Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/2469/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано судом: 27.10.2016. Зареєстровано: 28.10.2016. Оприлюднено: 01.11.2016.
Дата набрання законної сили: 15.12.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 366/2469/16-ц                     Провадження № 2/366/52/16         ПОСТАНОВА
		          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		    21 жовтня 2016 року Іванківський районний суд Київської області у складі:
		    головуючої судді  Слободян Н.П.,
		    (секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.),
		з участю представника позивача ОСОБА_1,
		       третьої особи ОСОБА_2,
		               представника третьої особи ОСОБА_3,     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванків справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ладижицької сільської ради, Ладижицької сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення,
		В С Т А Н О В И В :
		    Позивачка звернулась з зазначеним вище позовом до відповідачів, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Ладижицької сільської ради Іванківського району Київської області від 26.07.2016 року № УІІ-10/92 в частині погодження режиму роботи кафе-бару по АДРЕСА_1 в п'ятницю - до 01.00, суботу - до 02.00 та п.2 «забезпечити під час роботи закладу рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщенні і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, встановлених санітарними нормами». Крім того, просила заборонити сільській раді погоджувати режим роботи кафе-бару по вул. Соборній (Леніна),79 на відкритих майданчиках та в приміщенні після 22 год. у відповідності до положень ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
		    У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зазначивши при цьому, що до сільської ради були колективні звернення мешканців села ще з 2014 року щодо порушення громадського порядку. Остання скарга була 22.06.2016 року. У відповідь отримали виписку з рішення сільської ради про погодження режиму роботи зазначеного вище закладу, який знаходиться через дорогу від будинку позивачки. Колективним рішенням депутатів сільської ради порушено норми ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яким встановлено санітарні норми тиші з 22 до 8 год. 03.09.2016 року у закладі знову святкували весілля, в неділю застосовувалась піротехніка. Позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
		    Представник відповідача - Ладижицький сільський голова у судовому засіданні фактично позов визнав. Зазначив, що це було колегіальне рішення депутатів сільської ради, прийняте за результатами розгляду колективних звернень мешканців села: депутати проголосували за режим роботи, поданий третьою особою. При цьому розглядались заяви, як тих хто просив продовжити режим роботи закладу, так і тих, хто заперечував проти цього. На питання представника третьої особи зазначив, що рішення прийнято в межах компетенції сільської ради, але якщо позивачка вирішила захищати свої права саме в суді, то він і визнає позов. В останнє судове засідання 21.10.2016 року представник відповідача не з*явився. Про день і час слухання повідомлявся у судовому засіданні 10.10.2016 року, на якому він був присутній. Про причини неявки суд не повідомив. Ч.4 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Оскільки всі сторони дали свої пояснення по суті справи під час судових засідань, в тому числі і представник суб'єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується, і сторони погодились із можливістю завершення розгляду справи, розгляд справи суд закінчує без присутності представника відповідача, який не з*явився.  
		    Третя особа ОСОБА_2 (залучений до участі у справі ухвалою суду від 08.09.2016 року) та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_2 використовує зазначене вище приміщення за договором оренди з власником. Він же звернувся, як приватний підприємець, до сесії сільської ради за погодженням поданого ним режиму роботи закладу, який і був затверджений. Ним на вимогу прокуратури, яка розглядала звернення позивачки, було замовлено перевірку СЕС щодо рівнів звучання: перевищень не було виявлено. Тому просять відмовити у задоволенні позову.
		    Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача, третьої особи, особисто третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що, оскаржуване позивачем рішення приймалось компетентним органом в межах, у спосіб та на підставах, що передбачені чинним законодавством.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, відповідно до п. 9 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення, за погодженням з власниками, зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
		Тобто, до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування не в односторонньому порядку, а виключно за погодженням із відповідним власником, що передбачає активну поведінку сторін такого погодження.
		У свою чергу, право органів місцевого самоврядування встановлювати заборони та обмеження щодо певних видів діяльності стосується невизначеного кола осіб та не може бути застосоване до конкретного суб'єкта господарювання.
		Вище наведене повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 року у справі № К/800/14065/15.
		Частинами першою, третьою та четвертою статті 23 Господарського кодексу України визначено, що органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами.
		Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
		Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється.
		Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, який за договором оренди № 1 від 01.07.2014 року з власником ОСОБА_5, використовує орендоване приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1, для розміщення магазину-кафе, звернувся 26.07.2016 року до сесії Ладижицької сільської ради із належним зверненням про затвердження (погодження) режиму роботи кафе-бару у вихідні дні: п*ятниця - 18.00 до 01.00, субота з 18.00 до 02.00, неділя - з 18.00 до 23 год., і в дні замовлень з 10.00 до 23.00. Дане звернення було розглянуто на сесії Ладижицької сільської ради 26.07.2016 року: рішенням № УІІ-10/92 погоджено поданий підприємцем графік. При цьому у п.2 рішення було вирішено: «забезпечити під час роботи закладу рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщенні і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, встановлених санітарними нормами», у п.3 контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань соціально-культурного розвитку села та комунальної власності.
