Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/36/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2016. Зареєстровано: 07.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2016.
Дата набрання законної сили: 26.01.2017
Результат оскарження 26.01.2017 Одеський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"01" листопада 2016 р.Справа  № 916/36/16
		за позовом     Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 акціонерне товариство Креатив
		про стягнення  123771979,48 доларів США та 576828782,87грн.
		 
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод
		до   Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України,
		Приватного акціонерного товариства Креатив та Товариства з обмеженою відповідальністю Регіонпродукт-Україна
		про визнання недійсним договору
		 
		                                               Суддя                                Демешин О. А.  
		         
		Представники сторін:
		від позивача (відповідача 1 за зустрічним позовом) - ПАТ Державний експортно-імпортний банк України  ОСОБА_2довіреність, ОСОБА_3  довіреність, ОСОБА_4 - довіреність
		від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ТОВ Одеський олійноекстракційний завод  ОСОБА_5 - довіреність
		від третьої особи за первісним позовом ( відповідача 2 за зустрічним позовом) -  ПрАТ Креатив -  не зявився;
		від відповідача 3 за зустрічним позовом -  ТОВ Регіонпродукт-Україна - не зявився
		 
		СУТЬ СПОРУ:   05.01.2016р. Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - позивач, АТ Укрексімбанк, Банк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до  Товариства з додатковою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод (далі  відповідач, позивач за зустрічним позовом, ТОВ Одеський олійноекстракційний завод), в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь прострочену станом на 16.12.2015р. заборгованість за Кредитними договорами №151213К17 від 21.08.2013р., №151214К12 від 10.06.2014р. та №151214К16/ЕЕР-17-EXIM від  19.09.2014р., укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008р., у розмірі  7839205,56дол. США та 57705458,87грн. 
		02.02.2016р.(вх.№23509/16) позивачем до суду надано клопотання в якому було змінено назву відповідача, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод.  
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2016р. залучено ОСОБА_1 акціонерне товариство Креатив до участі у справі №916/36/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		 
		01.02.2016р. ТОВ Одеський олійноекстракційний завод подало зустрічний позов  до ПАТ Державний експортно-імпортний банк України  про визнання недійсним договору про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р.
		 
		Рішенням господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. (суддя Цісельський О.В.) у позові Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України  відмовлено повністю; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський Олійноекстракційний завод  задоволено  повністю; визнано недійсним договір від 30.06.2015р. №151214Р24-1 про внесення змін до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.14р.; стягнуто з ПАТ Державний експортно-імпортний банк України  на користь ТОВ  Одеський олійноекстракційний завод 1378грн.  витрат на оплату судового збору.   
		Не погодившись з вказаним рішенням  ПАТ Державний експортно-імпортний банк звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати це рішення суду і  прийняти нове, яким задовольнити  первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного  господарського суду від 12.04.2016р. до участі у справі   за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод до  Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про визнання недійсним договору було залучено в якості інших відповідачів   ОСОБА_1 акціонерне товариство Креатив (далі  Відповідач 2 за зустрічним позовом) та    Товариство з обмеженою відповідальністю Регіонпродукт-Україна (далі  Відповідач 3 за зустрічним позовом).
		 
		Постановою Одеського апеляційного  господарського суду 26.04.2016р.  апеляційну скаргу позивача було задоволено частково, рішення господарського суду  Одеської області  від 16.02.2016р. скасовоно  в частині задоволення зустрічного позову, прийнято нове рішення за зустрічним позовом, задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод, визнано недійсним договір від 30.06.2015р. про внесення змін №151214Р24-1 до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.14р., стягнуто з Публічного акціонерного товариства  Державний експортно-імпортний банк України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод 1378грн.витрат  на оплату судового збору за подання позовної заяви, в іншій частині  рішення  господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. залишено без змін.
		 
		Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. вищевказані рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. по цій справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.    
		 
		        10.08.2016р. (вх.2-4329/16) позивачем до господарського суду Одеської області надано заяву про збільшення позовних вимог в якій  ПАТ  Державний експортно-імпортний банк України просить стягнути з ТОВ Одеський олійноекстракційний завод:  123771979,48 доларів США та 576828782,87грн., з яких заборгованість :
		 
		        1)  За Кредитним договором №151214К12 від 10.06.2014 р. в розмірі 22 376 885,07доларів США та 20 477 699,97 грн. і складається із:
		- 20 000 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;
		- 2 352 589,43 доларів США - прострочених процентів;
		- 11 110 300,82 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;
		- 8 106 795,62 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;
		- 907 479,03 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління; 
		-  1 169,36 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;
		- 24 295,64 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;
		- 69 342,87 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;
		- 59,18 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;
		- 282 725,18 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;
		- 172,09 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.
		 
