Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/10003/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2016. Зареєстровано: 04.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2016.
Дата набрання законної сили: 21.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/641/640/2016                              Справа № 641/10003/15-ц 
		                                                      
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 вересня 2016 року  
		         Комінтернівський районний суд м. Харкова
		у складі: головуючого  судді Боговського Д.Є.
		за участю секретаря  Бєлової Т.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Говерла» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» про стягнення компенсації за дострокове розірвання трудового контракту, -
		В С Т А Н О В И В:
		ТОВ «Футбольний клуб «Говерла» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 та ПАТ «Футбольний клуб «Металіст» в солідарному порядку на його користь компенсацію за дострокове розірвання контракту в розмірі 3995968,00 грн., відшкодувати судові витрати, посилаючись на те, що у випадку безпідставного розірвання трудового контракту ОСОБА_1 та футбольний клуб, до якого він перейшов, мають солідарний обовязок сплатити суму компенсації в розмірі заробітної плати ОСОБА_1, яка належить до сплати останньому до моменту закінчення строку дії розірваного трудового контракту.
		У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Футбольний клуб «Говерла» - ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_1 в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ту обставину, що розірвання трудового контакту відбулось за взаємною згодою сторін, отже відсутній факт розірвання трудового контракту в односторонньому порядку. Також зазначав, що на трудові правовідносини сторін не можуть поширюватись регламентні норми Федерації футболу України та що з боку позивача був пропущений строк позовної давності. Крім того вказував, що заяву про звільнення з посади головного тренера він не писав, дата та підпис на заяві не справжні, йому не належать.
		В судове засідання ОСОБА_1 не зявився, його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених його довірителем.
		Представник відповідача ПАТ «Футбольний клуб «Металіст» проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ту обставину, що він не має жодного відношення до трудових відносин між ПАТ «ФК «Говерла» та ОСОБА_1 Крім того, після розірвання трудових відносин з ПАТ «ФК «Говерла», ОСОБА_1 працював на посаді головного тренера ТОВ «ФК «Карпати» і тільки після цього оформив трудові відносини з ПАТ «ФК «Металіст». У судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.
		Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
		08 квітня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ПАТ «ФК «Говерла» на посаду головного тренера, що було оформлено наказом про прийняття на роботу №10-К від 08.04.2011.
		01 червня 2012 року між ПАТ «ФК «Говерла» та ОСОБА_1 укладений трудовий контракт, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв на себе зобовязання максимально використовувати свою майстерність в інтересах футбольного клубу з метою досягнення їм високих результатів на період з 01 червня 2012 року по 30 травня 2014 року. 
		Відповідно до умов трудового контракту (п. 3.4.) ПАТ «ФК «Говерла» прийняв на себе обовязок виплачувати тренеру щомісячну зарплату в розмірі згідно штатного розпису.
		01.06.2012 між ПАТ «ФК «Говерла» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до контракту від 01.06.2012, за умовами якої ПАТ «ФК «Говерла» прийняв на себе зобовязання сплачувати щомісячну заробітну плату в розмірі 16000,00 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день виплати заробітної плати за поточний місяць.
		Умови трудового контракту та додаткової угоди до нього не суперечать положенням  ст. 21 КзПП України, а відтак з моменту прийняття ОСОБА_1 на роботу на підставі наказу №10-К від 08.04.2011 між ПАТ «ФК «Говерла» та ОСОБА_1 виникли трудові правовідносини, які мали регулюватись з врахуванням положень трудового контракту від 01.06.2012 та додаткової угоди №1 до нього. 
		26.05.2013 підчас прес-конференції, яка відбувалась після зустрічі футбольних команд Ворскла (Полтава) та Говерла (Ужгород), ОСОБА_1 було офіційно повідомлено, що він подає у відставку. Будь-якої інформації щодо наявності згоди з боку керівництва ПАТ «ФК «Говерла» на вчинення вищенаведених дій ОСОБА_1 наведено не було. 
		30 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ФК «Говерла» з письмовою заявою щодо дострокового розірвання трудового контракту за власним бажанням. Вказана заява була зареєстрована за вх. №225 від 30.05.2013.
