Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5550/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2016. Зареєстровано: 25.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2016.
Дата набрання законної сили: 04.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.10.2016Справа №910/5550/16
		Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом          публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
		до                    товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» 
		в особі ліквідаційної комісії/ліквідатора
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -          Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		про                    зобов'язання ліквідаційну комісію включити в проміжний ліквідаційний 
		баланс кредиторські вимоги
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача:          Коновал Р.О. (довіреність б/н від 31.08.2016);
		від відповідача:          не з'явились;
		від третьої особи:          не з'явились,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У березні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» (далі - відповідач) про зобов'язання ліквідаційну комісію включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги.
		В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 13.08.2013 між ним та відповідачем був укладений договір кредитної лінії (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. 
		В порушення умов кредитного договору відповідач повернув кредит та сплатив проценти за користування ним лише частково. Водночас, позивачу стало відомо, що з 25.12.2015 відповідач перебуває у стані припинення, тому позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог, проте відповіді протягом встановленого законодавством строку не отримав.
		У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії Сіляка Петра Анатолійовича включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги позивача в загальному розмірі 666 816 577,82 грн як визнані.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 по справі № 910/5550/16 позовна заява була повернута без розгляду.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 вищевказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 скасовано, а справу № 910/5550/16 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду. 
		Провадження у справі № 910/5550/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 та призначено її розгляд на 30.08.2016.
		10.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву, в якій просив суд зобов'язати відповідача в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги позивача в загальному розмірі 666 816 577,82 грн як визнані.
		30.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 29.07.2016, для долучення до матеріалів справи.
		У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи, позовні вимоги підтримав.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 29.07.2016 не виконав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.
		12.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 30.08.2016, для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 29.07.2016 та 30.08.2016 не виконав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 клопотання представника позивача задоволено, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа), розгляд справи відкладено на 26.09.2016.
		15.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення щодо нарахування трьох процентів річних на суму прострочених процентів за користування кредитними грошовими коштами.
		20.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 12.09.2016, для долучення до матеріалів справи.
		26.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, зазначив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими, просив суд позов задовольнити.
		У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи, позовні вимоги підтримав.
		Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимоги ухвал суду від 29.07.2016, 30.08.2016 та 12.09.2016 не виконав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.
		10.10.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення щодо нарахування трьох процентів річних за користування кредитними грошовими коштами, а також заяву про уточнення позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії Сіляка Петра Анатолійовича включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги позивача в загальному розмірі 679 310 067,57 грн як визнані.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви, поданої 10.10.2016, підтримав, просив суд позов задовольнити. 
		Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимоги ухвал суду від 29.07.2016, 30.08.2016, 12.09.2016 та 26.09.2016 не виконав.
		Суд розглянув заяву позивача про уточнення позовних вимог та встановив, що до кредиторських вимог в загальному розмірі 679 310 067,57 грн позивачем включено: заборгованість за кредитом у розмірі 501 568 274,37 грн; заборгованість по простроченим процентам у розмірі 69 590 758,04 грн; заборгованість по строковим процентам у розмірі 25 284 537,67 грн; пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 7 192 115,21 грн; штраф у розмірі 62 400 000,00 грн;  три проценти річних від суми кредиту в розмірі 13 274 382,28 грн.
		Водночас, із позовної заяви вбачається, що до кредиторських вимог в загальному розмірі 666 816 577,82 грн позивачем включено: заборгованість за кредитом у розмірі 501 568 274,37 грн; заборгованість по простроченим процентам у розмірі 69 590 758,04 грн; заборгованість по строковим процентам у розмірі 25 284 537,67 грн; пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 7 192 115,21 грн; штраф у розмірі 62 400 000,00 грн; три проценти річних від суми прострочених процентів у розмірі 780 892,53 грн.
		Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		У пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 18) роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
		- подання іншого (ще одного) позову, чи
		- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
		- об'єднання позовних вимог, чи
		- зміну предмета або підстав позову.
		У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
		Згідно з положеннями п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ № 18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. 