		       2) За Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 р. в розмірі 1023733,22 доларів США та 4 677 538,13 грн. і складається із:
		- 910 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом;
		- 112 572,21 доларів США - прострочених процентів;
		- 2 832 098,43 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;
		- 980 007,92 грн. - простроченої комісія за зобов'язання;
		- 392 600,65 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;
		- 226 439,37 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління;
		 -116 529,74 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання;
		- 801, 60 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;
		- 1161,01 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;
		- 16 567,34 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;
		- 8 664,06 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;
		- 40, 24 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;
		- 69 346,54 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;
		- 34 540,02 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання;
		- 97,77 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.
		 
		        3)  За  Кредитним договором №151213К17 від 21.08.2013 р. в розмірі 100 371 361,19 доларів США та 551 673 544,77 грн. і складається із:
		- 87 555 000,00 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом; 
		- 12 554551,84 доларів США - прострочених процентів;
		- 422 013 544,04 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;
		- 41 934 949,52 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;
		- 44 176 786,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів;
		- 31 327 329,68 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління; 
		- 1 754, 04 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов;
		- 127 983,40 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту;
		- 133 825,95 доларів США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів;
		- 2 349 597,06 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;
		- 88, 77 грн. - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов;
		- 9 869 753,00 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом;
		- 258,13 грн. - витрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов.
		 
		     Позивач збільшені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, із зустрічним позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях на зустрічний позов. 
		Відповідач з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях по справі. Зустрічний позов підтримує у повному обсязі.
		 
		 
		  В С Т А Н О В И В :
		 
		17.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України, правонаступником якого є позивач по справі -  Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України,  та Закритим акціонерним товариством Креатив (Позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду №151308N2. В подальшому до Генеральної кредитної угоди №151308N2  від 17.11.2008р. вносилися зміни та доповнення.
		В рамках Генеральної угоди між ПАТ "Укрексімбанк" та Позичальником  були укладені, серед інших,   кредитні договори, на підставі яких у ПрАТ „Креатив виникла заборгованість перед ОСОБА_6, що є предметом спору, а саме: кредитний договір №151213К17 від 21.08.2013р., кредитний договір №151214К12 від 10.06.2014р., кредитний договір №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р. 
		 
		30.07.2014р. Публічним акціонерним товариством  Державний експортно-імпортний банк України (Кредитор) з однієї сторони,  ОСОБА_1 акціонерним товариством  Креатив (Позичальник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю Регіонпродукт-Україна (Позичальник 2) з другої сторони (надалі разом та окремо Позичальник), та Товариством  з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод (Поручитель) з третьої сторони укладено Договір поруки №151214Р24, за умовами   пункту 3  якого  Поручитель зобовязується перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобовязання за Генеральною угодою №151308N2 від 17.11.2008р. У випадку невиконання Позичальником Основного зобовязання Кредитор має право вимагати виконання цього зобовязання у Поручителя та/або Позичальника як у солідарних боржників.
		Під терміном Основне зобовязання розуміється зобовязання Позичальника, передбачені Кредитною угодою (Генеральна угода №151308N2 від 17.11.2008р.   з усіма  чинними кредитними договорами, які  укладаються в рамках Генеральної кредитної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до неї, є невідємними її частинами та складають єдиний документ   щодо відшкодування суми кредиту, процентів штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, повязаних із наданням та обслуговуванням кредиту (стаття 1 Договору).
		30.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством  Державний експортно-імпортний банк України (Кредитор) з однієї сторони,  ОСОБА_1 акціонерним товариством  Креатив (Позичальник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю Регіонпродукт-Україна (Позичальник 2) з другої сторони (Позичальник), та Товариством  з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод (Поручитель) з третьої сторони укладено Договір  про внесення змін №151214Р24-1до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р. 
		За змістом спірного договору про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р.:
		1. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з усіма змінами, що були внесені до Генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008р. (далі  Генеральна угода) після дати укладання Договору поруки, починаючи з додаткової угоди №151308№2-31 від 30.07.2014р. додаткової угоди №151308№2-32 від 22.08.2014р.
		2. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з усіма умовами кредитних договорів, що були укладені між Кредитором та Позичальником в рамках Генеральної угоди, а саме:
		-кредитного договору  №151213К17 від 21.08.2013р.
		-кредитного договору  №151214К12 від 10.06.2014р.
		-кредитного договору  №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р.
		Поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з усіма змінами до: 
		-кредитного договору  №151213К17 від 21.08.2013., починаючи з додаткового договору №151213К17-20 від 22.08.2014р. до додаткового договору №151213К17-25 від 30.06.2015р.;
		-кредитного договору  №151214К12 від 10.06.2014р.,  починаючи з додаткового договору  №151214К17-20 від 22.08.2014р. до додаткового договору №151214К12-2 від 30.06.2015р.;
		-кредитного договору  №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р,  починаючи з додаткового договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ-1 від 02.12.2014р. до додаткового договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ-2 від 30.06.2015р.;
		3. Поручитель підтверджує, що зміни, які були внесені після дати укладання договору поруки до Генеральної угоди та кредитних договорів, зазначених в п.1 та п. 2 цього договору про внесення змін, вносилися за його попередньою згодою.
		4. Поручитель підтверджує, що після укладання кредитних договорів №151213К17 від 21.08.2013, №151214К12 від 10.06.2014, №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014та внесення змін до них та до Генеральної угоди змін, за зазначених в п.1 та п. 2 цього договору про внесення змін до Договору поруки, порука надана згідно Договору поруки залишатиметься чинною.
		 
