Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2432/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2016. Зареєстровано: 24.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		61022, м.Харків, пр.Науки, 5 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 
		20.10.2016 Справа № 905/2432/16 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,
		за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом:
		 
		позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля Донецької області 
		до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
		про тлумачення умов договору оренди
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Шамкій В.М. за довіреністю № ББУ/ДУ199/ББ/15 від 10.12.2015 року
		від відповідача: Мамедова Н.Т. за довіреністю № 2 від 11.01.2016 р.
		від третьої особи: не з`явився
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		 10.08.2016 року шляхом надіслання поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля Донецької області (далі - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля) звернулось до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - РВ Фонду державного майна України по Донецькій області) про тлумачення умов п.п.5.1.21, п.6.2 договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля» від 22.12.2010року.
		Автоматизованою системою документообігу господарського суду вказана позовна заява передана на розгляд судді Осадчій А.М.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року вказаний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 905/2432/16.
		Ухвалою від 06.09.2016року відмовлено у клопотанні РВ Фонду державного майна України по Донецькій області щодо направлення справи за підсудністю до господарського суду Харківської області, за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ(далі- Міністерство).
		Розгляд справи відкладався. Строк розгляду справи продовжено ухвалою суду від 06.10.2016року.
		У змісті позову ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» свої вимоги мотивувало тим, що 22.12.2010 року між ним та регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області (орендатор) укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, предметом якого є передача позивачу у строкове платне користування цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля». На теперішній час виник спір у зв`язку з різним тлумаченням умов пунктів 5.1.21 та 6.2 договору оренди, зокрема, позивач вважає, що пунктом 5.1.21 на останнього покладений обов`язок забезпечувати ліквідацію шахт та нести відповідні витрати виключно у разі відпрацювання запасів вугілля, тоді як, у всіх інших випадках, такий обов`язок покладається на Орендодавця та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Позивач звернувся до відповідача з листом про Відповідно до пункту 6.2 договору Орендар тільки за згодою Орендодавця має право розпоряджатися матеріальними цінностями, які входить до складу орендованого майна підприємства, між тим відповідач на звернення позивача щодо передачі позивачем Збройним силам України чи іншим військовим формуванням на безоплатній основі для виконання умов мобілізаційного законодавства, вказаного майна (автомобільної техніки) не висловив конкретної позиції щодо надання згоди або визнання неможливим безкоштовної передачі транспортних засобів.
		Враховуючи викладене, позивач просить суд розтлумачити умови договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля» від 22.12.2010року наступним чином: пункт 5.1.21 - визнати, що Орендар (ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») забезпечує ліквідацію шахт ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за власний рахунок виключно після відпрацювання запасів вугілля. З інших підстав, у тому числі, але не виключно, у разі, коли за техніко-економічними розрахунками розробка родовищ є недоцільною, ліквідація або консервація шахт здійснюється за рахунок органу державної влади, що здійснює управління державним майном - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. На думку позивача, під час виконання умов договору виявилось, що сторони по різному розуміють це правовідношення, про що свідчить позиція РВ Фонду державного майна України по Донецькій області щодо звернення Орендаря до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з питання необхідності бюджетування витрат на ліквідацію/консервацію шахти «Білицька». Пункт 6.2 - визнати, що Орендар має право тільки за умови погодження Орендодавцем продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна Підприємства, здавати їх в суборенду, а також передавати свої права та обов`язки за цим Договором.
		Правомірність заявлених вимог ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» нормативно обґрунтовує посиланням на статті 110, 213, 317, 322, 326, 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1, 44 Гірничого закону України, статтю 54 Кодексу України про надра.
