Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10190/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Лізингові правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2016. Зареєстровано: 24.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2016.
Дата набрання законної сили: 18.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2016 року Справа № 910/10190/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду  від 25.07.2016у справі№ 910/10190/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"провизнання недійсним правочину та зобов'язання вчинити дії,за участю представників: позивачаВєдєрнікова О.С. -предст. дов. від 31.21.2015;відповідачаБєлячкова О.В.- предст. дов. від 21.03.2016;
		ВСТАНОВИВ:
		20.04.2015 Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним правочину про відбір в односторонньому порядку (без письмового погодження) Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в обсязі 125664,807 тис. куб.м. із ПСГ та передачі його Публічному акціонерному товариству "Концерн Стирол" для покриття негативного дисбалансу (дефіциту) природного газу за січень 2013 року, оформленого актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 та про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014.
		В обґрунтування вимог позивач вказав, що дії відповідача є правочином, оскільки вони мають наслідком обмеження можливості розпорядження позивачем належним йому природним газом відповідного об'єму; дії відповідача з відбору газу здійснено всупереч статтям 319, 321 Цивільного кодексу України, частині другій статті 15 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", пункту 3.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 8, умов укладеного сторонами договору.   
		Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що позивач не довів отримання ним природного газу у січні 2013 року у наведеному ним обсязі; дії відповідача спрямовані на ліквідацію негативного дисбалансу, що виник у позивача в січні 2013 у відповідності до пункту 1.3, підпункту 2.9.2.2 пункту 2.9 Порядку доступу та приєднання до ЄГТСУ, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 420 від 19.04.2012, пункту 2.4 укладеного сторонами договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу; спірний акт приймання-передачі відповідає положенням статті 203 Цивільного кодексу України, а підстави для визнання його недійсним в судовому порядку відсутні.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 (суддя Лиськов М. О.) позов задоволено повністю; визнано правочин про відбір в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в обсязі 125664,807 тис. куб.м., оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014, недійсним; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014; стягнуто судовий збір.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 (судді Скрипка І.М.- головуючий, Гончаров С.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.
		Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковим поясненням), в якій просить скасувати повністю постанову та рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України не врахували, що позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки вказані статті такого способу захисту порушеного права, як зобов'язання поновити в обліку в підземному сховищі газу природний газ того чи іншого власника газу, не передбачають; суди в порушення статей 203, 215 Цивільного кодексу України надали невірну оцінку правочину, оформленого актом, який відповідає вимогам чинного законодавства, залишили поза увагою, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання позивачем природного газу у січні 2013 року від ПрАт "Укргазенерго"  у обсязі 125664,807 тис.куб.м., а у позивача виник дефіцит природного газу на загальний обсяг 125664,807 тис.куб.м. в розумінні пункту 1.3 Порядку доступу та приєднання до ЄГТСУ, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 420 від 19.04.2012;  суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи Господарського суду міста Києва № 5011-74/9393-2012, в якій розглядається спір щодо наявності обсягів газу ПрАт "Укргазенерго" в ПСГ відповідача; всупереч вимогам статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України прийняті у справі рішення і постанова містять доводи та аргументи лише на користь позивача; спірний акт відбору не відповідає ознакам правочину в розумінні статі 202 Цивільного кодексу України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.04.2013 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (виконавець) та Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (замовник) уклали Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1304007136   (надалі - Договір від 15.04.2013), відповідно до пунктів 1, 2.1 якого виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ у обсязі 800000,0 тис. куб.м. (443568,227 тис. куб.м. обсяг газу замовника, який залишився в ПСГ з минулого сезону зберігання - період з 16.04.2012 по 15.04.2013), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.
		Згідно з пунктом 2.2. Договору від 15.04.2013 із зазначених у пункті 2.1. договору обсягів газу страховий запас відсутній. Відповідно до пункту 2.3 Договору від 15.04.2013 при прийнятті газу замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника. Виконавець не має права здійснювати відбір газу, переданого замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до Договору, без письмової згоди замовника, крім випадків, передбачених у пункті 2.4 Договору.
