Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1338/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2016. Зареєстровано: 31.10.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 520/1338/15-к
		Провадження № 1-кп/520/435/16
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27.10.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі: 
		Головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 , 
		потерпілого ОСОБА_6 
		представника потерпілого ОСОБА_7 ,
		 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження № 12014160480001225 за обвинуваченням ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Василівка Болградского району Одеської області, болгарина, офіційно не працюючого, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні трьох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. 
		 
		 ВС Т А Н О В И В:
		 Обвинувачений ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення проти здоров`я людини при наступних обставинах.
		 Так, 01.04.2014 року, приблизно о 15.30 год., обвинувачений ОСОБА_8 знаходячись на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту, щодо будівництва додаткової прибудови до будинку АДРЕСА_3 , на земельній ділянці загального користування, за допомогою відрізка металевої труби, умисно наніс удар в область шиї ОСОБА_6 , тим самим заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми гортані, вертикальних, лінійних переломів обох платівок щитовидного хряща зі зміщенням уламків, деформацією і звуженням просвіту гортані та підсв`язочного простору, забій грудинно-під`язикової і голосових м`язів праворуч, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 , підібравши із землі відрізок металевої арматури, умисно наніс один удар по обличчю ОСОБА_6 , тим самим заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді забитої рани лобно-тім`яної області справа, яка не була небезпечна для життя, а спричинила розлад здоров`я строком більше 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день) та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після загоєння рани утворився невиправний рубець.
		 Вказаними діями, які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України. 
		Обставини, вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 зазначеного правопорушення підтверджуються наступними доказами:
		- показами обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він визнає себе винним у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, але вважає, що вони виникли в результаті бійки між ним та потерпілим, в процесі якої він захищався від побиття потерпілого та пояснив наступне. Він проводив 01.04.2014 року будівельні роботи на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_3 на своій земельній ділянці, на якій розташований його будинок. Для відповідної роботи він запросив будівельника ОСОБА_9 . При проведені робіт до нього звернувся потерпілий та став вимагати їх припинення, потім безпідставно спилив арматуру, яку він, обвинувачений, встановив та вдарив його, від чого він впав. В процесі зазначеного конфлікту потерпілий його бив, а він, обвинувачений, тільки захищався. Свідок ОСОБА_9 , який був з початку конфлікту, роздіймав їх. В процесі бійки між ним та потерпілим, він, обвинувачений, схопив арматуру, та вони з потерпілим стали перетягувати її кожний в свою сторону, поки ОСОБА_9 її у них не відібрав. Не заперечує, що своїми діями в зазначеній бійці він міг завдати потерпілому вищєзазначені тілесні ушкодження,
		 -показами потерпілого ОСОБА_6 проте, що 01.04.2014 року, близько 15:00 години, він зі своєю дружиною приїхав на дачу, яка розташована за адресою : АДРЕСА_4 , де побачив, що його сусід обвинувачений ОСОБА_8 заливає арматуру для будівництва прибудови на території спільного користування. Він напередодні просив ОСОБА_8 щоб без згоди сусідів, останній не будував прибудови, тому що вона буде ускладнювати в`їзд до двору його, потерпілого. З приводу незаконного будівництва він, потерпілий, звернувся з заявою до управління кооперативу. Коли він 01.04.2014 року побачив як ОСОБА_8 з працівниками заливає стовпи і не відреагував на його прохання зупинити будівництво, він намагався зрізати арматуру, тоді обвинувачений вдарив його ногою та у них з обвинуваченим сталась бійка, яку почав обвинувачений, в процесі