Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1356/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2016. Зареєстровано: 13.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2016.
Дата набрання законної сили: 25.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		        11.10.2016 р.Справа № 917/1356/16
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ  АВТОТРАНС-ОЙЛ", вул. Кагамлика, 35, м. Полтава, Полтавська область,36008
		до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, Полтавська область,36008          
		про стягнення168 499,09  грн. боргу
		                                                                    суддя Тимощенко О.М. 
		Представники сторін:
		від позивача: ОСОБА_1 дов. №539 від 22.08.2016 року
		від відповідача: відсутні
		 
		В судовому засіданні 11.10.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
		СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 168 499,09  грн. боргу за договором на відпуск товару за пластиковими картками №01-04/2 від 01.04.2016 року, з яких:155 989,84 грн. - основний борг, 11 452,98 грн. - сума пені, 1056,27 грн. - сума  3% (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.10.2016 року). 
		20.09.2016 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (арк. с. 61), в якій  позивач повідомив суд про часткову сплату відповідачем  суми боргу та просив суд стягнути з відповідача 178 499,09 грн. боргу який складається з:                 155 989,84  грн.  основного боргу, 11 452,98 грн. - пені, 1056,27 грн.  3% річних.  
		Суд  ухвалою від 20.09.2016 року  (арк. с. 66) прийняв до  розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви від 20.09.2016 року.
		11.10.2016 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (арк. с. 69), в якій позивач повідомив, що відповідач частково сплатив суму боргу та просить суд стягнути з відповідача 168 499,09 грн. боргу, який складається з: 155 989,84 основного боргу, 11 452,98 грн. пені та 1056,27 грн. 3% річних. До заяви позивач додав виписку по банківським оплатам відповідача станом на 07.10.2016 року та докази вручення відповідачу копії заяви про зменшення розміру позовних вимог з додатками (арк. с. 70-71). 
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду. 
		Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. 
		Суд приймає заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції  заяви від 11.10.2016 року.
		Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду від 26.08.2016 року  та від 20.09.2016 року не виконав. 
		Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними  їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи. 
		В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України). 
		Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд   двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України,  закінчується,  то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами  на підставі ст. 75 ГПК України. 
		Представник  позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази,  суд встановив:
		01.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ  АВТОТРАНС-ОЙЛ" (продавець, позивач) та Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 (покупець, відповідач), було укладено договір за № 01-04/2 на відпуск товару за пластиковими картками (арк.с.10-11). 
		Умовами договору  № 01-04/2 сторони погодили наступне:
		- продавець зобов'язався в період дії даного договору здійснювати відпуск товару шляхом заправки автотранспорту покупця товаром, що є в наявності на кожній АЗК, АГЗП, які працюють у системі безготівкових розрахунків (п.2.1. договору);
		- перелік АЗК, АГЗП продавця на яких буде здійснюватися заправка автотранспорту покупця визначений у додатку №2 який є невідємною частиною даного договору (п.2.2. договору);
		- заправка автотранспорту покупця здійснюється із застосуванням пластикових карток (надалі картки) переданих (реалізованих) покупцю продавцем, за отриманий товар покупець зобов'язався розраховуватися  у відповідності ло умов даного договору (п.2.3. договору);
		- за допомогою картки фіксується інформація стосовно кількості відпущеного покупцю товару, вона є засобом тривалого та багаторазового використання, що забезпечує внутрішній документообіг та систему безготівкового відпуску товару на АЗК, АГЗП продавця (пункт 3.1. договору);
		- станом на останній день звітного місяця продавець повинен надати покупцю, а покупець повинен отримати у продавця (за адресою м. Полтава, вул. Ковпака, 15 або м. Кременчук, проїзд 40-річчя ДАІ, 1-Г) в термін 10-ти календарних днів наступного місяця за звітним «Баланс обігу по карткам» (пункт 3.3. договору);
		- покупець отримавши та перевіривши наданий продавцем «Баланс обігу по карткам» впродовж 10-ти календарних днів, після отримання повинен у разі виникнення розбіжностей повідомити письмово продавця. В разі неповідомлення письмово покупцем продавця про розбіжності по «Балансу обігу по карткам» продавець рахує наданий баланс та залишки справедливими та підтвердженими (пункт 3.4. договору);
		- ціни на товар встановлені у національній валюті України за 1 літр з урахуванням ПДВ і зазначаються у видаткових накладних (та/або зведених видаткових накладних). Ціни на товар вираховуються шляхом віднімання визначеної суми від роздрібної ціни відповідного товару на відповідних АЗК, АГЗП продавця (п. 5.1. договору);
		- покупець зобов'язується проводити оплату за товар протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару. Оплата за товар здійснюється на підставі рахунків, які формуються згідно фактично відпущеного товару, який фіксується програмним забезпеченням продавця та підтверджується чеками платіжного терміналу (пункт 5.7. договору);
