Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/26774/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2016.
Дата набрання законної сили: 20.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		головуючого судді                           Крижанівської Г.В.,
		суддів                                              Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,
		при секретарі                                   Заліській Г.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення Третейського суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року,-
		 
		                                      ВСТАНОВИЛА:
		 
		            У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Третейського суду.
		           Свої вимоги обґрунтував тим, що 26.06.2013 Постійно діючий Третейський суд  при Асоціації українських банків ухвалив рішення про стягнення з нього боргу в сумі 1 874 339, 39 грн. та третейський збір у розмірі 19 143, 39 грн.
		            Вказував, що у зв'язку із внесенням змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів, третейські суди втратили право розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку.
		            Відтак, просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2013 у справі № 463/13.
		            Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви. 
		            Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
		            Зазначав, що на час ухвалення Третейським судом спірного рішення, Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів.
		Справа № 755/26774/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10849/2016Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.   .              Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», вказував, що незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертався з позовом до суду, на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту поширюється дія вказаного Закону.
		            Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
		            В судовому засіданні представник заявника просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.
		            Представник банку проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу відхилити з огляду на її безпідставність.
		            Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
		            Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		            Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013 рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2013 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено повністю. Стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 1  874  339, 39 грн. та третейський збір в сумі 19  143, 39 грн. (а.с. 31-34).
		            Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» в даному спорі не підлягає застосуванню, відтак Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення відповідно до вимог Закону України «Про третейські суди», а розгляд справи відбувався в межах третейської угоди. 
		            Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду, з огляду на наступне.
		            Відповідно до ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
		Вказані підставі для скасування рішення третейського суду передбачені і  ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».
		Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до змісту п. 6.2 генерального договору про надання кредитних послуг            № 630/39/08-058 від 04.04.2008, укладеного між сторонами, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовилися про те, що спір розглядатиметься одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 13-26).
		Таким чином, при розгляді спору, третейський суд виходив з дійсності третейської угоди, а тому підстав для скасування його рішення колегія  суддів не вбачає.
		Крім  того, посилання представника ОСОБА_1 на те, що на час ухвалення Третейським судом спірного рішення, Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів відхиляються з огляду на наступне.
		            Згідно п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
		            Відповідно до  ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
		            Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 визначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» щодо судового захисту прав споживачів поширюється на правовідносини між кредитором та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		            Як вбачається з додаткової угоди № 630/39/08-058/3 від 04.04.2008 та додаткової угоди   № 630/39/08-058/5 від 04.04.2008 до генерального договору від 04.04.2008, кредит наданий на рефінансування заборгованості за кредитом згідно кредитного договору № 632 від 26.10.2005 з ВАТ «Кредобанк» та на ремонт і реконструкцію нежитлових приміщень (а.с. 27-30).
		            За таких обставин наданий ОСОБА_1 кредит не є споживчим, а відтак дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
		  Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не спростовують висновків суду та не впливають на правильність постановленої судом ухвали і, з огляду на вимоги ст. 312 ЦПК України, не можуть бути підставою для її скасування, тому підлягають відхиленню.
		          Керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
		Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		 
		Головуючий:                                                                         
		 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...