Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/2397/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2016. Зареєстровано: 11.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2016.
Дата набрання законної сили: 27.09.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                             Провадження №2/760/2643/16
		Справа №760/2397/16-ц
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		                         
		     15 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
		     у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г. 
		при секретарі -                           Горупа В.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «НЕДОРОГО», ОСОБА_3, треті особи ТОВ «Білтекс Київ», ТОВ «Білтекс», ОСОБА_4 про захист авторських майнових прав, - 
		            В С Т А Н О В И В :
		Позивачі звернулись з позовом до відповідачів про захист авторських майнових прав.
		Свої вимоги обґрунтовують тим, що 16.12.2015 року в інтернет - магазині «F.ua» за інтернет адресою: https://f.ua/, господарську діяльність за допомогою якого здійснює ТОВ «Недорого» зафіксовано факт публічного показу та піратства шляхом реалізації товарів - рушників махрових під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» з малюнками.
		Товар представляє собою рушник з малюнком. В структурі малюнків товару без дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відтворено три самостійні об'єкти авторського права - персонажі «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		09.01.2014 року ДСІВ України зареєструвала за позивачем ОСОБА_1 авторське право на графічне зображення козаків з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторських прав на твір НОМЕР_1 від 09.01.2014 року.
		20.04.2010 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом перейшли авторські права ОСОБА_5 за свідоцтвом НОМЕР_2 від 02.07.2002 року про реєстрацію авторського права на твір - Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_4» - трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2014 року встановлено, що позивачі є співавторами твору. 
		Вважають, що товар, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», який демонструються та реалізовуються відповідачами, має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачам об'єкти авторського права, які в свою чергу не надавали відповідачам дозволу на використання твору.
		Персонажі «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» є частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4», а тому відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права», частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону. 
		Тому, факти публічного показу в магазині, а також розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачами контрафактної продукції є порушенням прав позивачів.
		Згідно п. г) ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» позивачі вважають, що мають право на отримання компенсації від відповідачів за порушення авторських прав в сумі 165360,00 грн.
		На підставі викладеного просили позов задовольнити.
		Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги своїх довірителів підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
		Представник відповідача ТОВ «НЕДОРОГО» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що при вирішенні питань стосовно розміщення творів у мережі Інтернет та визначенні належного відповідача, позивач повинен довести факт порушення його прав саме відповідачем, однак представник позивачів не надав суду доказів, які б підтверджували те, що веб-сайт за адресою https://f.ua перебуває у власності відповідача ТОВ «НЕДОРОГО» або у власності будь-якої третьої особи, та що об'єкт, який захищений авторським правом, розміщено на цьому веб-сайті саме ТОВ «НЕДОРОГО» або будь-якою третьою особою.
		Зазначив, що ТОВ «НЕДОРОГО» не є власником вищеназваного веб-сайту і не розміщував на цьому сайті об'єкт, що захищений авторським правом, а саме "Графічне зображення козаків з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4»", отже не здійснював протиправних дій, які порушують права позивачів.
		Також, зазначив, що ОСОБА_5 передав належні йому виключні майнові права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права ОСОБА_4, на весь строк охорони авторського права, а тому відповідно після його смерті у позивача ОСОБА_2, як спадкоємця, не могло виникнути право на спадкування майнових прав автора на цей твір, у зв'язку з чим її право не є порушеним.
		Згідно порівняльного малюнку авторського ескізу та фотографії рушника, що додані до матеріалів справи вбачається, що вони містять відмінності зображених персонажів, що є очевидними навіть для неспеціаліста, проте висновку експерта у галузі образотворчого мистецтва з питання чи відтворені на рушникові твори, авторські права на які належать позивачам, у розпорядження суду представником позивача не надано.
		Враховуючі відмінності у зображеннях, представник відповідача ТОВ «НЕДОРОГО» вважає, що наданими представником позивачів доказами не доведено, що зображення, на придбаному у відповідача рушнику, є відтворенням та розповсюдженням об'єктів інтелектуальної власності позивачів. 
