Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3723/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2016. Зареєстровано: 12.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2016.
Дата набрання законної сили: 06.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   Справа: №   826/3723/16                                              Головуючий у 1-й інстанції:   Мазур А.С.                                                                                                              Суддя-доповідач:  Троян Н.М. 
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		  06 жовтня 2016 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  судді                                   - Троян Н.М.,
		суддів                                                               - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
		за участю секретаря                                      - Бесараб В.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами, Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У березні 2016 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами (далі за текстом - будинок відпочинку), Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (далі за текстом - комплекс відпочинку), в якому просило визнати протиправними дії будинку відпочинку та комплексу відпочинку на запит Інформаційного агентства «Українські Новини» від 10 вересня 2015 року щодо доступу до публічної інформації та зобов'язати будинок відпочинку  та комплекс відпочинку надати наступну публічну інформацію:
		1) оновлений повний список осіб, які користуються правом проживання в будинку відпочинку та комплексу відпочинку (з вказівкою номерів будинків та корпусів, в яких вони мешкають) станом на 1 вересня 2015 року;
		2) вказати кількість розірваних та укладених протягом 2014-2015 років угод про право користування вищезазначеними об'єктами;
		3) розмір витрат та утримання даних об'єктів, передбачених Держбюджетом України;
		4) обсяг щомісячного фінансування будинку відпочинку та комплексу відпочинку протягом січня-серпня 2015 року;
		5) чи відбулося збільшення тарифів на користування вищевказаними об'єктами та на сплату комунальних послуг? Які саме тарифи та на скільки були збільшені?
		6) скільки мешканців будинку відпочинку та комплексу відпочинку користуються пільгами станом на 01 вересня 2015 року?
		7) які заходи були вжиті на виконання Указу Президента щодо відміни пільг мешканцям будинку відпочинку та комплексу відпочинку?
		8) скільки будинків у вищевказаних об'єктах протягом 2015 року були передані у оренду громадянам, які не є чинними або колишніми державними службовцями?
		10) скільки коштів отримано від передачі в оренду будинків у будинку відпочинку та комплексу відпочинку?
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2016 року   позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії будинку відпочинку та комплексу відпочинку щодо надання відповіді на запит Інформаційного агентства «Українські новини» від 10.09.2015 на отримання публічної інформації. Зобов'язано будинок відпочинку надати інформацію на запит на отримання публічної інформації Інформаційного агентства «Українські новини» від 10.09.2015 на запитання, визначені у п. 1 даного запиту. Зобов'язано комплекс відпочинку надати інформацію на запит на отримання публічної інформації Інформаційного агентства «Українські новини» від 10.09.2015 на запитання, визначені у пунктах 1, 2, 6, 8, 10 даного запиту. В іншій частині позову - відмовлено.
		Будинок відпочинку, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		У відповідності до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як свідчать матеріали справи, 10.09.2015 Інформаційне агентство «Українські Новини» направило запит про отримання публічної інформації до Державного управління справами та Адміністрації Президента України, в якому просило надати:
		1) оновлений повний список осіб, які користуються правом проживання в будинку відпочинку та комплексу відпочинку (з вказівкою номерів будинків та корпусів, в яких вони мешкають) станом на 1 вересня 2015 року;
		2) вказати кількість розірваних угод на право користування приміщеннями будинку відпочинку та комплексу відпочинку протягом 2014-2015 років, а також кількість нових угод, укладених протягом 2014-2015 років;
		3) розмір витрат, передбачених Державним бюджетом України на 2015 рік за програмами, розпорядниками яких є Державне управління справами, на утримання будинку відпочинку та комплексу відпочинку;
		4) обсяг фінансування будинку відпочинку та комплексу відпочинку протягом січня-серпня 2015 року (помісячно);
		5) чи відбувалося протягом 2015 року збільшення тарифів на користування приміщеннями будинку відпочинку та комплексу відпочинку та на сплату користувачами комунальних послуг? Які саме тарифи та на скільки були збільшені?
		6) скільки мешканців будинку відпочинку та комплексу відпочинку користуються пільгами на сплату комунальних послуг станом на 01 вересня 2015 року?
		7) яких заходів було вжито на виконання Указу Президента України щодо відміни пільг мешканцям будинку відпочинку та комплексу відпочинку?
		8) скільки будинків у будинку відпочинку та комплексу відпочинку протягом 2015 року були передані у оренду громадянам, які не є чинними або колишніми державними службовцями?
		10) скільки коштів отримано від передачі в оренду будинків у будинку відпочинку та комплексу відпочинку не державним службовцям (а.с. 9-10)?
		На вказаний запит Державним управлінням справами надіслано відповідь від 16.09.2015, у якій було надано інформацію на пункти 3, 4, 5, 7 наведеного вище запиту (а.с. 11).
