Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13704/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2016. Зареєстровано: 02.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.10.2016Справа №910/13704/16За позовом публічного акціонерного товариства "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування  вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашути Д.Є. 
		до Національного банку України                                  
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		про стягнення  646 218 613,99 грн.
		Суддя Шкурдова Л.М.  
		Представники:
		від позивача - Палажченко О.О.  - представник за довіреністю
		від відповідача - Сапальов В.В. - представник за довіреністю; Селехман М.М.  - представник за довіреністю
		від третьої особи - Кустова Т.В. - представник за довіреністю
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування  вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашути Д.Є. до Національного банку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 646 218 613,99 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/13704/16.
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що  постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/18784/15 встановлено неправомірність постанови Правління Національного банку України  від 23.06.2015 № 407/БТ про переведення у власність відповідача належних позивачеві цінних паперів. Посилаючись на наявність судового рішення про визнання незаконною та скасування постанови Правління Національного банку України   від 23.06.2015 № 407/БТ, позивач заявив вимогу про скасування необґрунтованого, на його думку, нарахування відповідачем пені у розмірі 71 600 254,41 грн, а також стягнення на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України збитків у вигляді неотриманих позивачем доходів - купонного доходу за цінними паперами, доходу від погашення цінних паперів,  стягнення інфляційних нарахувань та процентів за користування купонним доходом. 
		 Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що односторонній правочин щодо звернення стягнення на предмет застави (державні облігації) у судовому порядку недійсним  визнано не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог. 
		18.10.2016 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі №826/11415/16 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23.06.2016 №408 «Про віднесення ПАТ «КБ Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних».  Дана постанова законної сили не набрала, у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку, а отже  у разі набрання законної сили постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2016 №826/11415/16, даний позов буде вважатися таким, який подано та підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ«КБ Фінансова ініціатива», яка не має на це права.
		Подане клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13704/16 судом задоволенню не підлягає, оскільки заявником не обґрунтовано належним чином неможливість розгляду даної справи до вирішення саме пов'язаної  з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Станом на час розгляду судом даної справи повноваження всіх представників сторін на наявність права звернення до суду з позовом перевірені належним чином, доказів на підтвердження іншого суду не надано. 
		В судових засіданнях 25.08.2016 року, 30.08.2016 року, 22.09.2016 року, 04.10.2016 року, 18.10.2016 року оголошувалися перерви.
		У судовому засіданні 20.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		27.05.2014 року між ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" як Позичальником та Національним банком України як Кредитором укладено Кредитний договір від 27.05.2014 № 154/05-14/КТ (далі - Кредитний договір).
		Відповідно до п.1.1 Кредитного договору кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 500 000 000 грн. 00 коп. на строк з 27.05.2014 по 21.11.2014 з оплатою 10,0 % річних.
		У забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором 27.05.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір застави Державних облігацій України № 1540/05-14/ДОУ (далі за текстом - договір застави).
		Відповідно до  п.1.1.  Договору застави позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у заставу відповідачеві державні облігації України  загальною вартістю 524 658 000,00 грн, а саме державні облігації України  UA4000180582 у кількості 524 658 штук номінальною вартістю 1000 грн. за одну штуку  балансовою вартістю 1012 грн. 42 коп. за одну штуку із датою погашення 27.04.2016.
		Право власності позивача на зазначені вище цінні папери станом на дату укладення договору застави підтверджено Біржовими звітами - витягами з Переліку біржових контрактів, укладених на Фондовій біржі ПФТС.
		На виконання умов пункту 2.1.1 Кредитного договору відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача суму кредитних коштів та одночасно заблокував у депозитарії цінних паперів відповідача цінні папери, визначені у договорі застави, які були надані під забезпечення кредиту.
		Відповідно до умов пункту 2.2.4 Кредитного договору відповідач має право забезпечити наступного робочого дня за днем неповернення коштів позивачем віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів, а також нарахувати з наступного календарного дня, що настає за днем порушення позичальником будь-якого зобов'язання  за кредитним договором, пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення виконання зобов'язання.
		Згідно із п. 2.2.11 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором відповідач має право стягнути штраф у розмірі 30000 грн. 00 коп.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 року № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова Ініціатива" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 року № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" яким з 24.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива".
		Уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашуту Дмитра Євгеновича.
		Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" запроваджено строком на 3 місяці з 24.06.2015 року по 23.09.2015 року включно.
		На підставі постанови Правління Національного банку України  від 23.06.2015 № 407/БТ у власність відповідача було переведено предмет застави, а саме державні облігації України UA4000180582 загальною вартістю 524 658 000,00 грн у кількості 524 658 штук номінальною вартістю 1000 грн. за одну штуку  балансовою вартістю 1012 грн. 42 коп. за одну штуку.
		Відповідно до п. 1.4. розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого     Постановою Правління Національного банку України  № 259 від 30.04.2009, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин,  Національний банк має право з дня виникнення простроченої заборгованості банку здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками (далі - кореспондентський рахунок). Якщо немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку банку, то Національний банк уживає заходів щодо задоволення в повному обсязі своїх вимог за операціями з регулювання ліквідності відповідно до укладених договорів і вимог законодавства України, у тому числі шляхом продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.
