Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/2290/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2016. Зареєстровано: 11.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2016.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Результат оскарження 11.09.2019 Верховний Суд: скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 вересня 2016 року об 11 год. 33 хв.Справа №  808/2290/16   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Семененко М.О.
		за участю секретаря судового засідання Горбової І.С.
		за участю представників сторін:
		          представника позивача - ОСОБА_1,
		          представника відповідача 1 - Коваленко І.М.,
		          представника відповідача 2 - не з'явився,                     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_3
		до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
		про визнання дій протиправними та скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУНП в Запорізькій області), Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач 2, Атестаційна комісія №2), в якому позивач просить суд:
		-          визнати протиправним рішення відповідача 1 в частині включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 11.02.2016 №210;
		-          визнати протиправними дії відповідача 1 щодо проведення атестації позивача;
		-          визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 08.07.2016 та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «3 - займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність», яке прийняте стосовно позивача.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 07.11.2015 року був призначений на посаду начальника Комунарського відділення поліції Ленінського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області (після перейменування - Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області), як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ. Наказом ГУНП в Запорізькій області призначено атестування поліцейських ГУНП в Запорізькій області та підпорядкованих підрозділів, а також складено списки осіб, які підлягають атестуванню, до яких включено у тому числі і позивача. Вважає, що атестування позивача проведено за відсутності жодної з підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», а саме по собі видання наказу про призначення позивача на службу в поліції є достатнім доказом того, що його ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівень визнані достатніми для призначення на посаду начальника відділу поліції. Крім іншого, посилається на приписи Закону України «Про професійний розвиток працівників», відповідно до якого не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року. Зазначає, що атестування проведено з порушенням вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція), Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про професійний розвиток працівників», оскільки при прийнятті атестаційною комісією рішення про невідповідність позивача займаній посаді не прийнято до уваги повноту виконання ним службових обов'язків, показники службової діяльності, професійні якості, характеристику та висновок безпосереднього керівника. За даними критеріями позивач має добрі показники та позитивні висновки, що на думку позивача свідчить про невідповідність висновку Атестаційної комісії № 2 об'єктивній інформації стосовно позивача. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
		Відповідач 1 проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що рішення про проведення атестування поліцейських ГУНП в Запорізькій області, зокрема, і позивача, як начальника відділу поліції, прийнято керівником ГУНП в Запорізькій області на виконання доручення Національної поліції України в межах наданих Законом України «Про Національну поліцію» повноважень. Звернув увагу, що позивач добровільно погодився пройти атестування та з метою подальшої служби в поліції виявив бажання встановити його відповідність займаній посаді. Зазначив, що атестаційна комісія є колегіальним органом, який уповноважений вивчати матеріали, зібрані на поліцейського, приймати рішення про проведення з поліцейським співбесіди, вживати відповідні організаційні заходи з цього приводу та за результатами атестування приймати одне з рішень, наведених у п.15 розділу IV Інструкції. Після всебічного розгляду зібраних матеріалів на поліцейського та проведення з ним співбесіді атестаційна комісія приймає рішення з певною свободою розсуду, яке вважає кращим за даних обставин, шляхом голосування, що на думку відповідача свідчить про наявність у атестаційної комісії дискреційних повноважень. Під час атестації позивач пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні здібності та навички - 18 балів та за тестом на знання законодавчої бази - 21 бали. За результатами проведеної співбесіди атестаційна комісія відзначила, що у позивача низькі бали по тестуванню, слабкі теоретичні знання, низькі професійні якості, результати поліграфу 01.07.2016, що зумовило висновок про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. 
		Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, додатково зазначив, що атестування позивача проведене атестаційною комісією в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Інструкцією, негативний висновок зумовлений низькими балами по тестуванню та ґрунтується на власних висновках членів комісії за результатами та у сукупності з усіма критеріями атестування позивача, у тому числі за результатами проведеної співбесіди, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, при час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином, відношення до заявлених позовних вимог у письмовому вигляді до суду не подавав.
		Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		З урахуванням даної норми, розгляд справи відбувався за відсутності представника відповідача 2 на підставі наявних доказів.
		Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача 1, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив такі обставини.
		ОСОБА_3 з липня 2001 по 06 листопада 2015 проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с.24). 
		07 листопада 2015 року позивач подав до ГУНП в Запорізькій області заяву, в якій просив прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду начальника Комунарського відділення поліції Ленінського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області (а.с.32).