		На підтвердження позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору оренди цілісного майнового комплексу від 22.12.2010року, довідки АБ №531354, Статуту підприємства, листів №5-2/331 від 16.05.2016року, №5-2/379 від 25.05.2016року, №11-04-03265 від 15.06.2016року, №11-04-03266 від 15.06.2016року, №2839 від 28.09.2015року, №1/150 від 09.03.2016року, №1-1/20 від 14.01.2016року, №11-04-00458 від 28.01.2016року, №11-04-02159 від 15.04.2016року, №1/371 від 24.05.2016року, №1/150 від 09.03.2016року, наказу Фонду державного майна України «Про затвердження договорів оренди» №1774 від 23.08.2000року, акту оцінки цілісного майнового комплексу, що передається в оренду від 05.11.2010року, розрахунку орендної плати, переліку документів, що складені за наслідками інвентаризації, акту приймання-передачі від 04.01.2011року, акту перевірки готовності Філії позивача «Добропільська автобаза» від 28.09.2015року. 
		У додаткових письмових поясненнях, які надані суду 20.09.2016року, 05.10.2016року та 20.10.2016року, позивач зазначає, що у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди державного майна повинен відповідати умовам типового договору, у п. 6.4 типового договору списання майна з дозволу Орендодавця здійснюється Орендарем, відповідний пункт відсутній у договорі, що укладений між сторонами; п.6.3 типового договору передбачає право Орендаря з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, що продубльовано у договорі, який укладений між сторонами. Позивач наголошує, що як у разі списання майна, так і у разі внесення змін до складу орендованого майна згода отримується від Орендодавця, п.5.1.21 кореспондується з п.6.3 договору в частині того, що запропоноване Орендарем припинення діяльності шахти «Білицька» означає внесення змін до складу майна, переданого в оренду, яке здійснюється з дозволу саме Орендодавця, а не Міністерства, звернутись до якого пропонував Орендодавець. Відповідь Міністерства на лист №1/371 від 24.05.2016року про необхідність прийняття рішення стосовно розпорядження державним майном підприємством не отримана. Договір оренди не містить умови про те, що Орендар повинен оплачувати ліквідацію вугільного підприємства незалежно від підстав ліквідації, тому витрати на таку ліквідацію повинен нести власник, як розпорядник державним майном у відповідності з приписами ст. ст. 317,322,349 ЦК України, єдиною умовою покладання на Орендаря обов`язку фінансування ліквідації вугледобувного підприємства є відпрацювання запасів. Що стосується п.6.2 договору, то він, на думку позивача, також кореспондується з п.6.3 договору, та означає внесення змін до складу орендованого майна.
		У відзиві на позовну заяву, який отриманий судом 06.09.2016року, РВ Фонду державного майна України по Донецькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у спірному договорі на момент укладання відсутні будь-які незрозумілі слова, поняття, терміни, які б не давали змоги з`ясувати дійсні наміри сторін при підписанні даного договору, тоді як, у даному випадку тлумачення відбувається на стадії виконання правочину, що суперечить приписам ст.213 ЦК України.
		У письмових поясненнях, які надані суду 05.10.2016року, відповідач зазначає, що протягом строку дії договору цілісний майновий комплекс перебуває у користуванні Орендаря, на якого у відповідності до умов договору (розділ 5), імперативних приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що кореспондуються з положеннями ст.322 ЦК України, безумовно так без будь-яких виключень покладається тягар утримання та збереження орендованого державного майна, що зумовлює висновок про те, що незалежно від подальшого рішення уповноважених органів державної влади, до компетенції яких відносяться питання стосовно ліквідації або консервації гірничих підприємств  заходи щодо ліквідації шахти «Білицька» мають здійснюватися виключно за власний рахунок Орендаря. Щодо формулювання п. 6.2 договору, здійснивши аналіз ст.ст.6,21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про військово- транспортний обов`язок, що затверджене постановою Кабінету міністрів України №1921 від 28.12.2000року, відповідач вважає, що Орендар має право передавати свої права та обов`язки саме за цим договором оренди іншій особі, якщо це не спричинить зміни вартості підприємства і не порушує інших положень договору. Приймаючи до уваги звернення позивача у разі безкоштовної передачі транспортних засобів Збройним Силам України, Національній гвардії України, іншим військовим формуванням України, Орендар вийде за межі договору оренди в частині передачі своїх прав та обов`язків саме за договором оренди.
		Відповідач на підтвердження позиції надав суду належним чином засвідчені копії: листів№11-04-02159 від 15.04.2016року, звіту про проведення комплексного контрольного огляду орендованого майна від 22.12.2015року, виписку з ЄДР щодо останнього.
