Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2295/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2016. Зареєстровано: 12.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2016.
Дата набрання законної сили: 19.12.2016
Результат оскарження 19.12.2016 Одеський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"03" жовтня 2016 р.Справа  № 916/2295/16
		Господарський суд Одеської області
		У складі судді  Желєзної С.П.
		Секретаря судових засідань ОСОБА_1      
		За участю представників сторін:
		Від позивача:  ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 17.08.2016р.;
		Від відповідача:  ОСОБА_3 за довіреністю №2208 від 01.06.2016р.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГК „УКРГАЗ  до  публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод про стягнення   110  019  153,41грн., - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю ГК „УКРГАЗ   (далі по тексту  ТОВ ГК „УКРГАЗ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод  (далі по тексту  ПАТ „Одеський припортовий завод) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 109   374    013,04  грн., яка складається із суми основного боргу з урахуванням трьох відсотків річних в розмірі 100  634  939,53  грн., пені в сумі 1  694  627,75 грн. та штрафу у розмірі 7  044  445,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №20/СН-193/1 від 31.05.2016р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого позивачем природного газу. 
		Ухвалою господарського суду від 29.08.2016р. було задоволено клопотання ТОВ ГК „УКРГАЗ про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ „Одеський припортовий завод в межах заявлених позовних вимог у розмірі 109  374  013,04 грн. 
		Під час розгляду даної справи ТОВ ГК „УКРГАЗ була подана заява (вх. №2-4877/16 від 15.09.2016р.)  про збільшення позовних вимог, відповідно до якої  позивачем заявлено до стягнення з ПАТ „Одеський припортовий завод заборгованість в загальній сумі 110  019  153,41 грн.., яка складається із суми основного боргу в розмірі 94  736  265,37  грн.,  пені  в сумі 2  622  993,20  грн., трьох відсотків річних в сумі 291  542,99 грн. та штрафу в сумі 12  368  351,85 грн. Вказана редакція позовних вимог ТОВ ГК „УКРГАЗ була прийнята судом до розгляду як остаточна.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості в загальному розмірі 109   374    013,04  грн. зазначав, що заборгованість за поставлений природний газ станом на 19.08.2016р. складала 94  736  265,37 грн., та заперечував проти розрахунку суми заборгованості, поданого позивачем, у звязку з чим просив суд відмовити  ТОВ ГК „УКРГАЗ  у позовних вимогах у повному обсязі. 22.09.2016р. ПАТ „Одеський припортовий завод надав до суду відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої також просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		07.09.2016р. ПАТ „Одеський припортовий завод було подано клопотання про скасування заходів до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2016р. по даній справі. Клопотання про скасування заходів до забезпечення позову ПАТ „Одеський припортовий завод було обґрунтовано відсутністю доказів, які б свідчили про намір відповідача ухилитись від виконання зобовязань перед  ТОВ ГК „УКРГАЗ. У вказаному клопотанні відповідач також зазначав, що в умовах складної економічної ситуації арешт грошових коштів ПАТ „Одеський припортовий завод фактично перешкоджає його господарській діяльності, оскільки у останнього, зокрема, відсутня можливість використовувати грошові кошти для розрахункових операцій між ним та іншими контрагентами, для виплати заробітної плати працівникам тощо. При цьому, суд зазначає, що в обґрунтування клопотання про скасування заходів до забезпечення позову, відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження власної позиції, який  міг свідчити, що арешт грошових коштів ПАТ „Одеський припортовий завод не відповідає принципу збалансованості сторін, про порушення якого також наголошував відповідач.  
