Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1208/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2016. Зареєстровано: 03.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2016.
Дата набрання законної сили: 20.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"20" вересня 2016 р.           Справа№ 910/1208/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Руденко М.А.
		суддів:            Дідиченко М.А. 
		          Пономаренка Є.Ю. 
		при секретарі:                               Верьовкін С.С.
		розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн",
		на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року 
		у справі № 910/1208/16
		за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		до публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
		1. Національний банк України, 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 
		2. приватне підприємство готельно-ресторанний комплекс "Апельсин", 
		3.товариство з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн", 
		4.товариство з обмеженою відповідальністю "Ас-Нафтогазресурс", 
		5.публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк",
		6.закрите акціонерне товариство "ТАС-Інвестбанк";
		7.відкрите акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технічного обладнання для агропромислового комплексу",
		8. ОСОБА_2, 
		9. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло", 
		про визнання правочину недійсним
		від позивача: представник -   Рускіна О.В. (за довіреністю від 18.07.2016 р.);
		від відповідача : представник -Шифердеккер О.О. ( за довіреністю № 45/2016 від 04.04.2016 р.) 
		від третьої особи 1: не з'явився;
		від третьої особи 2 - не з'явився;
		від третьої особи 3 - Ляшенко О.В. ( за довіреністю від 01.07.2015 р. №169/1);
		від третьої особи 4- не з'явився;
		від третьої особи 5- не з'явився;
		від третьої особи 6- не з'явився;
		від третьої особи 7- не з'явився;
		від третьої особи 8- не з'явився;
		від третьої особи 9- не з'явився; 
		ВСТАНОВИВ:
		 У січні 2016 р. публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" (відповідач) про визнання недійсним договору застави майнових прав від 12.02.2015 р.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2016 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України (далі - НБУ).
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2016 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне підприємство готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" (далі - ПП "Апельсин"); товариство з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" (далі - ТОВ "Рені-Лайн"); товариство з обмеженою відповідальністю "Ас-Нафтогазресурс" (далі - ТОВ "Ас-Нафтогазресурс"); публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк"); закрите акціонерне товариство "ТАС-Інвестбанк" (далі - ЗАТ "ТАС-Інвестбанк") та відкрите акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технічного обладнання для агропромислового комплексу" (далі - Завод).
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2016 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ФК "Марко Поло".
		Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/1208/16 позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено повністю, визнано договір застави майнових прав від 12.02.2015 р., укладений публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" і публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоєю Миколаївною та зареєстрованого в реєстрі за № 236, недійсним.          
		Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що укладення оспорюваного правочину відбулося без погодження куратора ОСОБА_3. та доказів протилежного суду першої інстанції не подано. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постанова № 560/БТ та постанова № 692/БТ є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання, про прийняття вказаних постанов НБУ були ознайомлені відповідальні працівники Дельта Банку, а тому є підстави для визнання договору застави майнових прав недійсним, оскільки останній не відповідає нормам чинного законодавства України.
		Не погоджуючись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Окрім іншого, апелянт вказав, що недотримання вимог постанов НБУ від 30.10.2014 р. № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та від 11.09.2014 р. № 560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Дельта Банк» шляхом призначення куратора» не має встановлену законом недійсність договору застави від 12.02.2015 р. Також, апелянт зазначив, що договір застави майнових прав не може вважатись нікчемним і недійсним, оскільки при його укладенні не було порушено жодної норми закону.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" та порушено апеляційне провадження у справі № 910/1208/16.
		Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права та не містить належного обґрунтування прийнятого рішення, натомість містить помилки у застосуванні норм матеріального права до правовідносин у даній справі. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" .
		В подальшому розгляд справи відкладався.
		22.07.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи 8 надійшли письмові пояснення.
		12.09.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просить відхилити апеляційні скарги ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» та залишити в силі рішення по справі № 910/1208/16.
		В судовому засіданні 20.09.2016 р. представник позивача просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення  господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. без змін.
		В судовому засіданні 20.09.2016 р. представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. - скасувати.
		В судовому засіданні представник третьої особи 3 просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. - скасувати.
		Представники третіх осіб 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у судове засідання 20.09.2016 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист  Вищого господарського суду  від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом  на 29.06.2010 року „Про деякі питання  застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
		Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності  представників третіх осіб 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 за наявними у справі доказами.
		Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015 р. між ПАТ «Дельта Банк» (заставодавець, позивач) та ПАТ «Авант-Банк» (заставодержатель, відповідач) було укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований за № 236 (том 1, а.с. 11-14).
		Відповідно до п. 1.1. предметом застави за договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними особами (далі - боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - Кредитний договір). Заборгованість за кредитними договорами становить 96 380 916, 83 грн., в тому числі:
		кредитний договір № 49.8.2./38/2007-KЛT від 23.08.2007 р., укладений ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та ПП "Нікіта-Т", - 66 346 646,41 грн.;
		кредитний договір № 49.8.3./01/2009-КЛТ від 18.02.2009 р., укладений ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та ПП "Апельсин", - 10 213 282,20 грн.;
		кредитний договір № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладений ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та ТОВ "Рені-Лайн", - 559 763, 79 доларів США, що еквівалентно 10 075 615,55 грн. за курсом НБУ на 05.02.2015 р.;
		кредитний договір № 420 від 29.11.2005 р., укладений ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу», - 9 745 372, 66 грн.
		Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведений у Акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами Договору протягом одного робочого дня після укладання цього договору.
		Згідно з п. 1.2. договору майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 96 380 916, 83 грн.
		Відповідно до п. 1.3. майнові права за Договором є засобом забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за зобов'язаннями повернути кошти, що обліковуються на кореспондентському рахунку № 16001804076 в АТ «Дельта Банк», код банку 380236, та обліковуються на кореспондентському рахунку № 002804064 в АТ «Дельта Банк», код банку 380236.
		Згідно з п. 1.5. договору кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 01.04.2015 р.
		Права та обов'язки сторін наведені в розділі 3 Договору застави, згідно з п.п. 3.1.4 п. 3.1 якого заставодержатель має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за договором банківського рахунку у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, серед іншого, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
		Відповідно до п. 4.1. договору застави у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього договору та чинного законодавства України заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами у порядку, визначеному законодавством України. 
		Згідно з п. 4.6. договору застави звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". 
		Відповідно до п. 4.7. договору застави у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.5 договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.
		В пункті 6.3. договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за договором банківського рахунку чи настання одного з випадків з яким чинне законодавство пов'язує припинення права застави.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що спірний договір застави є недійсним, оскільки порушує норми ст. ст. 67, 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пп.5.1, 5.3, 5.6, 5.7, 7.9, 12.2, 12.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 р. № 346, постанову Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014р. "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".
		Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що укладення оспорюваного правочину відбулося без погодження куратора ОСОБА_3. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що постанова № 560/БТ та постанова № 692/БТ є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання, про прийняття вказаних постанов НБУ були ознайомлені відповідальні працівники Дельта Банку, а тому є підстави для визнання договору недійсним, оскільки останній не відповідає нормам чинного законодавства України.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за можливе зазначити про наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
		При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.
		У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
		Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
		Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).
		Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Національного банку України № 560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Дельта банк» шляхом призначення куратора» від 11.09.2014 р. призначено куратором ПАТ «Дельта банк» ОСОБА_3. для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням № 346. Кураторові Банку ОСОБА_3. надано право користуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу 4 Положення № 346 (зазначена постанова отримана під розпис головним бухгалтером позивача 12.09.2014 р.) (том 3, а.с. 106-107).
		Відповідно до постанови Національного банку України № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 р. АТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії проблемних до 180 днів; для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для ПАТ «Дельта Банк» такі обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором (зазначена постанова отримана під розпис головним бухгалтером позивача 03.11.2014 р.) (том 3, а.с. 104-105).
		Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		В ст. ст. 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
		Відповідно до ст. 7-1 названого Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.
		Згідно зі ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія. 
		Відповідно до пункту 12 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
		Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або  значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4 1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.
		Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
		Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
		Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.
		Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
		Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.
		Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Відповідно до пунктів 4.8 та 4.9. Постанови Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 р. про застосування Національним банком України заходів впливу (в редакції чинній на момент призначення куратора) куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку.
		Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів.
		На куратора банку можуть покладатися такі повноваження: а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; б) отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; в) ініціювати встановлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце "АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП); г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків; ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему; д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; е) бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників; є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; з) виконувати функції, пов'язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку; и) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком; і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.
