Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 823/606/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2016. Зареєстровано: 25.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2016.
Дата набрання законної сили: 15.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2016 року                                                                                      справа № 823/606/16
		 
		м. Черкаси
		11 год. 52 хв.
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:                                                                                                                                   
		головуючого судді - Каліновської А.В., 
		при секретарі  Баклаженко Н.В.,
		за участю:
		позивача  ОСОБА_1,
		представника відповідача 2  ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Черкаської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Черкаської області в частині не зарахування та не виплати ОСОБА_1 - заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»;
		- визнати протиправними дії апеляційного суду Черкаської області щодо відмови в перерахуванні та виплаті ОСОБА_1, за його заявою від 20.04.2016 року заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»;
		- стягнути з апеляційного суду Черкаської області (код ЄДРПОУ 02894214 ) на користь ОСОБА_1 (р/р № 4790700000234667 в АТ «Ощадбанк»), - різницю між перерахованою і виплаченою заробітною платою за період з 26 жовтня 2014 року по 8 вересня 2015 року включно відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», та абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» в повному обсязі з урахуванням усіх виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення, щомісячна премія за особистий трудовий внесок у загальні результати роботи, індексація заробітку, лікарняні, відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб та ін.), що становить 113308 гривні 17 копійки, згідно наданого розрахунку, без урахування утриманого прибуткового податку, а саме: за жовтень 2014 (з 26 по 31)  1206,74 грн.; за листопад 2014  11657,31 грн.; за грудень 2014 -32554,73 грн.; за січень 2015  6806,03 грн.; за лютий 2015  5101,19 грн.; за березень 2015  6888,49 грн.; за квітень 2015 - 6890,93 грн.; за травень 2015 - 6893,36 грн.; за червень 2015  21850,88 грн.; за липень 2015  548,43 грн.; за серпень 2015 - 9253 грн. за вересень 2015 ( з 01 по 08)  3657,08 грн. ), шляхом безспірного списання коштів ГУ ДКС України в Черкаській області з рахунку апеляційного суду Черкаської області;
		- зобовязати Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області здійснити безспірне списання 113308 грн. 17 коп. з рахунку апеляційного суду Черкаської області на рахунок ОСОБА_1 р/р № 4790700000234667 в АТ «Ощадбанк».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підпунктом 59 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» частину першу статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір посадового окладу позивача, як працівника місцевого суду (шоста категорія посад державних службовців), встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, помноженому на коефіцієнт 1,3. Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» на Кабінет Міністрів України був покладений обов'язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Вказані норми також кореспондуються із ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»). Проте заробітна плата виплачувалась позивачу за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 без врахування статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015, без врахування статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), чим на думку позивача грубо порушено його конституційні права. Крім того, позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2016 по справі №1-27/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року №928-VIII, у тій частині, яка передбачає, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 №41-45, ст. 529) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України. Також, позивач вказав, що апеляційний суд Черкаської області не звертався до Державної судової адміністрації України із клопотанням (заявою) про збільшення фонду оплати праці для працівників апеляційного суду Черкаської області у звязку із доповненням абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності 26 жовтня 2014 року, та відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року.
		Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених вище.
		Представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в частині зобовязання Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області здійснити безспірне списання 113308 грн. 17 коп. з рахунку апеляційного суду Черкаської області на рахунок ОСОБА_1 р/р № 4790700000234667 в АТ «Ощадбанк», надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, встановлює, що операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів є безспірним списанням таких коштів. Таке безспірне списання на підставі п. 24 наведеного Порядку здійснюється на підставі заяви стягувача на користь якого прийняте рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, поданої до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник. Оскільки на час звернення до суду відсутні будь-які судові рішення щодо присудження на користь позивача сум коштів, представник відповідача 2 просив у задоволенні позову в цій частині відмовити. 
		Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що підпунктом 59 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру частину першу статті 144 Закону України Про судоустрій і статус суддів доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір посадового окладу позивача, як працівника місцевого суду (шоста категорія посад державних службовців), встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Вказана норма повинна застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. З огляду на те, що Кабінетом Міністрів України не змінювались посадові оклади працівників апаратів місцевих судів, вважає, що у відповідача відсутні повноваження самостійно, без правового врегулювання КМУ та фінансової можливості Державного бюджету України здійснювати перерахунок заробітної плати за відповідний період. Розгляд справи відповідач 1 просив здійснювати за відсутності свого представника.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів в судове засідання не з'явився, надав суду письмове заперечення проти позову та просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		ОСОБА_1 з 05.11.2012 працює в апараті апеляційного суду Черкаської області. 
		20.04.2016 позивач звернувся із заявою до апеляційного суду Черкаської області з проханням здійснити йому перерахунок та виплатити заробітну плату за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до абзацу другого частини першої ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014), та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015, відповідно до абзацу другого частини першої ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
		Листом від 10.05.2016 за №10628/16-вих/04-18/16 апеляційний суд Черкаської області повідомило позивача, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такий перерахунок та виплату коштів.
		Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Частиною 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі  Закон №2453-VI) у редакції, що діяла з 26.10.2014 до 01.01.2015, установлювала, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		У подальшому, Закон №2453-VI згідно з п. 9 розділу І Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» викладено в новій редакції, яка набула чинності з 29.03.2015. Зокрема, питання матеріального, побутового забезпечення та соціального захисту працівників судової системи регулювалося статтею 147 Закону №2453-VI.
		Відповідно до ч. 1 ст. 147 Закону №2453-VI розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		Однак пунктом 64 розділу I Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII, що набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010 року №50-51, ст. 572), зокрема, установлено, що норми і положення у т. ч. частини третьої статті 69, статті 129, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р. № 41-45, ст. 529) статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 4 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (далі - БК України) зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Бюджетного кодексу України
		Під час вирішення спору суд врахує, що згідно зі ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. 
		Згідно ст. 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. 
		Держава згідно зі ст. 130 Основного Закону забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. 
		З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством у сфері бюджетних відносин і саме вони мають пріоритет у застосуванні. Тому апеляційний суд Черкаської області, як бюджетна установа, зобов'язаний дотримуватися правил бюджетної дисципліни, нормативно-правових актів як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
		У період, щодо якого виник спір, схема посадових окладів працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема, додатком 45 «Схема посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів».
		Суд встановив, що виплата заробітної плати позивачу здійснена з урахуванням вказаних вимог законодавства.
		Згідно з розділом «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінету Міністрів України було доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Разом із тим було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
		Апеляційний суд Черкаської області, як бюджетна установа, зобов'язаний дотримуватися правил бюджетної дисципліни, нормативно-правових актів як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
		Сторони стверджували, що виплата заробітної плати позивачу за період, що стосується спору, здійснена з урахуванням вищевказаних норм Бюджетного кодексу, законів про Державний бюджет на 2014-2015 роки та постанови КМУ. Відповідно до їх вимог були затверджені видатки на заробітну плату. У 2014 році видатки на заробітну плату з огляду на внесення змін Закону не збільшувалися та виплачувалися згідно з законом про Державний бюджет на 2014 рік.
		Пунктом 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
		Посилання позивача на протиправну бездіяльність апеляційного суду Черкаської області щодо звернення до Державної судової адміністрації України із клопотанням (заявою) про збільшення фонду оплати праці для працівників апеляційного суду Черкаської області у звязку із доповненням абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності 26 жовтня 2014 року, та відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року  не береться судом до уваги, оскільки вказане звернення не є обовязком розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня та з огляду на наступне.
		На підставі ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 26.10.2014) та ч. 2 ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 28.03.2015) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 26.10.2014) та ч. 1 ст. 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 28.03.2015) суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
		Частинами 1-2 ст. 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		При цьому, порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету частиною 1 ст. 166 БК України визнається бюджетним правопорушенням, за що ст. 121 цього Кодексу передбачає відповідальність.
		Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення. Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків; видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами. (ч. 10-11 ст. 123 БК України)
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що фінансування в даному випадку апеляційного суду Черкаської області на оплату праці працівникам його апарату здійснюється виключно в межах сум на оплату праці, передбачених в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
		Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 13.07.2016 по справі №820/4653/15, які на підставі ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, оскільки з 26 жовтня 2014 року до 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		Сторони не заперечували, що виплата позивачу заробітної плати здійснювалась з урахуванням видатків, передбачених суду Державним бюджетом України в межах затвердженого кошторису.
		Перегляд фактично здійснених в минулих бюджетних періодах видатків на заробітну плату має здійснюватися з дотриманням бюджетного законодавства.
		Необгрунтованим є посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 08.07.2016 по справі №1-27/2016, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року №928-VIII, у тій частині, яка передбачає, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 №41-45, ст. 529) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України  оскільки, зазначений пункт 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» визнаний неконституційним, та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		Крім того, вищезгаданим рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2016 по справі №1-27/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», тобто щодо 2016 року, однак спірні правовідносини виникли в період з 26 жовтня 2014 року по 8 вересня 2015 року включно.
		Суд також враховує рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, згідно з яким однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
		При цьому, вказаним рішенням Конституційного Суду України вирішено, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Принцип законності передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
		Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
		Вирішуючи спір суд врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.
		Врахувавши вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
		Стосовно позовних вимог щодо зобовязання Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області здійснити безспірне списання коштів з рахунку апеляційного суду Черкаської області на рахунок позивача, суд врахував наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже відповідач 2 є органом виконання судового рішення.
		Абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, встановлює, що операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів є безспірним списанням таких коштів. Таке безспірне списання на підставі п. 24 наведеного Порядку здійснюється на підставі заяви стягувача на користь якого прийняте рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, поданої до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник.
		Оскільки на час звернення до суду відсутні будь-які судові рішення щодо присудження на користь позивача сум коштів, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога також не підлягає до задоволення.
		Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                      А.В. Каліновська 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 24.10.2016.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...