		У письмових запереченнях, які надійшли на електронну адресу суду 06.10.2016року та на адресу суду 17.10.2016року, Міністерство підтримує позицію відповідача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними. Зокрема, з посиланням на приписи ст. 44 Гірничого кодексу України, ст.54 Кодексу України про надра, п.4,п.5 Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №939 від 27.08.1997року(далі  Порядок) зазначає, що тільки після вироблення запасів корисних копалин на підставі встановлених Порядком нормативних документів Орендар повинен здійснювати ліквідацію або консервацію шахт за власний рахунок, що й зазначено у п.5.1.21договору; у позовній заяві позивач фактично порушив питання щодо внесення змін до договору шляхом визнання та встановлення обов`язку Міністерства, яке не є стороною договору оренди, дане зобов`язання не передбачено чинним законодавством. Щодо тлумачення п.6.2 договору, третя особа зазначає, що здійснення розпорядження матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна, не має призводити до зміни вартості підприємства і не порушувати інших умов договору, проте позивач виключає вказані обмеження з зазначеного тлумачення пункту договору. У п.6.2 договору право Орендаря на розпорядження матеріальними цінностями визначено не як функцію власника майна, а як характеристику вчинення будь-яких операцій з орендованим майном, які в свою чергу мають узгоджуватись з Орендодавцем ( на підставі договору) та органом управління (на підставі норм ЦК України та Закону України «Про управління об`єктами державної власності»). 
		Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2016року підтримав заявлені позовні вимоги та їх правове обґрунтування, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2016року заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву та наступних письмових поясненнях, вважає, що вимоги є необґрунтованими і законні підстави для задоволення позову відсутні.
		Міністерство належним чином  шляхом направлення процесуальних документів суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомлено про час і місце розгляду справи, не скористалось наданим законом процесуальним правом на участь свого представника, який в судове засідання 20.10.2016року, як і у інші судові засідання, не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. 
		Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотанням щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
		Проаналізувавши і дослідивши пояснення і наведені аргументи представників позивача і відповідача, письмові пояснення третьої особи, оцінивши надані сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази в їх сукупності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, зважаючи на таке. 
		Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Нормою статті 627 ЦК України, яка кореспондується з положеннями частини четвертої статті 179 ГК України, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Договір як угода (правочин) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України). 
		22.12.2010року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (Орендар) уклали договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля», за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Добропіллявугілля», ідентифікаційний код юридичної особи 32186934, місце знаходження юридичної особи за адресою: Україна 85000, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будівля 2.
		Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області 22.12.2010 року, зареєстровано в реєстрі за №2368. Договір є зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів 23.12.2010року, в матеріалах справи міститься відповідний витяг з реєстру.
		За актом приймання-передачі від 04.01.2011року, що підписаний сторонами на виконання розділу 2 договору, цілісний майновий комплекс передано Орендарю.
		Згідно п.10.1 договір укладено строком на 49 років, що діє з 22.12.2010року до 22.12.2059року.
		Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов`язання, майна, що передається в оренду, а також розміру орендної плати та строку оренди. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств посвідчений нотаріально, зареєстрований у встановленому законом порядку. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов`язального права і глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна".
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Державну політику у сфері оренди здійснюють у тому числі й органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (ч.2. ст. 2 Закону).
		Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. (ч.1. ст.12, 13 Закону).
		Предмет позову - тлумачення умов п.п.5.1.21, п. 6.2 договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля» від 22.12.2010року.
		За приписами статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
		Згідно з положеннями статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. 
		Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
		Правовий аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди (правочину) щодо її змісту, тобто сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину, а також невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони угоди не дозволяє однозначно встановити її намір.
		У розумінні наведених приписів суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору або його частини у способи встановлені статтею 213 ЦК України та без зміни його умов. 
		У розділі 5 договору сторони погодили обов`язки Орендаря у господарській діяльності, зокрема, у пункті 5.1.21 - після відпрацювання запасів вугілля забезпечувати ліквідацію шахт за власний рахунок Орендаря.
