Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/31771/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2016. Зареєстровано: 19.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2016.
Дата набрання законної сили: 28.08.2018
Результат оскарження 28.08.2018 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.10.2016Справа №910/31771/15За позовом          Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний                               банк України" 
		до                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"                                                                         
		третя особа,           яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 
		          ПАТ "Національний депозитарій України" 
		про           стягнення 810  912  471,06 грн. 
		                                                            Колегія суддів у складі:
		                                                                      Головуючий суддя           Турчин С.О.
		                                                                      Суддя                               Андреїшина І.О.
		                                                                      Суддя                               Якименко М.М.
		 
		Представники учасників процесу:
		від позивача:                    Будниченко О.В. (довіреність № 010-01/5411 від 10.08.2015)
		                                        Мосійчук Я.І. (довіреність № 010-01/2344 від 11.04.2014)
		від відповідача:           Олексін С.С. (довіреність № 8 від 25.01.2016) 
		від третьої особи:          Панчугін Д.О. (довіреність № 1783/09 від 25.07.2016) 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (відповідач) 312590836,82 грн. заборгованості.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виплати відсоткового доходу за Проспектом емісії облігацій.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 910/31771/15, розгляд справи призначено на 12.01.2016.
		12.01.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 2 від 12.01.2016). 
		У судовому засіданні 12.01.2016 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи № 910/31771/15 на 26.01.2016.
		20.01.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів  справи.
		26.01.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи у справі.
		У поданому відзиві відповідач зазначає, що Проспект емісії  не передбачає пеню за порушення строків виконання зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями та не містить жодних зобов'язань емітента щодо сплати пені в разі порушення виконання таких строків. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з останнього пені. Крім того, відповідач зазначає, що договори купівлі-продажу цінних паперів посвідчують виключно відносини купівлі-продажу облігації між позивачем та відповідачем. Договори купівлі-продажу є повністю виконані сторонами в 2013 році і, отже, зобов'язання за ними припинилися теж на підставі ст. 599 ЦК України.
		Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2016 надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, надав щодо неї пояснення та просив суд прийняти її до розгляду.
		Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 402778970,88 грн. заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям, 49773386,12 грн. пені за прострочення зобов'язань по виплаті відсоткового доходу по облігаціям, 7511485,56 грн. - інфляційних втрат, 3157726,42 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям. 
		Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи № 910/31771/15 на 11.02.2016.
		05.02.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи та пояснення щодо здійснення розрахунку.
		Також 05.02.2016 позивачем подані пояснення на відзив відповідача, де позивач, крім іншого, зазначає, що умова договорів купівлі-продажу щодо сплати відповідачем пені при порушенні зобов'язань за облігаціями є результатом домовленості сторін і є обов'язковою до виконання.
		11.02.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якому відповідач заперечує проти вимог про стягнення пені.
		В судове засідання 11.02.2016 з'явились представники позивача та відповідача, заяв та клопотань суду не надали, в зв'язку з чим, судом вирішено розпочати розгляд справи по суті.
		В судовому засіданні 11.02.2016 вирішувалось питання щодо доцільності залучення до участі у справі ПАТ "Національний депозитарій України", як третьої особи.
		Також, представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2016 надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору, надав пояснення щодо необхідності продовження строку та просив суд його задовольнити.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 продовжено строк вирішення спору, залучено до участі у справі № 910/31771/15 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", розгляд справи відкладено на 03.03.2016.
		26.02.2016 та 29.02.2016 від позивача надійшли письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.
		02.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
		У судовому засіданні 03.03.2016 суд розглянув клопотання відповідача про призначення судової експертизи та дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 провадження у справі №910/31771/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про стягнення 463221568, 98 грн. зупинено до вирішення справи № 910/2747/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними пунктів договорів та набрання відповідним рішенням законної сили.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 у справі №910/31771/15 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 скасовано.
		13.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 537  038  627,84 грн. заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям, 79 156 442,19 грн. пені, 12  455  900,17 грн. інфляційних втрат та 6  184  071,14 грн. 3% річних.