		Враховуючи те, що в 2014 році рішенням виконавчого комітету Ладижицької сільської ради за № 83-1 від 25.09.2014 року був погоджено тимчасово режим роботи бару у п'ятницю, суботу та неділю з 18 год. по 23 год., а рішенням сесії цієї ж сільської ради від 25.09.2015 року № УІ-29-321 - в п'ятницю з 18.00 до 01.00, суботу - з 18.00 до 02.00, неділю з 18.00 до 23.00 та з огляду на те, що рівень шуму при роботі магазину-кафе, за результатами проведених замірів від 24.07.2014 року представником Іванківського міжрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи «Київський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України» було встановлено, що рівні шуму не перевищують вимог Санітарних норм рівнів шуму, у сесії Ладижицької сільської ради були відсутні законні підстави відмовити заявнику у встановленні погодженого ним режиму роботи.
		Чинне законодавство встановлює обов'язок громадян та суб'єктів господарювання дотримуватись встановлених санітарними нормами рівня шуму.
		Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані, зокрема:
		- забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами ( ця норма повністю відтворена у оспорюваному рішенні сільської ради).
		У свою чергу органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
		Як зазначено вище ОСОБА_2 звертався до Іванківського міжрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи «Київський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України» із заявою щодо проведення замірів рівнів шуму в житловій забудові АДРЕСА_1. У відповіді було зазначено під час замірів акустична апаратура в кафе була включена на повну потужність (рівні замірів при зачинених вікнах - 46-48 дБ, при відчинених вікнах - 56-58 дБ та зроблено висновок, що дані рівні не перевищують вимог Санітарних норм від 03.08.1984 року № 3077-84 «Санітарні норми допустимого шуму в помешканнях житлових та громадських будинків та на території житлової забудови» (денний норматив (з 7.00 до 23.00) не більше 70дБ, нічний - 60 дБ).
		Натомість позивач та її представник не надали суду жодних вмотивованих та належних доказів того, що вказаним рішенням дійсно порушуються її права та інтереси.
		Зокрема, позивачем чи її представником не надано висновків компетентних органів стосовно перевищення допустимого санітарними нормами рівня шуму під час роботи кафе-бару, що могло б становити загрозу її здоров'ю, на що вона посилається у своєму позові.
		Позивач у позові зазначає про те, що «відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму», у нічний час із двадцять другої години до восьмої години.
		Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» до захищених об'єктів відносяться:
		1)      жилі будинки і прибудинкові території;
		2)      лікувальні, санаторно-курортні заклади, будинки-інтернати, заклади освіти, культури;
		3)      готелі і гуртожитки;
		4)      розташовані у межах населених пунктів заклади громадського харчування, торгівлі,
		побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;
		5)      інші будівлі і споруди, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;
		6)      парки, сквери, зони відпочинку, розташовані на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
		Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
		У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
		Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
		Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
		Ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.
		Відповідно до п.п. 4 п. б ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
		Суд вважає за необхідне звернути увагу на правові норми Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. № 4004-XII (далі-Закон України № 4004-XII), що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
		Зокрема, ч.9 ст. 32 Закону України № 4004-XII передбачено, що  забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя в районі, місті, районі у місті покладається на головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом відповідно головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, Севастополя за погодженням із головним державним санітарним лікарем України у порядку, визначеному законодавством.
		Відповідно до п.а) ч.1 ст.41 Закону України № 4004-XII, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об'єктів транспорту) надаються повноваження: державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства.
		Пунктом а) частини 1 статті 42 Закону України № 4004-XII передбачено, що головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
		Отже, з аналізу норм Закону України № 4004-XII слідує, що головні державні санітарні лікарі (їх заступники) здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями та громадянами норм санітарного законодавства та застосовують відповідні заходи реагування у разі їх порушення. Зокрема і обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
		Проте, суд звертає увагу на те, що посадові особи Ладижицької сільської ради, зокрема, сільський голова, який у судовому засіданні одноособово визнав позов, представляючи колегіальний орган, тобто фактично бажає за допомогою рішення суду змінити рішення цього колегіального органу, у випадку встановлення порушення третьою особою вимог Закону, зокрема норм Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (перевищення рівня шуму у закладі ресторанного господарства), не звертались із відповідними листами до санітарного лікаря, який у межах повноважень наданих йому Законом мав здійснити відповідні заходи реагування щодо припинення порушень санітарного законодавства.
		Саме ж порушення встановленого режиму роботи (перевищення погодженого часу), як і порушення громадського порядку, торгівля спиртними напоями неповнолітнім, про яке стверджувала позивачка у своїх заявах до Ладижицької сільської ради, тягне за собою передбачену чинним законодавством відповідальність.
		    На підставі викладеного, керуючись ст. 6,9,11,12,158-163,171-2 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		    У задоволенні позову відмовити.
		    Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її оголошення, а стороною, яка не присутня під час оголошення - в той же строк з дня отримання копії постанови.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...