		- загальна ціна цього договору становить 199 990,00 грн. (пункт 5.8. договору);
		- у випадку несвоєчасної оплати або оплати не в повному обсязі покупцем за отриманий товар грошових коштів на поточний рахунок продавця, покупець повинен сплатити суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати (пункт 7.2. договору);
		- у випадку порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та відповідним чинним законодавством України. Сторони погодили, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за цим договором, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України) (пункт 7.3. договору);
		- даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.12.1 договору).
		Крім того між сторонами були підписані додатки до договору № 01-04/2, а саме:
		- додаток №1 Правила користування пластиковою карткою системи безготівкових розрахунків ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ  АВТОТАНС-ОЙЛ" (арк. с. 12);
		- додаток №2 Перелік АЗК, АГЗП Продавця (арк. с. 13);
		- додаток №3 заявка на видачу ластикових карток та встановлені ліміти на них по транспортним засобах на Полтавське КАТП-1628 (арк. с. 13-14);
		- додаток №4 перелік товару на відпуск за пластиковими картками (арк. с. 14). 
		На виконання умов договору позивачем було передано  відповідачу товар на загальну суму 199 989,84 грн. Факт передачі позивачем товару та його отримання відповідачем підтверджується зведеною видатковою накладною № 30-04-39 від 30.04.2016 року; довіреністю відповідача №71 від 01.04.2016 року на  отримання   товару; балансом обігу по карткам за квітень 2016  року (арк. с. 15-20).
		Як вказує позивач, ним 30.04.2016 року було виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату № 30-04-40/АЗС  від 30.04.2016  на суму 199     989,84 грн. (арк. с. 21).
		Проте, відповідач лише частково оплатив  отриманий товар у розмірі 44 000,00 грн.  і за ним рахується заборгованість за отриманий товар в розмірі  155 989,84 грн. 
		Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача  заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору на відпуск товару за пластиковими картками №01-04/2 від 01.04.2016 року, яка складається з основного боргу в сумі 155 989,84 грн., пені  в сумі 11 452,98 грн. за період з 16.06.2016 - 22.08.2016 року , 3% річних в сумі 1056,27 грн. за період з 16.06.2016 - 22.08.2016 року (розрахунок арк. с. 61).
		При вирішенні спору суд виходить з наступного.
		Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки. 
		Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. 
		Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 
		Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		В силу ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). 
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Судом встановлено, що підписаною сторонами зведеною видатковою накладною № 30-04-39 від 30.04.2016 року; довіреністю відповідача №71 від 01.04.2016 року на  отримання   товару; балансом обігу по карткам за квітень 2016  року (арк. с. 15-20) підтверджується факт передачі позивачем  товару  та його отримання відповідачем на суму 199 989,84 грн.
		Отже, відповідач підписавши договір на відпуск товару за пластиковими картками №01-04/2 від 01.04.2016 року, зведену видатковою накладною № 30-04-39 від 30.04.2016 року, видавши довіреністю №71 від 01.04.2016 року на отримання   товару, взяв на себе зобов'язання з оплати товару. 
		Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. 
		Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України). 
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України). 
		Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. 
		Згідно п. 7.3. договору у випадку несвоєчасної оплати або оплати не в повному обсязі покупцем за отриманий товар грошових коштів на поточний рахунок продавця, покупець повинен сплатити суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки оплати. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 11 452,98 грн. за період з 16.06.2016 -22.08.2016 року  та 3% річних в сумі 1056,27 грн. за період з 16.06.2016 -22.08.2016 року (розрахунок арк. с. 61).
		Заявлені позивачем вимоги про стягнення  11 452,98 грн. пені та 1056,27 грн. 3% річних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.
		Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). 
		Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах                     здійснюється на засадах змагальності. 
		Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 155 989,84 грн. основного боргу, 11 452,98  грн. пені та 1056,27 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.
		Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд - 
		                                                      В И Р І Ш И В :
		 
		 
		1.   Позовні вимоги  задовольнити. 
		2. Стягнути з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, Полтавська область,36008, ідентифікаційний код 03351823, п/р НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ  АВТОТРАНС-ОЙЛ" (вул. Кагамлика, 35, м. Полтава, Полтавська область,36008, ідентифікаційний код 36324681, п/р 26005214774201 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) 155 989,84 грн. основного боргу, 11 452,98  грн. пені та 1056,27 грн. 3% річних,  2 527,48  грн. судового збору.  
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Повне рішення складено  12.10.2016 р.
		 
		СуддяТимощенко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...