		Наказом т.в.о начальника ГУНП в Запорізькій області від 07 листопада 2015 року №48 о/с, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибулих з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року: ОСОБА_3 (М-089245), який мав спеціальне звання підполковник міліції, начальником Комунарського відділення поліції Ленінського відділу поліції, присвоївши йому спеціальне звання підполковник поліції (а.с.15).
		У зв'язку зі змінами в штатах з 12.04.2016 перебуває на посаді начальника Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області (звор.бік а.с.26).
		12 квітня 2016 року позивач склав Присягу на вірність Українському народові (а.с.31).
		Відповідно до Доручення Національної поліції України від 05.02.2016 №1273/01/12-2016, Головним управлінням Національної поліції в Автономній Республіці Крим, м. Севастополі та областях доручено ужити заходів щодо проведення атестування особового складу, а саме: підготовки розпорядчих документів про організацію атестування поліцейських; створення атестаційних комісій, склад яких погодити у встановленому порядку з керівництвом Національної поліції; розміщення на офіційному веб-сайті Головного управління інформації про початок атестування та порядок його проходження; виділення приміщень, необхідних для проведення атестування; матеріально-технічного забезпечення процесу атестування; створення баз даних, необхідних для проведення атестування; забезпечення належних умов зберігання матеріалів атестування; виділення необхідної кількості працівників, які будуть брати участь в організації атестування (а.с.98).
		На виконання зазначеного доручення Наказом ГУНП в Запорізькій області від 11 лютого 2016 року №210 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Запорізькій області», з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції, наказано провести атестування поліцейських ГУНП в Запорізькій області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП, починаючи з 15 лютого 2016; створити атестаційні комісії ГУНП №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10; погодити з керівником Національної поліції України персональний склад (а.с.16-17).
		22 березня 2016 до ГУНП в Запорізькій області надійшла службова телеграма Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, в якій зазначено про необхідність забезпечити 24 та 25 березня 2016 року реєстрацію керівного складу Головних управлінь Національної поліції в областях, які виявили бажання пройти атестування, у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (ЄЦВТМ). Також доручено підготувати списки керівного складу Головних управлінь Національної поліції окремо за категоріями, зазначеними у дорученні (а.с.99). 
		Як встановлено з пояснень представників сторін, ОСОБА_3 зареєструвався у ЄЦВТМ.
		Представник відповідача 1 пояснив, що підставою для включення позивача до списку співробітників ГУНП в Запорізькій області, віднесених до першої категорії на атестування, стали вимоги службової телеграми та факт його добровільної реєстрації у ЄЦВТМ, а підготовка дій по проведенню атестування здійснювалась відповідачем 1 на підставі доручення Національної поліції України.
		Наказом ГУНП в Запорізькій області від 14 червня 2016 року №1332 затверджено склад атестаційних комісій ГУНП в Запорізькій області, зокрема атестаційної комісії №2: голова - Варченко І.Г., секретар - Лишневська К.С., члени комісії - Ковтун О.В., Редька С.Д., Дмітрієв В.В., Бартиш А.М., Алексєєнко І.В. (а.с.20-21). Наказом ГУНП в Запорізькій області від 22 червня 2016 №1440 вносились доповнення до наказу ГУНП від 14.06.2016 №1332, зокрема, включено до складу атестаційної комісії № 2 Попік Ю.О. Також Наказом ГУНП в Запорізькій області № 1422 від 22 червня 2016 року до наказу ГУНП від 14.06.2016 №1332 вносились зміни, виключено зі складу Атестаційної комісії № 2 Алексєєнко І.В., включено Перерву Г.О. (а.с.121). Персональний склад атестаційних комісії погоджено Головою Національної поліції України (а.с.122-124).
		10 червня 2016 року заступником начальника ГУНП в Запорізькій області Литвиненко С.І. складено атестаційний лист на ОСОБА_3 (а.с.33). 
		Зі змісту атестаційного листа вбачається, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді характеризується позитивно, висновок прямого керівника - займаній посаді відповідає. За результатами тестування позивач набрав 18 з 60 балів (тестування загальних навичок) і 21 з 60 балів (професійне тестування). 
		Також в даному атестаційному листі відображено результати атестування (висновок атестаційної комісії) від 08 липня 2016 року, відповідно до якого позивач займаній посаді не відповідає і підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність (а.с.34). 