		Пунктом 2.4 Договору від 15.04.2013 передбачено, що виконавець має право відбирати страховий запас газу із ПСГ та передавати його замовнику без письмового погодження замовником у разі використання споживачами замовника газу в обсягах, які перевищують установлені договорами на постачання газу із замовником, та/або виникнення дефіциту природного газу в замовника при здійсненні постачання природного газу.
		У пункті 2.9 Договору сторони погодили, що для здійснення закачування або відбору газу в/із ПСГ замовник за п'ять робочих днів до початку місяця закачування або відбору газу в/із ПСГ надає виконавцю заявку в письмовій формі щодо здійснення закачування або відбору місячних обсягів газу в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, та додає до неї три примірники акта приймання-передачі газу, підписані уповноваженим представником замовника та скріплені печаткою (за наявності) замовника, у яких замовник зазначає місячний обсяг газу, що планується закачати або відібрати в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу.
		Пунктом 2.15 Договору від 15.04.2013 встановлено, що у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2013) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Відповідно до пункту 9 Договору від 15.04.2013 договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині зберігання газу до 15.04.2014.
		Суди встановили, що за даними акта № 1(05) про обсяги залишку природного газу в ПСГ на кінець сезону зберігання від 30.04.2012 вбачається, що на кінець сезону зберігання 2011/2012 обсяг залишків природного газу за договором № 1203011466 від 29.02.2012 становив 294686,410 тис.куб.м.
		16.04.2014 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (виконавець) та Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (замовник) уклали Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1404000366 від 16.04.2014 (надалі - Договір від 16.04.2014), відповідно до пунктів 1, 2.1 якого виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ у обсязі 800000,0 тис. куб. м., у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.
		Згідно з пунктом 2.2. Договору від 16.04.2014 із зазначених у пункті 2.1. договору обсягів газу страховий запас відсутній.
		Відповідно до пункту 2.3 Договору від 16.04.2014 при прийнятті газу замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника. Виконавець не має права здійснювати відбір газу, переданого замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до Договору, без письмової згоди замовника, крім випадків, передбачених у пункті 2.4 Договору.
		Пунктом 2.4 Договору від 16.04.2014 передбачено, що виконавець має право відбирати страховий запас газу із ПСГ та передавати його замовнику без письмового погодження замовником у разі використання споживачами замовника газу в обсягах, які перевищують установлені договорами на постачання газу із замовником, та/або виникнення дефіциту природного газу в замовника при здійсненні постачання природного газу.
		У пункті 2.9 Договору від 16.04.2014 сторони погодили, що для здійснення закачування або відбору газу в/із ПСГ замовник за п'ять робочих днів до початку місяця закачування або відбору газу в/із ПСГ надає виконавцю заявку в письмовій формі щодо здійснення закачування або відбору місячних обсягів газу в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, та додає до неї три примірники акта приймання-передачі газу, підписані уповноваженим представником замовника та скріплені печаткою (за наявності) замовника, у яких замовник зазначає місячний обсяг газу, що планується закачати або відібрати в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу.
		Пунктом 2.15 Договору від 16.04.2014 встановлено, що у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2014) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Відповідно до пункту 9 Договору від 16.04.2014 договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині зберігання газу до 15.04.2015.
		25.12.2014 відповідач склав акт № 162/02-14 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ, за змістом якого відповідач відповідно до пункту 2.9.2.3. затвердженого Постановою НКРЕ від 19.04.2012 № 420 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України та пункту 2.4 Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1404000366 від 16.04.2014 в односторонньому порядку (без письмового погодження) здійснив відбір природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" із ПСГ та передав його Публічному акціонерному товариству "Концерн Стирол" для покриття негативного дисбалансу (дефіциту) природного газу у Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"  за січень 2013 року в обсязі 125664,807 тис. куб. м. на суму 8444675,03 грн. з ПДВ.