		Відповідно до ст. ст.   71,   73 Закону України "Про Національний банк України"   (в редакції чинній на момент укладення договорів) - Національний банк має право набути право власності на предмет застави, яким забезпечено виконання зобов'язань боржниками з метою покриття заборгованості перед Національним банком, а також має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення. Переважне і безумовне право здійснюється у разі, якщо це передбачено угодою, реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з банківських рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх продажу.
		Переведення у власність цінних паперів, здійснюється в порядку, передбаченому укладеними договорами. В свою чергу положення укладених між позивачем та відповідачем договорів, а саме п. 2.2.8 Кредитних договорів та п. 2.2.4 договорів Застави, передбачають чіткий порядок задоволення вимог, а саме переведення у власність цінних паперів за справедливою вартістю, здійснюється лише після неможливості продажу цінних паперів третім особам.
		Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України  від 23.06.2015 № 407/БТ у власність відповідача було переведено предмет застави за зазначеним вище договором застави, а також нараховано позивачеві пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі  71 600 254,41 грн.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 року, постанова Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ визнана незаконною та скасована з тих підстав, що Національним банком України здійснено переведення у власність цінних паперів на підставі Постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ всупереч чинному законодавству при підході до визначення справедливої вартості, що надало можливість відповідачу набути у власність майно за заниженою вартістю, оскільки не сформовано заявки покупців державних цінних паперів, у зв'язку з нездійсненням процедури продажу, що призвело до збільшення витрат позивача.  Переведення у власність цінних паперів за справедливою вартістю здійснюється лише після неможливості продажу цінних паперів третім особам, проте, як встановлено судом у справі № 826/18784/15,  згідно публічної інформації на сайті Національного банку України, (а також        інформаційних        ресурсів        організаторів        торгівлі        цінними паперами), аукціонних та тендерних пропозицій від відповідача щодо реалізації даних цінних паперів з даними кодами ISIN, які перебувають в заставі позивача, учасникам ринку не надходило.
		Суд у справі № 826/18784/15   дійшов висновку про те, що державні облігації   UА 4000180582 в кількості 821 395 шт., UА 4000181275 кількості 1 021 733 шт., UА 4000186159 в кількості 100 695 шт., UА 4000173280 в кількості 200 000 шт., UА 4000186928 в кількості 42 395 шт підлягають поверненню Національним банком України - ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", як безпідставно переведені в його власність.
		Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов'язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку.
		Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов'язанням. Власник цінних паперів (у даному випадку банк - позичальник) у відносинах застави є заставодавцем. Передача цінних паперів заставодержателю (банку-кредитору) не означає, що йому переходить право власності. При виконанні своїх зобов'язань перед заставодержателем право власності на цінні папери залишається за заставодавцем.
		Заставні операції банків не мають самостійного значення. Вони є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту.
		Цінний папір стає майном і, отже, об'єктом цивільно-правових відношень. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Як встановлено судом, на час передачі позивачем предметів застави в заставу відповідачу, предмети застави належали позивачу на праві власності, а оскільки відповідач перевів у власність предмети застави на підставі Постанови Національного банку № 407/БТ від 23.06.2015 року, яка в судовому порядку визнана незаконною та скасована, право власності на предмет застави належить позивачу.
		Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		Згідно із приписами ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
		Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, скасованою постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ відбувся саме перехід до відповідача права власності на цінні папери у бездокументарній формі - спірні державні облігації України, що є предметом   договору застави, тобто Національний банк України не здійснив продаж даних облігацій у встановленому порядку, в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 826/18784/15 було встановлено, що переведення у власність Національного банку України цінних паперів здійснено не за справедливою ціною. 
		Враховуючи скасування Постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ про переведення державних облігацій у власність НБУ позивач заявив вимогу про стягнення збитків в результаті часткової неможливості його повернення від погашення частини облігацій.
		З огляду на те, що державні облігації погашені на суму 524 658 000,00 грн  і повернути їх в натурі неможливо позивачем заявлено вимоги  про стягнення  збитків у вигляді вартості погашення цінних паперів в розмірі 524 658 000,00 грн. У позовній заяві позивач послався на те, що за час користування належними позивачеві цінними паперами відповідач неправомірно отримав купонний дохід в розмірі 89 191 860,00 грн, суму якого позивачем визначено як збитки у вигляді неодержаного доходу.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. 
		У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті  порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. 
		Спір між сторонами у даній справі   виник стосовно наявності або відсутності обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок неправомірного переходу права власності на предмет застави.
		Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у  сфері господарювання. 
		Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.  
		Враховуючи характер правовідносин сторін у справі (права та обов'язки за кредитним договором та договором застави), суд доходить висновку про вірне визначення позивачем отриманих відповідачем  під час дії постанови Правління Національного банку України  від 23.06.2015 № 407/БТ доходів як збитків саме в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 217, 224 Господарського кодексу України.
