Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/7649/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2016. Зареєстровано: 19.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_____________________________________________________________________________________________________________________       
		Справа № 520/7649/16-ц
		Провадження № 2-о/520/273/16
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		07.10.2016 року
		Київський районний суд м. Одеси 
		У складі судді Калашнікової О.І.
		При секретарі Шеховцевій О.В.
		Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
		Встановив,
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які діють від свого імені та від імені і в інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернулися до суду з вимогами встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що їх вимушене переселення в липні 2014 року з тимчасово окупованої частини території Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Луганської області України.
		Необхідність встановлення такого факту представник заявників мотивує тим, що саме через окупацію Російською Федерацією частини Донецької області, Україна порушено низку прав заявників, закріплених, як Конституцією України, так і іншими законодавчими актами, як українськими, так і міжнародними, в зв»язку з чим ОСОБА_3 завдано шкоду, через що вони мають намір отримати її відшкодування від держави-агресора Російської Федерації, а оскільки у виданій їм довідці не зазначені причини вимушеного переселення, ОСОБА_3 вважають, що звернення до суду щодо встановлення такого юридичного факту є єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичного факту, що має значення для охорони їхніх прав, інтересів та створення умов здійснення цих прав.
		На обґрунтування своїх вимог заявники посилались на положення Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р. (жертв - потерпілих від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. Ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. Хоча одна з держав, які перебувають у конфлікті, може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов'язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов'язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення. Особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р).
		Представники заінтересованих осіб до суду не з'явились, були сповіщені про час і місце розгляду справи. Від Міністерства соцполітики України надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Міністерства. Посольство РФ причини неявки до суду не повідомило.
		Вислухавши пояснення представника заявників, дослідивши надані докази суд встановив: 
		ОСОБА_1 є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Шахта, міста Кизел, Пермської області, та зареєстрований в АДРЕСА_2, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
		ОСОБА_2 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Горлівка, та зареєстрована в АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України. 
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, мають малолітнього сина ОСОБА_3, 2009 року народження. До 14.01.2015 року ОСОБА_1 був працевлаштований на посаді фахівця з методів розширення ринку збуту лікарських засобів ТОВ "РТП-Сервісна компанія", а ОСОБА_2 до 14.10.2014 року була працевлаштована на посаді бухгалтера ТОВ "ДОНВАКМИКС". ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витягом з державного реєстру правочинів. Крім того, ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з державного реєстру правочинів.
		В липні місяці 2014 року ОСОБА_1 переїхали проживати до м.Одеси. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ, отримали довідки, якими підтверджено факт їх прибуття до м. Одеса, на вимушене тимчасове проживання (довідка за № 5106002371 від 27.11.2014 року на ім'я ОСОБА_1 та довідка за № 5106000140 від 15.10.2014 року на ім'я ОСОБА_2.).
		В довідкахпро взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 27.11.2014 року та 15.10.2014 року посвідчується факт їх вимушеного переселення з м. Донецька до м. Одеса і не встановлено причини такого переселення. Заявники вважають, що такі довідки не містять відомостей, які є обов'язковими для захисту прав та інтересів громадян-переселенців, тому звернулись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		На обґрунтування своїх вимог заявники посилались на публікації в національних та міжнародних виданнях, відомості з офіційних сайтів РНБОУ з питання окупації території Донецької області.
		Дослідивши надані заявниками письмові докази суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав: 
		ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в статті 1 надає поняття внутрішньо переміщеної особи «Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».
		В частині 2 цієї статті вказано, що зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		В Україні таким уповноваженим державним органом є Рада національної безпеки та оборони України.Відповідно до статті 107 Конституції України РНБОУ координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України, головою РНБОУ є Президент України.
		Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року N 555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України" та затвердив Воєнну доктрину України, у пунктах 3, 9, 11, 16, 17, 28 - 30, 36, 42, 49, 65 якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Крім того, за приписами статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (Закон N 1207-VII), прийнятого Верховною Радою України 15 квітня 2014 року, цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		У подальшому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року N 129-VIII затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, у якому зазначено наступне: Україна залишається об'єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
		Також Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року N 337-VIII схвалила текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац 3 пункту 4 Заяви) , та наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов'язань, посягань на територіальну цілісність України.
		З огляду на викладене факт збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна є загальновідомим і не підлягає доведенню.
		Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.15 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - у разі якщо внутрішнє переміщення за обставин, передбачених у статті 1 цього Закону, спричинене військовою агресією іншої держави, військовим вторгненням, окупацією чи анексією території України, і цю територію покинули особи, що стали внутрішньо переміщеними особами, держава-агресор компенсує прямі витрати внутрішньо переміщених осіб, які виникли внаслідок вимушеного переміщення, а також всі витрати на приймання та облаштування зазначених осіб, що були здійснені за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів, відповідно до норм міжнародного права.
		Суд погоджується з доводами заявників, що видані їм довідкипро взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 27.11.2014 року та 15.10.2014 року не відповідають фактичним обставинам - відомості щодо причин переселення відсутні.
		Відповідно до ч. 2 ст.256 ЦК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		З письмових пояснень заявників слідує, що родина проживала в Кіровському районі, який знаходиться на окраїні міста Донецьк. Прилегла до даного району місцевість постійно піддавалась обстрілам, внаслідок яких були пошкоджені або зруйновані об'єкти інфраструктури міста Донецька : лінії електропередач, газорозподільчі станції та водоканали, закрились фінансові установи, магазини, дитсадки, школи. Фактичне проживання в умовах війни давало заявникам підстави реально сприймати загрозу бути вбитим,через що вони постійно почували себе у небезпеці. У липня 2014 року подружжя ОСОБА_2 переселились з території Донецької області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист.
		З урахуванням обставин справи та даних Агентства ООН у справах біженців про те, що кількість внутрішньо переселених осіб тільки у перші місяці окупації частини території України становила 54,4 тисяч осіб, 12 тисяч з яких - кримські татари, а третина - діти, що підтверджується офіційною публікацією на офіційному сайті Регіонального представництва УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні від 26.06.2014 року під назвою "Різке збільшення внутрішнього переміщення в Україні" (http://unhcr.org.ua/uk/novini/novyny/1290-rizke-zbilshennya-vnutrishnogo-peremishchennya-v-ukrajini), суд вважає пояснення заявників достовірними.
		Суд погоджується з доводами заявників,що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення факту вимушеного переселення у зв'язку з окупацією частини території Донецької області Україна.
		Керуючись ст.ст.213-215, 256 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
		Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у липні 2014 року з території Донецької області, Україна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Донецької області Україна.
		Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, у липні 2014 року з території Донецької області Україна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів з дня його оголошення. 
		    
		                                   
		Суддя                                      Калашнікова О. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...