		Належність підпису на заяві про звільнення від 30.05.2013 ОСОБА_1 було предметом експертного дослідження з боку ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_4, за наслідками якого було складено висновок комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №6230/6262/6263 від 01.09.2016. Відповідно до наведеного висновку встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про звільнення за власним бажанням від 30.05.2013 виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів самим ОСОБА_1. За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про те, що підпис на вказаній заяві йому не належить не відповідає дійсності.
		Ані ОСОБА_5, ані його представником не надано належних та допустимих доказів наявності домовленостей між ПАТ «ФК «Говерла» та ОСОБА_1 на момент подання заяви від 30.05.2013 щодо дострокового розірвання трудового контракту саме за згодою сторін.
		Статтею 39 КЗпП України встановлений перелік умов, за яких працівнику дозволяється розірвати строковий трудовий договір достроково, серед яких: в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).
		Із заяви ОСОБА_1 про звільнення від 30.05.2013 не вбачається, що на момент її подання існувала будь-яка з умов, які надавали право працівнику вимагати дострокового розірвання трудового контракту. ОСОБА_1 не було надано доказів щодо існування таких умов та доведення їх до відома роботодавця в якості підстави для розірвання трудового контракту.
		Відповідно до наказу (розпорядження) №52-К від 12.06.2013 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного тренера ПАТ «ФК «Говерла», починаючи з 12 червня 2013 року, за його заявою від 30.05.2013 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, причини та підстави звільнення залишились незмінними. ОСОБА_1 в день звільнення був ознайомлений з наказом (розпорядженням) №52-К від 12.06.2013, про свідчить його підпис на вказаному документі без жодних застережень.
		12.11.2014 відповідно до наказу за підписом генерального директора ПАТ «ФК «Говерла» №136-К було змінено наказ про звільнення від 12.06.2013 за №52-К в частині правової підстави звільнення та зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з посади головного тренера ПАТ «ФК «Говерла» за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. 
		Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2015 у справі №308/376/15-п генерального директора ПАТ «ФК «Говерла» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП внаслідок прийняття наказу №136-К від 12.11.2014 р. через ту обставину, що на час звільнення ОСОБА_1 згоди сторін на таке звільнення досягнуто не було. 
		Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. 
		Таким чином, факт протиправності дій посадової особи ПАТ «ФК «Говерла» в частині зміни підстав звільнення ОСОБА_1 з посади головного тренера встановлений постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2015 у справі №308/376/15-п і доказуванню не підлягає.
		В подальшому, відповідно до наказу ПАТ «ФК «Говерла» від 03.03.2015 за №30/1-К на виконання вимог припису Територіальної державної інспекції з питань охорони праці у Закарпатській області №07-02-003/0589-0630 від 20.11.2014, керуючись постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2015 по справі  №308/376/15-ц було скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_1» №136-К від 12.11.2014, залишено без змін наказ (розпорядження) №52-К від 12.06.2013 про припинення трудового договору (контракту).
		Згідно п. 2.2. Колективного договору між керівництвом та трудовим колективом товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Говерла» на 2013-2015 роки, який схвалений загальними зборами трудового колективу ТОВ «Футбольний клуб «Говерла» (протокол №1 від 25.01.2013 р.) кожний працівник трудового колективу прийняв на себе обовязок дотримуватись регламентних документів Федерації футболу України. 
		Згідно зі ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. 
		За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 прийняв на себе обовязок щодо дотримання регламентних документів Федерації футболу України на час знаходження у трудових відносинах з ПАТ «ФК «Говерла».
		Регламентні документи Федерації футболу України є актами, які, крім іншого, регулюють діяльність у професійному спорті спортсменів та тренерів, оскільки це прямо передбачено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», де зазначено, що діяльність у професійному спорті спортсменів, тренерів та інших фахівців, яка полягає у підготовці та участі у спортивних змаганнях серед спортсменів-професіоналів і є основним джерелом їх доходів, провадиться відповідно до цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, а також статутних та регламентних документів відповідних суб'єктів сфери фізичної культури і спорту та міжнародних спортивних організацій.