		09.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
		Постановою Вищого господарського суду від 16.08.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 залишено без змін.
		23.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 призначено колегіальний розгляд справи № 910/31771/15.
		31.08.2016, в результаті проведення автоматичного визначення складу колегії суддів, справу № 910/31771/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Турчин С.О. (головуючий), Андреїшина І.О., Якименко М.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 колегію суддів у складі: Турчин С.О. (головуючий), Андреїшина І.О., Якименко М.М. справу № 910/31771/15 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 21.09.2016.
		12.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.
		20.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи. 
		В судове засідання 21.09.2016 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи. 
		В судовому засіданні 21.09.2016 розглядалась раніше подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 010-5/1022 від 04.08.2016).
		Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 810912471,06 грн., з яких: 671298284,80 грн. заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям, 102978360,57 грн. пені за прострочення зобов'язань по виплаті відсоткового доходу по облігаціям, 26423964,85 грн. - інфляційних втрат, 10211860,84 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. 
		Приймаючи до уваги те, що заява про збільшення  позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 розгляд справи відкладено на 11.10.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		07.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про призначення у справі № 910/31771/15 судової експертизи.
		11.10.2016 до початку судового засідання від відповідача надійшли пояснення щодо дії договорів купівлі-продажу і стягнення пені.
		Крім того, 11.10.2016 відповідач повторно подав клопотання про призначення судової економічної експертизи.  Так, зазначене клопотання відповідач мотивує наступними обставинами: розрахунок позову є складним; розрахунок зроблену у вигляді таблиці, яка містить кінцеві результуючі цифри та не містить детальних формул з числовими значеннями і послідовності математичних розрахунків. З огляду на наведене, відповідач вважає, що для об'єктивного та правильного вирішення спору потрібні спеціальні знання в сфері економіки, для перевірки обґрунтованості нарахованої суми пред'явлених до стягнення грошових коштів, необхідно призначити у справі судову експертизу.
		У судовому засіданні 11.10.2016 представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи, просив суд його задовольнити.
		Представники позивача заперечили проти клопотання про призначення судової експертизи.
		У судовому засіданні 11.10.2016 колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, дійшла висновку, що останнє задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		Так, відповідач клопотання про призначення судової експертизи мотивує тим, що розрахунок, доданий позивачем до позовної заяви є складним, не містить детальних формул та послідовності математичних розрахунків, а тому, на думку відповідача, є необхідним призначення експертизи для перевірки обґрунтованості нарахованих сум.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. 
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
		З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та розрахунки, суд дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі, встановлення дійсного розміру заборгованості, у суду відсутня потреба у спеціальних знаннях.
		Більше того, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
		Наявні у матеріалах справи докази пояснення та розрахунки є достатніми для перевірки судом їх правильності та не потребують спеціальних математичних (економічних) знань.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для призначення у справі № 910/31771/15 судової економічної експертизи відсутні, у зв'язку із чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.
		У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.
		Представник відповідача заперечив проти позову та проти вимог щодо стягнення пені, надав усні пояснення по справі.
		Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 11.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		29.03.2013 Загальними зборами учасників ТОВ «ЕСУ» прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ».
		Відповідно до Проспекту емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», здійснено випуск відсоткових іменних  незабезпечених облігацій серії С у без документарній формі у кількості 4  610  644 штук номінальною вартістю 1  000 грн., на загальну суму 4  610  644  000,00 грн., що підтверджується свідоцтвом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про реєстрацію випуску облігацій підприємств.
		24.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - продавець) укладені договори купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013, № 456-ДД/2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013, № 459-ДД/2013, № 460-ДД/2013, № 461-ДД/2013., відповідно до умов яких позивач придбав у відповідача 2  243  644 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії С, загальною номінальною вартістю 2  243  644  000,00 грн. 
		Позивач, у відповідності до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 21.04.2015 є власником     відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 2  243 644 штук, загальною номінальною вартістю 2  243  644  000,00 грн.
		Пунктом 3.4. Проспекту емісії облігацій, з урахуванням змін до нього, визначені права, що надаються власникам облігацій: право отримувати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення; отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
		Порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями встановлений пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій (зі змінами).
