Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5375/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2016. Зареєстровано: 18.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.10.2016Справа №910/5375/16
		За позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"
		до                   публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство           
		                      "Чорноморнафтогаз"                                                       
		про                стягнення 6   641   075, 12 грн.
		 
		Суддя: Шкурдова Л.М.
		 
		Представники: 
		Від позивача:  Ващенко М.С. - представник за довіреністю
		Від відповідача: Потатуєв В.П.  - представник за довіреністю
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 6   641   075, 12 грн., з яких 3 175 374,99 грн - сума основного боргу, 884 752,66 грн - 3 % річних, 2 580 947,47 грн - інфляційні втрати.
		Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №985 від 17.09.2012 року.
		Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Пригуновою А.Б. порушено провадження у справі № 910/5375/16.
		Ухвалою від 22.06.2016 року зупинено провадження у справі № 910/5375/16 до розгляду справи № 910/7129/16 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про банкрутство.
		25.07.2016 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/5375/16, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, а саме набрання чинності рішення по справі № 910/7129/16.   
		За результатом проведення повторного автоматизованого розподілу справи                          № 910/5375/16, справу передано для подальшого розгляду судді Шкурдовій Л.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 року  суддею Шкурдовою Л.М. прийнято справу № 910/5375/16 до свого провадження, провадження у справі поновлено.
		В судових засіданнях 01.09.2016 року, 27.09.2016 року оголошувалися перерви.
		Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що в період 2012-2014 р.р. відповідач знаходився на території АР Крим та здійснював на території АР Крим свою господарську діяльність, на момент розгляду справи територія АР Крим є тимчасово окупованою територією. Відповідач зазначає, що у нього були відкриті рахунки в банківських установах, які мали відділення та філії на території АР Крим, в зв'язку з чим відповідач не має можливості надати виписки про рух коштів з банківських установ, які перебувають на окупованій території, на підтвердження можливого погашення заборгованості за Договором. Відповідач зазначає, що Торгово-промислова палата України засвідчує настання  форс-мажорних обставин з 27.02.2014 року   публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" згідно Сертифікату про форс-мажорні обставини №2018.                                                     
		27.09.2016 року від відповідача надійшла уточнена заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення заборгованості  за Актом прийому- передачі від 19.09.2012 на підставі видаткової накладної № 1897 на суму 176 527,61 грн., боргу за Актом прийому-передачі від 09.10.2012 на підставі видаткової накладної № 2062 на суму 50 853,00 грн. 
		У судовому засіданні 06.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		17.09.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» (постачальник), найменування якого змінено на  товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) укладено договір поставки №985 від 17.09.2012 р. (далі - Договір).
		Відповідно до п.1.1. Договору постачальник  зобов'язався передати у визначений строк  у власність покупця товар у відповідності до Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.
		Згідно з п.4.1. Договору сума договору складає 6 580 078,00 грн.
		Відповідно до п. 2.3. Договору право власності на товар переходить з моменту отримання
		товару  покупцем і підписанням сторонами накладної та акту приймання-передачі.
		Відповідно до п.4.2. Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок  постачальника  протягом 120 днів після  поставки товару та підписання акту приймання-передачі.
		Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 6 580 078,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1897 від 19.09.2012 р. на суму 176 527,61 грн., №1911 від 19.09.2012 р. на суму 6 352 697,40 грн., №2062 від 09.10.2012 р. та актом приймання-передачі від  09.10.2012 р. на суму 50 853,00 грн.
		Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, а тому, приймаються судом як належні докази, що підтверджують поставку позивачем товару.
		Також, поставка товару за вказаними накладними підтверджується підписаними та уповноваженими представниками сторін актами приймання - передачі.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар 3 404 703,02 грн., а саме 19.10.2012 року відповідачем сплачено 1 854 703,02 грн, 15.07.2013 року -  550 000,00 грн.; 23.07.2013р. - 150 000,00 грн.; 25.07.2013 року  - 500 000,00 грн.; 02.08.2013 року  -   350 000,00 грн., в зв'язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 3 175 374,99 грн.
		Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України  зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Відповідно до п. 4.2. Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок  постачальника  протягом 120 днів після  поставки товару та підписання акту приймання-передачі.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.
		27.09.2016 року від відповідача надійшла уточнена заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення заборгованості  за Актом прийому- передачі від 19.09.2012 на підставі видаткової накладної № 1897 на суму 176 527,61 грн., боргу за Актом прийому-передачі від 09.10.2012 на підставі видаткової накладної № 2062 на суму 50 853,00 грн. 
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Акт прийому-передачі від 19.09.2012  та видаткова накладна № 1911 від 19.09.2012 року  на суму 6 352 697,40 грн підписані сторонами 19.09.2012 року, в зв'язку з чим з врахуванням п. 4.2. Договору, відповідач мав оплатити поставлений згідно вказаної накладної товар в строк не пізніше  17.01.2013 року.
		Акт  прийому-передачі від 19.09.2012  та видаткова накладна № 1897 від 19.09.2012 року на суму 176 527,61 грн. підписано 19.09.2012 року, з врахуванням п. 4.2. Договору, відповідач мав оплатити поставлений згідно вказаної накладної товар в строк не пізніше  17.01.2013 року.
		Акт  прийому-передачі від 09.10.2012  та видаткова накладна № 2062  від 09.10.2012 року на суму 50 853,00  грн. підписано 09.10.2012 року, з врахуванням п. 4.2. Договору, відповідач мав оплатити поставлений згідно вказаної накладної товар в строк не пізніше   06.02.2013  року.
		Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		За таких підстав, строк позовної давності за вимогами по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними № 1911 від 19.09.2012 та № 1897 від 19.09.2012 року спливає 17.01.2016 року, за видатковою накладною № 2062  від 09.10.2012 року спливає 06.02.2016 року.
		Як вбачається зі штампу канцелярії позивач звернувся з даним позовом до суду 25.03.2016 року.
		Згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.  Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.
		До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
		Згідно видаткової накладної № 1911 від 19.09.2012 року  на суму 6 352 697,40 грн позивачем поставлялося відповідачу каната, скоби, стропи; згідно видатковою накладною № 1897 від 19.09.2012 року позивачем поставлялося відповідачу електроди, строгач; згідно видаткової накладної № 2062  від 09.10.2012 року позивачем поставлялося відповідачу каната, скоби.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар 3 404 703,02 грн., а саме 19.10.2012 року відповідачем сплачено 1 854 703,02 грн з призначенням платежу «за канат сталевий, скобу такелажну згідно договору №985 від 17.09.2012 р.», 15.07.2013 року -  550 000,00 грн. з призначенням платежу «за канат, стропи    згідно договору №985 від 17.09.2012 р»; 23.07.2013р. - 150 000,00 грн.  з призначенням платежу «за канат, стропи    згідно договору №985 від 17.09.2012 р»; 25.07.2013 року  - 500 000,00 грн. з призначенням платежу «за канат, стропи    згідно договору №985 від 17.09.2012 р»; 02.08.2013 року  -   350 000,00 грн. «за канат, стропи    згідно договору №985 від 17.09.2012 р».
		Таким чином, здійснюючи часткову оплату 15.07.2013 року, 23.07.2013 року, 02.08.2013 року відповідачем вчинено дії по визнанню його боргу по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними № 1911 від 19.09.2012 року   та  № 2062  від 09.10.2012 року  (каната, скоби), в зв'язку з чим строк  позовної давності за вказаними накладними перервався та позивач звертаючись до суду з даним позовом 25.03.2016 року строк позовної давності, перебіг якого почався заново після його переривання, не пропустив.
		Оскільки за видатковою накладною № 1897, позивачем поставлявся товар  - електроди та строгач,  проте оплата від відповідача за даний товар не надходила,  суд приходить до висновку про сплив строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 176 527,61 грн боргу за товар, поставлений згідно  видаткової накладної № 1897 від 19.09.2012 року.
		Враховуючи сплив строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення з відповідача  176 527,61 грн суми боргу за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 1897 від 19.09.2012 року, відсутність доказів проведення відповідачем з позивачем розрахунків за товар в повному обсязі суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу частково в розмірі  2 998 847,38 грн.
		Посилання відповідача на  Сертифікат про форс-мажорні обставини №2018, як на підставу для відмови у позові, безпідставні,  виходячи  з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		Підпунктом 3.3.1 п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
		Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
		Отже, вказаними нормами встановлено, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим останньою по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.
		Згідно Сертифікату про форс-мажорні обставини №2018 Торгово-промислова палата України засвідчила настання  форс-мажорних обставин з 27.02.2014 року   публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".        
		Водночас, зі змісту вказаного сертифікату не випливає, що він стосується  неможливості надання відповідачем доказів оплати за договором поставки №985 від 17.09.2012 р. 
		Форс-мажорні обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, при цьому законом не передбачено, що форс-мажорні обставини поширюються на обов'язок сторони у судовому процесі надати докази на підтвердження  проведення оплат.
		Згідно Сертифікату про форс-мажорні обставини №2018 Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу  настання  форс-мажорних обставин  з 27.02.2014 року, в той час як відповідач зобов'язаний був оплатити товар за Договором  в 2013 році, тобто до моменту засвідчення форс-мажорних обставин.
		У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором  позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 884 752,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 580 947,47 грн.
		Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування  утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
		Судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат не враховано, що сума заборгованості зменшується в день її оплати, а також не враховано, що прострочення  оплати по видатковій накладній  № 2062  від 09.10.2012 року на суму 50 853,00  грн.  мало місце з 07.02.2013  року, а тому за період з 18.01.2013 по 06.02.2013 нарахування 3 % річних на суму включаючи 50 853,00  грн.   безпідставні.
		Суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з суми боргу, за вирахуванням суми боргу 176 527,61 грн за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 1897 від 19.09.2012 року, враховуючи сплив строку позовної давності, зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі  2 415 720, 43 грн  та 3 % річних в розмірі 306 645, 90 грн. 
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		                                                            ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		        2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"  (01030, м.Київ, вул. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117)    на користь      товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (03040, м.Київ, вул.МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА, будинок 10-А, код ЄДРПОУ 22916099) 2 998 847 (два мільйона дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч  вісімсот сорок сім) грн 38 коп  - суми основного боргу, 306 645 (триста шість тисяч шістсот сорок п'ять) грн 90 коп - 3 % річних, 2 415 720 (два мільйона чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 43 коп - інфляційні втрати та   85 818 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 22 коп  - витрат по сплаті судового збору.
		3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		                                                                      
		Повне рішення складено: 13.10.2016.
		 
		Суддя                                                            Л.М. Шкурдова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...