Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/5340/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування; з них спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2016. Зареєстровано: 25.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2016.
Дата набрання законної сили: 18.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		№ провадження 22-ц/781/1703/16  Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
		                                                                                            Доповідач Чорнобривець О. С.  
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		     18.10.2016  року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі: 
		     головуючого судді - Чорнобривець О.С.
		     суддів -           Потапенка В.І.
		                                                 ОСОБА_2
		         за участю секретаря- Гончар В.В.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Кіровгеологія», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кіровограді про визнання наказу недійсним, забовязання сплатити недоплачену допомогу у звязку з втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди,-
		                                В С Т А Н О В И Л А:
		     У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державного геологічного підприємства «Кіровгеологія», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кіровограді про визнання наказу недійсним, зобовязання сплатити недоплачену одноразову допомогу у звязку з втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди.
		     В обґрунтування зазначав, що з 22 лютого 1989 року по 03 лютого 1999 року він перебував у трудових відносинах з підприємством Геологорозвідувальна експедиція № 37 Казенного підприємства «Кіровгеологія» Державного геологічного підприємства «Кіровгеологія». 21 березня 1998 року, знаходячись на території підприємства, впав та отримав тілесні ушкодження.Внаслідок виробничої травми ОСОБА_3 отримав 25 % втрати професійної працездатності, визнаний інвалідом II групи.
		      21.03.1998 року було складено акт розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру у якому причиною нещасного випадку було зазначено ожеледь. Адміністрація підприємства вважала неможливим віднести нещасний випадок до виробничого.
		           Комітетом по нагляду за охороною праці України був направлений припис керівнику Геологорозвідувальної експедиції № 37 про складання акту за формою Н-1 і взяття нещасного випадку на облік.
		              09.11.1998 року підприємством був складений акт про нещасний випадок, затверджений начальником Геологорозвідувальної експедиції № 37, де у п. 7 причина нещасного випадку вказується як необережність потерпілого.
		              7 квітня 1999 року начальником Геологорозвідувальної експедиції № 37 ОСОБА_4 видано наказ №52 «Про виплату одноразових допомог, потерпілому на виробництві, пічнику 4 розряду ОСОБА_3Г.», у відповідності до якого наказано виплатити ОСОБА_3 50% одноразової допомоги у звязку зі стійкою втратою працездатності у розмірі у сумі 749 грн. 25 коп., а також 50% одноразової допомоги у звязку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 487 грн. 02 коп. у звязку з невиконанням потерпілим правил по техніці безпеки згідно з п. п. 4.1.7 та 4.1.8 колдоговору.
		           Позивач не погоджувався з таким рішенням адміністрації. Наслідком неодноразових звернень позивача через непогодження з вказаною причиною травмування та зменшення у звязку з цим одноразових виплат, стало створення комісії з розслідування нещасного випадку, що мав місце 21.03.1998 року з працівником ОСОБА_3, за результатами якого 09.10.2012 року був складений акт про нещасний випадок за формою Н-1, повязаний з виробництвом, затверджений начальником територіального управління Державної служби гірничого нагляду промислової безпеки України у Кіровоградській області ОСОБА_5, в якому у п. 7 зазначено, що основною причиною нещасного випадку є незадовільний стан території підприємства, а саме: неочищена від снігу та ожеледиці. Згідно з п. 10 цього ж акту, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці зазначено керівника Геологорозвідувальної експедиції № 37 ОСОБА_4, який не забезпечив задовільний стан території підприємства, а саме: не організував очищення від снігу та ожеледиці, чим порушив ст.13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 5.2.1, 5.2.5 Правил охорони праці на автомобільному транспорті (ДНАОП 0.00-1.28-97), затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 13.01.97 №5, які діяли на час настання нещасного випадку (а. с. 24  25). 
		       Акт за формою Н-1 було отримано підприємством Геологорозвідувальна експедиція № 37 Казенного підприємства «Кіровгеологія», проте виплати не проведені.
		           Позивач просив визнати протиправним наказ, яким безпідставно позбавлено його 50% виплати одноразової допомоги, зобовязати відповідачів солідарно сплатити недоплачену частину належних позивачу виплат одноразової допомоги у звязку із втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 1723,29 грн., а з урахуванням індексації 5167,57 грн., стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
		           Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 квітня 2016 року замінено відповідача ОСОБА_6 геологічне підприємство «Кіровгеологія» на відповідача ОСОБА_7 підприємство «Кіровгеологія». 
		     Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		     В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 
		                В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.
		                Сторона відповідачів заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
		     
