Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3821/12/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2016. Зареєстровано: 03.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2016.
Дата набрання законної сили: 09.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		25 жовтня 2016 року                                                                                 К/9991/70575/12 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів          Приходько І.В. Юрченко В.П.,розглянувши в попередньому судовому засіданні  касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби  на постанову  Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012  та ухвалу        Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012  у справі           №2а-3821/12/2070   за позовом      Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4  до                     Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської                         області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби), з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 за №0000151720 та від 23.01.2012 за № НОМЕР_1.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, адміністративний позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 23.01.2012 за №0000151720 та від 23.01.2012 за №0000161720; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 1038 грн. 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. 
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
		Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Харкова провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків - ТОВ «Тех-агроремпоставка» за період з 01.05.2010 по 30.11.2010, ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, ТОВ «Промспецконсалтинг» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011. 
		За результатами проведеної перевірки Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Харкова склала акт від 04.01.2012 № 3/172/НОМЕР_2. 
		На підставі акта перевірки Державною податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 № НОМЕР_3 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 130322,67 грн. (в т.ч., в сумі 68881,78 грн. за основним платежем та в сумі 34440,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). 
		Підставою для визначення вказаного грошового зобов'язання слугували висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у ТОВ «Тех-агроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Промспецконсалтинг», реальність яких не підтверджена. 
		Також на підставі акта перевірки Державною податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова складено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 № НОМЕР_1 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно з абзацами 1 і 2 п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн. Штрафні (фінансові) санкції  застосовані за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Вказаних висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що до перевірки на запит позивачем не було надано пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із зазначеними контрагентами. У зв'язку з цим, перевірка була проведена на підставі даних, зазначених в інформаційних базах вибірковим методом, а також на підставі інформації щодо документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Тех-агроремпоставка» за період з 01.01.2010 по 30.11.2010, викладеної в акті від 30.06.2011 № 1459/23-03-05/36457279, - ТОВ «Промспец консалтинг» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, викладеної в акті від 30.06.2011 № 1482/15-05-14/37091549, - ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, викладеної в акті від 01.06.2011 № 1251/23-03-05/37092055, та на підставі декларацій з податку на додану вартість. 
		Позиція податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами обґрунтована тим, що в зазначених актах перевірок цих контрагентів контролюючими органами викладено висновки про неможливість реального вчинення господарських операцій, з огляду на відсутність умов для ведення господарської діяльності - трудових і матеріальних ресурсів, а також з огляду на відсутність підприємств за їх юридичними адресами. 
		Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.
		Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України.
		Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди, що передували січню 2011 року, регулювався п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - статтею 198 Податкового кодексу України.
		Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
		Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Підпунктом 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
		Зважаючи на наведені норми законів, колегія суддів зазначає, що витрати платника податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка відображається в податковому обліку та яка повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (постачальник) укладено договір поставки від 28.04.2011 № 211, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність запчастини, а також інші товари. Договором сторони передбачили, що асортимент товару обговорюється сторонами і вказується в рахунку-фактурі на кожну партію товару. 
		Також, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Промтехноопт» (постачальник) укладено договір поставки від 01.12.2010 № 408, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність автозапчастини, а також інші товари. Договором сторони передбачили, що асортимент товару обговорюється сторонами і вказується у рахунку-фактурі на кожну партію товару.
		Крім того, між позивачем та ТОВ «Промсспец консалтинг» укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2011 № 102, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товарно-матеріальні цінності: запасні частини до автотранспортних засобів. Договором сторони передбачили, що кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються у специфікаціях або рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару. 
		Факт оплати товарів за всіма договорами  підтверджується платіжними дорученнями та виписками з розрахункових рахунків в банку.
		Дослідивши надані позивачем докази (копії видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписок з банківських рахунків), судами попередніх інстанцій встановлено, що ними підтверджено факти придбання товару та фактичної передачі позивачу.
		Висновок судів попередніх інстанцій про факт використання позивачем товару в господарській діяльності ґрунтується на встановлених судами попередніх інстанцій обставинах щодо подальшої реалізації придбаного позивачем товару покупцям - ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» і ТОВ «СІРІУС-АВТОКОМ» за договорами від 31.12.2010 за № 034993-11 та від 10.01.2011 за № 1. 
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податкові накладні виписані постачальниками, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість. 
		Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на тому, що в актах перевірок контрагентів контролюючим органами зазначено висновки про нереальність господарських операцій цих контрагентів з іншими суб'єктами господарювання. При цьому, самі господарські операції позивача з контрагентами податковим органом не досліджувались. 
		До того ж судами попередніх інстанцій встановлено, що:
		- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-8226/11/2070, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ТОВ «Промспец консалтинг» до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування наказів та визнання неправомірними дій. Скасовано наказ від 24.03.2011 № 289 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Скасовано наказ від 16.06.2011 № 692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Скасовано наказ від 06.05.2011 № 525 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої був складений акт перевірки від 07.04.2011 року за № 546/18-011/37091549. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, за результатами якої  був складений акт перевірки від 01.06.2011 № 1253/15-05-14/37091549. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» з питань дотримання щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, за результатами якої був складений акт перевірки від 30.06.2011 року за № 1482/15-05-14/37091549;
		- постановою Харківського окружного адміністративного суду  від 30.08.2011 у справі  № 2а-9036/11/2070, яка набрала законної сили, задоволено позов ТОВ «Тех-Агроремпоставка» до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про  скасування наказу та визнання дій протиправними. Скасовано наказ ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 06.06.2011 № 9682 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тех-Агроремпоставка». Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова  щодо проведення документальної  позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тех-Агроремпоставка» з питань дотримання   податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та дотримання податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.11.2010, за результатами якої було складено акт перевірки від 30.06.2011 № 1459/23-03-05/36457279; 
		- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 у справі № 2а-9525/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, адміністративний позов ТОВ  «Промтехноопт» до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про скасування рішення, визнання дій неправомірними, задоволено. Скасовано накази ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова  від 16.06.2011 № 681 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт», від 06.05.2011 № 529 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт».  Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт», результати якої оформлені актом від 01.06.2011 №1251/23-03-05/37092055, а також щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт», результати якої оформлені актом від 01.07.2011 №1489/23-03-05/37092055. 
		Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що поданими позивачем доказами підтверджено факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Тех-Агроремпоставка» і ТОВ «Промтехноопт», натомість податковим органом не доведено зворотного. 
		Зазначений висновок судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовано. 
		Колегія судів касаційної інстанції знаходить також обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, зважаючи на таке.
		Згідно п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
		Відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
		Виходячи з положень абз. 1 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. 
		Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.1 Податкового кодексу України). 
		Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз.3 п.73.1 Податкового кодексу України).
		Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.1 Податкового кодексу України).
		Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.1 Податкового кодексу України).
		Таким чином, запит податкового органу повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій в результаті дослідження запиту відповідача від 18.11.2011р. № 6603/7/17-02-11, його зміст не містить викладення жодних фактів порушення позивачем вимог законодавства. Запит не містить посилань на відповідні норми ст.78 ПК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок. Таким чином, вказаний запит не містить нормативного обґрунтування витребування інформацій та її документального підтвердження.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність вказаного запиту вимогам абз.1 і 2 пп.73.3.1 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а відтак, про відсутність у позивача обов'язку надавати відповідь на такий запит в силу положень абз.5 п.73.1 Податкового кодексу України.
		Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
		Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
		2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 - залишити без змін. 
		3.  Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236  2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      І.В. Борисенко
		 
		Судді                                                                                          І.В. Приходько
		 
		                                                                                          В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...