		За таких обставин, регулювання трудової діяльності та трудових відносин в сфері фізичної культури і спорту здійснюється в тому числі регламентними документами Федерації футболу України, оскільки остання відповідно до п. 1, п. 4 ст. 1 власного Статуту, зареєстрованого Міністерством Юстиції України 30.09.1996 зі змінами, є громадською організацією фізкультурно-спортивної спрямованості зі статусом національної федерації, що надає ФФУ статусу субєкту у сфері фізичної культури і спорту виходячи з положень ст. 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
		    Відповідно п. 1 ст. 5 Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів в редакції 2012 року статус тренерів у частині контрактних взаємовідносин з клубом прирівнюється до статусу футболістів-професіоналів.
		Згідно п.п. 4.1. п. 4 ст. 10 Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів в редакції 2012 року, чинній на час наявності трудових відносин між ПАТ «ФК «Говерла» та ОСОБА_1, встановлено, що у випадку розірвання контракту без поважної причини застосовуються наступні положення: у всіх випадках вина сторона виплачує компенсацію. Компенсація за порушення умов контракту визначається з належним врахуванням законодавства України, специфіки спорту та будь-яких інших обєктивних критеріїв. До таких критеріїв, зокрема, належать: винагорода й інші виплати, що належать футболістові за чинним контрактом та/або новим контрактом, період дії контракту (максимум до пяти років), що залишився, винагороди й витрати, здійснені або понесені колишнім клубом (амортизовані за період дії контракту), а також той факт, чи не припадає порушення контракту на захищений період.
		    Як вбачається з вищенаведеної норми, стягнення компенсації за розірвання контракту може відбуватись за наявності певних умов: розірвання контракту без поважних причин; винні дії особи, що потягли розірвання контракту. 
		    В даному випадку розірвання трудового контракту від 01.06.2012 з боку ОСОБА_1 відбувалось за відсутності поважних причин, які передбачені в законодавстві України, його дії були свідомо спрямовані на розірвання трудових відносин з футбольним клубом, він розумів наслідки вчинення таких дій і бажав їх настання. 
		ОСОБА_1 не доведено належними доказами відсутність його вини (умислу, необережності) в розірванні трудового контракту, а тому наявні підстави про стягнення компенсації за дострокове розірвання трудового контракту.
		    Під час визначення розміру компенсації за порушення умов контракту судом мають прийматися до уваги наступні критерії: належне врахування законодавства України; винагорода й інші виплати, що належать футболістові за чинним контрактом та/або новим контрактом; період дії контракту (максимум до пяти років), що залишився; винагороди й витрати, здійснені або понесені колишнім клубом (амортизовані за період дії контракту); чи не припадає порушення контракту на захищений період.
		    Діюче законодавство України, окрім вищенаведених норм Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів, не регулює питання виплати компенсації працівнику або роботодавцю в сфері професійного футболу за дострокове розірвання трудового контракту. Відтак, норми Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів підлягають застосуванню в цій частині без жодних обмежень.
		    Для визначення розміру компенсації судом не приймались до уваги винагороди й витрати, здійснені або понесені ПАТ «ФК «Говерла» у відносинах з ОСОБА_1, оскільки ПАТ «ФК «Говерла» не були надані докази, що ці винагороди та витрати, повязані з виконанням ОСОБА_1 трудових відносин на майбутнє, а винагороди та витрати сплачені ПАТ «ФК «Говерла» за фактично виконані трудові обовязки підлягають амортизації. Так само, судом не приймався до уваги критерій захищеного періоду дії трудового контракту, оскільки відповідно до п.п. 4.3. п. 4 ст. 10 Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів захищений період дії контракту встановлюється для визначення санкції в частині відсторонення від змагань, вимога про застосування якої позивачем не заявлялась. 
		    Враховуючи наведене, суд вважає підставним заявлений до стягнення розмір компенсації за дострокове розірвання трудового контракту, оскільки останній був розрахований з застосуванням критерію розміру заробітної плати, що належала до виплати ОСОБА_1 до закінчення строку дії трудового контракту, тобто починаючи з дати розірвання трудового контракту - 12.06.2013 до 30.05.2014 в національній валюті України за курсом НБУ на дату подання позовної заяви, вказаний строк становив менше пяти років. 