		        В позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог ПАТ  Державний експортно-імпортний банк України, посилаючись на заборгованість позичальника (ПрАТ „Креатив) станом на 10.08.2016р.  по кредитним договорам  №151213К17 від 21.08.2013р.,  №151214К12 від 10.06.2014р. та №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р. із змінами до цих договорів  в розмірі 123771979,48 доларів США та 576828782,87грн.,  просить стягнути цю заборгованість з ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, як з поручителя, який зобовязався перед ОСОБА_6 за виконання ПрАТ „Креатив своїх договірних кредитних зобовязань. 
		 
		         ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, заперечуючи проти позову, посилається на те, що порука по Договору №151214Р24 від 30.07.2014р. є припиненою, в силу вимог ч.1 ст.559 ЦК України, у звязку із зміною зобовязання без згоди поручителя внаслідок чого збільшилось його зобовязання.
		   
		  Обґрунтовуючи зустрічний позов про визнання недійсним Договору  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., відповідач посилається на те, що його було укладено директором ОСОБА_7 від імені  ТОВ Одеський олійноекстракційний завод з перевищенням повноважень, оскільки цим додатковим договором товариством були прийняті на себе додаткові зобовязання на суму, що перевищує2000000грн., хоча директор не мав повноважень на укладення договору з таким обсягом зобовязань без згоди  загальних зборів товариства.
		 
		         Позивач, заперечуючи проти зустрічного позову, стверджує, що ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, при укладанні  Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., погодилось відповідати солідарно з позичальником за своєчасне та повне виконання Основного зобовязання. Під цим терміном у ст.1 Договору передбачались зобовязання Позичальника, зазначені у Кредитній угоді, а саме  у Генеральній  кредитній угоді №151308N2 від 17.11.2008р. з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках цієї Генеральної угоди в межах ліміту, встановленого в розмірі, що не перевищує 1760000000грн. , строком погашення 15.11.2024р. з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди.   
		          Позивач звертає увагу, що відповідно до п.2.1.7. Договору поруки поручитель (ТОВ Одеський олійноекстракційний завод) надав згоду на забезпечення цією порукою всіх зобовязань позичальник за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому. Тобто, на думку позивача, відповідач надав свою згоду на збільшення своєї відповідальності за Позичальника.
		          Крім того, позивач заявляє про те, що йому не було відомо і не могло бути відомо про наявність обмежень повноважень директора ТОВ Одеський олійноекстракційний завод щодо  обсягів зобовязань, яке приймає на себе товариство.    
		          Також позивач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що Рішенням позачергових загальних зборів ТОВ Одеський олійноекстракційний завод (протокол № 1 від 26.06.2014р.)  директору товариства було надано згоду на остаточне погодження умов, укладання та підписання від імені товариства договору поруки та інших, повязаних із ним документів, та вчинення інших дій повязаних із таким укладенням.
		            