		Відповідно до п.п.5.1, 5.3, 5.6 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012р. (в редакції від 26.01.2015 року, чинній на момент укладення оспорюваного договору), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з ознак, перелічених в п. 5.1. 
		Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку. Куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанови правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014р. "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора" та №692/БТ від 30.10.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент укладення оспорюваного правочину діяльність позивача була обмежена Національним банком України постановами №560/БТ від 11.09.2014р. та №692/БТ від 30.10.2014р. і укладення, зокрема, договорів застави після 30.10.2014 р. мали бути погоджені з куратором ОСОБА_3.
		Отже, укладання спірних договорів застави сторони повинні були погодити з куратором банку.
		Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 04.05.2016 р. у справі № 910/21378/15.
		Проте, матеріали справи не містять доказів того, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором банку.
		Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданих НБУ пояснень вбачається, що від куратора ОСОБА_3. отримано інформацію про те, що нею не погоджувався оспорюваний правочин, що є порушенням постанов НБУ. Також, інформація про укладення договору застави майнових прав відсутня і у звітах куратора, які надавалися НБУ.
		На підставі постанови Правління Національного банку України  № 150 від 02.03.2015р. "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" (том 1, а.с. 15), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію у позивача запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 р. до 02.06.2015 р. включно (том 1, а.с. 18).
		Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
		Згідно з ч. 2. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Таким чином, статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженій особі Фонду надано право перевіряти правочини (у тому числі договори), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, однак лише з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		На підставі наданих їй повноважень Уповноважена особа Фонду протоколом № 5 від 18.05.2015 р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015 р., виявила, що Договір застави майнових прав від 12.02.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстрованим № 236, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант Банк», є нікчемним з підстав, передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (витяг з протоколу № 5 від 18.05.2015 р., том 1, а.с. 50-52).
		03.06.2015 р. позивач повідомив відповідача про нікчемність договору застави майнових прав, укладеного 12.02.2015 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант Банк» (том 1, а.с. 48).
		Згідно з частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Уповноважена особа Фонду:
		1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
		3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
		Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
		В пункті 2.5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
		Таким чином, оскільки сам факт укладення договору застави майнових прав суперечить Постанові НБУ № 692/БТ, то в даному випадку наявні підстави для визнання укладеного між сторонами Договору застави від 12.02.2015р., як нікчемного правочину, недійсним, з урахуванням спору між сторонами щодо правомірності вчинення правочину без погодження з Національним банком України.
		Також, колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.
		Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, визнано судом недійсним.
		В ст. 55 названого Кодексу передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. 
		Суб'єктами господарювання є, серед іншого, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		З наведеного випливає, що під господарською компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, якими наділений конкретний суб'єкт господарювання.
		Тобто, для з'ясування питання наявності або відсутності у суб'єкта господарювання права, необхідного для укладення відповідного правочину, слід враховувати, що правосуб'єктність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи.
		Позивач є юридичною особою, яка на підставі банківської ліцензії мала виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
		Водночас, відповідно до п.8 ч.1 ст. 7, ч.1 ст. 7-1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі та має право запроваджувати обмеження на діяльність банків.
		Так, відповідно до п. 12.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346 (у редакції від 27.01.2015р.) рішення Правління НБУ про віднесення банку до категорії проблемних має містити, зокрема, обмеження у діяльності банку.
		Оскільки під господарською компетенцією розуміється сукупність певних господарських прав та обов'язків, то обмеження права юридичної особи, яка є суб'єктом господарювання, на здійснення певної діяльності, зокрема, укладення певних договорів, з юридичної точки зору є обмеженням господарської компетенції такої юридичної особи.
		Тобто, незалежно від того, чи вважати постанову Правління Національного банку України від 30.10.2015р. №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, в п.1 цієї постанови було встановлене чітке обмеження господарської компетенції позивача, а саме неможливість укладати такі договори, як спірний Договір застави, без погодження з куратором банку. 
		Відтак, оскільки позивач не мав права укладати Договір застави без погодження з куратором банку, такий договір слід вважати укладеним з порушенням банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.
		Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
		Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. 
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 910/1208/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 910/1208/16 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 910/1208/16 залишити без змін.
		Матеріали справи №  910/1208/16 повернути до місцевого господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий суддя                                                             М.А. Руденко 
		 
		Судді                                                                                М.А. Дідиченко
		 
		                                                                                Є.Ю. Пономаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...