		20 липня 2016 року позивач був ознайомлений з результатами атестування, висловив незгоду з рішенням атестаційної комісії (а.с.28). 
		Вважаючи протиправними рішення відповідача 1 щодо включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, дії відповідача 1 щодо проведення атестування та рішення (висновок) Атестаційної комісії №2 про невідповідність займаній посаді, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не погоджується з направленням його на атестацію, оскільки, на його думку, відносно нього були відсутні підстави направлення для проходження атестації, передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», також атестація його, як особи, яка пропрацювала на посаді менше одного року, не узгоджується з приписами Закону України «Про професійний розвиток працівників». Крім того, позивач зазначає про порушення приписів Інструкції, допущених Атестаційною комісією №2 під час його атестування, що виключає обґрунтованість та правомірність її висновків про його невідповідність займаній посаді через службову невідповідність.
		За таких обставин, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне дослідити наявність підстав для проведення атестування позивача, дотримання під час атестування нормативно-правових актів та обґрунтованість висновку атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність.
		Судом встановлено, що позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, прийнято на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» на підставі його заяви шляхом видання наказу про призначення за його згодою. 
		Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону, якою в свою чергу визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
		Вимоги до кандидатів на службу в поліції встановлені статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію» та передбачають, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
		Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
		Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
		Частиною 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
		Крім того, кандидат на службу в поліції має пройти медичні обстеження, перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, за згодою - тестування на поліграфі, також щодо нього проводиться спеціальна перевірка (ст.50 Закону України «Про Національну поліцію»).
		За змістом статті 52 Закону України «Про Національну поліцію» добір на вакантні посади поліцейських відбувається шляхом проведення конкурсу на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
		Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
		Слід звернути увагу положення пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не містять будь-яких посилань на те, що прийняття працівника міліції на службу в поліцію згідно даного порядку здійснюється тимчасово.
		Так, статтею 58 цього Закону встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
		Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що порядок прийняття колишніх працівників міліції на службу до поліції є відмінним від загального порядку, у якому здійснюється добір на вакантні посади поліцейських, оскільки передбачає можливість видання відповідного наказу про призначення колишнього міліціонера на посаду в Національній поліції за його згодою, як самостійну і достатню підставу для призначення працівника міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України. 
		При цьому, єдиними обов'язковими умовами прийняття працівника міліції на службу в поліцію на підставі пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено виявлення таким працівником міліції бажання проходити службу в поліції та його відповідність законодавчо встановленим вимогам до поліцейських.
		Суд зазначає, що норми пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» також передбачають можливість прийняття колишніх працівників міліції на службу в поліції за результатами конкурсу, водночас, за умови прийняття на службу до поліції у випадку видання наказу про призначення за згодою, жодних вимог про необхідність проходження колишнім працівником міліції будь-якої атестації чи конкурсу не передбачено. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що видання наказу про призначення позивача на посаду поліцейського за його згодою свідчить про те, що позивач відповідає вимогам до кандидатів на службу в поліції, встановленим статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію», а також не має відповідних обмежень, передбачених частиною 2 статті 61 цього Закону.
		Суд зазначає, що мету та підстави атестування поліцейських закріплено в статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
		Так, відповідно до частини 1 даної статті атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
		Частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено підстави для проведення атестування поліцейських, а саме: 
		1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
		2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
		3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
		Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		З системного аналізу вищенаведеної норми слідує, що проведення атестації може мати місце виключно у таких випадках: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. 
		При цьому, на думку суду, передумовою прийняття рішення про проведення атестації особи має бути реальне настання обставин або встановлення фактів, що зумовлюють необхідність її проведення: у випадку призначення на вищу посаду - за наявності ініціативи поліцейського або керівництва; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
		Зі змісту наказу ГУНП в Запорізькій області від 11 лютого 2016 року №210 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Запорізькій області» судом встановлено, що атестація проводилась з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. 
		Суд зазначає, що мета атестування, закріплена у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з підставами, визначеними у частині 2 цієї статті, перелік яких є вичерпним, адже проведення атестування без наявності таких підстав Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено.
		На думку суду, відповідач 1 помилково розцінив мету атестування, закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, у тому числі і позивача, переслідуючи ціль визначення їх відповідність займаним посадам поліцейських. 