якої обвинувачений, перший навмисно спричинив йому тілесні ушкодження , а саме: завдав декілька ударів в область стегна, потім трубою вдарив його по шиї, в результаті чого він отримав перелом трохіальних хрящів, проходив лікування у лікарні, і протягом двох місяців носив корсет на шиї, та міг вживати лише м`яку їжу. Крім того, арматурою наніс йому удар в лобну область. Його, потерпілого, дружина намагалася зупинити обвинуваченого, але він її відштовхнув і наніс йому удар. Він, потерпілий, ударів обвинуваченому не наносив. Після бійки його дружина викликала «швидку» допомогу та міліцію. У лікарні йому зашивали голову, внаслідок чого залишився рубець, на який звертають увагу люди. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, - показами свідка ОСОБА_10 про те, що вона та її чоловік ОСОБА_6 мають дачний будинок за адресою АДРЕСА_4 , коло якого є спільний в`їзд до будинку з обвинуваченим ОСОБА_8 . У їх садовому будинку відсутня каналізація, тому приїжджає машина для викачки стічних вод, якій потім необхідно розвертатися. Прибудова, яку почав будувати обвинувачений, перешкоджала в`їзду вказаної машини, в зв`язку з чим, вони звертались як до обвинуваченого з проханням припинити роботу, так і писали заяву до голови правління, щоб вирішити питання про прибудову, яку будував обвинувачений. 01 квітня 2014 року вони повернулися до будинку, близько 15:00 години, і побачили, що будівництво прибудови обвинуваченим продовжується, вже стоїть арматура в цементі. Її чоловік, потерпілий по справі, зайшов у гараж, узяв турбіну щоб спиляти стовпи, які встановив обвинувачений. Після цього, вийшов обвинувачений і почав ногою бити її чоловіка. Коли її чоловік впав, обвинувачений продовжував його бити ногами, тоді її чоловік схопив обвинуваченого за ногу і той впав. В цей час у обвинуваченого в руках з`явився шматок труби і він вдарив чоловіка по шиї. Вона хотіла все це зняти на відео, але обвинувачений вибив телефон з її рук. Вона намагалася перешкодити обвинуваченому наносити удари чоловіку, і коли обвинувачений оступився вона вирвала арматуру з його рук. ЇЇ чоловік був у крові. Потім вона викликала «швидку» допомогу і міліцію В цей час ОСОБА_8 намагався зникнути з місця події. Вказаній події відбувалися на спільній території загального користування, про що є рішення правління,
		- показами свідка ОСОБА_11 про те, що 01.04.2014 року він разом з обвинуваченим ОСОБА_8 біля його будинку будували перегородку. Коли він, свідок, був вдома, то почув крики і вийшов на вулицю та побачив, як потерпілий наносив кулаками удари обвинуваченому по обличчю. Побачивши це, він став між ними, щоб потерпілий не бив ОСОБА_8 . Конфлікт він бачив не спочатку. Вийшов він на вулицю тому, що почув крики потерпілого « ОСОБА_12 тебе вб`ю»». Потерпілий був з мантіровкою у руках, а у обвинуваченого в руках ніяких предметів він не бачив. Арматура на землі лежала там де трапилася бійка між потерпілим та обвинуваченим. На місці конфлікту був він, ОСОБА_8 , потерпілий та дружина потерпілого. Коли він вийшов на вулицю, то побачив, як потерпілий бив обвинуваченого, який відбивався від нього, а дружина потерпілого в цей час знімала все на телефон. Він, свідок, став розбороняти потерпілого та обвинуваченого. Тоді потерпілий взяв до рук арматуру та хотів через його, свідка, плече вдарити обвинуваченого, але він схопив арматуру та кинув її на землю. Після цього бійки більше не було. Потім після конфлікту, ОСОБА_8 казав йому, що у нього болить голова, у потерпілого він ушкоджень не бачив. У ОСОБА_8  він бачив у руках арматуру після того як він забрав її у ОСОБА_6 . Обвинувачений та потерпілий тримались за одну арматуру, вони її перетягували. Обвинувачений тягнув її на себе, а потерпілий тягнув її на себе, тоді він підійшов до них і забрав арматуру. Після цього сварка продовжувалася, але без бійки,
