Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/87/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2016. Зареєстровано: 01.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2016.
Дата набрання законної сили: 25.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 363/87/16-ц   Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/4889/16                           Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 47                                                                                                 25.10.2016      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		25 жовтня 2016 року                                                 м. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: 
		Головуючого судді Лівінського  С.В. 
		суддів:                     Березовенко Р.В., 
		                                Верланова С.М. 
		за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.,
		розглянувши справу за  позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у спілкуванні діда та баби з онуком та визначення способів участі у його вихованні за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У січні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні діда та баби з внуком та визначення способів участі у його вихованні.
		В обґрунтування позову зазначили, що їх донька ОСОБА_7 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, та від шлюбу вони мають малолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.  ІНФОРМАЦІЯ_6 їх донька трагічно загинула. Відповідач того ж дня забрав речі та дитину, самочинно, без згоди усіх рідних, з якими проживала дитина, вивіз його до м. Києва та став проживати за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира належить ОСОБА_9 який не має ніяких родинних стосунків з онуком позивачів ОСОБА_10. 
		Зазначили, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не турбується його станом здоров'я, фізичним, духовним і моральним розвитком і навчанням, не створює належні умови для розвитку дитини, не надає дитині необхідної медичної допомоги, вихованням та утриманням сина не займається, оскільки вже більше двох місяців, станом на час звернення до суду із позовною заявою, не проживає разом із дитиною.
		Крім того, їм відомо, що ОСОБА_9, в квартирі якого проживає малолітня дитина, багато років свого життя перебував в місцях позбавлення волі, а ОСОБА_11, яка на теперішній час проживає з ОСОБА_9 є психічнохворою людиною та перебуває на обліку у психіатра, що створює загрозу для здоров'я і життя дитини та крайню небезпеку. 
		Також зазначили, що відповідач та його мати не мають власного житла, відповідач ніде не працює, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, своїм прикладом негативно впливає на малолітню дитину, у зв'язку із чим не може забезпечити повноцінний розвиток дитини та утримувати її. ОСОБА_12 перебуває на обліку в Демидівській медичній амбулаторії, часто хворіє та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, проте з ІНФОРМАЦІЯ_6 року відповідач жодного разу не проводив медичне обстеження дитини. 
		Також вважали, що дитина отримала глибоку психологічну травму та сильний стрес у зв'язку із загибеллю матері, та потребує психологічної допомоги кваліфікованого спеціаліста-психолога, яку відповідачем дитині не надано. Між тим, вже майже три місяці (на час подання позову) ОСОБА_5 зловживає своїми батьківськими правами та чинить перешкоди позивачам щодо прийняття участі у виховання ОСОБА_12, не надає змоги зустрічатися з онуком, брати його у гості до дому з правом ночівлі, і всіляко перешкоджає спілкуванню. 
		Позивачі стверджували, що намагалися вирішити це питання мирним шляхом, але безуспішно. Дитина дуже сумує за позивачами та іншими родичами, але вони фактично позбавленні права на спілкування з малолітнім ОСОБА_12. 
		У зв'язку з наведеним просили суд, негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання; усунути відповідачем перешкоди у спілкуванні позивачів з онуком; визначити спосіб їх участі у спілкуванні та вихованні онука, відповідно до якого визначити порядок зустрічей, а саме у період з 10.00 години понеділка до 20.00 години п'ятниці кожного тижня за місцем проживання дитиною; надати їм право щорічно проводити сумісний відпочинок протягом чотирнадцяти календарних днів з виїздом до місця відпочинку; зобов'язати відповідача не чинити перешкод їм у спілкуванні з онуком ОСОБА_12 у визначений судом час.
		Рішенням суду Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_3 і ОСОБА_6 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, два дні на тиждень, з 10 години до 18 годин, за умови не порушення порядку дошкільного навчання, а в подальшому навчання у школі, за попередньою домовленістю з батьком дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_6 з онуком ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участі у його вихованні, у визначений судом час. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
		ОСОБА_3 і ОСОБА_6 з рішенням суд не погодилися і подали апеляційні скарги. Просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визначити спосіб їх участі у спілкуванні та виховуванні онука, відповідно до якого визначити порядок зустрічі з онуком у період з 10.00 год. понеділка до 20.00 год. п'ятниці кожного тижня за їхнім місцем проживання; надати їм право щороку проводити сумісний відпочинок протягом 14 календарних днів з виїздом до місця відпочинку. Крім того, просили зобов'язати відповідача не чинити їм перешкод у спілкуванні з онуком у визначений судом час. Посилалися на порушення судом норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
		Свої заперечення на апеляційну скаргу подав відповідач та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
		Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що вони не підлягає задоволенню.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності створення перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні діда та баби з онуком.
		Колегія суддів погоджується з цими висновками районного суду.
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. 
		Кожна сторона, як це встановлено ч. 3 ст.10 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України. 
		Відповідно до вимог ст. ст. 57, 212  ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 121 СК України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. 
		Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а відповідно до ст.142 СК України, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків.
		Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
		Відповідно до ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках передбачених п.п.2-5 частини першої ст.164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
		Відповідно до положень ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право на спілкування зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. 
		Статтею 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.  
		Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку. Крім того, відповідно до ст.8  даного Закону, саме батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи таке.
		07 травня 2011 року Відділом державної РАЦС Вишгородського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прізвище після одруження - ОСОБА_6, 
		Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками є - ОСОБА_5 та ОСОБА_7
		Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, актовий запис №55.
		З травня 2016 року ОСОБА_5, мешкає разом із малолітньою дитиною - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: АДРЕСА_2
		Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 29 червня 2016 року № 265 встановлено години зустрічі ОСОБА_3, ОСОБА_6 з їх малолітнім онуком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, один день на тиждень з 10.00 години до 18.00 години за попередньою домовленістю з батьком дитини.
		За наведеного, колегія суддів вважає, що, не зважаючи на доводи апеляційних скарг, суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, в тому числі й ті на які посилаються апелянти, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
		Позивачами, не зважаючи на їх посилання в апеляційних скаргах, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не доведено перед судом  належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх позовних вимог.
		Інші доводи апеляційних скарг також не можуть бути підставою для скасування або зміни правильного по суті та справедливого судового рішення.
		Тому, керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_6 відхилити. 
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року залишити без змін.  
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		Головуючий суддя                                                               С.В. Лівінський
		 
		судді:                                                                                       Р.В. Березовенко
		 
		                                                                                              С.М. Верланов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...