		Зважаючи на зміст позовної заяви, у якій до кредиторських вимог позивачем включено три проценти річних, нараховані на суму прострочених процентів за користування кредитом, а також зважаючи на зміст заяви про уточнення позовних вимог, у якій до кредиторських вимог включено три проценти річних, нараховані на суму кредиту, суд дійшов висновку про те, що вказану заяву про уточнення позовних вимог необхідно розцінювати як заяву, спрямовану на зміну предмета позову.
		Положеннями ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що змінити предмет позову позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті.
		З протоколу судового засідання від 30.08.2016 вбачається, що у вказаному судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті.
		Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ № 18, заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
		З огляду на викладене, заява про уточнення позовних вимог, подана представником позивача 10.10.2016, судом до розгляду не приймається, а розгляд даного спору здійснюється судом в межах позовних вимог, викладених в позовній заяві з урахуванням заяви, поданої представником позивача 10.08.2016.
		Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були повернуті підприємством поштового зв'язку, оскільки встановлений строк зберігання поштового відправлення скінчився, що підтверджується поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи.
		Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи. 
		Відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
		У судовому засіданні 10.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
		 
		товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» (далі - відповідач) з 25.12.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.08.2016, долученим до матеріалів справи.
		15.02.2016 публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - позивач), вважаючи себе на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2016314 від 13.08.2013 кредитором відповідача, направив на адресу відповідача заяву з грошовими вимогами від 10.02.2015 (поштове відправлення № 6105231963110), у якій просив визнати його кредиторські вимоги в розмірі 666 816 577,82 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів і ліквідаційного балансу відповідача як визнані, а також письмово повідомити позивача про результати розгляду зазначених кредиторських вимог у строк не пізніше 30 днів з дня отримання вказаної заяви. Викладене підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0411908940024 та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку від 15.02.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.
		Проте, відповідач протягом встановленого строку, про результати розгляду кредиторських вимог позивача не повідомив.
		У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, та з урахуванням заяви, поданої представником позивача 10.08.2016, просив зобов'язати відповідача в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги позивача в загальному розмірі 666 816 577,82 грн як визнані.
		Із позовної заяви вбачається, що до кредиторських вимог в загальному розмірі 666 816 577,82 грн позивачем включено: заборгованість за кредитом у розмірі 501 568 274,37 грн; заборгованість по простроченим процентам у розмірі 69 590 758,04 грн; заборгованість по строковим процентам у розмірі 25 284 537,67 грн; пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 7 192 115,21 грн; штраф у розмірі 62 400 000,00 грн; три проценти річних від суми прострочених процентів у розмірі 780 892,53 грн.
		Судом встановлено, що 13.08.2013 між позивачем (кредитор за договором) та відповідачем (позичальник за договором) був укладений договір кредитної лінії № ВКЛ-2016314 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
		Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору (в редакції додаткового договору № 15 від 19.12.2014) надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 780 000 000,00 грн, що змінюється у відповідності до наступного графіку зміни максимального ліміту заборгованості:
		- 14.05.2014-30.09.2015 - 780 000 000,00 грн;
		- 01.10.2015-31.12.2015 - 700 000 000,00 грн;
		- 01.01.2016-31.03.2016 - 620 000 000,00 грн;
		- 01.04.2016-30.06.2016 - 540 000 000,00 грн;
		- 01.07.2016-12.08.2016 - 460 000 000,00 грн.
		Згідно з п. 1.1.2 кредитного договору кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом не пізніше - 12.08.2016 включно.
		Повернення кредиту здійснюється у відповідності до зміни максимального ліміту заборгованості згідно графіку, який викладений в п. 1.1.1 цього договору, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом вказаного в 1.1.2 цього договору (1.1.4 кредитного договору).
		Підпунктом 3.3.5 п. 3.3 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій у терміни, визначені цим договором.
		У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та відповідно позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальником за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3 кредитного договору). 
		20.11.2014 між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір № 14 до кредитного договору, згідно з умовами якого сторони домовились змінити валюту траншу кредиту, та перевести суму кредиту 8 415 545,43 дол. США в гривню за курсом 15,146067 грн за 1 дол. США, що становить станом на дату укладення цього додаткового договору 127 462 414,92 грн.
