Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6980/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2016. Зареєстровано: 06.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2016.
Дата набрання законної сили: 07.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 27 жовтня 2016 року                     № 826/6980/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів  Качура І.А.  Данилишин В.М.    розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну справу
		за позовом                  ОСОБА_1  до                  Державної аудиторської служби України, Державної фінансової служби України, третя особа: Державна фінансова інспекція у Запорізькій області    провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, Державної фінансової служби України, третя особа: Державна фінансова інспекція у Запорізькій області  про визнання протиправним та скасування наказу від 10.01.2013 №39-о; поновлення на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2013 по 04.01.2014.
		          В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що його звільнення відбулось з порушенням норм Кодексу законів про працю України, а саме: без погодження Запорізької обласної державної адміністрації та Міністерства фінансів України. 
		          Представник Державної аудиторської служби України заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивача звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин більше трьох годин.
		          Інші сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.
		У зв'язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження.
		          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		          Наказом Державної фінансової інспекції України від 10.01.2013 №39-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 04.01.2013.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року N 9, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
		Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин.
		Зі змісту оскарженого наказу вбачається, що підставою для його прийняття слугували, акт про відсутність на робочому місці від 10.01.2013, листок непрацездатності серії АВЗ №913731, табель обліку використання робочого часу за січень 2013 року,  листи Запорізької обласної державної адміністрації від 03.10.2012 та Міністерства фінансів України від 25.10.2012.
		Згідно з актом про відсутність на робочому місці від 10.01.2013 (а.с. 86) позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин 04, 08, 09, 10 січня 2013 року.
		Відповідно до листка непрацездатності серії АВЗ №913731 (а.с. 85) позивач з 02.01.2013 по 03.01.2013 перебував на амбулаторному лікуванні та мав стати до роботи 04.01.2013.
		В матеріалах справи наявна довідкою Центральної районної поліклініки Солом'янського району м. Києва від 28.12.2013 та  копія заяви позивача від 27.12.2012 (а.с.65-66), якою позивач повідомив про перебуванні на амбулаторному лікуванні з приводу діагнозу - інфальтивного туберкульозу правової легені. Зазначена заява містить резолюції від 02.01.2013, зокрема, про підготовку наказу про звільнення. 
		З огляду на викладене, доводи відповідача, що він не був обізнаний про причини відсутності позивача на робочому місці є безпідставними.
		Отже, проходження позивачем 04.01.2013 амбулаторного лікування з приводу вказаного вище діагнозу підтверджується також довідкою Центральної районної поліклініки Солом'янського району м. Києва від 28.12.2013 (а.с. 67).
		Крім того,  в матеріалах справи наявна копія протоколу від 08.01.2013 про затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, відповідно до якої позивача було затримано.
		В подальшому, ухвалою від Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2013 по справі №335/336/13-к позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 56 днів, які обчислюються з моменту затримання 08.01.2013.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		З системного аналізу викладеного вбачається, що 04.01.2013 позивач був відсутній на роботі у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні, про що відповідач був належним чином повідомлений.; 08, 09, 10 січня 2013 року позивач був затриманий та перебував під вартою,  отже доводи відповідача про відсутність позивача на робочому місці 04, 08, 09, 10 січня 2013 року без поважних причин спростовано належними доказами.
		Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на погодження Головою Запорізької обласної державної адміністрації від 03.10.2012 звільнення позивача за систематичне невиконання останнім без поважних причин службових обов'язків та погодження Міністерством фінансів України від 10.10.2012 звільнення позивача у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, з огляду на наступне. 
		По-перше, відповідно до листків непрацездатності: серії АВА №472188 з 03.09.2012 по 14.09.2012, серії АВА №895525 з 17.09.2012 по 28.09.2012, серії АВА №273745 з 01.10.2012 по 19.10.2012, серії АВО №476676 з 10.11.2012 по 30.12.2012 позивач перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. Отже, доводи про неналежне виконання без поважних причин позивачем службових обов'язків є безпідставним.
		По-друге, зазначені погодження надано в жовтні 2012 року, проте-як відсутність позивача на робочому місці та подальше звільнення мали місце в січні 2013 року.
		Крім того, Головою Запорізької обласної державної адміністрації та Міністерством фінансів України надано погодження на звільнення позивача за неналежне виконання позивачем службових обов'язків, що є іншою підставою для звільнення, ніж, та за якою звільнено позивача.
		Належних доказів погодження  Головою Запорізької обласної державної адміністрації та Міністерством фінансів України звільнення позивача відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України відповідачами не надано.
		Отже, доводи позивача, про порушення відповідачем процедури звільнення, а саме не погодження звільнення з головою Запорізької обласної державної адміністрації та Міністерством фінансів України знайшли підтвердження під час вирішення справи.
		          Оскільки відповідачем не підтверджено належними доказами відсутність поважних причин відсутності, враховуючи допущені порушення процедури звільнення позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність наказу Державної фінансової інспекції України від 10.01.2013 №39-о, що є підставою для його скасування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України» триває процедура реорганізації Державної фінансової інспекції України шляхом її перетворення в Державну аудиторську службу України.
		Станом на час вирішення справи запис про припинення Державної фінансової інспекції України в Єдиному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій - відсутній.          
		          Протиправність наказу Державної фінансової інспекції України від 10.01.2013 №39-о прямо вказує на наявність підстав для поновлення позивача на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області.
		          Відповідно до довідки від 15.06.2016 Державної фінансової інспекції в Запорізькій області середньомісячна заробітна плата позивача складає 3073 грн, середньоденна - 142,93 грн.
		          В даному випадку суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача середній заробіток за період вимушеного прогулу за один рік з 04.01.2013 по 04.01.2014, що становить 251 робочий день.
		Отже, позивачу належить до виплати 35       875,43 грн (251х142,93).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
		          Отже, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді  начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області та стягнення з Державної фінансової інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період вимушеного прогулу  в межах суми стягнення за один місяць, що становить 3073 грн. підлягає негайному виконанню.
		Згідно приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Задовольнити позовні вимоги.
		           2.          Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фінансової інспекції України від 10.01.2013 №39-о.
		           3.          Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області.
		           4.          Стягнути з Державної фінансової інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу, що становить 35       875,43 грн.
		           5.          Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 Петровиача на посаді  начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області та стягнення з Державної фінансової інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період вимушеного прогулу  в межах суми стягнення за один місяць, що становить 3073 грн. підлягає негайному виконанню
		 
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Головуючий Суддя                                                                      В.І. Келеберда
		 
		Судді                                                                                           І.А. Качур 
		 
		                                                                                          В.М. Данилишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...