		У зазначеній відповіді також повідомлено, що оскільки Державне управління справами не є розпорядником запитуваної в пунктах 1, 2, 6, 8, 10 інформації, відповідно до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит надіслано за належністю до будинку відпочинку та комплексу відпочинку.
		Листом від 16.09.2015 Адміністрація Президента України надала відповідь позивачу на запит від 10.09.2015 про надання інформації стосовно бюджетних витрат, спрямованих на функціонування будинку відпочинку та комплексу відпочинку, а також окремих питань користування цими об'єктами. Адміністрацією Президента України надано аналогічну відповідь з відповіддю Державного управління справами (а.с. 12-13).
		24 вересня 2015 року будинок відпочинку надав відповідь №02/281 на виконання доручення Державного управління справами щодо надання інформації на надісланий позивачем електронною поштою запит, згідно якої надано відповідь на пункти 1, 2, 6, 8, 10 запиту від 10.08.2015, однак, інформації, яку просив позивач на пункт 1, зазначеним відповідачем не надано, оскільки останній вважає, що не має законних підстав для надання списку осіб, з якими укладено договори на користування приміщеннями будинку відпочинку (а.с. 14-15).
		Разом з тим, комплексом відпочинку відповіді на направлений за належністю запит від 10.09.2015 надано не було.
		Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідачів та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, по-перше, запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, тому будинок відпочинку не мав підстав для відмови у наданні позивачу інформації щодо списку осіб, з якими укладено договори на користування приміщеннями будинку відпочинку, разом з тим, досліджуючи відповідь будинку відпочинку від 24.09.2015 №02/281, суд дійшов висновку, що на пункти 2, 6, 8, 10 запиту позивача відповіді надані у повному обсязі, по-друге, оскільки будь-яких інших доказів крім копії рекомендованого повідомлення про вручення 25.04.2016 поштового відправлення, будинком відпочинку до суду не надано, відтак відповідь у належний спосіб, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації», надана не була, отже позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення частково.
		На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2001 (далі - Закон №2939-VI).
		Згідно зі статтею 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		У відповідності до частин першої та другої статті 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Відповідно до ст. 7 Закону №2939-VI, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
		Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		У розумінні частини другої ст. 21 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
		Визначення, наведене у Законі України «Про інформацію», є ширшим. Цей Закон на відміну від Закону України «Про доступ до публічної інформації» до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Разом з тим, у зв'язку з ухваленням Закону №2939-VI Закон України «Про інформацію» не є спеціальним у галузі інформаційного законодавства.
		З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону №2939-VI. 
		Частиною першою статті 12 Закону №2939-VI встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Згідно із частиною першою статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Відповідно до положень частин четвертої та п'ятої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		Частиною першою статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		У відповідності до частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
		1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
		2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
		3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
		4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		Відповідно до частини третьої вказаної статті розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		З наведених норм Закону №2939-VI вбачається, що розпорядники інформації зобов'язані надавати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Відповідно до частини п'ятої ст. 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Як свідчать матеріали справи, будинок відпочинку згідно п. 1.1 Положення про Будинок відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами, затвердженого розпорядженням Керівника Державного управління справами №282 від 05.12.2014 (далі - Положення №282) (а.с. 55-58) є державним закладом охорони здоров'я, що перебуває в управлінні Державного управління справами (далі - Орган управління майном) та утримується за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
		Згідно п. 1.3 Положення №282 будинок відпочинку є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органі Державної казначейської служби України для обліку коштів загального фонду Державного бюджету України, спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів спеціального фонду Державного бюджету України, отриманих як плата за послуги та з інших джерел власних надходжень, а також печатку, кутовий штамп і бланки із зображеннями Державного Герба України та своїм найменуванням.
		При цьому, відповідно до п. 1.4 Положення №282 про будинок відпочинку, його структуру, штатний розпис та кошториси затверджує Орган управління майном.
		Пунктом 3.1. Положення №282 встановлено, що будинок відпочинку утворено з метою, зокрема, створення належних умов для прийому, перебування та відпочинку вищих посадових осіб держави, інших категорій осіб, обслуговування яких здійснюється Органом управління майном, а також інших осіб.
		Відповідно до п. 3.2. Положення №282 завданням будинку відпочинку є, зокрема, економне та ефективне витрачання бюджетних коштів.
		Згідно п. 4.1 Положення №282 майно будинку відпочинку є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління для виконання покладених на нього завдань, передбачених цим Положенням.
		Пунктом 5.5. Положення №282 визначено, що до виключної компетенції Органу управління майном належить, зокрема, здійснення контролю за ефективністю використання і збереження державного майна, переданого будинку відпочинку в оперативне управління.
