали кримінального провадження щодо яких виділені в окреме провадження, на перехресті вулиць Мамина-Сибіряка та Рівної в м. Маріуполі повторно з метою пограбування прохожого ОСОБА_14 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, внаслідок чого потерпілому були заподіяні легкі тілесні, відкрито викрав у нього мобільний телефон, а також портмоне вартістю 100 грн. з грошима в сумі 120 грн. і з місця скоєння злочину зник, завдавши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 440 грн.
		06 вересня 2015 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_9 та особа, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою з метою повторного відкритого викрадання чужого майна, розподіливши ролі, біля магазину «Живчик», розташованого на вул. Семашко м. Маріуполя підійшли до ОСОБА_15 , після чого співучасник ОСОБА_16 за його указівкою зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюг, після чого грабіжники втекли, заподіявши потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 4554 грн.
		В ніч з 12 на 13 вересня 2015 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_9 за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділені в окреме провадження, біля фізкультурно-оздоровчого комплексу ПАТ «ММК ім. Ілліча», розташованого на вул. Левченка м. Маріуполя, повторно з метою пограбування ОСОБА_17 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я, внаслідок чого заподіяли потерпілому фізичний біль та відкрито викрали належне йому майно, після чого з місця скоєння злочину втекли, заподіявши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 8480 грн.
		Також цим вироком суду ОСОБА_9 визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.121 КК України за недоведеністю, що кримінальне провадження вчинено саме обвинуваченим.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду скасувати частково, в частині виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.121 КК України, визнати винним ОСОБА_9 за ч.2 ст.186, ч.1 ст.187, ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання за ч.2 ст.186 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі, за ч.1 ст.187 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі, за ч.2 ст.121 у вигляді семи років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі. Вважає, що судом першої інстанції свідчення свідків не проаналізовані належним чином, а також свідчення обвинуваченого ОСОБА_9 дані під час судового слідства повністю суперечать його свідченням під час слідчого експерименту та нічим не підтверджуються. Під час слідчого експерименту за ч.2 ст.121 КК України обвинувачений ОСОБА_9 давав суперечливі пояснення, та на думку прокурора висновки експертів є умовними, а свідчення ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не прийняті як джерело доказів. Судом першої інстанції не проаналізовані належним чином докази, надані стороною обвинувачення, які підтверджують вину ОСОБА_16 за ч.2 ст.121 КК України. 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду змінити, застосувавши вимоги ст.ст.75, 104 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на два роки. Вказує, що судом першої інстанції не взяв до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, чим порушив положення Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року та Мінімальних стандартних правил ООН від 29 листопада 1985 року. А саме, те що обвинувачений є неповнолітньою особою, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності та досить довгий час перебуває під вартою, що унеможливлює його навчальний процес.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення скарги прокурора та підтримали апеляційну скаргу захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Діюче кримінальне процесуальне законодавство зобов`язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати ним відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
		Так, виправдовуючи ОСОБА_9 за обвинуваченням за ч.2 ст.121 КК України, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_9 підлягає виправданню відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, оскільки судом одержані умовні висновки експертів, достовірність яких залежить від того який з механізмів утворення на тілі потерпілого тілесних ушкоджень буде об`єктивно підтверджений достатньою сукупністю інших доказів та сторона обвинувачення в цій справі всупереч вимогам ст.92 КПК України не надала належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин, залишивши розумний сумнів стосовно їх достовірності, що означає практичну можливість розвитку події злочину за показаннями обвинуваченого і передбачає в такому випадку іншу правову кваліфікацію інкримінованого йому діяння, застосування якої знаходить поза межами компетенції суду.
		Згідно ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.284 КПК України (відсутність події кримінального правопорушення та відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
		Як вбачається з вироку, суд у мотивувальній частині прийшов до висновку про те, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме обвинуваченим.
		Відповідно до правових позицій, викладених в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року (з наступними змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», виправдувальний вирок постановляється за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.
		До того ж, з аналізу доказів, зроблених судом, вбачається, що суд прийшов до висновку, що у провадженні відсутні належні докази, які б свідчили, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні саме обвинуваченим, тобто не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене останнім.