		При цьому, суд звертає увагу, що в дорученні Національної поліції України від 05.02.2016 №1273/01/12-2016 також не міститься посилань на підстави призначення атестації поліцейських, а лише наявне посилання на статтю 57 Закону України «Про Національну поліцію». 
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що на момент прийняття даного наказу були обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача займаній посаді, або були наявні інші підстави для проведення щодо нього атестації поліцейського, визначені ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію». 
		Частиною 4 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
		Аналогічні положення містить пункт 3 розділу І та підпункт 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції.
		За викладених обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню на підставі наказу ГУНП в Запорізькій області від 11.02.2016 №210 та проведення його атестування.
		Щодо посилань позивача та третьої особи на недотримання відповідачами під час проведення атестування позивача норм Закону України «Про професійний розвиток працівників», суд зазначає наступне.
		Законом України «Про Національну поліцію» визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України, зокрема, проходження атестування поліцейських.
		Частиною 5 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України. На виконання даного положення затверджено Інструкцію.
		Таким чином, у правовідносинах щодо проходження атестування поліцейськими норми Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції є нормами спеціальної дії.
		Згідно преамбули Закону України «Про професійний розвиток працівників» цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників.
		Для цілей Закону України «Про професійний розвиток працівників» працівником вважається фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю; роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю (п.4 та п.6 ч.1 ст.1 Закону).
		Статтею 3 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що державне управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
		Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюють роботодавці шляхом організації професійного навчання працівників, їх атестації.
		Тобто, Законом України «Про професійний розвиток працівників» врегульовуються взаємовідносини у сфері професійного розвитку працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та виду діяльності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
		В свою чергу відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що презумує виконання даним органом повноважень державно-владного характеру, наявність яких відрізняє орган державної влади від підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та виду діяльності.
		Отже, на думку суду, до правовідносин щодо атестування поліцейських положення Закону України «Про професійний розвиток працівників» не застосовуються.
		Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посилання  позивача та третьої особи на порушення при проведенні атестування позивача Закону України «Про професійний розвиток працівників».
		Крім того, суд не погоджується з висновками Атестаційної комісії №2 про службову невідповідність позивача, прийнятими за результатами проведеного атестування, з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. 
		Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначається Інструкцією.
		Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.
		З огляду на положення пункту 7 розділу ІV Інструкції керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
		Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується:
		1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками;
		2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення;
		3)прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою;
		4) володіння іноземними мовами;
		5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів;
		6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби;
		7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці;
		8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого;
		9) результати проходження підвищення кваліфікації.
		За приписами пункту 9 розділу ІV Інструкції прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 
		-          займаній посаді відповідає; 
		-          займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 
		-          займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 
		-          займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
		Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
		Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
		Згідно з пунктами 11, 12, 13 розділу IV Інструкції атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, що проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
		З огляду на приписи пункту 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
		Пункт 16 розділу IV Інструкції зобов'язує атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження). 
		Атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
		Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб (п. 17 розділу ІV Інструкції). Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії (п.18 розділу ІV Інструкції).
		Згідно з п. 20 розділу ІV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.
		Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії (п. 23 розділу ІV Інструкції).
		Таким чином, за змістом вищенаведених норм висновок атестаційної комісії про відповідність чи невідповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, що були зібрані на поліцейського, у тому числі результатів тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички, атестаційного листа, матеріалів співбесіди, документів, що надійшли на запит атестаційної комісії, результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.
		З матеріалів справи встановлено, що Заступником начальника ГУНП в Запорізькій області (полковником поліції Литвиненком С.І.) складений атестаційний лист стосовно позивача, в якому безпосередній керівник відзначив його відмінний послужний список, добрі професійні, ділові та особисті якості, сумлінне та відповідальне ставлення до виконання покладених службових обов'язків, високий рівень професійної підготовки та добрі результати роботи. Характеристика за своїм змістом є позитивною (а.с.33).
		Також, в розділі ІІ атестаційного листа міститься висновок прямого керівника позивача - т.в.о начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу Ольховського В.І., в якому зазначено: «Займаній посаді відповідає» (а.с.34).
		Як вбачається з розділу ІІІ атестаційного листа, позивачем за результатами атестування отримано 39 бали, а саме: тестування на загальні навички - 18/60; професійний тест - 21/60 (а.с.34).