		За наданою позивачем зведеною інформацією щодо руху природного газу позивача в ПСГ відповідача з квітня 2013 року по лютий 2015 року, станом на 01.03.2015 у власності позивача знаходиться 349066,046 тис. куб м. природного газу, що знаходиться на зберіганні в ПСГ, що підтверджується копією актів приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ та копією актів приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ, складених позивачем та відповідачем згідно із договорами від 15.04.2013 та від 16.04.2014, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
		Листом від 20.03.2015 № 3541/64-064 позивача на його запит повідомлено про те, що станом на 01.03.2015 в ПСГ відповідача знаходиться на зберіганні 223401,239 тис.куб.м. природного газу позивача.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що відповідач всупереч пункту 2.4 договору від 16.04.2014 та пункту 2.9.2.3 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, безпідставно здійснив правочин - відбір природного газу позивача, про що склав у односторонньому порядку акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014, оскільки вказаними вище документами передбачено таке право відповідача лише за наявності негативного дисбалансу у замовника, чого з матеріалів справи не вбачається, а позивача фактично позбавлено можливості розпоряджатися належним йому природним газом; враховуючи, що на підставі спірного акта до системи обліку газу було внесено зміни щодо кількісних показників обсягу газу позивача, який знаходиться на зберіганні у відповідача, вимога про поновлення в обліку природного газу, про відбір якого складено спірний акт, є способом захисту, який забезпечує реальний захист прав позивача.
		Відхиляючи доводи відповідача про негативний баланс (дефіцит) природного газу, який виник у позивача у зв'язку зі здійсненням ним відбору природного газу у січні 2013 року за договором № 120400080 від 27.04.2012 у загальному обсязі 113834,869 тис.куб.м., та наданий відповідачем акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 16/02-13 від 28.02.2013, місцевий господарський суд послався на пункт 2.1 Договору від 15.04.2013, згідно з яким сторони визначили обсяг газу позивача, який залишився в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2012 по 15.04.2013) - 443568,227 тис. куб.м.  
		Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 у справі № 5011-74/9393-2012, оскільки з матеріалів справи не вбачається неможливості розгляду апеляційної скарги у цій справі до вирішення справи № 5011-74/9393-2012, та погодився з висновками місцевого суду, також вказавши про наявність підстав для задоволення позову через недоведеність відповідачем наявності законних підстав для здійснення одностороннього відбору природного газу.
		Судова колегія зазначає, що згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 цього ж Кодексу). 
		Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 цього ж Кодексу). 
		Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами
		Суди попередніх інстанцій встановили, що правовідносини, які виникли між сторонами, унормовано договорами про зберігання природного газу.
		Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 420 від 19.04.2012 затверджено Порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України (чинний на час виникнення спірних правовідносин). Вказаний Порядок розроблено відповідно до Законів України "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії", "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та інших нормативно-правових актів; його дія поширюється на фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність з видобутку, транспортування, розподілу, зберігання та/або постачання природного газу, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, а також використовують природний газ як паливо або сировину. 
		Відповідно до пункту 2.9.2 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України головною метою комерційного балансування є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним надходженням і фактичним розподіленням газу за звітний місяць по кожному постачальнику газу; перевищення розподілення газу над його надходженням є негативним дисбалансом, а перевищення надходження газу над його розподіленням - позитивним дисбалансом; загальний облік дисбалансів проводить оператор, який інформує постачальників та ГП про наявність дисбалансу за звітний місяць. 
		Пунктами 2.9.2.1, 2.9.2.2 названого вище Порядку передбачено, що при позитивному дисбалансі постачальник (за винятком гарантованого постачальника), який не зберігає газ у ПСГ, зобов'язаний до 7 числа місяця, наступного за звітним, закачати газ до ПСГ в обсязі позитивного дисбалансу та документально оформити ці заходи з ГЗП або документально оформити заміщення газу з іншим постачальником та/або ВГ; при негативному дисбалансі постачальник (за винятком гарантованого постачальника) зобов'язаний до 7 числа місяця, наступного за звітним, відібрати з ПСГ газ, який належить йому, у тому числі страховий запас, в обсязі, достатньому для покриття негативного дисбалансу, та документально оформити в ГЗП такий відбір або провести закупівлю газу в обсязі дисбалансу у ВГ та/або у постачальника, що має позитивний дисбаланс, і документально оформити таку закупівлю. 