		- показами свідка ОСОБА_13 про те, що він знайомий з обвинуваченим протягом десяти років. В 2010 році він став головою СТ «Маяк 3», який розташований в районі Дачі Ковалевського в місті Одесі. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 писали листа до СТ «Маяк 3» з проханням прибрати вбиральню обвинуваченого, потім ОСОБА_6 вказував, що обвинувачений будує прибудову на території загального користування. Було рішення правління СТ «Маяк 3», на якому вирішили, що обвинувачений повинен виконати певні дії. Після чого, обвинувачений частково виконав рішення правління. Він не був присутнім при бійці між обвинуваченим та потерпілим. Подія сталася в проїзній частині між будинками потерпілого і обвинуваченого, де обвинувачений почав будівельні роботи на землі спільного користування. Правління СТ «Маяк 3» вирішило, що ділянка , про яку йдеться, має буди загального користування трьох будинків. В уставі СТ «Маяк 3» прописано, що перед початком будівництва необхідно отримати згоду сусідів. У зв`язку з тим, що правління не змогло врегулювати конфлікт між потерпілим і обвинуваченим, їм порадили звернутися до суду,
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 1.04.2014 року від ОСОБА_6 , згідно якої потерпілий просить прийняти міри до обвинуваченого, який вдарив його металевими предметами та спричинив йому тілесні ушкодження,
		-протоколом щодо огляду місця події від 19.09.2014 року з фото таблицями до нього, з якого вбачається, було оглянуто земельну ділянку загального користування за адресою АДРЕСА_2 ,
		-протоколом огляду предмету від 19.09.2014 року, з якого вбачається, що було оглянуто предмети: чоловічий светр, чоловічу куртку, відрізок металевої труби, відрізок металевої арматури,
		 - протоколом проведення слідчого експерименту від 19.11.2014 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 , на місці скоєння злочину показав та розповів про обставини скоєння злочину відносно нього обвинуваченим ОСОБА_8 , 
		- висновком судової - медичної експертизи № 948 від 14.05.2014 року, з якого вбачається, що при дослідженні потерпілого ОСОБА_6  судовим медичним експертом встановлено у потерпілого тілесні ушкодження: закрита травма гортані в вигляді вертикальних, лінійних переломів обох пластинок щитовидного хряща зі зміщенням уламків, деформацією і звуженням просвіту гортані та підв`язкового простору, забій(який проявився набряк) грудинно-підязикових голосових м`язів праворуч, які не були небезпечні для життя, а спричинили тривалий розлад здоров`я строком більше трьох тижнів (понад 21 день) і за цим критерієм, згідно п.п.2.2.2 и 4.6 «Правил судово  медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		 Вказані тілесні ушкодження були причинені від дій тупих предметів, не виключно, що могли бути причинені ударами металевої арматури. Дані тілесні ушкодження могли бути причинені 1.04.2014 року.
		-Забита рана лобно  теменої області праворуч не була небезпечна для життя, а спричинила розлад здоров`ю строком понад шість днів, але не більше трьох тижднів (21 день) і згідно п.п. 2.3.3 і 4,6 «Правил судово  медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, потягли короткочасний розлад здоров`я. 
		- Після загоєння забитої рани на обличчі потерпілого ОСОБА_6  сформувався рубець значних розмірів, який виражаний, якого видно і сам по собі, з проходженням якогось часу, або під впливом не хірургічного методу лікування не зникне і суттєво не змінить свої властивостей, тобто являється невиправними.
		Якщо слідством та судом буде визнано, що вказаний рубець знівечу є обличчя, то тоді, він згідно п.2.1.8.» Правил судово- медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» має бути віднесений до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію непоправного знівечення обличчя.
		- висновком судової імунологічної експертизи №461 від 27.06.2014 року, з якого вбачається, що на куртці потерпілого ОСОБА_6  встановлена кров людини, при встановленій груповій приналежності в якій виявлений антиген Н, властивий як основній групі крові О з ізогемаглютининами анти- А і анти В ізосерологічною еритроцитною системою АВО, що не виключає можливість походження крові на вказаній куртці від потерпілого ОСОБА_6 , так як згідно даних військового квитку НОМЕР_1 , виданого Малиновським РВК М.Одеси 01.05.1984р,його кров відноситься до групи О(І),
		-висновком судово - медичної експертизи № 3335 від 18.12.2014 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження: закрита травма гортані в виді вертикальних, лінійних переломів обох пластинок щитовидного хряща зі зміщенням уламків, деформацією і звуженням просвіту гортані та підв`язкового простору, забій(який проявився набряк) грудинно-підязикових голосових м`язів праворуч, забита рана лобно- теменої області.
