Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/395/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2016. Зареєстровано: 03.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2016.
Дата набрання законної сили: 29.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  824/395/16-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Левицький В.К. 
		Суддя-доповідач:  Матохнюк Д.Б. 
		29 вересня 2016 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Матохнюка Д.Б. 
		суддів:  Боровицького О. А.  Сапальової Т.В. 
		за участю:
		секретаря судового засідання:  Томашук А.В.,
		позивача: ОСОБА_2
		представника позивача: ОСОБА_3
		представника відповідача: Лазнікова В.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_2, Луганської обласної державної адміністрації на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луганської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження та поновлення на роботі, 
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Луганської обласної державної адміністрації з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації №382-к від 13 травня 2016 року про звільнення позивача з посади першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації з 13 травня 2016 року та поновити позивача на посаді першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації.
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. 
		Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, а відповідач просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, змінивши формулювання причин звільнення позивача. 
		У судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просив її задовольнити, а про задоволення апеляційної скарги відповідача заперечували.  
		Представник відповідача апеляційну скаргу Луганської обласної державної адміністрації підтримав та просив її задовольнити, про задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації №667-к від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 призначена в порядку переведення з 05 жовтня 2015 року на посаду першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації, з посадовим окладом згідно з штатним розписом, із збереженням п'ятого рангу державного службовця. Вказане розпорядження підписане головою обласної державної адміністрації - керівником обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_5 
		Указом Президента України від 29 квітня 2016 року №194/2016 звільнено з посади голови Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_5
		Також, Указом Президента України від 29 квітня 2016 року №195/2016 головою Луганської обласної державної адміністрації призначений ОСОБА_6 
		Так, 10 травня 2016 року перший заступник голови Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 подала на ім'я голови обласної державної адміністрації ОСОБА_6 заяву про припинення повноважень на займаній посаді відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
		Керуючись ст. ст. 6 та 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", відповідно до п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про відпустки" та заяви поданої позивачкою, розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівником обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_6 від 13 травня 2016 року №382-К ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації, у зв'язку із закінченням строку трудового договору 13 травня 2016 року.
		Пунктом 2 вказаного розпорядження зобов'язано відділ фінансового забезпечення апарату облдержадміністрації (ОСОБА_7.) виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 11 календарних днів щорічної основної відпустки за фактично відпрацьований час з 05 жовтня 2015 року по 13 травня 2016 року.
		Не погоджуючись із вказаним розпорядженням позивач оскаржила його до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правильно зазначивши в оскаржуваному розпорядженні обставини, які стали підставами для звільнення позивачки з займаної посади: подання заяви про припинення повноважень першого заступника голови першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації згідно ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у зв'язку з призначенням нового голови державної адміністрації, - в той же час дав їм помилкову юридичну кваліфікацію, неправильно зазначивши підставою звільнення Пушко - ОСОБА_8 пункт 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору), замість правильно: пункт 5 ст. 41 КЗпП України (припинено повноваження посадової особи) та в частині дати її звільнення «13 травня 2016 року» замість «16 травня 2016 року».
		Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»  №586-XIV від 09.04.1999 року (Закон №586) голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.
		Пунктом 3 ч.1 ст.39 Закону №586 визначено, що голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до ст.ст. 10, 11 цього Закону.
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.10 Закону №586 перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи. Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону №586 перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, саме ст.10 Закону №586 «Про місцеві державні адміністрації» визначає підстави звільнення позивача із займаної посади.
		Також, колегія суддів погоджується з тим, що доводи Позивача про те, що формулювання причин її звільнення не відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки, в даному випадку, на спірні правовідносини поширюються положення спеціального законодавства, а саме норми Закону №586.
		При цьому, звільнення першого заступника голови районної державної адміністрації на підставі ст.10 Закону України № 586-XIV  не є звільненням з ініціативи власника.
		Так, вказана норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов'язану з його статусом, якої не містить КЗпП України чи Закон України «Про державну службу». Ця підстава законом пов'язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Закон встановлює для перших заступників голови райдержадміністрації обов'язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.
		При цьому, п. 3 ч.1 ст.39 та ч.3 ст.10 Закону №586 визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови  районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.
		В свою чергу, звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі ч.3 ст.10 Закону №586 не повинно передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень в силу закону.
		Таким чином, написання заяви про припинення повноважень є обов'язком посадової особи - першого заступника голови районної державної адміністрації в силу вимог ч. 3 ст.10 Закону №586 та пов'язане з настанням юридичного факту: звільненням з посади голови такої державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є звільнення першого заступника голови з державної служби, тому в даному випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. 
		Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про недотримання процедури погодження звільнення позивача з посади першого заступника голови районної державної адміністрації, з огляду на наступне.
		В силу норми ч.2 ст.10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (дію попередньої редакції якої відновлено у зв'язку з втратою чинності Законом України 2592-VI від 07.10.2010 року  згідно із Законом України №763-VII від 23.02.2014 року) перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
		Проте, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено необхідності обов'язкового погодження районною державною адміністрацією звільнення з посад першого заступника голови районної державної адміністрації, як і не встановлено юридичних наслідків недотримання такого погодження.
		Аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/15476/16 від 09 червня 2016 року. 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач правильно зазначивши в оскаржуваному розпорядженні обставини, які стали підставами для звільнення позивачки з займаної посади: подання заяви про припинення повноважень першого заступника голови першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації згідно ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у зв'язку з призначенням нового голови державної адміністрації, - в той же час дав їм помилкову юридичну кваліфікацію, неправильно зазначивши підставою звільнення Пушко - ОСОБА_8 пункт 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).
		Однак, суд першої інстанції неправомірно послався на п. 5 ст. 41 КЗпП України (припинено повноваження посадової особи), як на підставі для формулювання причини звільнення позивача, тоді як правомірним формулюванням причин звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника голови облдержадміністрації є «у зв'язку з припиненням повноваження посадової особи відповідно до ст. 10, п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації».
		При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зміни дати звільнення позивача у розпорядженні відповідача з «13 травня 2016 року» на «16 травня 2016 року», з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України  "Про державну службу" державний службовець може бути направлений у службове відрядження (відрядження) для виконання своїх посадових обов'язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із п.1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658 (Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником та оформляється наказом (розпорядженням) (п.1 розділу ІІ цієї Інструкції).
		Як встановлено із матеріалів справи, розпорядженням заступника голови, виконуючого обов'язки голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_9 від 10 травня 2016 року  №78 ОСОБА_2 відряджено до м. Києва, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України та Кабінету Міністрів України, строком на 3 доби, з 11 травня 2016 року.
		Відповідно до п. 7 Інструкції днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.
		Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
		Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. №98.
		За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).
		Згідно із п.14 Інструкції підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.
		Як встановлено судом першої інстанції, позивачка під час відрядження проживала в м. Києві в готелі "Україна", куди заселилася о 19 год. 25 хв. 11.05.2016 р. та виселилася 13.05.2016 р. о 12:00 год., що підтверджується та підтверджується рахунком №1296630 від 11.05.2016 р. 
		Із проїзного документа Укрзалізниці встановлено, що позивачка відбула 13.05.2016 р. о 23 год. 24 хв. поїздом рейсу №134 з м. Києва у м. Рубіжне Луганської області, куди прибула 14.05.2016 р. о 15 год. 06 хв. 
		Вказані документи були додані позивачкою до авансового звіту, який був зданий нею 16.05.2016 р. у перший робочий день після вихідних (14.05.2016 р. - субота, 15.05.2016 р. неділя) у відділ фінансового забезпечення Луганської ОДА. При цьому, жодних зауважень до авансового звіту, у тому числі щодо терміну перебування позивачки у відрядженні з 11.05.2016 р. по 13.05.2016 р. включно, не надходило, витрачені позивачкою на транспорт та на проживання у відрядженні кошти були компенсовані в повному обсязі 19.05.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням №165 від 18.05.2016 р.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції необхідність зміни дати звільнення позивача у розпорядженні відповідача з «13 травня 2016 року» на «16 травня 2016 року».
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст.198  та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до  п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
		Оскільки суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правові норми, які регулюють відносини сторін, визначив правильно, ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, проте при винесенні  постанови у справі неправомірно послався на п. 5 ст. 41 КЗпП України (припинено повноваження посадової особи), як на підставі для формулювання причини звільнення позивача, тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року.  
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
		апеляційну скаргу Луганської обласної державної адміністрації, - задовольнити  частково.
		Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від  14 липня 2016 року, - змінити.
		Абзац 2 пункту 3 резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: "змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника голови облдержадміністрації з "у зв'язку з закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України" на "у зв'язку з припиненням повноваження посадової особи відповідно до ст. 10, п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
		В іншій частині постанову залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України. 
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі  30.09.16.
		 
		Головуючий  Матохнюк Д.Б.    Судді    Боровицький О. А.    Сапальова Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...