		У судовому засіданні, яке відбулось 19.09.2016р., господарським судом було відмовлено ПАТ „Одеський припортовий завод  у  задоволенні зазначеного клопотання, оскільки, як   вбачається з матеріалів справи, останній фактично  не розрахувавшись  з одним контрагентом за поставлений природний газ, вчинив дії, які свідчать про намір укласти договір з іншим, що, в свою чергу, може привести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.  Вищевикладені обставини, в тому числі, до яких, зокрема, варто віднести значну суму заборгованості ПАТ „Одеський припортовий завод  перед ТОВ ГК „УКРГАЗ, були враховані господарським судом при розгляді клопотання ПАТ „Одеський припортовий завод   про скасування заходів до забезпечення позову, в результаті чого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування заходів до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2016р. по даній справі. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
		31.05.2016р.  між  ТОВ ГК „УКРГАЗ (Продавець) та ПАТ „Одеський припортовий завод (Покупець) було укладено договір №20/СН-193/1  купівлі-продажу природного газу від 31.05.2016р. (далі по тексту  договір №20/СН-193/1  від 31.05.2016р.), у відповідності до п. 1.1  якого   Продавець зобовязується передати у власність Покупця природний газ, приведений до стандартних умов, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі. 
		Відповідно до ч. 1  ст. 12 Закону України  „Про ринок природного газу від 9 квітня 2015 року  N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями)  постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
		Згідно зі  ст. 712 ЦК України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Виходячи з положень п. п.  2.1, 2.2 договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. строки передачі газу у відповідному місяці передачі визначаються у додаткових угодах до договору. Обсяг газу, що підлягає передачі Продавцем Покупцеві за цим договором, а також ціна за 1 тисячу метрів кубічних газу, визначається та узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору. 
		Згідно з п. 3.3 договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. право власності на газ переходить від продавця до покупця в пункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі газу та комерційного акту приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану із правом власності на газ. Щодо ціни газу, то сторонами  договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. у п. 4.2 було узгоджено, що загальна ціна договору складається із загальної вартості  газу, переданого Покупцю за весь період дії договору. 
		Відповідно до положень ст.ст.  662,  664 ЦК України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
		Відповідно до п. 10.1 договір  №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31 липня 2016р., але в будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань за договором, зокрема, в частині здійснення взаєморозрахунків. 
		Додатковою угодою №1 до договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. сторони по справі погодили (п. п. 1-3), що у травні 2016р. Продавець здійснює передачу Покупцю обсягу газу у розмірі до 20  000,00 тис куб. Всього ціна з ПДВ 20%   за 1  000,00 куб. м. складає 6  375,00 грн. Загальна вартість газу по даному договору складає 127  500  000,00 грн.
		Позивачем прийняті на себе за договором  №20/СН-193/1  від 31.05.2016р.   зобов'язання щодо постачання відповідачу природного газу за травень 2016р. були виконані  належним чином. Відповідач прийняв від  ТОВ ГК „УКРГАЗ за травень 2016р. природний газ у розмірі 19  566,473 тис. м. куб., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом а приймання-передачі природного газу від 31.05.2016р. на суму 124  736  265,37 грн.  При цьому між сторонами по справі було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за травень 2016р. відповідно до договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.05.2016р. складає  124  736  265,37 грн. 
		Положеннями п. 5.1 договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р.  передбачено, що оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Продавця, зазначений у розділі 11 договору, шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному сторонами у додаткових угодах до договору. Розрахунок також можливий шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог між сторонами з укладанням відповідної додаткової угоди. 
		Згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 31.05.2016р. до договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Продавця шляхом перерахування грошових коштів  в термін до 31.07.2016р. 
		З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2016р. ПАТ „Одеський припортовий завод перерахувало на користь ТОВ ГК „УКРГАЗ грошові кошти у розмірі 10  000  000,00 грн. за поставлений природний газ відповідно до договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р.
		01.08.2016р.  ТОВ ГК „УКРГАЗ звернулось до відповідача із вимогою здійснити повну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 114  736  265,37 грн. у термін до 02.08.2016р.  
		З акту звіряння взаємних розрахунків, вбачається, що  станом на 15.08.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. складає  94  736  265,37 грн. Зменшення розміру заборгованості за поставлений природний газ повязано зі здійсненням відповідачем 09.08.2016р. часткової оплати у розмірі 20  000  000,00 грн., що також підтверджується випискою по особовим рахункам  ТОВ ГК „УКРГАЗ від 08.09.2016р. 