		Вказані тілесні ушкодження з`явились від дії тупих предметів, не виключно, що могли бути причинені ударною дією металевих труб і арматури, що не суперечить механізму на який вказує потерпілий у протоколі допиту від 08.05.2014 року. «… ОСОБА_8 схватив трубу, коли він ставав він наносив мені удари цією трубою, він намагався захищатися руками і один із ударів попав йому в область шиї. ОСОБА_8 вдарив арматурою мені по голові …» і у протоколі слідчого експерименту від 19.11.2014 року «… статист відтворив нанесення ударів ОСОБА_8 лівою рукою, в якій знаходився муляж труби в область гортані ОСОБА_6 один раз, лівою рукою в якій знаходився муляж арматури в область голови один раз...
		Гр-н ОСОБА_8  в протоколі допиту свідка від 19.11.2014 року не вказує на нанесення потерпілому ОСОБА_6 тілесних пошкоджень зі своєї сторони, а вказує механізм, згідно якому йому були причинені тілесні пошкодження « … я став між арматурою і ОСОБА_14  з його сторони послідував удар кулаком в сторону мого обличчя і я впав на арматуру і він продовжував мене бити ногами чи якимось предметом, я не бачив, так як завалився головою в пісок і захищав голову руками. Мені вдалося піднятися на ноги, але він продовжував наносити мені удари кулаками…»
		Аналогічні дані вказані в протоколі одночасного допиту потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 від 19.11.2014 року « ОСОБА_15 наніс мені удар рукою в область обличчя. Після удару ОСОБА_6 впав на землю і ОСОБА_6  мене бив ногами по голові, після його ударів він піднявся по мірі можливості захищався від нанесення ним ударів, як саме він захищався він не пам`ятає….»
		Таким чином, тілесні пошкодження у гр. ОСОБА_6 не могли бути причинені при механізмі, на котрий вказує ОСОБА_8 . 
		Закрита травма гортані в вигляді вертикальних, лінійних переломів обох пластинок щитовидного хряща зі зміщенням уламків, деформацією і звуженням просвіту гортані та підв`язкового простору, забій (який проявився набряк) грудинно-підязикових голосових м`язів праворуч, не були небезпечні для життя, а спричинили тривалий розлад здоров`я строком більш три тижні (понад 21 день) і по за цьому критерію, згідно п.п.2.2.2 и 4.6 «Правил судово  медичного визначення ступені тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Дані тілесні ушкодження могли бути причинені 1.04.2014 року. 
		Забита рана лобно  теменої області праворуч не була небезпечна для життя, а спричинила розстрій здоров`ю строком понад шість днів, але не більш трьох тижнів (21 день) і згідно п.п. 2.3.3 і 4,6 «Правил судово  медичного визначення ступені тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, спричинив короткочасний розлад здоров`я. 
		Після загоєння забитої рани на обличчі потерпілого ОСОБА_6  сформувався рубець значних розмірів, який виражений якого видно і сам по собі, з проходженням якогось часу, або під впливом не хірургічного методу лікування не зникне і суттєво не змінить свої властивостей, тобто являється непоправимим.
		Якщо слідством та судом буде визнано, що вказаний рубець знівечує обличчя, то тоді, він згідно п.2.1.8.» Правил судово- медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» має бути віднесений до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію непоправимого знівечення обличчя,
		-висновком експерта № 808 від 09.04.2016 року з якого вбачається, що у ОСОБА_8 встановлені наступні тілесні пошкодження: кровопотік голови, садини правої кісті.
		Вказані пошкодження з*явились від дії тупих, твердих предметів, індивідуальні особливості яких в пошкодженнях не відобразилися, якими могли бути руки ( кулаком), ноги (у взутті) та інші предмети. Дані тілесні ушкодження могли бути причинені 1.04.2014 року. Вказані пошкодження не були небезпечні для життя, а мають незначні швидко зникаючі наслідки, тривалістю не більш 6 днів, і по цьому критерію згідно п.2.3.5 «Правил судово  медичного визначення ступені тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень.
		Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у спричинені умисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_6 повністю доведена та кваліфікує його дії по ст.122 ч.1 КК України за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, якє не є небезпечним для життя і не спричинило собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. 
		Проте органом досудового слідства вищенаведені дії обвинуваченого ОСОБА_8  кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України  умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя. 
		Суд, зважаючи на досліджені докази по справі в їх сукупності та взаємозв`язку, зовнішнього вигляду обличчя потерпілого ОСОБА_6 , судову практику, її єдність, не погоджується із правовою кваліфікацією дій ОСОБА_8 , як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 за ознакою непоправного знівечення обличчя. 
		Із висновку судово  медичної експертизи № 948 від 02.04.2014, вбачається, що внаслідок загоєння забиття рани на обличчі потерпілого ОСОБА_6  сформувався рубець значних розмірів, який виражений, якого видно і сам по собі, з проходженням якогось часу, або під впливом не хірургічного методу лікування не зникне і суттєво не змінить своїх властивостей, тобто являється непоправимим .
		Відповідно до п.2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, поняття знівечення обличчя не є медичним. Наведене кореспондується із роз`ясненнями, наданими Верховним Судом України, у п. 27 зазначеної Постанови, Пленум Верховного Суду України у п.27 постанови №2 від 7 лютого 2003 року „ Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" про те, що визначення наявності ознак, зокрема, знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експерти. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.
		Отже, поняття знівечення обличчя - не медичне поняття, тому право кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенціїсуду, та воно визначається стосовно будь-якої потерпілої особи, виходячи з естетичної оцінки нормального вигляду обличчя.
		Поряд з цим сама по собі непоправність рубця на лобної частині праворуч потерпілого, яка без хірургічного втручання не зникне не може свідчити про кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України, позаяк умисним тяжким тілесним ушкодженням за ознакою непоправного знівечення обличчя слід вважати одночасну наявність двох обставин: 1) таких патологічних змін обличчя, які його спотворюють, надають огидливості, відвертають від себе і 2) для усунення цих змін необхідне хірургічне втручання. Саме на істотність цих обставин у подібному суспільно небезпечному діянні, прямо вказала колегія суддів ВССУ в ухвалі від 18.12.2014 перевіряючи вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.03.2014 і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.05.2014. За встановленою судовою практикою знівечення обличчя колегією суддів ВССУ визнавалося, наприклад, у порушенні симетрії обличчя, міміки (судове рішення № 41993278 від 09.10.2014); відділенні частин обличчя (носа, губи, вуха) (судове рішення № 42946712 від 17.02.2015) тощо.
		Отже, знівечення обличчя має місце тоді, коли ушкодження обличчя, будучи неусувним, надає обличчю відразливого, потворного, відштовхуючого зовнішнього вигляду. Суд, встановив при ретельному огляді зовнішнього вигляду потерпілого, що рубець на лобній частині справа є одного кольору з обличчям, та розташований ближче до волосяного покрову, який вже з невеликої відстані непомітний. При цьому обличчя потерпілого є симетричним і воно не має неприємного жахливого вигляду, не властивого нормальному людському обличчю. 
		Тому, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, на момент розгляду справи, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, суд приходить до переконання, що хоча тілесні ушкодження спричиненні потерпілому на обличчі є непоправними, але вони не характерні для знівеченняобличчя.
		З огляду на конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_8 слід перекваліфікувати на ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. 
		Зміна правової кваліфікації дій обвинуваченого з більш тяжкого злочину проти здоров`я особи на менш тяжкий того ж виду відповідає положенням ч.3 ст. 337 КПК України.
		Суд не приймає до уваги та не вважає слушними доводи обвинуваченого, що він тільки оборонявся від побиття потерпілого і в процесі бійки між ними міг спричинити потерпілому тілесні ушкодження, бо вважає його дії умисними, що підтверджуються вищенаведеними доказами.
		   Також суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_9 , який стверджує, що обвинувачений не бив потерпілого, бо він не був з самого початку конфлікту між обвинуваченим та потерпілим та бачив тільки частину бійки між ними.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає часткове визнання їм провини враховує те, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується, відшкодував матеріальні збитки, пов`язані з лікуванням потерпілого. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом не встановлено. 