		Отже, малюнок зображений на рушнику, хоч і використовує ідею українського епосу - образ трьох українських козаків, проте є зовсім іншим малюнком, а не авторським зображенням, що підлягає правовій охороні.
		З урахуванням викладеного просив у задоволенні позову відмовити.
		В ході розгляду справи в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3 та в якості третіх осіб ТОВ «Білтекс Київ», ТОВ «Білтекс», ОСОБА_4
		Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
		Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
		З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача ОСОБА_3
		Представники третіх осіб ТОВ «Білтекс Київ», ТОВ «Білтекс» та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно власника інтернет-магазину, в якому начебто було зафіксовано «…факт публічного показу та піратства». Тобто не встановлено, чи перебуває в розпорядженні відповідачів інтернет-магазин, на який посилаються позивачі.
		Позивачі не надали будь-яких доказів того, що на рушнику зображено саме ті персонажі, щодо яких видано свідоцтво НОМЕР_1 від 09.01.2014 року та НОМЕР_2 від 02.07.2002 року, а не зображення одного з кадрів з мультиплікаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_4», права на які має Київська кіностудія науково-популярних фільмів.
		Не надані також будь-які докази того, що відповідачі використали у своїй діяльності опис та персонажі мультиплікаційних героїв з мультфільмів «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		З урахуванням викладеного, просили у задоволення позову відмовити.
		Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача ТОВ «НЕДОРОГО», представників третіх осіб ТОВ «Білтекс Київ», ТОВ «Білтекс», ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що 16.12.2015 року в інтернет - магазині «F.ua» за інтернет адресою: https://f.ua/, позивачами, на їх думку, зафіксовано факт публічного показу та піратства шляхом реалізації товарів - рушників махрових під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» з малюнками.
		Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, товар представляє собою рушник з малюнком. В структурі малюнків товару відтворено три самостійні об'єкти авторського права - персонажі «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Зазначила, що авторське право на графічне зображення козаків було зареєстровано ДСІВ України 09.01.2014 року за позивачем ОСОБА_1
		Крім того, 20.04.2010 року позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом перейшли авторські права за свідоцтвом НОМЕР_2 від 02.07.2002 року про реєстрацію авторського права на твір - Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_4» - трьох запорізьких козаків ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Проте, жодного дозволу позивачі на використання своїх прав відповідачам не надавали, а тому такі дії відповідачів порушують їх авторські права. 
		Представник позивачів в позовній заяві також зазначив, що відповідач ТОВ «НЕДОРОГО» порушує права позивачів здійснюючи публічний показ твору "Графічне зображення козаків з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4»" в мережі Інтернет, за адресою https://f.ua, на що слід зазначити наступне.
		Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належним відповідачем у разі здійснення публічного показу в мережі Інтернет є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав, тобто власник веб-сайту (особа, яка встановлює порядок і умови використання веб-сайту та/або порядок розміщення на ньому інформації).
		Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» №5 від 04.06.2010р. встановлено, що при вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права. 
		Дані про власника веб-сайту могли бути витребувані представником позивачів у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет та долучені до позовної заяви, однак, цього зроблено не було.
		Натомість представником позивача було надано до суду клопотання про забезпечення доказів по цивільній справі шляхом їх витребування, у якому він просив витребувати від ТОВ «Інтернет інвест» інформацію не про власника веб-сайту, а про те, якій особі та на який період делегувався домен f.ua, кому належав станом на грудень 2016 року та на якій правовій основі.
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 2003 року «Про телекомунікації» :
		Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним, ієрархічним, адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.
		Домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється, а доменне ім'я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.
		Відповідно до п.1.3. статті 1 Наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення та Держкомзв'язку «Про затвердження Порядку інформаційного та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів оргнів виконавчої влади» від 25.11.2005 року № 327/225, Веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.
		ТОВ «Інтернет інвест», у відповідь на ухвалу суду від 16 травня 2016 року, надало інформацію лише про те, кому делеговане доменне ім'я, не надавши інформації про те, хто є власником веб-сайту та розміщеної на ньому інформації. 