		Листом № 5-2/379 від 25.05.2016 року ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулося до РВ Фонду державного майна України по Донецькій області, в якому повідомив зупинення з 03.08.2014 року робіт з видобутку вугілля на шахті «Білицька», в зв`язку з високою собівартістю вугільної продукції та відсутністю можливості економічно ефективної роботи шахти на фоні зростання профіциту вугілля марки Г (скорочення обсягів вироблення електроенергії, падіння цін на вугілля на світових ринках). Орендар, посилаючись на положення пункт 5.1.21 Договору оренди від 22.12.2010р. і норми чинного законодавства України, просить РВ Фонду державного майна України по Донецькій області повідомити Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про необхідність бюджетування витрат на ліквідацію/консервацію шахти «Білицька».
		У письмовій відповіді від 15.06.2016 року № 11-04-03265 РВ Фонду державного майна України по Донецькій області вказало на те, що відповідно до довідки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» № 1/870 від 12.10.2015р. звернення до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з питання бюджетування витрат на ліквідацію/консервацію шахти «Білицька» виходить за межі компетенції та повноважень регіонального відділення. Регіональне відділення вважає, що питання стосовно ліквідації/консервації шахт є компетенцією виключно уповноваженого органу управління - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, та рекомендує звернутися до нього.
		Листом №1/371 від 24.05.2016року позивач звернувся до Міністерства, в якому також зазначивши про зупинення з 03.08.2014 року робіт з видобутку вугілля на шахті «Білицька», в зв`язку з високою собівартістю вугільної продукції та відсутністю можливості економічно ефективної роботи шахти на фоні зростання профіциту вугілля марки Г, просить сприяти в організації вирішення подальшої діяльності вказаної шахти.
		Як вбачається з письмових пояснень, які надані суду 20.10.2016року, відповідь Міністерства на лист №1/371 від 24.05.2016року не отримана.
		Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що при укладанні договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля» волевиявлення Орендодавця і Орендатора було направлено на встановлення правовідношення, закріпленого в пункті 5.1.21 - зобов`язання забезпечити ліквідацію шахт за власний рахунок покладається на Орендодавця лише у випадку відпрацювання запасів вугілля. На думку позивача, сторони по різному розуміють це правовідношення, про що свідчить позиція РВ Фонду державного майна України по Донецькій області щодо звернення Орендаря до Міністерства з питання необхідності бюджетування витрат на ліквідацію/консервацію шахти «Білицька». При цьому ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» просить суд розтлумачити пункт 5.1.21 договору шляхом визнання, що ліквідація або консервація шахт здійснюється за рахунок органу державної влади, що здійснює управління державним майном - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у разі, коли за техніко-економічними розрахунками розробка родовищ є недоцільною.
		Позиція відповідача в частині розумінні вказаного пункту договору викладена у письмових поясненнях, які надані суду 05.10.2016року, а саме, протягом строку дії договору цілісний майновий комплекс перебуває у користуванні Орендаря, на якого у відповідності до умов договору (розділ 5), імперативних приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що кореспондуються з положеннями ст.322 ЦК України, безумовно так без будь-яких виключень покладається тягар утримання та збереження орендованого державного майна, що зумовлює висновок про те, що незалежно від подальшого рішення уповноважених органів державної влади, до компетенції яких відносяться питання стосовно ліквідації або консервації гірничих підприємств  заходи щодо ліквідації шахти «Білицька» мають здійснюватися виключно за власний рахунок Орендаря. 
		Вищенаведене свідчить, що сторони договору по різному розуміють обсяг прав та обов`язків, який покладається на позивача за п. 5.1.21 договору, відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині, тому вказаний пункт договору підлягає тлумаченню судом.
		Згідно приписів ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Статтею 326 означено Кодексу встановлено ,що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.322 ЦК України).
		Згідно приписів Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, виконує функції органу управління стосовно об`єктів державної власності, що належать до сфери його 
		управління.
		Як передбачено у ст. 1 Гірничого кодексу України шахта - гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.