		Враховуючи вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання та знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає доцільним і можливим обрати обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у вигляді обмеження волі, бо таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого. 
		Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_6 про відшкодування завданої йому діями обвинуваченого ОСОБА_8 матеріальної шкоди в сумі 1177 грн.35 коп. вирішений в досудовому порядку та відшкодований обвинуваченим.
		Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8  моральної шкоди у розмірі 150000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Так, потерпілий в позовної заяві посилається на те, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 відносно нього, пригнічують його честь та гідність, та завдали йому душевні страждання. Порушився його життєвий уклад, він звертався до правоохоронних органів, переживав. Суд погоджується з потерпілим ОСОБА_6 стосовно того, що дійсно діями обвинуваченого йому завдано моральну шкоду. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа отримала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та членів його сім`ї. Згідно зі ст. 1167 ч.2 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №42 « Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин». При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Тому, погоджуючись з доводами потерпілого про моральну шкоду, яку завдав йому потерпілий, суд приймає до уваги також і поведінку потерпілого, який безпосередньо сам почав конфлікт з потерпілим, який переріс у бійку, спилював арматуру, яку встановив обвинувачений, замість того, щоб звернутися до суду для вирішення спірного питання, як запропонували йому керівництво СТ «Маяк- 3». Тому суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, а саме: у розмірі 10 000 грн. В іншій частині стягнення моральної шкоди вважає розмір не доведений та не підлягаючим задоволенню. 
		Стосовно позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 у частині стягнення з ОСОБА_8  витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України, одним з видів процесуальних витрат є витрати на правову допомогу.
		Частиною 2 ст. 120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, які надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
		З огляду на те, що цивільні процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із пред`явленням позову потерпілим не врегульовані нормами КПК України, відповідно до вимог ч 5 ст. 128 ЦПК України суд повинен застосувати норми, ч 2 ст.84 ЦПК України, яка передбачає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом, яким є Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
		Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Проте представником потерпілого та потерпілим ОСОБА_6 не надано розрахунку витрат на правову допомогу відповідно до зазначених приписів Законів. 
		Крім того, згідно із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт та ін.), а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам закону.
		Потерпілим ОСОБА_6 надано у якості доказів понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн. копії квитанцій без номерів, з абревіатурою Одеської обласної колегії адвокатів, з яких вбачається що ОСОБА_6 сплатив, а адвокат ОСОБА_7 отримав грошові кошті, та завірив своєю особистою печаткою адвоката ОСОБА_7 , які самі по собі не можуть бути підставою для стягнення коштів. 
		Зазначені документи не є документами, оформленими у встановленому законом порядку, оскільки такими документами можуть вважатись, окрім договору про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, оформлених у встановленому законом порядку.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 в частині стягнення з ОСОБА_8 , витрат на правову допомогу, у зв`язку із недоведеністю належними та допустимими доказами складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.
		Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.72, ч.1, ч.5,366-368,370-374,376,395 КПК України, суд
		ЗАСУДИВ: 
		Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
		В строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 зарахувати строк перебування в місцях позбавлення волі з 27.11.2015 року по 11.05.2016 року, та відповідно до ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 30.09.2015 року по 26.11.2015 року у співвідношенні один день попереднього ув`язнення до двох днів позбавлення волі, відповідно до Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання».
		Відбутий строк у вигляді позбавлення волі, обвинуваченим ОСОБА_8 зарахувати в строк відбуття покарання у вигляді обмеження волі, відповідно до ст. 72 ч.1 КК України, згідно якої один день позбавлення волі співвідноситься до 2 днів обмеження волі.
		Вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 відбув призначене йому покарання за даним вироком.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.(десять тисяч гривень), в решті позивних вимог відмовити на підставі викладеного у мотивувальній частині даного вироку.
		Речові докази  светер, куртка повернути за належністю, потерпілому ОСОБА_6 .
		Речові докази  відрізок металевої арматури довжиною 1 метр, діаметром 1,5 см., та відрізок металевої труби довжиною 37 см. діаметром 2,5 см.  знищити.
		Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...