		               Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах. 
		               Позовні вимоги заявлені з підстав порушення трудових прав позивача.
		              Судом правильно встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 21.03.1998 року з позивачем стався нещасний випадок, про що 09.11.1999 року був складений акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві. Проте причиною нещасного випадку в акті зазначено необережність потерпілого, що стало підставою для зменшення належних йому виплат одноразової допомоги до 50% відповідно до діючого та той час колективного договору на підприємстві відповідача. Ці обставини підтверджуються наказом начальника Геологорозвідувальної експедиції №37 від 07.1999року №52 «Про виплату одноразових допомог, потерпілому на виробництві, пічнику 4 розряду ОСОБА_3Г.»(а.с.16). 
		              Проте, як свідчать матеріали справи територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду промислової безпеки України у Кіровоградській області утворено комісію з розслідування нещасного випадку, за результатами якого складено акт від 09.10.2012 року, у якому причиною нещасного випадку вказується незадовільний стан території підприємства, а саме: неочищена від снігу та ожеледиці(а.с.24,25).
		             Отже, відповідачем визнано факт недотримання підприємством вимог Закону України «Про охорону праці» наслідком чого є травмування ОСОБА_3 Ступінь вини потерпілого не встановлена.
		             Позивач у звязку з нещасним випадком втратив 25% професійної працездатності та отримує щомісячну страхову виплату(а.с.31). 
		             Суд першої інстанції правильно визначився, що правовідносини сторін, на час виникнення, врегульовані Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязанням з виконанням ним трудових обовязків, затвердженими постановою КМУ від 23.06.1993року № 472 /далі Правила/, проте належної оцінки встановленим обставинам судом не надано.
		            Доказом вини власника, зокрема, є акт про нещасний випадок на виробництві  (п.2 Правил). 
		             Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, є обовязком роботодавця.
		        Оскаржуваним наказом позивачу у відшкодування шкоди були нараховані належні виплати у звязку з втратою працездатності, проте розмір був зменшений до 50%(п.10 наказу). Відповідно до акту за формою Н-1 від 09.10.2012року зменшення одноразової допомоги є безпідставним, тому п.10 оскаржуваного наказу має бути визнаний неправомірним та підлягає скасуванню.
		        Відповідно до п. 43 Правил, якщо потерпілому або особам,  які  мають  право  на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". 
		            Відповідно до ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
		           Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення недоплаченого відшкодування - одноразової допомоги у звязку з втратою працездатності у розмірі 1723,29грн., а з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5167,57 грн. Розрахунок є вірним, індекс інфляції підтверджений статистичними даними, стороною відповідача розрахунок не заперечувався. 
		            Вимоги позову щодо стягнення зазначеної виплати у солідарному порядку з виконавчої дирекції ФСНВ не ґрунтуються на законі. 
		            При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди у правовідносинах що виникли, не застосовуються загальні норми цивільно-правової відповідальності /ст.23, ст.1168 ЦК України/, які у позовній заяві зазначені одночасно з нормами трудового права. 
		            Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.5 Постанови  N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995року, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
		         Пунктом 4 Правил визначено, що за  наявності   факту   моральної   шкоди   потерпілому, шкода підлягає відшкодуванню. 
		         Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному  випадку  на підставі:
		-домовленості сторін (власника, профспілкового  органу  і потерпілого або уповноваженої ним особи);
		-рішення комісії по трудових спорах;
		-рішення суду(п.11Правил).
		           Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок отриманої травми з вини відповідача - Геологорозвідувальної експедиції №37, позивач зазначав, він отримав фізичний біль, душевні страждання, обмеження у повноцінній реалізації особистості через втрату працездатності.
		       
		            Колегія суддів погоджується що через наявність таких обставин позивач зазнав моральних страждань. Проте, як зазначено у позовній заяві та підтверджено позивачем, підприємством у відшкодування моральної шкоди позивачу було виплачено 300грн. Отже підприємством були виконані зобовязання щодо відшкодування моральної шкоди відповідно до діючих на той час Правил. 
		            Відшкодування моральної шкоди є одноразовою виплатою, тому вимоги про стягнення у відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000грн. через зростання рівня інфляції не ґрунтуються на законі.
		            Безпідставними є вимоги до відділення виконавчої дирекції Фонду про стягнення виплат відшкодування.
		      Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України створений і діє відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999року(далі Закон), що набрав чинності з 01.04.2001року. 
		            Як свідчать матеріали справи, особову справу ОСОБА_3 до відділення Фонду передано 01.06.2001року. Прикінцевими положеннями до Закону визначено, що заборгованість потерпілим по відшкодуванню, що виникла до набрання чинності цим Законом, виплачується цими підприємствами, установами, організаціями, а у разі їх ліквідації  Фондом соціального страхування від нещасних випадків. На час передачі заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 відсутня. Таким чином обовязок відділення Фонду щодо здійснення виплат з відшкодування не є доведеним.
		            Крім того, дію Закону в частині відшкодування моральної шкоди, Законом України № 717- V від 23.02.2007року змінено, відшкодування моральної шкоди не є обовязком Фонду.
		           Відповідно до наведеного, правові підстави для стягнення моральної шкоди з Фонду відсутні, у задоволенні позову має бути відмовлено. 
		          Рішення суду підлягає скасуванню з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення(п.1п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України). 
		     Керуючись ст.303, ст.307, п.1п.3 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,- 
		Вирішила:
		 
		                Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 червня 2016 року скасувати в частині відмови у визнанні наказу неправомірним в частині виплат одноразової допомоги та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Визнати неправомірним та скасувати п.10 наказу Геологорозвідувальної експедиції № 37 від 07квітня 1999року №52 «Про виплату одноразових допомог, потерпілому на виробництві, пічнику 4 розряду ОСОБА_3Г.», в частині зменшення розміру відшкодування на 50%. 
		Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_3 недоплачену суму одноразового відшкодування з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5167,57 грн.
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		     Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь держави судовий збір у сумі 551грн.
		                Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. 
		 
		         Головуючий суддя: 
		          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...