		На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 917 175 409,92 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 56189305 від 21.08.2013, № 92566176 від 26.12.2013, № 10440657 від 05.02.2014, № 42175687 від 15.05.2014, № 45628271 від 28.05.2014, № 49811746 від 06.06.2014, № 68571559 від 22.08.2014, № 83597595 від 13.10.2014, № 85089443 від 21.10.2014, № 86220299 від 27.10.2014, № 86459977 від 28.10.2014, № 89683061 від 03.11.2014, № 92826508 від 20.11.2014, долученими до матеріалів справи.
		Так, позивач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами кредитного договору, виконав. 
		Проте відповідач повернув кредит лише частково, а саме в розмірі 415 607 135,55 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 24.02.2014, № 7 від 24.06.2014, № 171 від 13.08.2014, а також меморіальним ордером № 12404705 від 13.02.2015, також долученими до матеріалів справи.
		Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в частині повернення кредиту становить 501 568 274,37 грн (917 175 409,92 - 415 607 135,55).
		Крім того, пунктом 3.3.4 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за його використання в порядку, визначеному цим договором.
		Відповідно до п. 1.1.3 кредитного договору кредит (транші) надаються зі сплатою:
		1.1.3.1 за користування кредитом (траншами), наданими у національній валюті України - гривні:
		- за період з 13.08.2013 по 30.06.2014 у розмірі 16% річних;
		- за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 у розмірі 18% річних;
		- за період з 01.07.2015 по 12.08.2016 у розмірі 20% річних;
		1.1.3.2 за користування кредитом (траншами) наданими в доларах США:
		- за період з 13.08.2013 по 30.06.2014 у розмірі 8% річних;
		- за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 у розмірі 10% річних;
		- за період з 01.07.2015 по 12.08.2016 у розмірі 12% річних.
		Згідно з п. 2.6 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту (траншу) щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день настання та не враховується день погашення кредиту (траншу).
		Дослідивши розрахунок процентів за користування кредитом за період з 21.08.2013 по 31.12.2015 включно, наданий представником позивача 10.10.2016, суд дійшов висновку про те, що він виконаний вірно, з дотриманням вимог законодавства та умов кредитного договору, а загальний розмір процентів за користування кредитом, нарахованих протягом вказаного періоду, становить 149 047 601,99 грн.
		Відповідач, в порушення умов кредитного договору, сплатив проценти за користування кредитом частково, а саме в розмірі 54 172 306,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 71 від 16.10.2013, № 91 від 10.01.2014, № 140 від 17.04.2014, № 166 від 16.07.2014, № 170 від 13.08.2014, № 217 від 22.10.2014, № 251 від 19.01.2015, № 258 від 12.02.2015, а також меморіальним ордером № 10321811 від 12.02.2015, долученими до матеріалів справи.
		Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати строкових та прострочених процентів за користування кредитом становить 94 875 295,71 грн (149 047 601,99 - 54 172 306,28).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
		Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
		Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідач документів, які підтверджують повернення ним кредиту в розмірі 501 568 274,37 грн та сплату строкових та прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 94 875 295,71 грн або спростовують доводи позивача, суду не надав.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведена належними і допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості з повернення кредиту в розмірі 501 568 274,37 грн та сплати строкових та прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 94 875 295,71 грн (69 590 758,04 + 25 284 537,67), а відповідачем вказана обставина не спростована.
		Крім того, позивач включив до кредиторських вимог 62 400 000,00 грн штрафу, пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 7 192 115,21 грн.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту (траншу) щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а також в день повернення кредиту в повній сумі.
		Судом встановлено, що відповідач зобов'язання з оплати процентів за користування кредитом виконав неналежним чином, відтак допустив порушення зобов'язання.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).
		Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		У випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту визначених цим договором позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.1 кредитного договору).
		Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, наданий представником позивача 10.10.2016, суд встановив, що він виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору, проте у ньому допущені арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:
		№ з/пПеріод заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн)1.21.04.2015-27.08.201521 797 485,21304 622 261,25 28.08.2015-24.09.201521 797 485,2127902 953,36 25.09.2015-20.10.201521 797 485,2122683 186,932.21.07.2015-27.08.201522 508 735,16301 406 025,10 28.08.2015-24.09.201522 508 735,1627932 416,65 25.09.2015-31.12.201522 508 735,16222 659 114,143.21.10.2015-31.12.201525 284 537,67222 194 559,32 Всього13 400 516,75Здійснивши власний розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, суд встановив, що її сума є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому включенню до кредиторських вимог позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом у розмірі, заявленому позивачем - 7 192 115,21 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
		Згідно з п. 4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної п. 1.1 цього договору за кожен випадок порушення.
		Перевіривши розрахунок штрафу, наданий представником позивача 10.10.2016, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Тому до кредиторських вимог позивача підлягає включенню штраф у розмірі 62 400 000,00 грн.
		Також до кредиторських вимог позивачем були включені три проценти річних від суми прострочених процентів у розмірі 780 892,53 грн.
		Суд зазначає, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у листі Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014, вирішуючи питання, пов'язане з правомірністю нарахування позивачем трьох процентів річних на суму заборгованості зі сплати процентів, передбачених кредитним договором, суди мають керуватися тим, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.
		Дослідивши умови кредитного договору суд встановив, що вони не містять вказівки щодо нарахування трьох процентів річних на проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про неправомірність здійснення такого нарахування та, відповідно, включення трьох процентів річних від суми прострочених процентів у розмірі 780 892,53 грн до кредиторських вимог.
		Враховуючи вищевикладене, загальний розмір кредиторських вимог позивача за розрахунком суду становить 666 035 685,29 грн (501 568 274,37 + 69 590 758,04 + 25 284 537,67 + 7 192 115,21 + 62 400 000,00).
		Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
		Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
		Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), які у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими, і доказування не потребують, строк заявлення кредиторами своїх вимог, встановлений відповідачем - 01.03.2016.
		Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача заяву з грошовими вимогами 15.02.2016, отже звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у межах встановленого строку.
		Згідно з ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
		Частиною 3 ст. 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
		17.03.2016 підприємством поштового зв'язку було здійснено повернення поштового відправлення № 6105231963110 (заява з грошовими вимогами від 10.02.2015) за зворотною адресою, у зв'язку із закінченням встановленого терміну його зберігання, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», долученим до матеріалів справи.
		Отже, позивач міг дізнатись про те, що відповідачем не були розглянуті його кредиторські вимоги 17.03.2016 шляхом відстеження пересилання поштового відправлення № 6105231963110 на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», а звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії повинен був по 18.04.2016.
		Позовна заява у дані справі була направлена позивачем поштою 23.03.2016, що підтверджується відбитком штампу підприємства поштового зв'язку на описі вкладення у цінний лист № 0101411825222, долученому до матеріалів справи. Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом до ліквідаційної комісії в межах строку, визначеного ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України.
		Оскільки позивач довів належними та допустимими в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, що являється кредитором відповідача, а судом встановлена правомірність його кредиторських вимог до відповідача в загальному розмірі 666 035 685,29 грн, вимога позивача про зобов'язання відповідача в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс його кредиторські вимоги підлягає частковому задоволенню в розмірі 666 035 685,29 грн. 
		Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
		Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на те, що позивачем заявлена лише одна позовна вимога, що носить немайновий характер, і вказана вимога судом задоволена, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. 
		Крім того, у п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13  ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
		Враховуючи вищевикладені роз'яснення, а також зважаючи те, що Київським апеляційним господарським судом при винесенні за результатами розгляду апеляційної скарги ухвали від 08.06.2016 не було здійснено розподіл судового збору, сплаченого позивачем у зв'язку з розглядом його апеляційної скарги, суд зазначає, що судовий збір у розмірі 1 515,80 грн, сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 по справі № 910/5550/16, також підлягає стягненню з відповідача. 
		Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
		2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 37195643) в особі ліквідатора/ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) в загальному розмірі 666 035 685,29 грн (шістсот шістдесят шість мільйонів тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн 29 коп.) як визнані.
		3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 37195643) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 1 515,80 грн (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн 80 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		4. В іншій частині позову відмовити.
		5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 24 жовтня 2016 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                  Я.А. Карабань

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...