		Інших доказів того, що відповідач ТОВ «НЕДОРОГО», або будь-які треті особи є власниками веб-сайту, суду не надано. Таким чином, встановити власника саме веб-сайту не виявилось можливим.
		Отже, відсутність вимог до безпосереднього поширювача інформації унеможливлює можливість надання оцінки діям відповідачів у взаємозв'язку із матеріалами позовної заяви, а пояснення сторін та матеріали справи не дають підстав для встановлення даних обставин. 
		Зазначена правова позиція підтверджується рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.02.2015р. у справі № 320/10302/14-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42771204#) та рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі № 457/328/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56955838#).
		При вирішенні питань стосовно розміщення творів у мережі Інтернет та визначенні належного відповідача, позивач повинен довести факт порушення його прав саме відповідачем, однак, представник позивачів не надав суду доказів, які б підтверджували те, що веб-сайт за адресою https://f.ua перебуває у власності відповідачів або у власності будь-якої третьої особи, та що об'єкт, який захищений авторським правом, розміщено на цьому веб-сайті саме Відповідачем або будь-якою третьою особою.
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НЕДОРОГО» та ОСОБА_3, або треті особи не є власниками вищевказаного веб-сайту і не розміщували на цьому сайті об'єкт, що захищений авторським правом, а саме "Графічне зображення козаків з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4»", отже, не здійснювали протиправних дій, які порушують права позивачів.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» №5 від 04.06.2010р. встановлено, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
		При цьому, позивач повинен довести факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком компенсації), якщо вона завдана та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.
		Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачами та їх представником не доведено факту здійснення публічного показу твору "Графічне зображення козаків з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4»" в мережі Інтернет, за адресою https://f.ua/ відповідачами.
		Представник позивачів у позовній заяві зазначив про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всіма можливими способами довели наявність у останніх виключних авторських прав на графічне (мальоване) зображення твору, проте з даними твердженнями не можливо погодитись виходячи з наступного.
		Нормами ст.435 Цивільного кодексу України визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
		Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
		Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
		В якості доказів по справі, представником третьої особи ТОВ «Білтекс Київ» суду було надано копію авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права від 21.09.2003 року (а.с. 90), укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4
		Оскільки за умовами цього договору (п.2 предмет договору) ОСОБА_5 передав на весь строк охорони авторських прав належні йому виключні майнові права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права, що захищені свідоцтвом НОМЕР_2 від 02.07.2002 року, саме ОСОБА_4 має право забороняти або дозволяти використання твору, тому право автора не є порушеним.
		Відповідно до умов авторського договору про надання невиключного права на використання твору (зазначеного у державному свідоцтві НОМЕР_2 від 02.07.2002 р.) укладеного між Ліцензіатом (ОСОБА_4.) та Ліцензіатором ОСОБА_5, третя особо має законне право на використання творів у період з 01 грудня 2015 року по 27 липня 2017 року (розділ 6 договору). 
		Крім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2015 року було визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2010 року (реєстрований номер 10-550), видане державним нотаріусом Пятнсдцятої Київської державної нотаріальної контори Ковальчук М.В. в частині права ОСОБА_2 на спадщину за законом на твір.
		Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		За наявності вищенаведених доказів, які не спростовані та не визнані неналежними та/або недопустимими, доводи представника позивачів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всіма можливими способами довели наявність у останніх виключних авторських прав на графічне (мальоване) зображення твору не заслуговують на увагу та не відповідають дійсності.
		Що стосується посилань позивачів та їх представника на те, що відповідач ТОВ «НЕДОРОГО» здійснював розповсюдження контрафактної продукції, то слід зазначити наступне.
		За правилом ч.3 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи тощо, зокрема, проілюстровані у творі.
		Таким чином, правовій охороні підлягає саме авторське зображення ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2, імена та характер цих персонажів, а не ідея зобразити героя/їв українського епосу - запорізьких козаків.
		Слід звернути увагу на те, що з наданих суду представником позивача письмових доказів (фотографій рушника) вбачається, що зображені на фотографії ІНФОРМАЦІЯ_5 відрізняються від козаків, зображених на авторських ескізах, тому не є відтворенням об'єктів інтелектуальної власності позивачів.
