Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 жовтня 2016 року                                   м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
		і кримінальних справ у складі:
		СитнікО.М.,                        Демяносова М.В.,                    Маляренка А.В., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Ружинська селищна рада Ружинського району Житомирської області, про надання дозволу на оформлення проектів землеустрою без погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01 червня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У січні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому зазначали, що їм на праві власності належать житлові будинки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2. 
		Рішенням Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області від 22 травня 2015 року позивачам надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за вказаними адресами у власність. Проте відповідачка, яка є суміжним землекористувачем,  відмовляється від підписання протоколів погодження зовнішніх меж земельної ділянки та актів прийому-передачі межових знаків на зберігання, мотивуючи це зменшенням площі її земельної ділянки. 
		Просили надати ОСОБА_4 дозвіл на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею            0,2629 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,1500 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,1129 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_5 дозвіл на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно загальною площею 0,2029 га, 0,1500 га та 0,0529 га у його власність за адресою: АДРЕСА_2 - без погодження меж земельних ділянок у протоколах погодження зовнішніх меж та в актах приймання-передачі межових знаків на зберігання із суміжним землекористувачем - ОСОБА_6 
		Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від            04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. 
		Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судами встановлено,що ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 у смт Ружині Ружинського району Житомирської області згідно зі свідоцтвом на право особистої власності від 10 вересня 1990 року, виданого Виконавчим комітетом Ружинської селищної Ради народних депутатів (а. с. 62, т. 1). 
		ОСОБА_5 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 26 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М. (а. с. 32, т. 1). 
		ОСОБА_6 на праві власності належить житловий будинок по             АДРЕСА_3 згідно зі свідоцтвом на право особистої власності від 11 грудня            1990 року, виданого Виконавчим комітетом Ружинської селищної Ради народних депутатів (а. с. 155, 156, т. 1).
		Рішенням сесії Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області від 22 травня 2015 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,15 га і для ведення особистого селянського господарства площею 0,13 га по АДРЕСА_1 у смт Ружині Ружинського району Житомирської області.
		Цим же рішенням сесії Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області від 22 травня 2015 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,07 га по АДРЕСА_2 (а. с. 114, 115, т. 1).
		Судами встановлено, що суміжний землекористувач ОСОБА_6 відмовилася від погодження меж вказаних земельних ділянок, що підтверджується актами про відмову у погодженні меж земельної ділянки суміжним землекористувачем від 31 серпня 2015 року, протоколами погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 17 липня 2015 року, актами приймання-передачі межових знаків на зберігання від 17 липня 2015 року.
		Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
		Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою передбачений, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачений у ст. ст. 186, 186-1 ЗК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і не передбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням. 
		Згідно зі ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
		Статтею 159 ЗК України передбачено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У рішенні органу місцевого самоврядування, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.
		У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня           2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
		Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Слід визнати правильною практику тих судів, які у разі виникнення спору не вважають саму по собі відсутність погодження меж підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.
		Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це, слід вважати, що спір про право у випадку не підписання акта погодження меж відсутній.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що право позивачів на завершення процесу оформлення права власності на земельну ділянку без погодження її межі із суміжним землекористувачем може бути захищено шляхом пред'явлення позову про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без погодження в акті погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем та в актах приймання-передачі межових знаків на зберігання лише у випадку відсутності спору щодо межі між суміжними земельними ділянками та відсутності правових підстав для відмови суміжного землекористувача у погодженні межі земельної ділянки.
		Із матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовилася погоджувати зазначені документи у зв'язку із наявністю спору між сторонами щодо меж земельних ділянок. Вона вважає, що площа її земельної ділянки внаслідок приватизації землі позивачами у тих межах, які визначені у технічній документації, істотно зменшиться, чим будуть порушені її права.
		Суди першої й апеляційної інстанції обґрунтовано відмовили у позові. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
		Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
		Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.
		Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від             04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від  01 червня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Колегія суддів:
		    Ситнік О.М.                        Демяносов М.В.                   МаляренкоА.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...