		Згідно ст.44 вказаного кодексу припинення діяльності гірничих підприємств здійснюється у формі ліквідації, реорганізації або консервації гірничих підприємств. Гірниче підприємство підлягає ліквідації, реорганізації або консервації у випадках, передбачених Кодексом України про надра, в порядку, встановленому Законом України "Про підприємства в Україні" та цим Законом.
		Як передбачено абзацом 1 статті 54 Кодексу України про надра визначено, що після вироблення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обґрунтуваннями подальша розробка родовищ чи його частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об`єкти або ділянки цих об`єктів підлягають ліквідації чи консервації.
		Таким чином, законодавчо встановлено декілька підстав для здійснення ліквідації чи консервації гірничих підприємств, які є різними, а саме: 
		- вироблення запасів корисних копалин; 
		- подальша розробка родовищ чи його частин є недоцільною або неможливою за техніко-економічними розрахунками та іншими обґрунтуваннями.
		Абзацом 5 вказаної статті встановлено, що ліквідація і консервація гірничодобувних об`єктів або їх ділянок здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та іншими заінтересованими органами в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері гірничого нагляду та промислової безпеки.
		Постановою Кабінету міністрів України №939 від 27.08.1997року затверджений Порядок ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, який визначає особливості ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, на які поширюється дія Закону України "Про порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у вугільно-промисловому комплексі, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - гірниче підприємство).
		Даним порядком встановлено, що ліквідації підлягає гірниче підприємство, яке не спроможне провадити передбачену статутом діяльність і подальша діяльність якого згідно з техніко-економічним обґрунтуванням визнана недоцільною. Рішення про ліквідацію гірничого підприємства приймається Кабінетом Міністрів України за пропозицією Міненерговугілля, погодженою в установленому порядку із заінтересованими органами виконавчої влади, в тому числі з відповідними облдержадміністраціями. Пропозиції щодо ліквідації гірничого підприємства готуються на підставі техніко-економічного обґрунтування недоцільності його подальшої експлуатації або на підставі проекту ліквідації цього підприємства. Вартість ліквідації гірничого підприємства обчислюється відповідно до затверджених Державним комітетом з питань будівництва і архітектури особливостей. Техніко-економічне обґрунтування недоцільності подальшої експлуатації гірничого підприємства розробляється у тому разі, якщо наявні запаси вугілля можуть забезпечувати його роботу понад три роки. 
		Таким чином, законодавець визначає, що техніко-економічне обґрунтування недоцільності подальшої експлуатації гірничого підприємства розробляється у тому разі, якщо наявні запаси вугілля можуть забезпечувати його роботу понад три роки, тим самим розмежовуючи ліквідацію внаслідок вироблення запасів корисних копалин та внаслідок неможливості подальшої розробки родовищ за недоцільністю, що встановлена за техніко-економічним обґрунтуванням.
		Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм права та приймаючи до уваги формулювання п.5.1.21 договору, суд приходить до висновку, що Орендар повинен здійснювати ліквідацію шахти за власний рахунок тільки після вироблення запасів корисних копалин, як однієї з підстав ліквідації гірничого підприємства, в інших випадках слід керуватись вищезазначеними законодавчими нормами.
		Відповідно даний пункт договору суд вважає за доцільне розтлумачити наступним чином: Орендар (ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») забезпечує ліквідацію шахт ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за власний рахунок виключно після відпрацювання запасів вугілля. З інших підстав, у тому числі, але не виключно, у разі, коли за техніко-економічним обґрунтуванням розробка родовищ є недоцільною, ліквідація або консервація шахт здійснюється у порядку, що визначений діючим законодавством України.
		Щодо тлумачення п.6.2 договору суд зазначає наступне:
		Умовами пункту 6.2 (розділ 6 «Права орендаря») визначено, що Орендар має право за згодою Орендодавця продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна Підприємства, здавати їх в суборенду і передавати свої права та обов`язки за цим Договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього Договору.
		Згідно ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Підприємства, установи і організації зобов`язані: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.(ст.21 Закону).
