Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6542/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2016. Зареєстровано: 04.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2016.
Дата набрання законної сили: 29.11.2016
Результат оскарження 29.11.2016 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		03 жовтня 2016 року                                                    № 826/6542/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1  доКиївської міської ради провизнання протиправним та скасування положення пункту 1 рішення від 17.03.2016 №   237/237
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування положень пункту 1 рішення від 17.03.2016 №237/237.
		 
		Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що  пункт 1 оскаржуваного рішення відповідача є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, який у встановленому чинним законодавством порядку отримав дозвіл (ліцензію) на право роздрібної торгівлі пивом, який є чинним.
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов. 
		 
		Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувані пункти спірного рішення не порушують приписи Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а лише визначають особливості торгівлі в м. Києві алкогольними напоями у відповідності до повноважень Київської міської ради, наданих частиною другою статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ». Також відповідач посилався на те, що позивачем не надано суду доказів дійсного (фактичного) порушення або реальної можливості порушення його прав.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
		Під час судового розгляду справи, суд,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		20.04.2006 ОСОБА_1 зареєстрований фізичною - особою підприємцем зі здійсненням наступних видів діяльності: "46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 56.10 Діяльність ресторанів, - надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання 5 оренду вантажних автомобілів".
		18.09.2015 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 Головним управлінням Державної фіскальної служби України видано ліцензію серії НОМЕР_1 на право роздрібної торгівлі пивом за місцем здійснення торгівельної діяльності: АДРЕСА_1.
		01.10.2015 між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди малих архітектурних форм (МАФ) предметом якого є надання в оренду споруди малої архітектурної форми та обладнання загальною площею 15 кв.м.за адресою АДРЕСА_1 для розміщення пунктів торгівлі - продаж продуктів та товарів широкого вжитку.
		17.03.2016 Київською міською радою з метою вирішення питань впорядкування розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства на території м. Києва прийнято рішення № 237/237 "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".
		В пункті 1 зазначеного рішення вказано наступне: "1. Заборонити продаж алкогольних напоїв у тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві.".
		 
		Позивач не погоджуючись з пунктом 1 рішення Київської міської ради № 237/237 від 17.03.2016 звернувся з відповідним позовом до суду.
		 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Верховний Суд України в постанові від 24.05.2016 у справі № 2а-54/10 зазначив наступне: "Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР.
		Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.
		Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
		Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
		Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання." 
		"Виходячи з положення підпункту 4 пункту "б" статті 30 Закону №280/97-ВР реалізація повноважень органу місцевого самоврядування по забороні продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів".
		 
		Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		 
		Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
		Частиною першою зазначеної статті встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особами, які не досягли 18 років; особам, які не досягли 18 років; у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); з торгових автоматів; на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);  поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; з рук; у невизначених для цього місцях торгівлі. 
		Згідно з частиною третьою статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів. 
		 
		Таким чином, місцева рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, а не на час проведення масових заходів, заборону продавати алкогольні, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби, у тому числі на певних територіях чи у певні години доби.
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		Частиною першою статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. 
		Згідно з частиною третьою статті 18 Господарського кодексу України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. 
		Відповідно до частини четвертої статті 23 Господарського кодексу України незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. 
		Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. 
		 
		Пунктом 1 рішення відповідача № 237/237 від 17.03.2016 було заборонено продаж алкогольних напоїв у тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві.
		 
		Отже, рішення № 237/237 від 17.03.2016 прийнято відповідачем в частині пункту 1 за відсутності відповідних повноважень та порушує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, оскільки встановлює не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів та послуг.
		Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі № К/800/26088/15.
		 
		Посилання відповідача на факт того, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності порушеного права не приймаються судом з огляду на те, що наявними в матеріалах справи документами, зокрема, копіями договору № 18/11/15 оренди малих архітектурних форм (МАФ) від 01.10.2015 та ліцензії серії НОМЕР_1 виданої 18.09.2015, підтверджується факт того, що позивач на момент звернення до суду здійснював підприємницьку діяльність, зокрема, шляхом роздрібної торгівлі пивом в кіоску (тимчасові споруді).  
		 
		Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		 
		З огляду на викладене, враховуючи висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
		2.Визнати протиправними та скасувати пункт 1 рішення Київської міської ради  №237/237 від 17 березня 2016 року.
		3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради  (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22030101) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) (оригінал квитанції від 20.04.2016 №0.0.540353349.1 зберігається у матеріалах справи та поверненню не підлягає).
		 
		 
		Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		Суддя                                                                                                               О.П. Огурцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...