		Є загальновідомим фактом те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 вдягали шаровари, сорочки, кофтани та шапки, носили вуса та «оселедець». Козацькі мотиви глибоко укорінилися у національній культурі, є звичними і традиційними. 
		Оцінку ступеню схожості зображень на посуді та об'єктів авторського права неможливо надати без спеціальних знань. У протилежному випадку можна ототожнювати усі зображення козаків у традиційному одязі із традиційною для козаків зовнішністю з об'єктом авторського права позивачів, а тому не є відтворенням об'єктів інтелектуальної власності позивачів.
		Так само, із зазначених фотографій не вбачається, що малюнок, зображений на рушниках, є дійсно виготовленим відповідачами, а також надані фотографії малюнків не дають зробити висновок про те, що вони нанесені на товар дійсно є зображенням головних персонажів із аудіовізуального твору «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Слід зазначити, що в судовому засіданні представнику позивачів були роз'ясненні права передбачені ЦПК України, в тому числі і право заявити судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
		Проте, вказаними правами позивачі та їх представник не скористалися, судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності не заявляв, з причин її недоцільності. 
		Таким чином, будь - яких доказів які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності висновку, чи доказів пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією експерта, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.
		Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що посилання позивачів та їх представника на вказані ними обставини, є недоведеними та спростовуються наявним у матеріалах справи доказами.
		Таким чином, в судовому засіданні представником позивачів не доведено, що зображення, на придбаному у відповідача рушнику, є відтворенням та розповсюдженням об'єктів інтелектуальної власності позивачів. 
		Отже, на думку суду, малюнок зображений на рушнику, хоч і використовує ідею українського епосу - образ трьох українських козаків, проте є зовсім іншим малюнком, а не авторським зображенням, що підлягає правовій охороні.
		Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2016р. у справі № 361/161/16-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58588691 ).
		Крім того, станом на 2016 рік, згідно з даними зазначеними на Офіційному веб-порталі Державної служби інтелектуальної власності України, за адресою http://sips.gov.ua/ua/vid_avtor_pravo, отримати відомості з Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір не має можливості (реєстр знаходиться на стадії розробки).
		Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. N 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» надання таких відомостей на письмовий запит також не передбачено.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «НЕДОРОГО» придбаваючи рушник (артикул - 4с82.11, видаткова накладна №477 від 18 грудня 2015р.) у постачальника ТОВ «Білтекс Київ» для його подальшої реалізації, на підставі господарського договору поставки №3130215 від 13 лютого 2015 року, був запевнений в його оригінальності та не мав відомостей про контрафактність цієї продукції, оскільки умовами договору, зокрема пунктом 5.3, передбачено, що підписанням цього Договору сторони підтверджують, що всі об'єкти прав інтелектуальної власності (авторського та суміжних прав, в тому числі знаки для товарів та послуг, фірмові найменування, виконання тощо), які містяться в/на поставленому постачальником товарі, постачальник використовує на законних підставах, у встановленому законодавством порядку набув право використовувати такі об'єкти прав інтелектуальної власності будь-яким способом та в будь-якому обсязі, набув право дозволяти та забороняти використання таких об'єктів прав інтелектуальної власності будь-яким особам. 
		Постачальник самостійно та в повному обсязі несе відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (авторського та суміжних прав, в тому числі прав на знаки для товарів та послуг, фірмове найменування, назву тощо) будь-яких осіб на об'єкти прав інтелектуальної власності, які містяться в/на поставленому постачальником товарі та гарантує, що жодні треті особи не матимуть до покупця будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру з приводу використання покупцем будь-яких об'єктів прав інтелектуальної власності при подальшій реалізації поставленого постачальником товару.
		Тобто, обов'язок непорушення авторських чи суміжних прав, в даному випадку позивачів, покладається на виробника товару (виробу), ким ТОВ «НЕДОРОГО» не являється, при цьому, відповідно до вказаного вище договору, постачальник запевнив відповідача, що поставлений товар не порушує авторські чи суміжні права будь-якої особи, а всі об'єкти прав інтелектуальної власності, які містяться в/на поставленому постачальником товарі, постачальник використовує на законних підставах і жодні треті особи не матимуть до відповідача будь-яких претензій матеріального та нематеріального характеру з приводу використання ним будь-яких об'єктів прав інтелектуальної власності при подальшій реалізації поставленого постачальником товару.