		          Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити, виходячи з наступного: 
		 
		         В Постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. по цій справі зазначено про погодження з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності розгляду насамперед зустрічного позову, оскільки від результатів розгляду цього позову залежить питання вирішення первісних позовних вимог.  
		         Таким чином, суд першої інстанції  новий розгляд справи здійснює, починаючи з розгляду зустрічного позову  Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод до Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, Приватного акціонерного товариства Креатив та Товариства з обмеженою відповідальністю Регіонпродукт-Україна про визнання недійсним Договору  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р.
		 
		        Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Згідно із ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ч.3 ст.92 ЦК України  орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Згідно із ст.241 ЦК України  правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2014р. відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, на яких загальні збори учасників вирішили  здійснити перехід Товариства на модельний статут, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011р. за №1182 та продовжувати діяльність Товариства на підставі модельного статуту; затвердили Положення про виконавчий орган ТОВ Одеський олійноекстракційний завод (протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ Одеський олійноекстракційний завод за №30 від 07.02.2014р., пункти 10-12 Порядку денного).
		Згідно із пунктами 48-52 Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого Постановою Кабміну України №1182 від 16.11.2011р.   Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є дирекція (колегіальний орган) або директор (одноособовий орган). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути особи, які не є учасниками Товариства.  Дирекція (директор) здійснює свої повноваження відповідно до положення, затвердженого загальними зборами, у якому, зокрема, визначаються компетенція виконавчого органу, порядок прийняття ним рішень, порядок вчинення юридичних дій від імені Товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів. Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень (крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів) до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна (підзвітний) загальним зборам і організовує виконання їх рішень. Директор (генеральний директор) не може бути одночасно головою загальних зборів. Директор (генеральний директор) має право без довіреності вчиняти юридичні дії від імені Товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені таким правом.
		Відповідно до п.1.1, 1.3 Положення про виконавчий орган ТОВ Одеський олійноекстракційний завод (надалі - Положення), затвердженого рішенням загальних зборів учасників  ТОВ Одеський олійноекстракційний завод від 07.02.2014р. (протокол №30), Положення про виконавчий орган  ТОВ Одеський олійноекстракційний завод розроблено відповідно до чинного законодавства України, зокрема ЗУ Про господарські товариства, модельного статуту  товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого Постановою  Кабінету міністрів України №1182 від 16.11.2011р., в звязку з прийняттям ТОВ Одеський олійноекстракційний завод рішення про продовження діяльності  на підставі модельного статуту. Дане положення визначає правовий статус, склад, строк повноважень, порядок формування та організацію роботи Виконавчого органу Товариства, а також права, обовязки, відповідальність, припинення повноважень членів Виконавчого органу Товариства.
		Згідно із п.2.1 Положення  - виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства є одноособово Директор Товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства і є підзвітним Загальним зборам учасників Товариства, і організовує виконання їх рішень. До компетенції Директора Товариства належить вирішення всіх питань, повязаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.
		Згідно із підпунктами 9, 19 пункту 4.1 Положення  Директор Товариства розпоряджається майном та фінансовими засобами Товариства, укладає договори (контракти) на суму, що не перевищує 2000000грн., але в будь якому випадку не більше 25 (двадцяти пяти) відсотків активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства; виносить у встановленому порядку на розгляд Загальним зборам учасників Товариства  питання, повязані із діяльністю Товариства.   
		 
		Як вбачається з підпункту 2.1.6. пункту 2.1. статті 2 Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р.  поручитель (ТОВ Одеський олійноекстракційний завод) підтвердив, що він ознайомився з умовами Кредитної угоди (включаючи всі додатки до Кредитної угоди, що є чинними на дату укладення цього договору), укладеної між Кредитором і Позичальником, проінформований про  фінансовий стан Позичальника і повністю розуміє свої обовязки згідно з цим договором. 
		 
		Спірним Договором  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р. Поручитель (ТОВ Одеський олійноекстракційний завод) підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з усіма умовами кредитних договорів із змінами до них, що були укладені між Кредитором та Позичальником в рамках Генеральної угоди, а саме: Кредитного договору  №151213К17 від 21.08.2013р., Кредитного договору  №151214К12 від 10.06.2014р. та Кредитного договору  №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р.
		Тобто, спірним договором відповідач прийняв на себе додаткові зобовязання, ніж ті, що існували на момент укладення Договору поруки  №151214Р24 від 30.07.2014р., зокрема, збільшивши свою відповідальність перед позивачем по кредитним зобовязанням ПрАТ „Креатив за Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р., у т.ч. щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісійних та штрафних санкцій.
		З огляду на суму надання кредиту (5266437 доларів США), встановленого у Графіку зміни ліміту заборгованості (Додаток 1 до кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р.), строків користування кредитом, розміром процентів за користування кредитом, сумами комісійних та штрафних санкцій  розмір договірних зобовязань, що прийняло на себе ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, перевищив 2000000грн. і на укладення такої угоди без згоди загальних зборів товариства у директора ТОВ Одеський олійноекстракційний завод не було повноважень.
		         Підтвердженням того, що  відповідачем при укладенні спірного договору були прийняті на себе зобовязання,  які перевищують суму 2000000грн.  є власне первісні позовні вимоги позивача, згідно яким по  Кредитному договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 р. Банк просить стягнути з відповідача  1023733,22 доларів США  та  4677538,13 грн.
		 