		Пунктом 2.9.2.3 Порядку унормовано, що у разі невиконання постачальником, що має позитивний або негативний дисбаланс, вимог підпунктів 2.9.2.1 і 2.9.2.2 підпункту 2.9.2 пункту 2.9 цього розділу оператор здійснює такі заходи: при позитивному дисбалансі - проводить у звітному місяці закачування газу в обсязі дисбалансу та оформляє в односторонньому порядку закачування газу до ПСГ для постачальника, що має позитивний дисбаланс, в обсязі дисбалансу, у тому числі шляхом заміщення; при цьому постачальник здійснює розрахунки з ГЗП за закачування, зберігання та відбір газу з ПСГ на загальних умовах; при негативному дисбалансі - здійснює відбір з ПСГ газу постачальника в обсязі дисбалансу та оформляє в односторонньому порядку передачу газу постачальнику в обсязі дисбалансу, у тому числі шляхом заміщення; при цьому постачальник має здійснити розрахунок з ГЗП за відбір газу з ПСГ на загальних умовах; якщо при негативному дисбалансі у постачальника відсутній газ у ПСГ або його ресурсу недостатньо для покриття негативного дисбалансу, частка обсягу газу, що перевищує плановий обсяг газу, є обсягом постачання газу гарантованим постачальником, на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника; при цьому споживач зобов'язаний до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити з гарантованим постачальником усі необхідні документи, передбачені договором про постачання природного газу, та розрахуватися з ним за вищезазначені обсяги газу. 
		Згідно з пунктами 5.1, 5.8 Порядку зберігання газу здійснюється на підставі договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу за тарифами, установленими НКРЕ. 
		Суди встановили, що  відповідач за актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 в односторонньому порядку здійснив відбір природного газу позивача із ПСГ та передав його останньому для покриття негативного дисбалансу (дефіциту) природного газу за січень 2013 року у обсязі 125664,807 тис.куб.м., натомість за пунктом 2.1 Договору від 15.04.2013 сторони визначили обсяг газу позивача, який залишився в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2012 по 15.04.2013) - 443568,227 тис. куб.м.  
		Порядок приймання-передачі газу при закачуванні або відборі з ПСГ визначається договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір), пунктом 2.4 якого обумовлено можливість одностороннього (без погодження з замовником-позивачем) відбору природного газу виконавцем-відповідачем лише зі страхового запасу газу. 
		Згідно з приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних прав та обов'язків. 
		Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно із приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (стаття 216 Цивільного кодексу України). 
		Відтак, дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам укладених між сторонами договорів зберігання, суди на підставі досліджених доказів встановили, що станом на 15.04.2013 у позивача знаходився залишок природного газу в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2012 по 15.04.2013) у розмірі 443568,227 тис. куб. м, а за умовами договорів зберігання (пункт 2.4) відповідач має право в односторонньому порядку відібрати газ із ПСГ лише зі страхового запасу газу, котрий сформований не був; відтак, висновок господарських судів про те, що відбір відповідачем в односторонньому порядку природного газу в обсязі 125664,807 тис.куб.м, який оформлено актом № 162/02-14 від 25.12.2014, здійснений з порушенням Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420, який був чинний на момент укладення правочину, та з порушенням умов договору зберігання, є законним та обґрунтованим. 
		Судова колегія зазначає, що в апеляційній інстанції перевіряється законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до обставин на момент його прийняття, що спростовує доводи касаційної скарги про необґрунтовану відмову суду апеляційної інстанції у зупиненні провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду; доводи касаційної скарги про викладення у судових рішеннях доводів на користь однієї зі сторін спростовуються змістом судових рішень, у яких наведено та мотивовано відхилено доводи та докази відповідача.
		Щодо доводів касаційної скарги про невірно обраний позивачем спосіб захисту, якому також надавалася оцінка судом апеляційної інстанції слід зазначити, що передбачене статтею 15 Цивільного кодексу України право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання кожна особа в розумінні частини четвертої статті 55 Конституції України має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. У розумінні наведених приписів спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є способом відновлення становища, яке існувало до порушення, відповідає змісту спірних правовідносин та забезпечує відновлення порушеного права.
		Також судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що спірним актом оформлено дії, спрямовані на зміну цивільних прав та обов'язків сторін договору, що відповідає ознакам правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.
		Таким чином, доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі №910/10190/50 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва  від 18.11.2015 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                           Л. Рогач
		 
		Судді                                                                                              І. Алєєва
		 
		                                                                                                           Т. Дроботова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...