Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/3267/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2016. Зареєстровано: 06.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2016.
Дата набрання законної сили: 22.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		03 листопада 2016 року                                                                                           № 813/3267/16
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді                                                            Мартинюка В.Я.
		секретар судових засідань                                                       Фуртак А.В.
		з участю представників 
		від позивача - Голдак І.С.,
		від відповідача головного управління - Ковальчук І.О.,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Альянс Маркет» до Головного управління Держпраці у Львівській області, головного державного інспектора праці Пащук Тетяни Романівни, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправним та скасування припису, постанови про накладення штрафу, -
		 
		                                                                  в с т а н о в и в :
		 
		ТзОВ «Альянс Маркет» звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, головного державного інспектора праці Пащук Тетяни Романівни, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправними та скасування припису від 26.08.2016 року за №13-01-131/1435-0991 та постанови про накладення штрафу від 15.09.2016 року за №13011311435-0285.
		          Підставою позовних вимог є те, що, оскільки премія, виплачена працівникам за рішенням керівництва, не може вважатись належної їм до виплати при звільненні, так як її призначення є правом, а не обов'язком керівництва, то підстави для покладення на товариство обов'язку виплатити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середній заробіток за час з дати їх звільнення до дати отримання премії, відсутні. Також, продовжує позивач, ним не вчинено жодного з порушень, передбачених абзацом 3 ч.2 ст.265 КЗпП України, а відтак, відсутні підстави для застосування до нього фінансових санкцій.          
		Представник позивача дала аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
		Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що, у відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, при звільненні роботодавець повинен виплатити працівникові не лише основну заробітну плату (посадовий оклад, нічні години, надурочні), а зобов'язаний виплатити всі суми, що належать працівникові при звільненні (оплатити всі складові заробітної плати, компенсацію за дні невикористаної відпустки, оплатити листки непрацездатності, тощо). В даному ж випадку, зазначає відповідач, роботодавець при звільненні працівників не виплатив їм премії, яка є складовою частиною заробітної плати.
		Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить позов задоволити. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
		За результатами перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТзОВ «Альянс Маркет», Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт №13/01/131/1435 від 26.08.2016 року та винесено припис №13-01-131/1435-0991 від 26.08.2016 року, яким позивачу приписано забезпечити дотримання вимог ч.1 ст.116 КЗпП України та ч.1 ст.117 КЗпП України.
		Так, перевіркою встановлено, що розрахунок зі звільненими працівниками не проведено в день звільнення, а саме, ОСОБА_6 згідно наказу від 30.06.2016 року за №0016-759-ЗХ/ЗВ-К звільнено з роботи з роботи з 01.07.2016 року, проте виплату належних їй при звільненні коштів проведено 16.08.2016 року згідно видаткового касового ордеру від 16.08.2016 року; ОСОБА_8 згідно наказу від 30.06.2016 року за №0017-759-ЗХ/ЗВ-К звільнено з роботи 01.07.2016 року, проте виплату належних їй при звільненні  коштів проведено частинами шляхом зарахування на картковий рахунок, а саме 01.07.2016 року - 953 грн. 99 коп. згідно з відомістю нарахування грошей №8844 від 01.07.2016 року та 403 грн. 02 коп. згідно з відомістю нарахування грошей №8845 від 01.07.2016 року, 04.08.2016 року - 1378 грн. 33 коп. згідно з відомістю нарахування грошей №9245 від 04.08.2016 року (ч.1 ст.116 КЗпП України).
		Також, зазначеним працівникам при виплаті розрахункових коштів не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В ході перевірки не представлено документів, які б свідчили про таку виплату (ч.1 ст.117 КЗпП України).
		          Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.09.2016 року за №13011311435-0275 на підставі абзацу 3 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 4350 грн. 00 коп. 
		          Як передбачено ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		          Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		          Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 згідно з наказу від 30.06.2016 року за №0016-759-ЗХ/ЗВ-К звільнено з роботи 01.07.2016 року, проте виплату належних їй при звільненні коштів проведено 16.08.2016 року згідно видаткового касового ордеру від 16.08.2016 року; ОСОБА_8, згідно з наказу від 30.06.2016 року за №0017-759-ЗХ/ЗВ-К, звільнено з роботи 01.07.2016 року, проте виплату належних їй при звільненні  коштів проведено частинами шляхом зарахування на картковий рахунок, а саме 01.07.2-16 року - 953 грн. 99 коп., згідно з відомістю нарахування грошей №8844 від 01.07.2016 року, та 403 грн. 02 коп., згідно з відомістю нарахування грошей №8845 від 01.07.2016 року, 04.08.2016 року - 1378 грн. 33 коп., згідно з відомістю нарахування грошей №9245 від 04.08.2016 року.
		          Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи заявами про звільнення, наказами про припинення трудового договору (контракту), розрахунковими листками, видатковими касовими ордерами, платіжними відомостями, відомостями про нарахування коштів, тощо.
		          З наведеного вбачається, що позивачем не було здійснено виплати звільненим працівникам усіх сум, які їм належать, в день звільнення, що є порушенням вимог ч.1 ст.116 КЗпП України.
		                  При цьому, судом не беруться до уваги доводи позивача, що ним із запізненням виплачувалась премія, яка не відноситься до обов'язкових виплат, оскільки, відповідно до положень ст.2 Закону України «Про оплату праці», премії як інші компенсаційні та заохочувальні виплати відносяться до структури заробітної плати.
		У цьому контексті слід зазначити і про те, що на підприємстві не було прийнято актів локальної дії, які б встановлювали порядок нарахування та виплати премій, в інший спосіб, в тому числі за наслідками праці у відповідному місяці, і це не дозволяє суду покласти в основу судового рішення лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17.09.2010 року за №827/13/84-10.
		Не підтверджені належними доказами (акт відмови від отримання належних виплат тощо) обставини зловживання правом ОСОБА_6, яка з власної волі отримала виплати пізніше.   
		          Також, позивачем не надано доказів на підтвердження виплати звільненим працівникам середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що являється порушенням ч.1 ст.117 КЗпП України.
		 