		      В Постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016р.  по цій справі вказано на недоліки, що були допущені місцевим та апеляційним господарськими судами при розгляді справи. Зокрема, касаційною інстанцією зазначено про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що рішення, яке було прийнято загальними зборами ТОВ Одеський олійноекстракційний завод про ненадання згоди на затвердження/схвалення спірного договору вже після його укладення.
		   Дійсно, Рішенням, прийнятим на позачергових загальних зборах Товариства від 07.08.2015р., серед іншого, було вирішено  не надавати згоду на затвердження/схвалення договору  про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., укладеного  між АТ Укрексімбанк, ПрАТ Креатив та ТОВ Одеський олійноекстракційний завод в якості поручителя, оскільки зазначений правочин не відповідає інтересам Товариства та порука є припиненою відповідно до ст.559 ЦК України.
		   Так, це рішення приймалось після укладення спірного договору і мало б суттєве значення для вирішення спору в разі, якщо б загальні збори погодили укладення цього договору, оскільки відповідно до ч.2 ст.241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку він представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.
		           Однак, в даному випадку, додаткове підтвердження незгоди загальних зборів товариства із спірним правочином, - ніяким чином не спростовує факту перевищення повноважень директором товариства під час укладення Договору  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., оскільки прийняті товариством по цьому договору збільшені зобовязання на суму, що перевищували 2000000грн. -  потребували попередньої згоди загальних зборів  ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, як це передбачено із підпунктами 9, 19 пункту 4.1 Положення про виконавчий орган ТОВ Одеський олійноекстракційний завод. Такої згоди на момент укладення спірного договору  не було.
		              Також, виходячи з вказівок Вищого господарського суду України за наслідками касаційного розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне надати належну оцінку Рішенню позачергових зборів учасників товариства від 26.06.2014р. (Протокол №1), яким (питання№18) було вирішено надати директору товариства повноваження на остаточне погодження умов, укладення та підписання від імені ТОВ Одеський олійноекстракційний завод договору, рішення про укладення якого прийнято згідно цього питання, та інших, повязаних із ним документів та вчинення інших дій, повязаних із таким укладенням.
		              Слід зазначити, що питання №18,  яке розглядалось на вказаних загальних зборах, стосувалось надання згоди на укладення договору поруки і прийняте по цьому питанню рішення стосувалось виключно надання згоди директору на остаточне погодження умов тільки цього договору, інших документів (не правочинів) та вчинення інших дій, повязаних з таким укладенням.   Тобто, загальні збори надали згоду на остаточне погодження умов договору, вчинення директором дій, підписання ним будь-яких  документів, але це стосувалось дій та підписів на документах  до моменту укладення договору поруки.  
		             Повноважень на укладення в подальшому правочинів, таких як Договір  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., яким збільшувався обсяг зобовязань товариства  на загальних зборах, що відбулися  26.06.2014р.  директору товариства не надавалось.
		             
		            Особливо слід звернути увагу на умови, викладені у п.2.1.7 договору поруки від 30.07.2014р., оскільки на них, також містяться вказівки в Постанові ВГСУ від 03.08.2016р. по цій справі.
		             Зазначеним пунктом передбачено, що Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобовязань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.
		 
		     Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором  поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобовязання.
		     Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. 
		     Частиною 2 статті 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		      Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		      Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі ... (ч.2 ст. 1056-1 ЦК України).
		      З вищевказаних норм Цивільного кодексу України вбачається, що розмір кредитних коштів, що надаються позичальнику та процентна ставка за користування цими коштами  є істотними умовами кредитного договору. Поручителю, приймаючи до уваги його відповідальність перед кредитором за повернення кредиту та сплату процентів, а також (в даному випадку),  пені та комісійних - має бути достеменно відомо про обсяги своєї відповідальності. Опосередковано  підтверджує необхідність того, що поручитель має бути обізнаним  про обсяги своєї відповідальності свідчить, наприклад, встановлений частиною 4 статті 1056-1 ЦК України обовязок кредитора письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором про зміну процентної ставки.
		 