		У розділі 6 Положення №282 врегульовано господарську і соціальну діяльність будинку відпочинку.
		У відповідності до п. 6.1 Положення №282 Будинок відпочинку утримується за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
		Будинок відпочинку відповідно до вимог законодавства, зокрема, надає платні послуги громадянам та юридичним особам, які обслуговуються на договірних засадах, та забезпечує використання надходжень від плати за послуги в порядку, визначеному законодавством України (пп. 6.3.7 Положення №282).   
		Порядок надання приміщень та користування ними в будинку відпочинку та комплексі відпочинку, затверджений розпорядженням Керівника Державного управління справами від 19.12.2014  №309, встановлює правовий механізм користування приміщеннями в будинку відпочинку та комплексі відпочинку (далі - будинок відпочинку), внутрішній розпорядок проживання, правила користування майном будинку відпочинку, обсяг наданих послуг, відповідальність сторін (а.с.59-61).
		Відповідно до п. 1.2. даного Порядку перебування та проживання в будинку відпочинку дозволяється користувачам (фізичним особам - громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, а також юридичним особам), які уклали договір користування приміщеннями в будинку відпочинку (далі - договір), зразок якого наведено в додатку 1.
		Відповідно до п. 2.3 Порядку будь-які невід'ємні поліпшення приміщення (об'єкта) є власністю держави.
		Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що запит позивача стосувався надання саме публічної інформації, яка має відношення до розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, і обмеження доступу до якої можливо виключно з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Разом з тим, запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки позивач у своєму запиті на отримання публічної інформації від 10.09.2015 просив список осіб, які користуються правом проживання в будинку відпочинку та комплексі відпочинку (з вказівкою номерів будинків та корпусів, в яких вони мешкають) станом на 01.09.2015, тобто наведене питання запиту не стосувалося персональних даних та інформації, доступ до якої обмежено юридичною особою.
		Будинок відпочинку листом від 24.09.2015 №02/281 надав відповідь позивачу на пункти 2, 6, 8, 10 запиту від 10.08.2015, проте, інформації, яку просив позивач на пункт 1, зазначеним відповідачем не надано, оскільки останній вважає, що не має законних підстав для надання списку осіб, з якими укладено договори на користування приміщеннями будинку відпочинку.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будинок відпочинку не мав підстав для відмови у наданні позивачу інформації на пункт 1 запиту щодо списку осіб, з якими укладено договори на користування приміщеннями будинку відпочинку, відтак дії будинку відпочинку в даному випадку є протиправними.
		Досліджуючи відповідь будинку відпочинку від 24.09.2015 №02/281, колегія суддів зазначає, що на пункти 2, 6, 8, 10 запиту позивача відповіді надані у повному обсязі.
		Посилання апелянта у апеляційній скарзі та у відповіді від 24.09.2015 № 02/281 на положення Закону України «Про захист персональних даних» колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до частини третьої ст. 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України «Про доступ до публічної інформації», частина п'ята ст. 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
		Крім того, посилання будинку відпочинку на п.1.6 Положення №282, відповідно до якого будинок відпочинку надає окремі послуги щодо тимчасового користування приміщеннями іншими організаціям та особам, а відтак не отримує кошти на утримання таких приміщень, а самостійно утримує за рахунок грошових внесків, колегією суддів не береться до уваги, з огляду на таке.
		Пунктом 1.4 Порядку надання приміщень та користування ними в будинку відпочинку та комплексі відпочинку, затверджений розпорядженням Керівника Державного управління справами від 19.12.2014  №309 визначено, що дозвіл на користування приміщеннями в будинку відпочинку надається за заявою користувача (додаток №2) на ім'я директора будинку відпочинку і письмовим погодженням Керівника Державного управління справами (а.с. 59 зворот).
		Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №11 від 30 вересня 2013 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», посилання на положення Закону України «Про захист персональних даних» також є невиправданим, оскільки відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України «Про доступ до публічної інформації», частиною п'ятою статті 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таким чином, публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.
		Отже, інформація щодо користування приміщеннями у будинку відпочинку є інформацією щодо користування саме державним майном, що погоджується Державним управлінням справами, який є розпорядником бюджетних коштів, відтак така інформація є публічною інформацією, доступ до якої не може бути обмежено.     
		З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповіді щодо надання інформації у п. 1, зазначеної у запиті позивача від 10.09.2015, що містять публічну інформацію, будинком відпочинку не надано, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.
		Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
		Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2016 року - без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                         Н.М.Троян 
		 
		Судді:                                                                                               Н.П.Бужак,     
		                                                                                                              
		                                                                                                                          В.А. Твердохліб
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Троян Н.М.            
		 
		Судді:                                                                                           Бужак Н.П. 
		 
		                                                                                                                    Твердохліб В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...