		Також, судом встановлено, що 24 червня 2016 року позивач проходив співбесіду з Атестаційною комісією №2, під час якої атестаційною комісією прийнято рішення про направлення позивача на проходження перевірки за допомогою поліграфа.
		В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач погодився на проходження поліграфу в добровільному порядку та жодних заперечень щодо проходження такої перевірки не виказував.
		Під час повторної співбесіди з Атестаційною комісією №2, останньою, як зазначено в протоколі ОП №15.00007772.0037808 від 08.07.2016, були досліджені декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади». 
		Також в даному протоколі зазначено, що Атестаційною комісією №2 досліджувалась інформація з відкритих джерел, проте до матеріалів справи доказів наявності такої інформації не надано, а відтак суд позбавлений можливості пересвідчитись у її наявності та дослідити її зміст.
		Крім того, в протоколі відображено, що членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи для подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення, а саме: 3 - займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність. За результатами голосування «за» - 5, «проти» - 2, вказане рішення підтримано (а.с.36).
		Як вбачається зі змісту протоколу ОП №15.00007772.0037808 від 08.07.2016, підставами для прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді та переміщення на нижчу посаду стало наступне: «Низькі бали по тестуванню, слабкі теоретичні знання, низькі професійні якості, результати поліграфу 01.07.2016» (а.с.36).
		Суд вважає за необхідне вказати, що результатом атестування (оцінки) працівника і його діяльності фактично є комплексна оцінка за нормативно закріпленими критеріями.
		Водночас суд зауважує, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою, а документи, які досліджувались під час атестування та на підставі яких атестаційною комісію робились висновки, зрозумілими та доступними з тим, щоб і сама особа, яка проходить атестування, і керівники органів поліції, які реалізовують її результати, і громадськість в межах реалізації суспільного інтересу, і суд, перевіряючи законність проведеного атестування, мали можливість з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.
		Враховуючи, що негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою негативні наслідки у вигляді переміщення на нижчу посаду в поліції через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від його форми (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті.
		Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, до яких відносяться і відповідачі, має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення (вчинення дії), а також таким обставинам має бути надана відповідна оцінка.
		Разом з тим, атестаційна комісія не надала оцінку відповідності позивача жодному з обов'язкових критеріїв, визначених у пункті 16 розділу IV Інструкції.
		Зміст протоколу засідання Атестаційної комісії №2 та додатку до протоколу №1 не містить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та ІІ атестаційного листа позивача, дійсним обставинам, так само як і надання оцінки таким даним. 
		Пунктом 12 Інструкції №1465 передбачено право атестаційної комісії робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується. Будь-які запити, у тому числі, щодо наявності досягнень в роботі, перевірки інформації, розміщеної у відкритих джерелах щодо позивача, пов'язані з його службовою діяльністю, атестаційною комісією здійснені не були, доказів протилежного суду не надано.
		З пояснень представника позивача судом встановлено, що з результатами поліграфічного дослідження його не ознайомлювали, а про негативні результати такого опитування він дізнався виключно під час повторної співбесіди з Атестаційною комісією №2.
		Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2004 №842, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2004 року за № 1373/9972, який є чинним, затверджено Інструкцію щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, яка визначає основні напрямки, принципи та умови використання поліграфів у процесі професійно-психологічного відбору кандидатів на службу і навчання, під час кадрових перевірок та проведення службових розслідувань (далі - Інструкція №842).
		Відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Пунктом 8 Інструкції №842 визначено, що після закінчення роботи спеціаліст поліграфа готує довідку про результати проведеного дослідження. Довідка повинна відображати такі відомості: 
		8.1.Загальна частина: 
		8.1.1.Підстави проведення інтерв'ю та його мета. 
		8.1.2.Місце і час проведення інтерв'ю. 
		8.1.3.Поліграф, що використовувався, та кількість каналів реєстрації психофізіологічних показників. 
		8.1.4.Назви основних тестових блоків опитувальника. 
		8.1.5.Загальні відомості про спеціаліста поліграфа. 
		8.2.Опис отриманих результатів та їх обговорення: 
		8.2.1.Отримані позитивні реакції за кожним пред'явленим тестом. 
		8.2.2.Додаткова інформація, якщо вона є важливою. 
		Відповідно до п.7.1 Інструкції №842 особа, яка пройшла поліграфне опитування, має право ознайомитись з результатами проведеного інтерв'ю. 