		Так, виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюється у національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям, та наданого на день виплати відсоткового доходу за адресою: Україна, 02002, м. Київ, вул. Челябінська, будинок 5а.
		Також пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій встановлені дати виплати відсоткового доходу облігацій, зокрема:
		-           8 відсотковий період: дати виплати: з 22.04.2015 по 24.04.2015; кількість днів у процентному періоді - 91;
		-           9 відсотковий період: дати виплати: з 22.07.2015 по 24.07.2015; кількість днів у процентному періоді - 91;
		-           10 відсотковий період: дати виплати: з 21.10.2015 по 23.10.2015; кількість днів           у процентному періоді - 91;
		-           11 відсотковий період: дати виплати: з 20.01.2016 по 22.01.2016; кількість днів           у процентному періоді - 91;
		          -           12 відсотковий період: дати виплати: з 20.04.2016 по 22.04.2016; кількість днів           у процентному періоді - 91;
		          -           13 відсотковий період: дати виплати: з 20.07.2016 по 21.10.2016; кількість днів           у процентному періоді - 91.
		Відсотки по облігаціях нараховуються відповідно до відсоткових періодів.
		Відсотковий дохід обчислюється за формулою: I=(N*r*T)/(365*100), де 
		I - сума відсоткового доходу;
		N - номінальна вартість одної облігації в гривнях;
		r - відсоткова ставка за відповідний відсотковий період;
		T - кількість днів у відповідному відсоткову періоді;
		365 - кількість днів у році.
		Проспектом емісії облігацій передбачено, що відсоткова ставка за 6-8 відсотковий період оприлюднюється емітентом до 23.06.2014, за 9-13 відсотковий період - до 22.04.2015.
		Листом № 36 від 23.06.2014 відповідач повідомив позивача, що відсоткова ставка на 6-8 відсоткові періоди становить 17,5% річних і буде діяти у період з 23.07.2014 по 24.04.2015.
		Листом від 12.05.2015 вих. № 147, відповідач повідомив, що відсоткова ставка на 9-13 відсоткові періоди становить 24% річних і буде діяти у період з 22.04.2015 по 19.07.2016.
		Позивач, звертаючись до суду зданим позовом зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями. Так, відсотковий дохід за 8 відсотковий період відповідачем було сплачено лише 05.05.2015, відсотковий дохід за 9-13 відсоткові періоди взагалі не було сплачено відповідачем.
		Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за невипалені відсоткові доходи за 9-13 відсоткові періоди, а також 3% річних, інфляційні втрати та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За приписами     ст. 193 Господарського кодексу України     суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 1     статті 509 Цивільного кодексу України     передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Положеннями ст. 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
		До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються (ч. 1 ст. 197 Цивільного кодексу України).
		Статтею 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"  встановлено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). 
		Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
		Положеннями частини 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
		Пунктом 2 Розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року визначено, що власники облігацій - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на облігації відповідно до законодавства; емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками / міжнародна фінансова організація, яка отримала дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій, яка від свого імені розміщує облігації та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.
		У відповідності з підпунктом 2 пункту 5 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року,     емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
		В частині 10 статті 30 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вказано, що за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних паперів несе відповідальність, передбачену законом.
		Як встановлено судом вище, позивач є власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 2  243 644 штук, загальною номінальною вартістю 2  243  644 000,00 грн., що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах позивача, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Крім того, зазначений факт не заперечується відповідачем.
		Так, з матеріалів справи та Проспекту емісії облігацій вбачається, що відсотковий дохід за 8 відсотковий період відповідач повинен був сплати позивачу у строк до 24.04.2015, однак відповідачем виконано грошове зобов'язання зі сплати відсоткового доходу за зазначений період лише 05.05.2015, що підтверджується платіжним доручення № 120 від 05.05.2015 на суму 97  890  187,72 грн.
		Відсотковий дохід за 9-13 відсоткові періоди у розмірі 671  298  284,80 грн. відповідачем взагалі оплачено не було.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог та заявляючи клопотання про призначення експертизи, відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснені розрахунки відсоткових доходів.