		       Між тим, ні Генеральною угодою №151308 №2 від 17.11.2008р. (Кредитною угодою), ні Договором поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., за яким відповідач зобовязався відповідати перед позивачем за виконання позичальником ПрАТ „Креатив своїх зобовязань  не було встановлено розмірів кредитів, процентних ставок, розмірів комісійних та пені. 
		       Такі умови встановлювались конкретними кредитними договорами і відповідач,  як вбачається з підпункту 2.1.6. пункту 2.1. статті 2 Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., підтвердив, що він ознайомився з умовами Кредитної угоди (включаючи всі додатки до Кредитної угоди, що є чинними на дату укладення цього договору), укладеної між Кредитором і Позичальником.
		 
		      Верховний суд України в Постанові від 05.06.2013р. по справі № 6-43цс13 висловив таку правову позицію, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною.
		 
		             Умови, викладені в пункті 2.1.7. договору поруки від  30.07.2014р. не містять очевидної згоди відповідача на збільшення обсягу його відповідальності із зазначенням  розмірів кредитів, процентних ставок, розмірів комісійних та пені щодо кредитних договорів, які будуть укладатись в майбутньому в межах Генеральної угоди.   Зокрема, це стосується вищевказаного Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 р., який було укладено після Договору поруки від 30.07.2014р. і  котрим  фактично було збільшено обсяг відповідальності відповідача без його згоди на 1023733,22 доларів США  та  4677538,13 грн., які позивач просить стягнути з ТОВ Одеський олійноекстракційний завод.
		 
		               Заперечення позивача на зустрічний позов, серед іншого, ґрунтуються на тих же обставинах,  які були відзначені касаційною інстанцією та яким не було надано належної оцінки  і не приділено уваги під час попередніх розглядів цієї справи місцевим та апеляційним господарськими судами. З огляду на те, що оцінка цим обставинам надано вище, суд не приймає до уваги заперечень позивача на зустрічний позов. 
		 
		              Крім того, в якості додаткових заперечень на зустрічний позов позивач посилається на те, що законом не заборонено укладання договору поруки на забезпечення виконання зобовязання, яке може виникнути в майбутньому. Суд погоджується з таким твердженням, але звертає увагу, що з підстав, які були викладені вище, в такому договорі мають бути зазначені обсяги відповідальності, які виникнуть в майбутньому, зокрема  розмір кредиту, що буде надаватись, розміри процентів , комісійних та штрафних санкцій по цьому кредиту. В даному випадку в Договорі поруки від 30.07.2014р. цього не було зазначено.
		               
		        Також, в запереченнях на зустрічний позов позивач посилається на ч.ч.1, 3 ст.92 ЦК України, якими, серед іншого,  передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.     
		      При цьому позивач стверджує, що під час укладення спірного договору, йому не було відомо і не могло бути про обмеження повноважень директора ТОВ Одеський олійноекстракційний завод  та  відповідач не надав доказів, що банку було відомо про такі обмеження.
		      Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що про обмеження директора ТОВ Одеський олійноекстракційний завод на укладення договорів (контрактів) на суму, що  перевищує 2000000грн. позивачу могло бути відомо, з огляду на наступне: 
		      У Преамбулі Договору  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р. вказано, що цей договір від імені ТОВ Одеський олійноекстракційний завод укладено директором ОСОБА_7, який діє на підставі статуту. 
		     Як зазначалось вище 07.02.2014р. відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, на яких загальні збори учасників вирішили  здійснити перехід Товариства на модельний статут, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011р. за №1182 та продовжувати діяльність Товариства на підставі модельного статуту; затвердили Положення про виконавчий орган ТОВ Одеський олійноекстракційний завод (протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ Одеський олійноекстракційний завод за №30 від 07.02.2014р., пункти 10-12 Порядку денного).
		       Згідно із пунктами 48-52 Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого Постановою Кабміну України №1182 від 16.11.2011р.   Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є дирекція (колегіальний орган) або директор (одноособовий орган). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути особи, які не є учасниками Товариства.  Дирекція (директор) здійснює свої повноваження відповідно до положення, затвердженого загальними зборами, у якому, зокрема, визначаються компетенція виконавчого органу, порядок прийняття ним рішень, порядок вчинення юридичних дій від імені Товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів. Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень (крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів) до компетенції дирекції (директора).
		     Тобто, про  повноваження директора ТОВ Одеський олійноекстракційний завод, у т.ч. про обмеження таких повноважень,  позивачу могло бути відомо, з урахуванням посилань в Статуті на відповідне положення з визначенням компетенції виконавчого органу (директора).      
		            За таких обставин, суд вважає, що директор ТОВ Одеський олійноекстракційний завод при укладенні спірного Договору  про внесення змін №151214Р24-1 від 30.06.2015р. до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р. перевищив надані йому повноваження і будь-яких дій, що свідчили б про подальше погодження товариством цього правочину, не проводилось. 
		            З огляду на вищевикладене, суд вважає зустрічний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		 
		     Що стосується первісного позову, то підстав для його задоволення судом не вбачається, приймаючи до уваги наступне:
		 