		Ухвалою суду про відкриття провадження у справі відповідачів було зобов'язано надати докази по справі, зокрема і результати проходження позивачем перевірки за допомогою поліграфу, проте, станом на дату розгляду справи по суті витребуваних документів суду надано не було. Представник відповідача 1 в судовому засіданні зазначив, що в матеріалах атестування позивача, які надійшли до ГУНП в Запорізькій області від Атестаційної комісії №2, довідка за результатами проходження позивачем перевірки за допомогою поліграфу відсутня.
		Враховуючи ненадання відповідачами довідки  про результати проходження позивачем поліграфного опитування або будь-якої іншої інформації про проходження позивачем поліграфу, суд позбавлений можливості пересвідчитись у її наявності та дослідити її зміст. 
		Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Інструкція не наділяють членів атестаційної комісій повноваженням вирішувати питання відповідності поліцейського займаній посаді виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід матиме наслідком прийняття суб'єктивного, необґрунтованого і, як наслідок, неправомірного рішення. 
		Слід наголосити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.  
		Проаналізовані судом матеріали, які досліджувались Атестаційною комісією №2 під час атестування позивача, спростовують висновки атестаційної комісії про те, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.
		Також, з наведених відповідачем 2 підстав в обґрунтування прийнятого рішення (висновку) щодо позивача не вбачається, що при прийнятті цього рішення (висновку) були враховані характеристика позивача та висновок його прямого керівника та взагалі, що Атестаційною комісією №2 проводилась оцінка потенційних можливостей позивача (соціальний потенціал особи) у зв'язці з їх реальними проявами у результатах його праці, з урахуванням вимог п.16 розділу ІV Інструкції.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті висновків про результати атестування ОСОБА_3 Атестаційною комісією №2 не в повній мірі досліджено та з'ясовано обставини, дослідження та встановлення яких законом та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актом (Інструкцією) є обов'язковим для правильного вирішення питання. 
		Щодо посилань представника відповідача 1 на те, що висновок комісії за результатами атестування є її дискреційним повноваженням, суд зазначає наступне.
		В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
		Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 року, «Реквеньї проти Угорщини» від 20.05.1999 року, «Єрузалем проти Австрії» від 27.02.2001 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004 року, «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави.
		В даному ж випадку суд не втручається в дискреційні повноваження атестаційної комісії, оскільки не вирішує питання про зобов'язання відповідача 2 прийняти певне рішення, а лише перевіряє дії та рішення Атестаційної комісії №2 на відповідність вимогам чинного законодавства та на відсутність в них порушень прав та законних інтересів позивача.
		Суд зазначає, що висновок атестаційної комісії про невідповідність поліцейського займаній посаді є обов'язковим для врахування його керівником, та тягне за собою юридичні наслідки. Отже, за своєю правовою природою висновки атестаційної комісії є актом індивідуальної дії. 
		За таких обставин суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення (висновку) відповідача 2 від 08.07.2016, повністю відповідає положенням статті 105 КАС України.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправними рішення відповідача 1 в частині включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 11.02.2016 №210 та визнання протиправними дій відповідача 1 щодо проведення атестування позивача, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
		Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскарженні будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, проте, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які породжують безпосередні права та обов'язки для позивача та порушують його законні права та інтереси. 
		Результатом включення відповідачем 1 позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, та вчинення дій відповідача щодо проведення атестування стало прийняття Атестаційною комісією №2 рішення (висновку), який є предметом оскарження. 
		При цьому суд звертає увагу, що жодного рішення про включення позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, відповідачем 1 не приймалось, доказів зворотного суду не надано. Підставою для включення позивача до даного списку послугувало доручення Національної поліції України та реєстрація позивача у ЄЦВТМ. Отже включення позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, відбулось в результатів вчинення відповідачем 1 певних дій, а не шляхом прийняття рішення.
		За таких обставин правові наслідки дій відповідача 1 є вичерпаними, а отже задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій протиправними не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після їх вчинення права позивача порушують лише наслідки проведеного атестування, а саме рішення (висновок) Атестаційної комісії №2.
		Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача 1 в частині включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 11.02.2016 №210 та визнання протиправними дії відповідача 1 щодо проведення атестування.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 08.07.2016, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_3.
		Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 08.07.2016, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_3.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.  
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              М.О. Семененко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...