		Статтею 193 ГК України  встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		У відповідності до ч. 2  ст. 509 ЦК України  зобов'язання виникають з підстав, встановлених  ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно  ст. 629 ЦК України  договір     є     обов'язковим     для     виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.  525,  526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Згідно ч.ч. 1, 2  ст. 692 ЦК України  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,  якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.     
		Відповідно до  ст. 530 ЦК України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтями  610,  612 ЦК України  встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював оплату вартості природного газу, поставленого позивачем протягом травня 2016р. із порушенням строків здійснення платежів, встановлених договором №20/СН-193/1  від 31.05.2016р., а саме: 22.07.2016р. ПАТ „Одеський припортовий завод було перераховано позивачеві  грошові кошти у розмірі 10  000  000,00 грн. та 09.08.2016р. грошові кошти у розмірі 20  000  000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам  ТОВ ГК „УКРГАЗ від 08.09.2016р. за період з 01.06.2016р. по 07.09.2016р., в  результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за ПАТ „Одеський припортовий завод рахується прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 94  736  265,37 грн.
		В результаті викладеного, позовні вимоги ТОВ ГК „УКРГАЗ   в частині стягнення із  ПАТ „Одеський припортовий завод суми основного боргу в розмірі 94  736  265,37  грн. підлягають задоволенню.
		При цьому, господарський суд критично оцінює доводи відповідача по справі, викладені у відзивах на позов, з огляду на наступне. ПАТ „Одеський припортовий завод не заперечує проти виникнення   заборгованості перед ТОВ ГК „УКРГАЗ за поставлений природний газ у розмірі 94  736  265,37 грн., проте просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі,  обґрунтовуючи власну позицію неправильним розрахунком  штрафних сум, заявлених позивачем до стягнення. 
		Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України  було нараховано до сплати ПАТ „Одеський припортовий завод 3% річних в загальній сумі 291  542,99  грн. 
		Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд зазначає, що оскільки заборгованість відповідача протягом періоду з 01.08.2016р. по 08.08.2016р. включно складала 114  736  265,37 грн., правильним розрахунком трьох відсотків річних є 75  443,023 грн., на відміну від нарахованих  позивачем трьох відсотків річних  у розмірі 75  236,90 грн. 
		Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, нарахованих  з період з 09.08.2016р. по 31.08.2016р. на суму заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 94  736  265,37 грн., який за даними позивача складає 216  306,09 грн., господарський суд зазначає, що правильним розміром трьох відсотків річних за вказаний період  є  179  090,47 грн. 
		Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України  господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. 
		З огляду на вищезазначене, з ПАТ „Одеський припортовий завод  на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних  у загальній сумі 254 327,37 грн., що має наслідком часткове задоволення позовних вимог у зазначені частині. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1  3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Положеннями п. 6.2  договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. передбачено, у разі несплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 договору, Покупець, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних сплачує на користь Продавця пеню за кожен день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості. 
		З посиланням на наведені умови договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. за період з 01.08.2016р. по 08.08.2016р. позивачем було нараховано  ПАТ „Одеський припортовий завод на заборгованість з поставленого природного газу  у розмірі  114  736  265,37 грн. до сплати пеню, яка складає 777  447,92 грн.; та пеню у  сумі 1  845  545,28 грн. за період з 09.08.2016р. по 31.08.2016р. на суму заборгованості  за поставлений природний газ у розмірі 94  736  265,37 грн.
		Загальний розмір нарахованої пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України складає 2  622  993,20 грн.  Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість,  у звязку з чим, визнає обґрунтованим факт нарахування відповідачу до сплати пені в загальному розмірі   2  622  993,20  грн. 
		Положеннями п. 6.2 договору №20/СН-193/1  від 31.05.2016р. також передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 договору Покупець додатково сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 5% від загальної вартості газу суми заборгованості, а у разі прострочення платежу понад 10 календарних днів  додатково штраф у розмірі 7% від загальної вартості газу суми такого простроченого платежу. 
		Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
		 ТОВ ГК „УКРГАЗ було нараховано відповідачеві штраф у розмірі  5  736  813,27 грн., що складає 5%  від суми заборгованості у розмірі 114  736  265,37 грн. станом на 01.08.2016р.;   штраф у розмірі  6  631  538,58 грн., що складає 7% від суми   заборгованості з поставленого природного газу  у розмірі 94  736  265,37 грн. станом на 11.08.2016р. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, заявленого до стягнення штрафу, у загальному розмірі 12  368  351,85 грн., суд зазначає, що розрахунок є правильним та обґрунтованим. Проте, вирішуючи питання про розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню із  ПАТ „Одеський припортовий завод  на користь ТОВ ГК „УКРГАЗ  в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Частиною 3  ст. 551 ЦК України  передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до ч.1  ст. 233 Господарського кодексу України  у разі якщо  належні до сплати штрафні санкції  надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд має право зменшити розмір санкцій.  При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Згідно     з положеннями п. 3 ч.1  ст. 83 ГПК України      господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
		При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування  Господарського процесуального кодексу України  судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Відповідно до  ст. 43 ГПК України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку ПАТ „Одеський припортовий завод  порушення власних грошових зобовязань щодо остаточного розрахунку за поставлений газ, істотний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій та враховуючи, що ПАТ „Одеський припортовий завод віднесено до обєктів державної власності, які відіграють стратегічне значення для економіки та безпеки держави,   керуючись приписами     ч. 3  ст. 551 ЦК України, ч.1  ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1  ст. 83 ГПК України та принципом збалансованості інтересів сторін вважає за правомірне зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме розмір пені до суми 1  500  000,00  грн. та розмір штрафу до суми 5  736  813,27 грн.  Таким чином, на користь позивача  підлягає стягненню пеня в сумі  1  500  000,00 грн. та штраф у розмірі 5  736  813,27 грн.  
		Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПАТ „Одеський припортовий завод перед  ТОВ ГК „УКРГАЗ  в загальній сумі  102 227 406,01 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 94  736  265,37  грн., трьох відсотків річних в сумі 254 327,37 грн., пені у сумі 1  500  000,00 та штрафу у розмірі  5  736  813,27 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.
		Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України  особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1  ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на загальну суму 102 227 406,01  грн. Таким чином, із ПАТ „Одеський припортовий завод слід стягнути на користь ТОВ ГК „УКРГАЗ  суму основного боргу в розмірі 94  736  265,37  грн., три відсотки річних в сумі 254 327,37 грн., пеню у сумі 1  500  000,00 та штраф  у розмірі  5  736  813,27 грн. відповідно до ст. 12 Закону України  „Про ринок природного газу, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610  612, 615, 617, 625, 629, 632, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями). 
		Судові витрати зі сплати судового збору  за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача у повному обсязі незважаючи на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій за ініціативою суду відповідно до ст.ст.  44,  49 ГПК України.
		 
		Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов задовольнити частково.
		 
		2.Стягнути з публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод /65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3, ідентифікаційний код 00206539/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГК „УКРГАЗ /фактична адреса: 01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, 2 підїзд, офіс 41; юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 32/2, поверх 11,  ідентифікаційний код 39320386/ суму основного боргу в розмірі 94  736  265 грн. 37 коп. /девяносто чотири мільйони сімсот тридцять шість тисяч двісті шістдесят пять грн. 37 коп./, три відсотки річних в сумі 254  327 грн. 37 коп. /двісті пятдесят чотири тисячі триста двадцять сім грн. 37 коп./, пеню у розмірі 1  500  000 грн. 00 коп. /один мільйон пятсот тисяч грн. 00 коп./,  штраф  у розмірі  5  736  813 грн. 27 коп. /пять мільйонів сімсот тридцять шість тисяч вісімсот тринадцять тисяч 27 коп./, судовий збір в сумі 207 389 грн. 00 коп. /двісті сім тисяч триста вісімдесят девять  грн. 00 коп./ Наказ видати. 
		 
		3.В решті позову відмовити. 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому  ст. 85 ГПК України.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Відповідно до ст. ст.  91,  93 ГПК України  сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до  статті 84 цього Кодексу.
		Повний текст рішення підписано   10 жовтня 2016 р. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                       С.П. Желєзна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...