		Вказаний купонний дохід позивач просить стягнути з відповідача на підставі положень ст. 22 Цивільного кодексу України. На підставі вказаної норми позивач також просить стягнути з відповідача суми погашень вартості цінних паперів, які є предметом застави в розмірі  524 658 000,00  грн.
		Відповідно до пункту 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
		Таким чином, для господарського суду під час розгляду справи № 910/12230/16 є преюдиційними обставини, встановлені у резолютивній частині (абзаці четвертому) постанови Київського апеляційного адміністративного суду від  25.02.2016 у справі № 826/18784/15 щодо визнання незаконною та скасування постанови Правління Національного банку України  від 23.06.2015 № 407/БТ.
		Разом з тим у мотивувальній частині вказаної постанови апеляційного адміністративного суду міститься висновок про те, що розпорядження Національного банку № 40-04/30-др/БТ від 23.06.2015 у відповідності до п. 49 Положення про депозитарну та клірингову діяльність Національного банку України", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 387 від 25.09.2013, не має ознак правочину відповідно до Цивільного кодексу України, оскільки воно було видане на виконання умов укладених кредитних договорів та договорів застави, а тому підстави для прийняття рішення про нікчемність правочину відсутні. При цьому суд зазначив, що оскільки він дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування Постанови Національного банку України № 407/БТ від 23.06.2015, якою здійснене переведення державних облігації, зазначені облігації підлягають поверненню Національним Банком України - ПАТ"Комерційний банк "Фінансова Ініціатива".
		Зазначені висновки мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду містять правову оцінку фактичних обставин справи № 826/18784/15, а тому не є преюдиціальними у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. 
		Розмір та строки отримання купонного доходу та погашення цінних паперів встановлені постановою Міністерства фінансів України від 21.05.2014 № 139 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики  для відшкодування сум податку на додану вартість", що підтверджено розміщеною на сайті Міністерства фінансів України http://www.minfin.gov.ua/ інформацією щодо умов випуску облігацій внутрішніх державних позик, що знаходяться в обігу станом на 03.12.2015.
		Доводи позивача у частині розміру купонного доходу від державних облігацій України, що є предметом договору застави, та щодо розміру погашення цінних паперів, підтверджені наведеною вище інформацією та відповідачем у справі не спростовані.
		За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у справі отриманого відповідачем за час дії незаконної постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ купонного доходу у загальному розмірі 89 191 860,00 грн та  доходу від погашення облігацій у загальному розмірі 524 658 000,00 грн є обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.
		Суд  вважає безпідставні посилання відповідача на те, що односторонній правочин щодо звернення стягнення на предмет застави (державні облігації) у судовому порядку недійсним визнано не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог. 
		Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, а, отже, наділений державно-владними повноваженнями, правові акти, що ним видаються, можна визначити як волевиявлення НБУ у визначеній формі в межах встановленої законодавством України компетенції в області регулювання грошово-кредитних відносин шляхом встановлення правових норм, конкретної практики їх реалізації чи індивідуальних приписів.     
		Постанова  Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 407/БТ за своєю правовою природою є актом  індивідуальної дії органу державного управління.
		Окремий передбачений Цивільним кодексом України правочин щодо передачі права власності на предмет застави від позивача відповідачеві відсутній, факту існування такого правочину відповідачем у справі не доведено. За таких обставин посилання відповідача на наявність такого правочину є неспроможним.
		Позивач також заявив вимогу про скасування необґрунтованого, на його думку, нарахування відповідачем пені у розмірі  71 600 254,41 грн. 
		Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - це матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. 
		Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, ніж зазначено в цій статті, способом, що  встановлений договором або законом.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення;  відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. 
		Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб, передбачений законодавством, у тому числі процесуальним. 
		Заявлена позивачем вимога про скасування нарахованої та стягнутої відповідачем пені у розмірі  71 600 254,41 грн  не відповідає встановленим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту порушеного права (не відповідає жодному способу захисту прав та інтересів,  яким  здійснюється усунення порушення права позивача), що є підставою для відмови у її задоволенні. 
		Є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, й позовні вимоги про стягнення 3% річних за користування купонним доходом та коштами, отриманими від погашення цінних паперів, в сумі 3 886 120,48 грн, інфляційних нарахувань в сумі 28 482 633,51 грн, нарахованих та заявлених до стягнення позивачем з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює зобов'язальні відносини і не розповсюджується на вимоги щодо стягнення збитків. 
		Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається  на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  
		Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позовні вимоги задовольнити частково.
		2.Стягнути з Національного банку України (м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106)  на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" Кашути Д.Є., (м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, код ЄДРПОУ 33299878) отриманий купонний дохід у розмірі 89 191 860 (вісімдесят дев'ять мільйонів сто дев'яносто одну тисячу вісімсот шістдесят) грн 00 коп,   отриманий дохід від погашення цінних паперів у розмірі 524 658 000 (п'ятсот двадцять чотири мільйона шістсот п'ятдесят вісім тисяч) грн 00 коп. та  176761 (сто сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят одну) грн 54 коп  - витрати по сплаті судового збору.
		4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		 
		 
		Повний текст  рішення складене: 27.10.2016 
		 
		 
		Суддя                                                                                                              Шкурдова Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...