		          Щодо тверджень позивача, що ним не вчинено жодного з порушень, передбачених абзацом 3 ч.2 ст.265 КЗпП України.
		          Відповідно до абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
		          З врахуванням встановлених вище обставин несвоєчасної виплати в повному розмірі звільненим працівникам належних їм сум виплат, суд вважає, що в діях позивача міститься склад порушення, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.265 КЗпП України.
		          
		          Що стосується посилання представника позивача на застосування до спірних правовідносин принципу пропорційності при прийнятті рішень суб'єктом владних повноважень (п.8 ч.3 ст.2 КАС України), то суд зазначає наступне. 
		          Абзацом 3 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні особи несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за виплату не в повному обсязі працівникам заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю. При цьому, даною нормою передбачено лише імперативний вид санкції, який виключає можливість застосування диференційованого розміру покарання в залежності від тяжкості та характеру порушення. 
		          Таким чином, застосування принципу пропорційності під час встановлення обставин правомірності винесення відповідачем постанови про накладення штрафу за наявності факту порушення не є в даному випадку доцільним.
		З приводу припису №13-01-131/1435-0991 від 26.08.2016 року, то, суд зазначає, що принцип пропорційності також не може бути застосований, оскільки вимогами такого (припису) передбачено забезпечити дотримання вимог ч.1 ст.117 КЗпП України, при цьому, виконання цих вимог віднесено до дискреційних повноважень позивача, в тому числі і з приводу визначення суми виплати.
		          А відтак, суд позбавлений можливості давати оцінку спірному акту індивідуальної дії в частині дотримання принципу пропорційності, передбаченого п.8 ч.3 ст.2 КАС України.          
		           
		          З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено припис про усунення порушень законодавства про працю та прийнято постанову про накладення штрафу, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.  
		          Отже, в задоволенні адміністративного позові слід відмовити.
		 
		Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.
		 
		Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
		3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 листопада 2016 року.
		 
		                              Суддя                                                              В.Я.Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...