		Представник позивачів в обґрунтування позову також зазначив, що відповідач ТОВ «НЕДОРОГО» реалізує контрафактний товар, який має зображення нанесене з порушенням авторських прав позивачів, проте, дане обґрунтування спростовується господарським договором поставки №3130215 від 13 лютого 2015 року, відповідно до умов якого постачальник запевнив відповідача, що авторські права, в тому числі, на вказаний вище товар, жодної особи не порушені.
		Таким чином, в судовому засіданні не встановлено факту протиправної умисної поведінки відповідачів, порушення останніми будь-яких авторських прав позивачів з реалізації рушнику (артикул - 4с82.11) та відповідно заподіяння шкоди позивачам, оскільки відповідач, в тому числі, не є виробником та постачальником вказаного товару.
		Статтею 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
		Зазначене правило має дуже важливе дисциплінуюче і водночас стимулююче значення для сторін. Суд не може встановити інші строки подання доказів, ніж передбачено у цій статті, оскільки це б означало істотне порушення процесуальних прав сторін.
		У випадку подання доказів з порушенням строків, такі докази судом не приймаються. Це загальне правило, яке повинно застосовуватися в усіх випадках. Виняток становить той випадок, коли сторона, яка подає докази, одночасно покликається на поважність причин несвоєчасного їх подання. Поважність цих причин оцінює суд і з урахуванням цього приймає або відмовляє у прийнятті несвоєчасно поданих доказів.
		21.03.2016 року представник позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи компакт-диску із відеозаписом фактів замовлення та придбання продукції, з вимогами дослідити їх у судовому засіданні.
		Згідно із ч. 1 ст. 188 ЦПК України під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.
		Частина 4 ст. 6 ЦПК України передбачає оголошення в судовому засіданні особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України. Це правило застосовується при дослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.
		Відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
		Тобто, за відсутності згоди особи на її знімання у відео режимі, відтворення змісту зафіксованих обставин, як доказу у справі, не може бути використане судом при ухваленні рішення.
		Щодо долучення до матеріалів справи порівняльного аналізу малюнків, то слід зазначити наступне.
		10.05.2016 року представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (порівняльний аналіз малюнків).
		В позовній заяві представником позивача зазначено про те, що відповідач порушив права позивачів шляхом реалізації рушника під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Проте, з тексту наданого порівняльного аналізу автор використовував, шляхом візуального співставлення, фотокопію невідомого малюнку: цитата - «фотокопія рушника додається...» «пропоную аналіз малюнку рушника…», не зазначивши ким, коли і в який спосіб підтверджено тотожність наданої йому фотокопії малюнку рушника з самим рушником.
		Тому, на думку суду, заява автора порівняльного аналізу про те, що ним шляхом візуального співставлення двох невідомих малюнків встановлено що у рушнику - ІНФОРМАЦІЯ_5, відтворено твори позивачів, без дослідження самого оригіналу рушника є припущенням.
		За змістом ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків показань свідків, письмових доказів речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Обставини справи не можуть доводиться шляхом можливості візуального співставлення малюнків, оскільки візуальне співставлення не може бути доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, а тому такі доводи є лише припущенням, і в силу частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Положеннями ст. ст.10, 11 ЦПК України визначаються принципи змагальності і диспозитивності, як основні принципи цивільного судочинства.
		У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
		Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Саме експертиза є одним із доказів, які оцінюються судом за правилами ст.212 ЦПК України, і призначається судом за заявою осіб, які беруть участь у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, зокрема у галузі мистецтва.