		Як встановлено Положенням про військово-транспортний обов`язок, що затверджене постановою Кабінету міністрів України №1921 від 28.12.2000року, під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації, яке здійснюється районними (міськими) військовими комісаріатами на підставі розпоряджень місцевих державних адміністрацій в обсягах лімітів та відсоткових норм вилучення, затверджених Кабінетом міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються військовим формуванням на період мобілізації та на воєнний час.
		Матеріали справи містять копії листа №2839 від 28.09.2015року Добропільського об`єднаного міського військового комісаріату, в якому позивача проінформовано, що розпорядженням Голови обласної державної адміністрації керівником обласної військово  цивільної адміністрації відповідно до постанов Кабінету міністрів України №1613-056 від 12.10.1998року «Про затвердження лімітів та відсоткових норм вилучення техніки у підприємств, установ та організацій для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань під час мобілізації» (із змінами), Положення про військово- транспортний обов`язок « в редакції №405 від 17.06.2015року підприємство включено у ліміти вилучення транспортних засобів.
		28.09.2015року Добропільським об`єднаним міським військовим комісаріатом в особі військового комісара складено акт перевірки готовності філії ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» «Добропільська автобаза» до передачі техніки у військові формування, яким наведено перелік відповідної техніки та встановлено, що техніка передана позивачу на умовах оренди, як наслідок, може бути передана після погодження з РВ Фонду державного майна України.
		16.05.2016 року листом за № 5-2/331 ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулося до РВ Фонду державного майна України по Донецькій області про погодження безкоштовної передачі Збройним силам України, Національній гвардії України, іншим військовим формуванням України в особливий період транспортних засобів, які зазначені в акті перевірки готовності ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 28.09.2015року.
		У письмовій відповіді від 15.06.2016 року № 11-04-03266 РВ Фонду державного майна Україна України по Донецькій області з посиланням на лист Фонду державного майна України від 07.04.2016 року № 10-16-6828 зазначило, що приписами чинного законодавства, умовами договори оренди б/н від 22.12.2010р. (пункт 6.2) не передбачено надання Орендодавцем згоди Орендарю на безкоштовну передачу військовим формуванням в особливий період транспортних засобів. Між тим Регіональне відділення не заперечує проти вчинення ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з цього питання дій, визначених чинним законодавством України.
		У позовній заяві зазначено, що позиція РВ Фонду державного майна України по Донецькій області щодо передачі державного майна військовим формуванням в особливий період, викладена у його письмовій відповіді від 15.06.2016р. № 11-04-03266, для позивача є незрозумілою: «чи потрібно і, якщо так, то у якому порядку та у який спосіб отримувати згоду Орендодавця у разі передачі майна в особливий період з метою виконання п. 6.2 Договору». 
		Тим самим позивач шляхом пред`явлення позову у цій частині просить суд встановити певні обставини, а саме порядок і спосіб отримання орендарем згоди Орендодавця на передачу державного майна військовому формуванню, що не відноситься до такого правового інституту як тлумачення умов договору оренди.
		Враховуючи встановлені фактичні обстави по справі, суд не вбачає законних правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в частині тлумачення п. 6.2 договору.
		Згідно з приписами ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 689грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті судовий збір залишається на позивачі.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями Господарського процесуального кодексу України, статтями 213, 627, 628, 637 Цивільного кодексу України, суд
		в и р і ш и в:
		 Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля`м.Добропілля Донецької області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про тлумачення умов пунктів 5.1.21 та 6.2 договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Добропіллявугілля» від 22.12.2010 року задовольнити частково.
		Тлумачити пункт 5.1.21 договору наступним чином:
		Орендар (ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») забезпечує ліквідацію шахт ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за власний рахунок виключно після відпрацювання запасів вугілля. З інших підстав, у тому числі, але не виключно, у разі, коли за техніко-економічним обґрунтуванням розробка родовищ є недоцільною, ліквідація або консервація шахт здійснюється у порядку, що визначений діючим законодавством України.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61024,м.Харків, вул.Гуданова, буд.18, ідентифікаційний код 13511245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білецьке, вул.Добропільська, буд. 1а, ідентифікаційний код 37014600) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 689грн.
		Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		У судовому засіданні 20.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 21.10.2016 року.
		 
		 
		 
		Суддя А.М. Осадча

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...