Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/140/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2016. Зареєстровано: 07.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2016.
Дата набрання законної сили: 04.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 жовтня 2016 року Справа № 927/140/16 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючого      Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І.,  Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 927/140/16господарського суду Чернігівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЛЮК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ"простягнення 10 724,53 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача:  від відповідача:не з'явились Шевченко К.Ю. (договір №02/16 від 15.03.2016)
		В С Т А Н О В И В :
		Рішенням Господарського суду Чернігівської області (суддя Михайлюк С.І.) від 12.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Смірнова Л.Г., Ропій Л.М.) від 07.06.2016, у справі № 927/140/16 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЛЮК" 8 830,26 грн боргу, 363,27 грн пені, 1 189 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
		В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.1 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Методики розрахунків орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (далі - Методика).
		Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
		Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
		Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГЛЮК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" про стягнення 8830,26 грн боргу з орендної плати за травень - липень 2015 за договором від 01.02.2015 №1501 та 1894,27 грн пені. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасного та повного внесення орендної плати.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.
		01.02.2015 між сторонами був укладений договір оренди об'єкту нерухомості №1501, відповідно до умов якого (п.1.1.) орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендареві (відповідач) в тимчасове платне користування (оренду) нежитлову будівлю магазину загальною площею 184 м2, що розташоване у м. Чернігові, вул. Любецька, 46-В (надалі майно).
		Згідно з п.п.2.2., 2.3. договору за актом №1 від 01.02.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв майно за плату. 
		Пунктом 5.1.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно, в розмірі і в строк, зазначені в п.п.3.1. - 3.4. договору, сплачувати орендну плату, а також проводити оплату чи відшкодування вартості витрат, визначених в п.3.5. цього договору.
		Договір укладений з 01.02.2015 до 01.02.2016 (п.9.2.).
		Додатковою угодою від 31.07.2015 сторони погодили, що договір оренди об'єкту нерухомості №1501 від 01.02.2015 вважається розірваним з 31.07.2015. Орендар повернув майно орендареві за актом №2 від 31.07.2015.
		Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно із ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Частинами 1, 4 ст.285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Розділом 3 договору передбачено, що за отримане в оренду майно орендар зобов'язаний щомісячно платити орендодавцеві орендну плату, сума якої в період з 01.02.2015 до 31.07.2015 на місяць становить 50 грн за 1 м2 а всього 9200 грн. Орендна плата за перший місяць нараховується від першого числа по останнє число місяця, має бути сплачена до 05.02.2015; орендна плата за наступні місяці нараховується з першого числа місяця по останнє число поточного місяця; орендна плата за останній місяць оренди нараховується автоматично як за повний місяць, а саме з першого числа останнього місяця оренди по останнє число цього місяця (п.3.2. договору).
		Орендна плата, яка вказана в п.3.1. цього договору, сплачується у повному розмірі в безготівковій формі перерахуванням грошей на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в режимі передплати, а саме не пізніше 5 числа попереднього місяця, впродовж якого майно буде використовуватися орендарем, на підставі наданого орендодавцем рахунку (п.3.3. договору).
		Розмір орендної плати коригується сторонами щомісячно з урахуванням діючого індексу інфляції (п.3.4. договору). 
		Попередніми судовими інстанціями встановлено, що індекс споживчих цін у травні 2015 у порівнянні з квітнем опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" № 102 від 10.06.2015, індекс споживчих цін у червні 2015 у порівнянні з травнем опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" №122 від 09.07.2015, індекс споживчих цін у липні 2015 у порівнянні з червнем опублікований у газеті "Урядовий кур'єр №144 від 08.08.2015.
		Отже, оскільки до 5 числа місяця, який передує місяцю оренди майна, неможливо визначити розмір орендної плати, який за погодженням сторін має коригуватися з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про те, що фактично строк виконання грошового зобов'язання у договорі не встановлений. 
		Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
		21.08.2015 позивач пред'явив відповідачеві вимогу (претензія №21/08) про сплату заборгованості (518,74 грн за травень 2015, 1561,61 грн. - червень 2015, 6749,91 грн з липень 2015). 
		Втім, доказів сплати зазначеної суми заборгованості, під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях, відповідачем не надано.
		Враховуючи викладене вище, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором оренди, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.
		У разі несвоєчасного внесення орендної плати, а також несвоєчасної оплати або відшкодування комунальних витрат, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення обов'язків орендаря від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).
		З огляду на встановлені попередніми судами обставини та приписи ч.2 ст.530 ЦК України, висновки про правомірність стягнення з відповідача 363,27 грн пені, нарахованої з 29.08.2015 по 25.09.2015, колегія суддів також вважає обґрунтованими.
		Доводи скаржника про те, що розрахунок заявленої до стягнення суми основного боргу було безпідставно здійснено позивачем за Методикою розрахунків орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.
		Тобто, сторони договору оренди майна інших форм власності можуть обумовити про незастосування до договірних правовідносин положень вказаного Закону. Якщо ж така умова в договорі відсутня, то Закон України "Про оренду державного та комунального майна" може застосовуватися (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.08.2003 у справі №12/330-11/495 та від 05.04.2005 №9/721).
		Спірний договір оренди не містить застережень про те, що сторони домовились не застосовувати до своїх договірних відносин положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і така норма відсутня в законодавстві України .
		За приписами ч.2 п.п.12, 13 Методики розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
		Водночас, умовами пункту 3.4. договору оренди передбачено, що розмір орендної плати коригується сторонами щомісячно з урахуванням діючого індексу інфляції.
		Тобто, іншого порядку індексації орендної плати, та, відповідно, визначення її остаточного місячного розміру, ніж той, що встановлений приписами Методики, сторони договору не визначили, а отже, здійснена позивачем індексація орендної плати відповідно до положень Методики є обґрунтованою.
		Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
		Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СІТІ" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 927/140/16 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий-суддя                                                                      С. Бакуліна
		 
		 
		Судді                                                                                                    О. Поляк
		 
		 
		                                                                                                    І. Ходаківська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...