		Однак з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони є суперечливими та такими, що не відповідають зазначеним вимогам кримінального процесуального закону у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, які могли вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
		 
		Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів встановила, що 17.08.2015 року приблизно о 1 годині 30 хвилин ОСОБА_9 , будучи в стані наркотичного сп`яніння, біля трансформаторної будки, розташованої неподалік будинку № 35 по вулиці Шопена м. Маріуполя, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно став наносити ОСОБА_20 удари руками і ногами по обличчю, голові та тулубу, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; синця на обох повіках правого ока; крововиливу на сполучених оболонках правого очного яблука; саден в лобовій області зліва, синців у лобовій області праворуч, на всьому протязі зовнішнього носа, в правій щічній області, над верхньою губою праворуч, в області підборіддя, більше справа, на передній і задній поверхнях правої вушної раковини; забитої рани і крововиливу на слизовій оболонці переддвір`я порожнини рота - в проекції центральних зубів на верхній щелепі; садна в проекції правого кола нижньої щелепи; крововиливу в м`які покриви голови з боку внутрішньої поверхні лобової, тім`яної та скроневої областей ліворуч; крововиливу під м`якими мозковими оболонками по конвекситальній і базальній поверхням лівої півкулі і базальній поверхні правої півкулі; закритої тупої травми грудної клітки: синців та саден на бічній поверхні грудної клітки справа в проекції 5-10-го ребер між середньо-ключичною і задньо-пахвовою лініями, переломів ребер справа: 2-го по середньо-ключичній лінії (не прямий, без пошкодження пристіночної плеври); 2-го по середньо-ключичній лінії (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври) і по середньо- і задньо-пахвовій лініям (прямі, без ушкодження пристіночної плеври); 4-го по середньо-ключичної (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври), по середньо-пахвовій (прямий, з ушкодженням пристіночної плеври); 5-го по передньо-пахвовій лінії (прямий, з ушкодженням пристіночної плеври) і по лінії лопатки (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври); 6-е по середньо-ключичної лінії (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври), по передньо-пахвовій лінії (прямий з ушкодженням пристіночної плеври) і по лінії лопатки (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври); 7-го по середньо-ключичній лінії (прямий, з ушкодженням пристіночної плеври), по середньо-пахвовій лінії (прямий, з ушкодженням пристіночної плеври) і по лінії лопатки (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври); 8-го між середньо-ключичною лінією і передньо-пахвовою лінією (прямі, з ушкодженням пристіночної плеври), по задньо-пахвовій лінії (прямий з ушкодженням пристіночної плеври), по лінії лопатки (не прямий, без ушкодження пристіночної плеври); 9-го - як і 8-го; 10-го по середньо-пахвовій лінії (прямий, без ушкодження пристіночної плеври), по задньо-пахвовій лінії (прямий, без ушкодження пристіночної плеври), між лопатковою і задньо-пахвовою лініями (не прямі, без пошкодження пристіночної плеври); 11-12-го по лінії лопатки (прямі, без ушкодження, пристіночної плеври); переломи ребер зліва: 5,6-го по середньо- ключичній лінії (прямі, без ушкодження пристіночної плеври); 7,8,9-е по середньо-пахвовій лінії (прямі, без ушкодження пристіночної плеври); 8-12-го ступенеподібно від задньо-пахвової до навколохребетної лінії прямі, без ушкодження пристіночної плеври); правобічного гемотораксу (у правій плевральній порожнині міститься 420 см куб. рідкої темно-червоної крові); синців на зовнішній поверхні правого плеча у верхній і середній третині, садна на задніх поверхнях обох ліктьових суглобів, на тильній по-поверхні середніх фаланг 4-го і 5-го пальців правої кисті, на тильній поверхні лівої кисті - в проекції п`ястно-фалангового суглоба 5-го пальця і на задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, в проекції внутрішньої щиколотки лівої стопи; крововиливу в області м`язів глотки з переходом на м`які тканини в проекції шийного відділу хребта - на рівні 4,5-го шийних хребців; крововиливи в м`які тканини по передньо-задньо-внутрішньої поверхні правої гомілки в нижній і середній третині, по зовнішній поверхні правої гомілки, по передній поверхні лівої гомілки в середній третині, на всьому протязі лівого стегна; закритого гвинтоподібного перелому діафіза лівої стегнової кістки в верхній третині, закритого поперечного перелому шийки лівої стегнової кістки, які ускладнилися розвитком шоку і у своїй сукупності відносяться до небезпечних для життя в момент заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою провину не визнав та пояснив, що того дня гуляв разом з ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та його товаришем на ім`я ОСОБА_22 , приблизно о 22 годині повз них пройшов раніше йому незнайомий ОСОБА_23 , у якого він вирішив попросити цигарку. ОСОБА_23 відмовив та смикнув рукою. Він подумав, що той хоче його вдарити та дав йому ляпас, від якого потерпілий упав, а коли підвівся, став кидатись на них з пляшкою в руці. Бурдун почав стріляти з пневматичного пістолета, а він разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_18 стали бити ОСОБА_23 ногами. Побачивши бійку, на них стали кричати чоловіки, які знаходились неподалік. Всі розбіглись, потерпілий також пішов, вони вирушили слідом і наздогнали його біля трансформаторної будки, де збили з ніг і продовжили бити рука й ногами по всьому тілу. Він наніс потерпілому не більш п`яти, а ОСОБА_19  десять-п`ятнадцять ударів, ОСОБА_18 бив більше за них. Тобто, ОСОБА_9 сам не заперечував, що наносив удари потерпілому, але фактично стверджував, що саме від його дій смерть потерпілого наступити не могла.
