Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/465/16 : не визначено.
Надіслано судом: 11.10.2016. Зареєстровано: 12.10.2016. Оприлюднено: 17.10.2016.
Дата набрання законної сили: 06.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 жовтня 2016 р.Справа № 816/465/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Пянової Я.В.
		Суддів: Зеленського В.В. ,  Чалого І.С. 
		за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі №  816/465/16
		за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"      
		до    Державної фіскальної служби України  ,    Головного управління ДФС у Полтавській області                
		про скасування індивідуальних податкових консультацій, зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі   ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі   ДФС України, відповідач-1), Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач-2) про: скасування індивідуальної податкової консультації, наданої листом Державної фіскальної служби України від 10.02.2016р. за №2758/6/99-95-42-01-15 "Про надання відповіді"; скасування індивідуальної податкової консультації, наданої листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2016р. за №579/10/16-31-15-03-24 "Щодо надання відповіді"; зобов'язання Державної фіскальної служби України надати нову податкову консультацію з питання, порушеного у зверненні від 19.01.2016р. №18 про надання письмової податкової консультації, з урахуванням того, що стаття 57 не підлягає застосуванню під час виплати дивідендів платником єдиного податку 4-ї категорії, а дохід від виплат таких дивідендів підлягає врахуванню в складі доходів учасників юридичної особи, яка є отримувачем такого доходу.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне вивчення всіх обставин справи.
		В ході розгляду справи представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
		Представник відповідачів заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
		Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 06.10.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31059651 (а.с.40).
		Позивач є сільськогосподарським підприємством, основним видом господарської діяльності якого за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) (а.с.41).
		ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" з 01.01.2015р. перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 4-ї групи (а.с.43).
		19.01.2016р. позивачем подано до ГУ ДФС у Полтавській області та ДФС України аналогічні за змістом заяви про надання індивідуальної консультації з питання: "Чи повинен платник єдиного податку 4-ї групи у 2016 році сплачувати до бюджету податок на прибуток чи авансовий внесок з цього податку у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своєму засновнику  власнику корпоративних прав, який є платником податку на прибуток на загальних підставах? Якщо так, то які законодавчі норми це регулюють" (а.с.14, 15).
		ДФС України у листі від 10.02.2016р. за вих. №2758/6/99-95-42-01-15 "Про надання відповіді" роз'яснила, що юридична особа  платник єдиного податку зобов'язана при виплаті дивідендів (за винятком виплати дивідендів фізичним особам) нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за правилами, встановленими пунктом 57.11 статті 57 Податкового кодексу України; зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. При цьому суми нарахованого податкового зобов'язання з єдиного податку не зменшуються на суму авансового внеску податку на прибуток, сплаченого у зв'язку з виплатою дивідендів (а.с.18-20).
		Аналогічну за змістом відповідь надано ГУ ДФС у Полтавській області у листі від 15.02.2016р. за вих. №579/10/16-31-15-03-24 "Щодо надання відповіді" (а.с.16, 17).
		Не погодившись з доводами контролюючих органів, позивач оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду. 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачами індивідуальні податкові консультації відповідають нормам податкового законодавства.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. 
		Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
		Звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації стосувалось наявності у платника єдиного податку 4-ї групи обов'язку зі сплати у 2016 році авансового внеску з податку на прибуток під час виплати дивідендів засновнику  власнику корпоративних прав, який є платником податку на прибуток на загальних підставах. 
		В ході розгляду справи представник позивача зазначив, що необхідність отримання відповідної індивідуальної податкової консультації пов'язана з наміром ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" провести у 2016 році виплату дивідендів засновникам.
		Порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено у пункті 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України. 
		Так, відповідно до підпункту 57.1-1.1 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.  
		Як визначено підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. 
		Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску. 
		При цьому, у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. 
		Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік. 
		Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів). 
		У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. 
		Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. 
		При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку. 
		З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, спеціальною нормою Податкового кодексу України, якою визначено порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів, встановлено, що у разі виплати платником податків дивідендів, такі виплати оподатковуються податком на прибуток незалежно від того, чи є особа платником податку. 
		Доводи апеляційної скарги позивача про те, що положення пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України стосуються виключно платників податку на прибуток, спростовуються наведеними вище приписами абзацу восьмого підпункту 57.1-1.2 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого оподаткування дивідендів податком на прибуток не залежить від того, чи є особа платником вказаного податку. 
		Посилання позивача на приписи підпункту 57.1-1.5 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу або міжнародних договорів України, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначені положення пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України стосується виключно особливостей оподаткування нерезидентів та не має жодного відношення до оподаткування платників єдиного податку.
		Щодо твердження позивача про те, що він не повинен сплачувати авансовий внесок при виплаті дивідендів, оскільки дохід від виплати таких дивідендів підлягає врахуванню у складі доходів учасників юридичної особи, яка отримує такий дохід, колегія суддів зауважує на таке.
		Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2015р. об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Одночасно пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.
		Тобто, платник, який отримує дивіденди від платників єдиного податку четвертої групи за умови відображення такої суми у складі доходів має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від платників єдиного податку 4 групи, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.
		Крім того, необхідно звернути увагу на лист ДФС України №5383/6/99-99-19-02-02-15 від 12.03.2016 р., в якому зазначено, що у разі виплати юридичними особами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, дивідендів, такі платники єдиного податку, окрім розрахунку єдиного податку, подають Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015р. N 897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015р. за N 1415/27860, у якій в рядку 20 відображають внесені до бюджету авансові внески з податку на прибуток.
		Колегія суддів зазначає, що винятки щодо несплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено в підпункті 57.1-1.3 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.1-1.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів: 
		- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1-1.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; 
		- платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди; 
		- фізичним особам.
		Інститути спільного інвестування також звільняються від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів (підпункт 57.1-1.4 пункту 57.1-1 статті 57 Кодексу). 
		Позивачем таких винятків не наведено, а в ході розгляду справи не виявлено.
		Окрім того, необхідно зауважити на те, що преференції стосовно несплати авансового внеску для юридичних осіб - платників єдиного податку пунктом 57.1-1 статті 57 Кодексу не визначено. 
		Щодо посилань апеляційної скарги позивача на положення статей 291, 292, 297, 300 Податкового кодексу України, що стосуються підстав та порядку перебування особи на спрощеній системі оподаткування та сплати єдиного податку, колегія суддів зауважує на приписи пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, згідно з яким відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та пункті 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати. 
		Таким чином, саме позивач є особою, відповідальною за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету авансового внеску при виплаті дивідендів. 
		З огляду на викладене, висновки контролюючих органів про наявність у платника єдиного податку 4-ї групи обов'язку нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичній особі  засновнику за правилами, встановленими пунктом 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, є правомірними.  
		Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані відповідачами індивідуальні податкові консультації відповідають нормам податкового законодавства. 
		Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		В даному випадку, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність їх дій та рішень, що оскаржуються.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. 160, 167, 195, 196,   198, 200,  п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" залишити без задоволення.
		Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі № 816/465/16 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1Судді   ОСОБА_2    ОСОБА_3  Повний текст ухвали виготовлений  11.10.2016 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...