Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5382/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2016. Зареєстровано: 18.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2016.
Дата набрання законної сили: 12.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/5382/16                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Келеберда В.І. 
		Суддя-доповідач:  Костюк Л.О. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 жовтня 2016 року                                                                                                 м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді          Костюк Л.О.;                    
		суддів:                                Бужак Н.П., Ганечко О.М.;
		за участю секретаря:      Драч М.Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від      06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, поновлення на посаді,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У квітня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсним висновку, що міститься у листі від 16.03.2016 №2723/499-99-04-04-01-14 щодо розповсюдження на позивача обмежень встановлених Законом України «Про очищення влади», поновлення на службі в податковій міліції ДФС України та призначити на одну з вакантних посад; допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді.
		Позов обґрунтовано тим, що висновок відповідача, що позивач підпадає під заборони визначені Законом України «Про очищення влади» є протиправним оскільки позивач за час служби не обіймав посад визначених п. 7, 8 ч. 1, п. 3, 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», крім того є учасником бойових дій (антитерористичної операції).
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасувано висновок Державної фіскальної служби України викладений у листі від 16.03.2016 №2723/499-99-04-04-01-14 щодо розповсюдження на ОСОБА_2   обмежень встановлених Законом України «Про очищення влади».
		Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. 
		Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
		Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.      
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, що у період з серпня 2007 року по грудень 2010 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника слідчого відділу - начальника відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області.
		Також, у період з грудня 2010   року по лютий 2012 року позивач проходив службу на посаді начальника УПМ - начальника слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області.
		У період з лютого 2012 року по травень 2013 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника УПМ - начальника слідчого управління Державної податкової служби у Луганській області.
		Після перебування в розпорядження Міністерства доходів і зборів України позивач у період з травня 2013 року по липень 2013 року проходив службу на посаді першого заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Луганській області;
		В подальшому з жовтня 2013 року по липень 2014 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника головного управління - начальника слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України.
		З липня 2014 року по жовтень 2014 позивач проходив службу на посаді першого заступника начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України.
		Наказом Голови Державної фіскальної служби України від 15.10.2014 позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України та податкової міліції у запас Збройних сил України за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114.
		Листом від 16.03.2016 №2723/с/99-99-04-04-01-14 позивач повідомлено, що під час проходження служби у податковій міліції він обіймав посади, які підпадають під критерії Закону України «Про очищення влади», що унеможливлює поновлення позивача   в податковій міліції та призначення на посаду.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи слід звернути увагу на наступне.
		Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.
		Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України )
		Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" (далі - Закон) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Отже, метою вказаного Закону є очищення влади (люстрація) шляхом заборони обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування виключно тим фізичним особам, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
		Статтею 2 Закону визначено посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), у тому числі особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї статті.
		Згідно частини 3 статті 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Статтею 3 Закону визначено критерії здійснення очищення влади (люстрації), зокрема.
		Відповідно до пункту 7 ч. 1 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.
		Згідно пункту   8 ч. 1 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.
		Пунктом 4 частини 2 статті 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.
		Відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
		Наказом ДФС від 15.10.2014 № 914-0 "Про звільнення працівників податкової міліції" звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "ж" (власним бажанням) Положення № 114 Позивача, полковника податкової міліції, першого заступника начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС було звільнено 24.10.2014, на підставі поданого ним рапорту.
		Щодо невизначеності законодавцем поняття самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату).
		Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон № 3166) визначено організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України. 
		Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 11 Закону № 3166 апарат міністерства - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань. Апарат міністерства складається із секретаріату та самостійних структурних підрозділів. Структуру апарату міністерства затверджує міністр. Вимоги до формування структури апарату міністерства визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із пунктами 5 та 11 частини четвертої статті 19 Закону № 3166 керівник центрального органу виконавчої влади затверджує за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, структуру апарату центрального органу виконавчої влади; затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" встановлено види структурних підрозділів та визначено критерії щодо утворення самостійного структурного підрозділу апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади або у його складі структурного підрозділу.
		Пунктом 1 Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено положення про Міністерство доходів і зборів України (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів у України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
		Згідно із положеннями пункту 3 Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" установлено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів: у складі Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів утворюються та діють підрозділи податкової міліціїї
		Міністр доходів і зборів України здійснює повноваження, пов'язіні з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, які проходять службу у складі Міністерства доходів і зборів України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		Відповідно до пункту 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
		Згідно із статтею 349 ПКУ до складу податкової міліції належать: головні управління (управління, відділи, відділення, сектори) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику: управління (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, округах (на два і більше регіони), містах Києві та Севастополі; управління, головні відділи (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах,; містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та контролюючих органах, що здійснюють супроводження великих платників податків.
		У складі податкової міліції діє спеціальний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Відповідно до пункту 6 частини другої статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністр як керівник міністерства затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату міністерства, призначає на посади та звільняє з посад їх керівників і заступників керівників, працівників патронатної служби міністра.
		Відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" установлено, що у складі апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади утворюються такі структурні підрозділи (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу), зокрема управління (самостійний відділ) - структурний підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування. До складу управління входять не менш як два відділи. Самостійний відділ утворюється з чисельністю не менш як 6 працівників. Управління (самостійний відділ) очолює начальник. Начальник управління, чисельність працівників якого не перевищує 16 одиниць, може мати одного заступника - начальника відділу. У разі коли чисельність працівників управління становить понад 16 одиниць, начальник управління може мати не більше двох заступників, у тому числі одного заступника, який не очолює відділ. Управління може бути самостійним або входити до складу департаменту. Начальники головних управлінь (управлінь) податкової міліції Державної податкової служби, чисельність працівників яких перевищує 40 одиниць, можуть мати не більше трьох заступників. Начальники слідчих управлінь головних управлінь (управлінь) Міністерства внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, чисельність працівників яких перевищує 40 одиниць, можуть мати не більше трьох заступників.
		Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2013 № 186 "Про затвердження структури Міністерства доходів і зборів України" (із змінами), копія якого додається, окремим самостійним структурним підрозділом Міністерства доходів і зборів України визначено Головне слідче управління фінансових розслідувань.
		Наказом Міндоходів від 01.07.2013 № 214/ДСК "Про затвердження Положення про Головне слідче управління фінансових розслідувань" затверджено Положення про Головне слідче управління фінансових розслідувань, пунктом 1.1 якого встановлено, що Головне слідче управління фінансових розслідувань є самостійним структурним підрозділом Міністерства доходів і зборів України.
		Так, у період з липня 2013 року по жовтень 2013 року позивач проходив службу на посаді начальника слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України.
		Зазначений період роботи позивача не підпадає під критерій визначений ЗУ «Про очищення влади», а саме займану позивачем посаду неможливо віднести відповідно до чинного законодавства під визначення територіального чи  самостійного структурного підрозділу органу державної влади.
		Слідче управління не є самостійним структурним підрозділом відповідно до чинного законодавства України.
		У період з жовтня 2013 року по липень 2014 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника головного управління - начальника слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України. 
		Як встановлено судом першої інстанції, що рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 12.03.2015 позивачу надано статус учасника бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України.
		Зазначений вище період  підпадає під визначення заступника керівника самостійного структурного підрозділу тому, що управління є самостійним структурним підрозділом відповідно до чинного законодавства проте, відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону заборона, передбачена частинами третьою та четвертою цієї статті, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України у встановленому законодавством порядку.
		З огляду на викладене, заборона передбачена частиною 2 ст. 3 Закону до позивача не застосовується.
		Проте, колегія суддів звертає увагу на період з грудня 2010   року по лютий 2012 року під час якого позивач проходив службу на посаді начальника управління податкової міліції - начальника слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області та період роботи позивача з лютого 2012 року по травень 2013 року на посаді заступника начальника управління податкової міліції - начальника слідчого управління Державної податкової служби у Луганській області.
		Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" установлено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів: у складі Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів утворюються та діють підрозділи податкової міліціїї
		Згідно із статтею 349 ПКУ до складу податкової міліції належать: головні управління (управління, відділи, відділення, сектори) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику: управління (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, округах (на два і більше регіони), містах Києві та Севастополі; управління, головні відділи (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах,; містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та контролюючих органах, що здійснюють супроводження великих платників податків.
		Зазначені вище посади підпадають під визначення територіального (регіонального) органу.
		Крім цього, на цих посадах позивач пропрацював більше ніж три роки тобто, більше одного року передбаченого ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».
		Тобто, зазначені вище періоди підпадають під визначення пунктів 7 та 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».
		Таким чином, за результатами розгляду зазначеної заяви Державною фіскальною службою України листом від 16.03.2016 № 2723/С/99-99-04-04- 01-14 було повідомлено, що під час проходження служби в податковій міліції позивач обіймав, посади, які підпадають під критерії Закону України "Про очищення влади" та (за зазначеною заявою) поновлення на службі в податковій міліції та призначення на посаду є неможливим.
		Щодо позовних вимог в частині поновлення позивача на службі в податковій міліції ДФС України та призначити на одну з вакантних посад, колегія суддів звертає увагу на те, що заявлена вимога є похідною вимогою заявленою позивачем, а саме визнання незаконним висновку Державної фіскальної служби України, який міститься в листі від 16.03.2016 року, тобто задоволенню не підлягає.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на рішення ЄСПЛ, а саме справу «Турек проти Словаччини» (рішення від 14.02.2006 року), справу «Матиєк проти Польщі» (рішення від 24.04.2007 року), «Бобек проти Польщі» (рішення від 17.07.2007 року), справу «Любох проти Польщі» (рішення від 15.01.2008 року), справу «Геншмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25.11.1999 року) та на рішення від 06.11.2008  року у справі «Єлоєв проти України».
		«У вказаних рішеннях ЄСПЛ наголошує, що зазначені заходи не можуть слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні та мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді зазначеної категорії справ мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених ст. 6   Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).
		Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Проте, відповідачем не надано жодних доводів та доказів щодо вчинення ОСОБА_4   дій та заходів (та/або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.».
		Із зазначеним вище, колегія суддів не погоджується та звертає увагу на те, що Закон України  «Про очищення влади» не визнано неконституційним, а також на рішення ЄСПЛ, а саме справу «Сокуренко і Стригун проти України» (рішення від 20 липня 2006 року) де суд вказав, що «суд має діяти у відповідності із законом або шляхом «передбаченим законом», та має як передбачено та визначеного застосовувати під час вирішення справ національне законодавства 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від   06 червня 2016 року підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задоволити.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від             06 червня 2016 року - скасувати. 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, поновлення на посаді - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
		(Повний текст виготовлено - 17 жовтня 2016 року).
		 
		Головуючий суддя:                                                                      
		 
		         Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                             Костюк Л.О. 
		           
		Судді:                                                                                                       Бужак Н.П. 
		 
		                                                                                                                                                         Ганечко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...