		Крім показів обвинуваченого в судовому засіданні його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується наступними доказами, дослідженими колегією суддів.
		Свідок ОСОБА_24 суду повідомив, що десь 16 чи 17 серпня 2015 року приблизно о 20 годині йому зателефонував ОСОБА_16 , після чого вони пішли разом гуляти. Зустріли ОСОБА_25 з його приятелем. О 23 годині 30 хвилин сиділи на зупинці. Він викликав таксі. Повз них пройшов раніше йому незнайомий ОСОБА_23 . ОСОБА_16 сказав, що у нього можуть бути гроші і пішов уперед, інші попрямували за ним. ОСОБА_16 наздогнав чоловіка і запитав чи не має той сигарети, далі вдарив потерпілого в лице, той упав, а потім підвівся і став розмахувати пляшкою. Їм щось кричав чоловік, який знаходився неподалік. Він з ОСОБА_26 відтяг ОСОБА_16 від потерпілого. В цей час йому зателефонували зі служби таксі, сказали, що машина виїхала і він пішов з місця події. Приблизно о 1 годині, коли він знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2 , зателефонував ОСОБА_16 і попросив вийти, навіщо не сказав. Поїхали на місце, де залишився потерпілий. ОСОБА_16 ще декілька разів ударив його ногою по обличчю, бив по ногах, в область печінки, нирок, забрав ключі потерпілого, які вони приміряли до замків у під`їздах навколишніх будинків.
		Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що у серпні 2015 року разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 та товаришем останнього знаходились на зупинці громадського транспорту біля квіткових кіосків. Приблизно о 22 годині побачили чоловіка худорлявої статури, низького зросту, який йшов з пакетом та пляшкою пива. ОСОБА_16 запропонував його пограбувати і всі пішли за потерпілим. ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_23 кулаком, від чого той упав, розбив пляшку та почав кидатись на них. Він та ОСОБА_18 по разу вдарили потерпілого по ногах, від чого той упав на коліна. На них почали кричати якісь чоловіки, щоб вони припинили бійку. Всі розійшлися, а через деякий час знову зустрілися, побачили потерпілого, попрямували за ним. Біля трансформаторної будки ОСОБА_16 ще раз ударив чоловіка, від чого той упав. Далі ОСОБА_16 почав бити його кулаками та ногами по тулубу. Він відтягнув ОСОБА_16 від ОСОБА_23 , після чого вони поїхали в таксі на вул. Курчатова, де до них приєднався ОСОБА_18 . Кулагін з таксистом виходили з машини, коли повернулись було видно, що вони курили коноплю. Потім усі разом за вказівкою ОСОБА_16 приїхали до трансформаторної будки, де стояв той самий чоловік, спираючись на дерево. ОСОБА_18 з ОСОБА_16 підійшли до нього поспілкуватись. ОСОБА_16 продовжив бити чоловіка, коли той лежав на землі. Він знову відтягнув його від потерпілого, після чого вони поїхали, залишивши ОСОБА_23 на місці події.
		Всі ці обставини ОСОБА_24 та ОСОБА_27 відтворили на місці події під час проведення слідчого експерименту.
		Свідок ОСОБА_28 пояснив, що у вересні 2015 року приблизно о 23 годині повертався додому з гаражів. На вул. Металургійній біля трамвайного полотна побачив знайомих, котрі ремонтували машину. Через деякий час побачив на відстані 15-20 метрів, як чотири підлітки били чоловіка. Вони повалили чоловіка на землю та били ногами. Він крикнув їм щоб вони припинили бійку. Підлітки побігли в один бік, а потерпілий пішов у інший. Хвилин через 10 побачив як повз паркан проходив ОСОБА_16 . Наступного дня дізнався, що потерпілого вбили та знайшли біля трансформаторної будки, що знаходиться на відстані 200-300 метрів від місця, де відбулося побиття.