		 В рамках Генеральної кредитної угоди між ПАТ "Укрексімбанк" та Позичальником  були укладені у тому числі кредитні договори, на підставі яких виникла заборгованість, що є предметом спору по цій справі, а саме: кредитний договір №151213К17 від 21.08.2013р., кредитний договір №151214К12 від 10.06.2014р., кредитний договір №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р. 
		На виконання п.3.1, пп.пп.3.2.1, 3.2.2 п.3.2 ст.3 Кредитного договору №151213К17 від 21.08.2013р. ОСОБА_6 відкрив Позичальникові відновлювану кредитну лінію в розмірі 87555000 доларів США з кінцевим терміном погашення Кредиту - 1 - 20.08.2016, зі сплатою процентів за користування цим кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп.3.2.4 п.п.3.2, 3.5 ст.3 Кредитного договору №151213К17, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 та ст. 4 Кредитного договору №15121ЗК17.
		Відповідно до умов Кредитного договору №151213К17 Позичальник взяв на себе зобовязання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобовязання за Кредитним договором №151213К17 (п.п.3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст.3, ст.4 Кредитного договору №151213К17).
		 
		На виконання п.3.1, п.3.2 ст.3 Кредитного договору №151214К12 від 10.06.2014р. ОСОБА_6 відкрив Позичальникові невідновлювану кредитну лінію в розмірі 20 000 000 доларів США  з кінцевим терміном погашення цього кредиту 09.06.2017, зі сплатою процентів за користування кредитом  в порядку та в розмірі, встановлених пп.3.2.4 п.п.3.2, 3.5 ст.3 Кредитного договору №151214К12, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. З та ст. 4 Кредитного договору №151214К12.
		Відповідно до умов Кредитного договору №151214К12 Позичальник взяв на себе зобовязання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом , комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобовязання за Кредитним договором №151214К12 (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору № 151214К12).
		До  Кредитного договору №151214К12 від 10.06.2014р. вносились зміни наступними додатковими договорами: №151214К12-1 від 22.08.2014р.; №151214К12-2 від 30.06.2015р.
		 
		На виконання п.2.1 ст.2 Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р. ОСОБА_6 відкрив Позичальникові невідновлювану кредитну лінію в розмірі 5266437 доларів США з кінцевим терміном погашення Кредиту - 3 - 18.09.2019, зі сплатою процентів за користування кредитом  в порядку та в розмірі, встановлених п. 3.1 ст.3 Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановленому п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ.
		 
		Відповідно до умов Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ Позичальник взяв на себе зобовязання погашати кредит, сплачувати проценти за користування цим кредитом, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобовязання за Кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ (п. 2.6 ст. 2, п.п.3.1, 3.2, ст.3 та ст. 6 Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ).
		До  Кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р. вносились зміни наступними додатковими договорами: №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ-1 від 02.12.2014р.; №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ -2 від 30.06.2015р. 
		 
		Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Тобто закон повязує припинення договору поруки із сукупністю двох умов, а саме  внесення без згоди поручителя змін до основного зобовязання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
		Верховний Суд України  у постанові від 21.12.2012р. у справі №6-134цс12  висловив правову позицію про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч.1 ст.559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.
		Таким чином, зміна умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності збільшується без згоди поручителя, є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.
		Як випливає з   змісту ч.1 ст.559 ЦК України,  до припинення поруки призводять не будь-які зміни основного зобовязання, а лише ті, які призвели чи можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Саме такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у своїй правовій позиції, викладеній в постанові від 05.02.2014р. у справі №6-160цс13, де зазначив про те, що закон (ч.1 ст.559 ЦК України) повязує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що додатковим договором №151213К17-20 від 22.08.2014р. до кредитного договору №151213К17 від 21.08.2013р., у тому числі додатково встановлений розмір та порядок нарахування комісії банку за управління. Додатковими договорами №151213К17-21 від 26.08.2014р., №151213К17-22 від 10.09.2014р., №151213К17-23 від 16.10.2014р. до кредитного договору від 21.08.2013р., збільшено суму кредиту. Додатковими договорами №151213К17-24 від 02.12.2014р., №151213К17-25 від 30.06.2015р.  до кредитного договору від 21.08.2013р., встановлені комісія за зміну умов договору та змінено строки виплати нарахованих за кредитним договором процентів.
		Наприклад, пунктом 3.2.5.3. кредитного договору №151213К17 від 21.08.2013р. були встановлені комісійні за зміну умов договору за ініціативою Позичальника: за внесення істотних змін в розмірі 5000грн. за кожну зміну, а при внесенні інших змін до умов договору  в розмірі 1000грн. за кожну зміну. Пунктом Додаткового договору №151213К17-25 від 30.06.2015р. до вищевказаного кредитного договору, без погодження з поручителем, було збільшено комісію за зміну умов до договору до 6000грн. за кожну окрему зміну.     
		 
		Додатковим договором №151214К12-1 від 22.08.2014р. до кредитного договору№151214К12 від 10.06.2014р., зокрема, додатково встановлений розмір та порядок нарахування комісії банку за управління. Додатковим договором №151214К12-2 від 30.06.2015р. до кредитного договору№151214К12 від 10.06.2014р., змінені строки виплати та розмір нарахованих за кредитним договором процентів. Розмір комісії за зміну умов договору з ініціативи позивальника, цим кредитним договором взагалі не було встановлено, а  Додатковим договором №151214К12-2 від 30.06.2015р. було встановлено комісійні в розмірі 6000 грн. за кожну окрему зміну.
		 
		Кредитний договір №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р., як зазначалось вище, взагалі було укладено після підписання договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р., що само по собі збільшило обсяг відповідальності поручителя без згоди останнього.  Крім того, додатковим договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ-1 від 02.12.2014р. до кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р., був встановлений новий графік ліміту заборгованості за кредитним договором, який суттєво збільшив обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання якого здійснює поручитель.
		 
		Отже в результаті  укладання додаткових договорів до кредитних договорів  від 21.08.2013р., 10.06.2014р. в частині збільшення обсягів фінансових зобовязань та укладання нового кредитного договору від 19.09.2014р. без погодження ТОВ Одеський олійноекстракційний договір як поручителя ОСОБА_6 в односторонньому порядку збільшено відповідальність поручителя ще до укладання договору від 30.06.2015р. №151214Р24-1 про внесення змін до договору поруки №151214Р24 від 30.07.2014р.
		 
		Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015р. по справі №6-1161цс15  вказав, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які зумовили збільшення обсягу відповідальності останнього.  Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання про дострокове повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.  Унесення додатковою угодою змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього і зумовлює припинення поруки.
		 
		В постанові Верховного Суду України №6-70цс14 від 10.09.2014р. вказано про те, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом; встановлення нових умов щодо порядку зміни відсоткової ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
		Отже будь-яке збільшення обсягу відповідальності поручителя  незалежно від того, яких саме зобовязань, за виконання яких відповідає поручитель, може бути підставою для припинення поруки за ч.1 ст.559 ЦК України.
		 
		Оскільки таке збільшення відповідальності  поручителя (відповідача) по цій справі мало місце, суд вважає поруку за  договором поруки №151214Р24 від 30.07.2014р.  припиненою, що унеможливлює задоволення первісних позовних вимог позивача, які ґрунтуються на вказаному договорі. 
		 
		На підставі викладеного, зустрічний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні первісного позову слід відмовити. 
		 
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод -  задовольнити.
		 
		2.Визнати недійсним договір від 30.06.2015р. про внесення змін №151214Р24-1 до Договору поруки №151214Р24 від 30.07.14р.
		 
		3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства  Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 32394598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстракційний завод (65007 м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 132, ідентифікаційний код: 32394598): 1378 гривень судового збору.
		 
		4.У задоволені позову Публічного акціонерного товариства  Державний експортно-імпортний банк України  відмовити повністю.
		 
		 Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.
		Повне рішення складено  07 листопада 2016 р. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                  О.А. Демешин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...