		Проте, як встановлено вище, представник позивача не скористався наданим йому правом на заявлення клопотання про призначення експертизи, у зв'язку з чим суд не може прийняти та покласти в основу судового рішення припущення автору порівняння про те, що досліджене ним зображення у вигляді малюнку, є відтворенням графічного зображення персонажів з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Що стосується розрахунку компенсації наданого позивачами та їх представником то слід зазначити, що вони помилково зазначають про кількість об'єктів інтелектуальної власності позивачів, вважаючи що кожен з них має по 3 об'єкти інтелектуальної власності, які захищені авторським правом.
		Графічне зображення головних персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» є цілою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_4», а не кожен з них є його окремою самостійною частиною, а тому суд вважає, що при визначенні розміру грошової компенсації за порушення майнових авторських прав позивачів, навіть у разі доведеності факту порушення авторських прав, їх позовні вимоги можуть бути встановлені лише у розмірі 13780,00 грн., (виходячи з положень п.«г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» - 10 мінімальних заробітних плат).
		Зазначена правова позиція підтверджується рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.07.2015р. у справі №761/8973/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47709679 ), рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2016р. у справі №758/7998/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56611525), ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.02.2016р. у справі №6-26381ск15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55796101#).
		Приписами ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера "С" обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. 
		Звертаючись з позовом, представник позивачів не надав суду жодних доказів, які б свідчили про сповіщення позивачами про їх авторські права з метою запобігання їх порушенню. 
		Наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що відповідачі замовляли виготовлення товару - рушника, з розміщенням на ньому об'єктів інтелектуальної власності, які захищені авторським правом, з метою подальшої реалізації; 
		Так само відсутні докази, що містять відомостей про те, що відповідачі здійснювали будь-який обсяг продажу товару іншим покупцям. 
		Представник позивачів не надав суду доказів, які б свідчили про передбачуваний багаторазовий розмір збитків позивачів у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника, отриманого внаслідок реалізації товару відповідачами та доказів, які б свідчили про кількість виробників, яким позивачі запропонували укласти ліцензійні угоди, кількість укладених ліцензійних угод, кількість виробників, які відмовились укласти такі угоди з вини відповідачів, а також доказів, що підтверджують вчинення відповідачами раніше порушень виключного права позивачів на персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" як частину аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_4".
		Відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		При вирішенні відповідних спорів слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
		При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні (п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010р).
		За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
		У той же час право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
		Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співмірним.
		За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		У даному конкретному випадку з долучених до справи письмових доказів (видаткова накладна №477 від 18 грудня 2015р. - про придбання рушника, видаткова накладна №2112031 від 21 грудня 2015р. - про реалізацію рушника) вбачається, що рушник (артикул 4с82.111) був отриманий відповідачем ТОВ «НЕДОРОГО» від постачальника у кількості 1 (однієї) штуки за ціною 129 грн. 05 коп. (з ПДВ) та реалізований за ціною 181 грн. 00 коп. (з ПДВ), дохід від реалізації склав 43 грн. 29 коп.; чистий прибуток склав 26 грн. 84 коп. (бухгалтерська довідка №231 від 14.03.2016р.)
		З огляду на ці обставини, навіть у разі доведеності факту порушення авторських прав, стягнення компенсації, не тільки у заявленому позивачами загальному розмірі 165360,00 грн., а й у мінімальному розмірі 13780,00 грн., не відповідало б визначеним статтею 3 ЦК України принципам справедливості, добросовісності та розумності. Адже, у такому випадку, розмір компенсації буде явно неспіврозмірним збиткам, понесеним позивачами, і доходу, отриманому порушником.
		Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Апеляційного суду м.Києва від 17.02.2016р. у справі №759/15671/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55984428 ), рішенні Апеляційного суду м.Києва від 15.03.2016р. у справі №755/15513/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56484461).
		Отже, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню і у позові необхідно відмовити.
		Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», Законом України «Про телекомунікації», Закону України «Про авторське право і суміжні права» ст.ст. 435, 440, 441, 443, 461, 462, 469 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 77, 79, 88, 143, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд, - 
		            В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «НЕДОРОГО», ОСОБА_3, треті особи ТОВ «Білтекс Київ», ТОВ «Білтекс», ОСОБА_4 про захист авторських майнових прав відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом'янський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...