Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/9339/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2016. Зареєстровано: 07.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_________________________________________________________________________________________________________________________  
		Справа № 520/9339/16-а
		Провадження № 2-а/520/522/16
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 серпня 2016 року 
		Київський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого  судді Прохорова П.А.
		при секретарі  Цвігун А.В.
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_3 патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
		встановив:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову ПС2 № 116286 від 30 липня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності як необґрунтовану, безпідставну та винесену з порушенням діючого законодавства.
		В судовому засіданні представник позивача надала пояснення щодо того, що підстав для притягнення її довірителя до адміністративної відповідальності немає, оскільки він не вчиняв жодних дій, які можливо було б кваліфікувати як склад адміністративного правопорушення. Так, представник позивача пояснила, що позивач, 30 липня 2016 року, керуючи автомобілем Mersedes-Benz ml 350 рухався по вул. М. Грушевського, та приблизно о 09:30 годин був зупинений Інспектором 2-ї роти 1 батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, який в свою чергу притягнув позивача до відповідальності за нібито скоєне ним адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, що за переконанням інспектора полягає у порушенні позивачем приписів п. 8.7.3.е ПДР України  здійсненні перетину перехрестя на червоне світло світлофора. Разом з тим представник позивача вказала, що в дійсності позивач закінчував рух через перехрестя вимушено на жовтий сигнал світлофора (завершував маневр), що відповідно до аналізу правил дорожнього руху є правомірними діями та не можуть потягнути за собою притягнення водія такого транспортного засобу до відповідальності. 
		Щодо наданих стороною відповідача та третьої особи заперечень, то представник позивача наголосила на тому, що жодних доказів існування інших, від вказаних стороною позивача обставин до суду не надано, зокрема свідок  член екіпажу патрульної поліції, пояснив, що екіпаж спостерігав за рухом позивача з протилежної сторони перехрестя, та з такого представник позивача зазначила, що члени екіпажу, перебуваючи у патрульному автомобілі не могли бачити сигнал світлофора, що відображався зі сторони руху позивача, крім того представник позивача наголосила на суперечності пояснень свідка та інспектора, щодо дорожньої ситуації, за якої екіпаж зупинився (щодо сигналу світлофора у їх сторону  миготливий зелений чи жовтий), та на тому, що наданий стороною відповідача відеозапис на якому позивач нібито визнає себе винним у вчиненні порушення та його співвідносність із порушенням, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності є лише припущенням, оскільки жодного належного прямого чи опосередкованого доказу руху позивача на забороняючий сигнал світлофора до суду не надано.
		Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову та наполягав на відповідності постанови фактичним обставинам справи, та так само зауважував, про те, що допущене позивачем порушення правил дорожнього руху є грубим, а тому ним було застосовано вказане у постанові стягнення у вигляді штрафу, а не як того просив сам позивач на час притягнення його до адміністративної відповідальності  у формі усного попередження.
		Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та в своїх запереченнях посилалась на відеозапис, здійснений на службову відеокамеру інспектора, у якому позивач після його зупинки визнає факт вчинення ним правопорушення, на пояснення інспектора, що склав оскаржувану постанову та на свідчення ОСОБА_4, як свідка у адміністративній справі, що у своїх поясненнях вказав, що екіпаж патрульної поліції, рухався по вул. М. Грушевського в м. Одесі у зустрічному, до напрямку руху позивача напрямку та зупинився на жовтий сигнал світлофору перед перехрестям, яке, вже після зупинки екіпажу, перетнув позивач.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ІПП 2-ї роти 1 батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси, ОСОБА_4, повідомив суду про те, що екіпаж патрульної поліції, до екіпажу якого входив відповідач, приблизно о 09:25 годин, 30 липня 2016 року, рухаючись по вул. М. Грушевського в м. Одесі у зустрічному, до руху позивача, напрямку, зупинився на жовтий сигнал світлофору перед перехрестям, яке, вже після зупинки екіпажу, перетнув позивач. При цьому свідок зауважив про те, що на жовтий сигнал світлофору на зустріч екіпажу проїхало ще 2-3 машини, а позивач їхав вже за ними, в той час, коли на світлофорі вже загорівся червоний сигнал. 
		Так, вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши надані до суду докази, суд доходить наступних висновків. 
		30 липня 2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, що виявилось у порушенні вказаною особою п. 8.7.3.е ПДР України  проїзд перехрестя на червоний сингал світлофора. 
		Позивач заперечує рух керованого ним автомобілю Mersedes-Benz ml 350 на червоний сигнал світлофору, та вказує, що на зазначеному у постанові перехресті він рухався у відповідності з приписами п. 8.10, п. 8.11, п. 16.8 ПРД України, що не є порушенням, та не може тягнути за собою накладення на водія адміністративного стягнення.
		Так, згідно п. 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
		Пунктом 8.11 ПДР України передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Пункт 16.8 ПДР України зобовязує водія, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. 
		Наведені твердження позивача в ході розгляду справи спростовані не були  жодних належних доказів щодо того, на який сигнал світлофора здійснив вїзд на перехрестя позивач до суду надано не було. 
		Твердження відповідача, представника третьої особи та свідка про те, що екіпаж зупинився перед перехрестям, згідно з сигналом світлофору з зустрічного напрямку до руху позивача на є належним доказом того, що позивач рухався на забороняючий сигнал світлофора, оскільки при цьому доказів синхронної (дзеркальної) схеми роботи світлофорів на такому перехресті до суду не надано, та таким чином члени екіпажу можуть лише припустити, який сигнал світлофора відображався водіям зі сторони руху позивача та в який момент він перемикався.
		При цьому суд також зауважує про те, що з відеозапису, який було досліджено у судовому засіданні, вбачається, що позивач, у своїх поясненнях визнає свою вину у вчиненні якогось правопорушення, однак такий відеозапис не дає підстав стверджувати, що порушенням, у вчиненні якого позивач визнав себе винним, є саме порушення п. 8.7.3 е ПДР України. 
		Разом з тим суд зазначає і про те, що саме визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення на момент предявлення їй відповідної претензії зі сторони інспектора патрульної поліції не є виключною обставиною, що тягне за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності та відмову у задоволенні позову такої особи з приводу оскарження правомірності притягнення її до відповідальності. 
		Крім того на спростування співвідносності змісту відеозапису та порушення, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності вказує і те, що за текстом оскаржуваної постанови, особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності (позивач) вчинила запис про невизнання постанови та порушення, про яке у ній йдеться. 
		Пунктом 24постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Згідно ч.ч.2,4ст.71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Відповідност.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Таким чином суд доходить висновку про те, що без зясування хронометрії роботи світлофорів на перехресті, де нібито було вчинено адміністративне правопорушення, та належних доказів щодо обставин руху автомобіля під керуванням позивача через таке перехрестя а також аналізу таких відомостей у їх сукупності, дійти категоричних висновків про те, що 30 липня 2016 року о 09:25 годин, позивач, керуючи автомобілем Mersedes-Benz ml 350 здійснив (чи не здійснив), проїзд перехрестя вулиць з порушенням п. 8.7.3 е ПДР України  неможливо. 
		Таки чином суд доходить висновку про те, що відповідачем, в супереч наведеним вище правовим приписам, не було доведено правомірності спірної постанови, а тому вказаний позов підлягає задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160  163, 171-2 КАС України, суд  
		постановив:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції м. Одеси лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції в місті ОСОБА_3 патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
		Визнати неправомірною та скасувати Постанову ПС2 № 116286 від 30 липня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП в вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
		На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її проголошення. 
		 
		     Суддя                                                       Прохоров П. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...