		Під час пред`явлення особи для впізнання ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка разом з іншими 16.08.2015 року била чоловіка.
		При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 06 квітня 2016 року останній відтворив обставини побиття ОСОБА_20 з зазначенням по яким частинам тіла наносив удари та які цілком відповідають фактичним обставинам, встановленим судом.
		За висновком судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_23 був шок, який розвився внаслідок масивної поєднаної травми тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`якими мозковими оболонками, закритої тупої травми грудної клітки з численними переломами ребер з обох сторін по декількох анатомічних лініях, закритого гвинтоподібного перелому діафіза лівої стегнової кістки, а також множинних синців та саден обличчя, тулуба та кінців. Враховуючи множинний, масивний і розповсюджений характер, локалізацією та взаєморозташування встановлених ушкоджень на голові, обличчі, тулубі та кінцівках потерпілого ОСОБА_20 в цілому показання, на які посилаються свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_27 в ході слідчих експериментів, можуть відповідати описаній травмі (у тому числі терміну заподіяння травми).
		Згідно висновкам комісійної судово-медичної експертизи від 12 квітня 2016 року, враховуючи характер, локалізацію та кількість тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_20 , комісія прийшла до висновку, що показання, дані свідками ОСОБА_24 та ОСОБА_27 відповідають механізму їх утворення. Антропометричні (зросто-вагові) характеристики організму ОСОБА_9 не виключають можливість спричинення ушкоджень, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_20 . Також комісія не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_20 за обставин зазначених ОСОБА_9 в ході слідчого експерименту від 06.04.2016 року. Розмежувати тілесні ушкодження, виявлені при експертизі трупа ОСОБА_20 , по механізму та ступеню тяжкості неможливо і вони могли виникнути як внаслідок ударів ОСОБА_9 , так і ударів ОСОБА_24 та ОСОБА_27 .
		Крім того, в квартирі де мешкає ОСОБА_9 були знайдені ключі від квартири потерпілого ОСОБА_23 .
		Тобто, колегія суддів вважає, що висновки вищезазначених експертиз підтверджують фактичні обставини обставини, які були встановлені в судовому засіданні та не виключають участь в цих подіях саме ОСОБА_9 , а тому твердження суду першої інстанції про виниклі протиріччя між висновками експертиз та показами обвинуваченого ОСОБА_16 та свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 є необґрунтованими, оскільки в цьому кримінальному провадженні обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України було висунуто лише ОСОБА_16 та суд позбавлений можливості робити висновки щодо винуватості ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а зібраних по справі доказів цілком достатньо, щоб ухвалити обвинувальний вирок.
		Таким чином, докази наведені у вироку свідчать про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Що стосується доводів викладених в апеляційній скарзі захисника про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 більш м`якого покарання із застосуванням ст.75 КК України, а також клопотання старшого пастора церкви « Добрих перемін» про передачу йому обвинуваченого ОСОБА_9 на поруки, колегія суддів вважає, що в зв`язку з призначенням ОСОБА_16 покарання ще й за ст..121 ч.2 КК України апеляційний суд не знаходить підстав для призначення останньому більш м`якого покарання, тим паче звільнення його від відбування покарання з випробуванням, чи передачі його на поруки.
		У зв`язку з викладеним, на підставі п.3 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в частині його виправдання за ч.2 ст.121 КК України скасувати та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.121 КК України.
		Враховуючи неповнолітній вік ОСОБА_16 , а також те що він раніше не судимий колегія суддів вважає необхідним призначити покарання у мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті 121 ч.2 КК України й зарахувати йому у строк відбування покарання з розрахунку за один день попереднього ув`язнення два дні позбавлення волі з 18 вересня 2015 по 29 вересня 2016 року. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,407,420 КПК України, колегія суддів, -
		ЗАСУДИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_29 задовольнити.
		Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2016 року щодо ОСОБА_9 в частині його виправдання за ч.2 ст.121 КК України - скасувати.
		ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2016 року більш суворим за цим вироком остаточно призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі.
		На підставі ст..72 ч.5 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання з розрахунку за один день попереднього ув`язнення два дні позбавлення волі з 18 вересня 2015 по 29 вересня 2016 року. 
		В решті вирок залишити без змін.
		 
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими які утримуються під вартою в цей же строк з моменту отримання ними копії вироку.
		 
		 
		 
		Колегія суддів Апеляційного суду
		Донецької області

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...