		За розрахунком відповідача розмір відсоткового доходу за 8-й відсотковий період становить 978  904,95 грн., за 9-й - 1  342  498,22 грн., що є значно меншими сумами, ніж нараховані позивачем.
		З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
		Перевіривши розрахунки відсоткових доходів, надані позивачем, суд встановив, що останні є вірними, з огляду на наступне.
		Так, Проспектом емісії облігацій передбачена формула для обчислення відсоткового доходу: I=(N*r*T)/(365*100).
		Розрахунок відсоткового доходу за 8-й відсотковий період має бути здійснений наступним чином: I = (1000*17,5*91)/(365*100) = 1592500/36500 = 43,63; 43,63*2  243  644=97  890  187,72 грн.
		При цьому, при здійсненні розрахунку, судом застосовано правила заокруглення чисел: при округленні числа остання цифра підлягає збільшенню на одиницю в тому випадку, коли наступна цифра, яка відпадає, дорівнює 5 або є більшою. При цьому, якщо цифра, яка відпадає при округленні, є меншою ніж 5, то остання цифра, яка залишається при округленні, збільшенню на одиницю не підлягає.
		Крім того, суд погоджується з висновком позивача, що округлення потрібно здійснювати до сотих, оскільки відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні», постановлено, провести, починаючи з 2 вересня, в Україні грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим  законодавством України національної  валюти  України,  якою  є  гривня та її сота частина копійка.
		Аналогічним є розрахунок відсоткового доходу за 9-й відсотковий період: 
		I = (1000*24*91)/(365*100) = 2184000/36500 = 59,84; 59,84*2  243  644=134  259  656,96 грн.
		Розмір відсоткового доходу за 9, 10, 11, 12 та 13 відсоткові періоди є однаковим, оскільки діяла однакова відсоткова ставка та кількість днів у періоді.
		Суд зазначає, що розрахунок відповідача містить суттєві помилки, оскільки останній здійснює подвійне відрахування відсотків від числа, у зв'язку з чим суми відсоткового доходу, нараховані відповідачем, є у 100 разів меншими. 
		Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  
		Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
		Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). 
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив виплату відсоткового доходу за 9, 10, 11, 12 та 13 відсоткові періоди, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 671  298  284,80 грн.
		Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на те, що невиконане зобов'язання з виплати відсоткового доходу за 9-13 відсоткові періоди підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, то позовні вимоги про стягнення 671  298  284,80 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26  423  964,85 грн. інфляційних втрат та 10  211  860,84 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
		Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
		Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
		Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що він є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача  підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 10  211  860,84 грн.
		Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним.
		За розрахунком суду, здійсненим за визначений позивачем період, розмір інфляційних втрат становить 25  860  502,26 грн.  
		Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуз 25.07.2015 по 24.07.2016134259656.961.07910558150.94з 24.10.2015 по 24.07.2016134259656.961.07710323435.90з 23.01.2016 по 24.07.2016134259656.961.0395247568.73з 23.04.2016 по 24.07.2016134259656.960.998-268653.31Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 25  860  502,26 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
		Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 102 978 360,57 грн. пені.
		Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України). 
		Згідно з   ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Так, заявляючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на п. 3.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013, № 456-ДД/2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013, № 459-ДД/2013, № 460-ДД/2013, № 461-ДД/2013, відповідно до яких у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати продавцем покупцю відсоткового доходу за ЦП та/або непогашення номінальної вартості ЦП в обсягах та у строки, що зазначені у рішенні Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про закрите (приватне) розміщення облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" від 29.03.2013, протокол № 63 та проспекті емісії ЦП Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", зареєстрованому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, реєстраційний номер 55/2/2013-Т від 12.04.2013, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення продавцем платежу за ЦП. Пеня нараховуються на суму простроченого продавцем платежу за ЦП.