		    При визначенні розміру компенсації судом врахована практика застосування норми нарахування компенсації за дострокове розірвання трудового контракту без поважної причини сформована Спортивним арбітражним судом (Court of Arbitration for Sport) в справі ФК «Шахтар» (Донецьк) проти Илсона ОСОБА_6 Жуниора, рішення від 28.09.2011. Зокрема, у вказаному судовому рішенні суд дійшов наступного висновку: «Колегія арбітрів вважає, що компенсація, яка повинна бути надана Клубу стосовно передчасного припинення Договору Гравцем уважно розглядає розділ про узгоджені і заздалегідь оцінені збитки, який міститься в Договорі, і тому, в таких конкретних обставинах може бути розрахована як ??та, що відповідає сукупності заробітних плат, які були б виплачені Гравцю під час періоду між датою припинення дії договору та кінцем початкової тривалості договору, що складається 1 рік і 44 дні».
		    Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 щодо спливу строку позовної давності з наступних підстав.
		        Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. 
		        Відповідно до ст. 130 КЗпП України відповідальність на працівника покладається за завдання прямої дійсної шкоди, тобто матеріальних втрат, яке зазнало підприємство внаслідок протиправних винних дій працівника.
		    Предметом позовних вимог є стягнення компенсації за дострокове розірвання трудового контракту, яка передбачена регламентними нормами ФФУ, що не повязують стягнення компенсації з завданням матеріальних втрат футбольному клубу. За таких обставин, матеріальна шкода, заподіяна працівником і стягнення компенсації з працівника за дострокове розірвання трудового контракту мають різну правову природу, відтак на заявлений предмет позовних вимог не може поширюватись норма ч. 3 ст. 233 КзПП України.
		    Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1
		    Що стосується заявлених до ПАТ «ФК «Металіст» позовних вимог, судом встановлено наступне. 
		Згідно з п.п. 4.2. п. 4 ст. 10 Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів встановлено, що якщо футболіст-професіонал зобовязаний виплатити компенсацію, то він і його новий клуб нестимуть солідарну відповідальність за її виплату.
		    Відповідно до наказу №282 від 04.06.2015 ОСОБА_1 було зараховано до штату ПАТ «ФК «Металіст» на посаду головного тренера з 04.06.2015. 
		    Відтак, між звільненням ОСОБА_1 з посади головного тренера ПАТ «ФК «Говерла» і призначенням на посаду головного тренера ПАТ «ФК «Металіст» минув тривалий проміжок часу майже в два роки. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в часовому проміжку між звільненням ОСОБА_1 з посади головного тренера ПАТ «ФК «Говерла» і призначенням на посаду головного тренера ПАТ «ФК «Металіст», ОСОБА_1 обіймав посаду головного тренера в ТОВ «Клуб професійного футболу «Карпати» Львів».
		    Суд вважає, що норму п.п. 4.2. п. 4 ст. 10 Регламенту Федерації футболу України зі статусу і трансферів футболістів щодо солідарного обовязку гравця (тренера) та його нового клубу виплатити компенсацію за дострокове розірвання трудового контракту потрібно розуміти таким чином, що відповідний солідарний обовязок повинен нести не будь-який наступний футбольний клуб, з яким гравцем (тренером) укладено трудовий контракт, а наступний в календарній послідовності клуб з яким футболістом (тренером) укладено трудовий контракт, після безпідставного розірвання контракту з попереднім клубом. 
		    За таких обставин, позовні вимоги по відношенню до ПАТ «ФК «Металіст» не підлягають задоволенню.
		Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 217-218 ЦПК України, суд - 
		В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Говерла» задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1  на користь   Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Говерла» компенсацію за дострокове розірвання контракту в розмірі 3995968,00 грн., судовий збір в розмірі 59939,52 грн., а всього 4055907 (чотири мільйони пятдесят пять тисяч девятсот сім) грн. 52 коп.
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Говерла» до Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Металіст» залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.
		        Суддя: ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...