Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/21656/13-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		іменем  україни
		 
		05 жовтня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого     Ткачука О.С.,
		 
		суддів:                 Висоцької В.С.,          Іваненко Ю.Г.,
		УмновоїО.В.,             Фаловської І.М.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом житлово-будівельного кооперативу «Моряк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У грудні 2013 року житлово-будівельний кооператив «Моряк» (далі - ЖБК «Моряк») звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. 
		Посилаючись на те, що з січня 2006 року вони не в повному обсязі оплачують отримані житлово-комунальні послуги, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 5 630 грн. 15 коп., яку вони, незважаючи на вимоги, не погасили, позивач просив стягнути з відповідачів зазначену заборгованість.
		 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2015 року у задоволенні позову ЖБК «Моряк» відмовлено. 
		 
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року рішення районного суду скасовано. Позов ЖБК «Моряк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЖБК «Моряк» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5 418 грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.  
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення місцевого суду в силі.
		 
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необгрунтованості та недоведеності позивачем належними і допустимими доказами своїх вимог.
		 
		Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі не оплатили отримані ними житлово-комунальні послуги та не довели належними і допустимим доказами неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань з надання цих послуг. При цьому зазначив, що відповідачі визнали борг, частково погасили його, а тому позовна давність перервалася.
		 
		Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
		 
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		 
		Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1.
		ЖБК «Моряк» надає житлово-комунальні послуги мешканцям цього будинку.
		 
		Пред'являючи позов, ЖБК «Моряк» посилалось на те, що з січня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не в повному обсязі оплачують за отримані житлово-комунальні послуги, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 5 630 грн. 15 коп., яку вони, незважаючи на вимоги, не погасили.
		 
		Позов ЖБК «Моряк» пред'явлено у грудні 2013 року.
		 
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
		 
		Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
		 
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. ст. 252 - 255 ЦК України.
		 
		При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
		 
		Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		 
		Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-30цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
		 
		Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
		 
		У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу чи іншого обов'язку, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії. До таких дій, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають бути вчинені в межах строку давності, можуть належати, зокрема будь-які дії, які свідчать про визнання боргу чи обов'язку.
		 
		Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України взагалі не розглянув питання пропуску позивачем строку позовної давності за частиною платежів, про застосування наслідків спливу якого просила ОСОБА_3, та не перевірив чи вчиняли відповідачі в межах строку давності дії, які свідчать про його переривання.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що ЖБК «Моряк» не довів розрахунків вартості послуг в розрізі нормативних витрат по кожній складовій частині цих послуг згідно тарифів, встановлених рішенням Одеської міської ради по кожній квартирі, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
		 
		Також апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не дав оцінки платіжним документам про сплату відповідачами комунальних послуг, не перевірив тверджень відповідача про оплату отриманих послуг з водопостачання та за вивезення побутових відходів та не врахував того, що оплата за вказані послуги не може підтверджувати визнання відповідачем боргу з утримання будинку та прибудинкової території.
		 
		Отже, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.
		 
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 квітня  2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                    О.С. Ткачук       
		 
		 
		Судді:                                                                В.С. Висоцька 
		 
		 
		Ю.Г.Іваненко
		 
		 
		О.В.Умнова
		 
		 
		І.М.Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...