		Відповідач, заперечуючи проти вимог про стягнення пені зазначає, що  Проспект емісії  не передбачає пеню за порушення строків виконання зобов'язань з виплати відсоткового доходу за облігаціями та не містить жодних зобов'язань емітента щодо сплати пені в разі порушення виконання таких строків. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з останнього пені. Крім того, відповідач зазначає, що договори купівлі-продажу цінних паперів посвідчують виключно відносини купівлі-продажу облігації між позивачем та відповідачем. Договори купівлі-продажу є повністю виконані сторонами в 2013 році і, отже, зобов'язання за ними припинилися теж на підставі ст. 599 ЦК України.
		Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд відхиляє твердженні відповідача з огляду на  наступне.
		Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2747/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними умов договорів, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 встановлено наступне.
		Однаковими правами власників цінних паперів (зокрема, відсоткових облігацій) є однакові права на повернення номінальної вартості облігацій та виплату доходу за облігаціями.
		При цьому, п. 3.3 Договорів купівлі-продажу цінних паперів від 24.04.2013 не визначає будь-яких інших (відмінних) прав Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", аніж ті, які визначені Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" та Проспектом емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ".
		З  метою захисту законних прав та інтересів юридичних осіб при укладенні правочинів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань; такими способами забезпечення виконання зобов'язання є сукупність заходів, за допомогою яких учасники договірних відносин впливають один на одного з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання, дотримання визначених меж поведінки під загрозою вчинення кредитором певних дій, які обумовлюють настання негативних наслідків майнового характеру для боржника.
		Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
		Всі способи забезпечення виконання зобов'язань, мають спільну мету, яка направлена на те, щоб зобов'язання договірного і позадоговірного характеру виконувалися належним чином у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок - з тими вимогами, які звичайно ставляться до виконання, а відтак - і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці. 
		Крім того, необхідно зважати на функціональне призначення способів забезпечення, які спрямовані на захист інтересів кредитора (забезпеченої сторони) від порушень боржником взятих на себе зобов'язань. 
		Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		При цьому, у частині 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		У справі № 910/2747/16 суд дійшов висновку, що сторони на власний розсуд у кожному окремому договорі (Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 456-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 457-дд/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 458-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 459-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 460-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 461-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 462-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 463-ДД/2013) погодили, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати продавцем покупцю відсоткового доходу за ЦП та/або непогашення, неповного або несвоєчасного погашення номінальної вартості ЦП продавець (позивач) сплачує покупцю (відповідачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення продавцем платежу за ЦП.
		При цьому, суд зазначив, що ані у Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок", ані у Проспекті емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" не міститься заборони на укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів з умовами про відповідальність продавця у вигляді пені за невиконання чи неналежне виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів.
		За результатами розгляду судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними п. 3.3 Договорів купівлі-продажу.
		Щодо посилання позивача на припинення договорів-купівлі продажу в 2013 році та припинення зобов'язань за ними, то суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно зі  ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
		Оскільки сторони в належній формі погодили забезпечення виконання зобов'язань у п. 3.3 договорів купівлі-продажу за невиконання/неналежне виконання зобов'язань зі сплати відсоткового доходу за Проспектом емісії облігацій, а Проспектом емісії облігацій встановлений обов'язок з виплати відсоткового доходу, Проспект емісії є чинним, то суд дійшов висновку що п. 3.3 договорів № 455-ДД/2013, № 456-ДД/2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013, № 459-ДД/2013, № 460-ДД/2013, № 461-ДД/2013 діють та є дійсними та чинними, а тому підлягають застосуванню.
		Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що розмір пені є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача  підлягає стягненню пеня у розмірі 102  978  360,57 грн.
		З огляду на вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" частково.
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,
		ВИРІШИВ:
		 
		                    Позов задовольнити частково.
		          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд 5А, код 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк  України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код 00032112) 671 298 284,80 грн. основного боргу, 102 978 360,57 грн. пені, 25 860 502,26 грн. інфляційних втрат, 10 211 860,84 грн. 3% річних та 206 556,37 грн. витрат зі сплати судового збору.
		          В іншій частині позову відмовити. 
		          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		                    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення склалено та підписано 17.10.2016.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            С.О. Турчин 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    І.О. Андреїшина
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           М.М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...