Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1019/1753/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2016  року  м. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючогоХопти С.Ф.,суддів:Гулька Б.І.,Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П.,  розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного  суду Київської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2015 року,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У липні 2012 року ОСОБА_6звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_7 на його користь 21 715 грн витрат на лікування, 65 685 грн одноразово за заподіяння каліцтва, 3 045 грн щомісячно за заподіяння каліцтва, 30 тис. грн у відшкодування моральної шкоди та 7 151 грн витрат за проведені судово-медичні експертизи, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 вересня 2011 року відповідач на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс йому удар кулаком руки в праву частину нижньої щелепи, чим спричинив пошкодження середнього ступеню тяжкості. За цим фактом було порушено кримінальну справу та засуджено ОСОБА_7, а його визнано потерпілим. У зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень, тривалим лікуванням він поніс матеріальні затрати. Також просив стягнути з Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарніна свою користь 26 419 грн вартості другої операції в якості відшкодування матеріальних витрат на лікування в клініці «Оберіг», 500 грн у відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ненаданням йому належного лікування після перенесеної першої операції.
		Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 21 120 грн 80 коп. на лікування, 65 685 грн одноразово за заподіяння каліцтва, 3 045 щомісячно за заподіяння каліцтва, 7 037 грн 32 коп. витрат за проведені судово-медичні експертизи. Стягнуто з Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_6 25 723 грн 40 коп. вартості другої операції в якості відшкодування матеріальних витрат на лікування в клініці «Оберіг» та 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року скасовано рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 серпня                      2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області  від 08 жовтня                  2014 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У серпні 2015 року ОСОБА_6 змінив позовні вимоги та, додатково уточнивши їх, просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь 63 372 грн 41 коп. матеріальних витрат на лікування з урахуванням індексу інфляції, виключивши з числа відповідачів комунальне підприємство «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня». Зазначав, що 03 вересня                      2011 року він звернувся до комунального закладу «Переяслав-Хмельницька районна центральна лікарня», де йому була надана перша медична допомога, і він купував призначені лікарем медичні засоби. В подальшому у ході лікування травми, отриманої від злочинних дій відповідача, йому було проведено дві операції: 07 вересня 2011 у відділенні щелепно-лицьової хірургії Київської обласної клінічної лікарні, де було встановлено титанову пластину в нижній щелепі в ділянці кута праворуч,та 09 листопада 2011 в клініці «Оберіг», де було встановлено титанову пластину на другий перелом нижньої щелепи в ділянці між 2-3 зубами ліворуч. За час лікування він поніс витрати на придбання медикаментів, оплату медичних послуг та купівлю медичних засобів. 
		Вартість лікування з моменту отримання травми та у зв'язку з першою операцією становить 9 824 грн, а з урахуванням індексу інфляції з вересня 2011 року по липень 2015 року ця сума збільшилась на 175 % та тепер складає 17 192 грн. В суму витрат, пов'язаних з першим оперативним лікуванням, входятьвитрати на перебування в палаті в Київській обласній клінічній лікарні на суму 1 386 грн 20 коп. та на придбання бензину для поїздки до м. Києва.
		Вартість лікування у зв'язку з другою операцією становить 26 419 грн, а з урахуванням індексу інфляції з листопада 2011 року по липень 2015 року ця сума збільшилась на 174,8 % та тепер складає 46 186 грн 41 коп. В суму витрат, пов'язаних з другим оперативним лікуванням, включено витрати на придбання бензину для поїздки до м. Києва.
		Також ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі  9 486 грн 69 коп., що складається з вартості двох експертиз (№ 147/К та № 2/К) з урахуванням індексу інфляції.
		Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 61 805 грн 79 коп. майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок злочину.                        У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 5 289 грн 37 коп. понесених судових витрат, пов'язаних з оплатою судових експертиз. Вирішено питання про інші судові витрати. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_7,  посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. 
		Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ  діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню. 
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.     
		Судами встановлено, що 03 вересня 2011 року близько 18.00 год., перебуваючи на стадіоні ім. В.Лобановського за адресою: Київська область,                   м. Переяслав-Хмельницький, вул. Спортивна 2, ОСОБА_7, приймаючи участь у футбольному матчі між командами «Костал» м. Переяслав-Хмельницький та «Саланг-Агро» с. Лецьки, Переяслав-Хмельницького району, грав на позиції захисника команди «Костал» та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс гравцю команди суперника           ОСОБА_6 удар кулаком правої руки в праву частину нижньої щелепи останнього, чим спричинив потерпілому згідно з висновком судово-медичної експертизи № 438 від 26 жовтня 2011 року тілесне ушкодження у вигляді двойного перелому нижньої щелепи в області кута праворуч і 2-3 зубів ліворуч, яке відноситься до категорії пошкоджень середнього ступеню тяжкості, так як для зрощення кістки необхідний строк понад 21 день.
		Згідно з вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2012 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік.  Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарні 139 грн. і на користь комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» 1 153 грн 99 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 36 238 грн 44 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 5 тис. у відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову про відшкодування майнової шкоди скасовано, та направлено справу в цій частині на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
		07 вересня 2011 року у відділенні щелепно-лицьової хірургії КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» позивачу було проведено оперативне втручання та після виписки рекомендовано амбулаторне лікування. 
		Згідно з медичною карткою стоматологічного хворого № 133 комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» позивач після виписки з Київської обласної лікарні звернувся                        14 вересня 2011 року для амбулаторного лікування. 
		З 09 листопада 2011 року по 11 листопада 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні в універсальній клініці «Оберіг» м. Київ, де йому проведено операцію. 
		Стягуючи вартість обох хірургічних операцій, проведених потерпілому внаслідок злочину,  із  ОСОБА_7, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд,  виходив із того, що загоєння травми, яку ОСОБА_6 отримав 03 вересня 2011 року внаслідок злочинних дій                      ОСОБА_7, було тривалим і обидва оперативні втручання 07 вересня 2011 року та 09 листопада 2011 року були науково-обґрунтованими та необхідними для ліквідації наслідків одного і того ж тілесного ушкодження, спричиненого відповідачем, у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в області кута праворуч та між 2-3 зубами ліворуч. Суд дійшов висновку про те, що всі витрати позивача на лікування цієї травми незалежно від тривалості та методів лікування є майновою шкодою, якої він зазнав внаслідок ушкодження здоров'я від дій відповідача.  Посилання відповідача, на те, що матеріальні витрати позивача на проведення другої операції                         09 листопада 2011 року в універсальній клініці «Оберіг» обумовлені неналежним амбулаторним лікуванням після першого оперативного втручання 07 вересня 2011 року, а не злочинними діями ОСОБА_7, що мали місце 03 вересня 2011 року, суд відхилив, посилаючись на те, що причинний зв'язок між винними діями відповідача, отриманою позивачем травмою та її лікуванням не зник. Ніякі супутні захворювання, ускладнення чи додаткові травми в результаті неналежного амбулаторного лікування у ОСОБА_7 не виникли, і оперативне втручання 09 листопада 2011 року було спрямовано не на їх ліквідацію, а на продовження лікування травми, спричиненої ОСОБА_7
		Колегія суддів погоджується із правильністю вирішення справи судами.
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
		Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1      ст. 1195 ЦК України). 
		Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).  Диспозиція наведеної норми у взаємозв'язку зі ст. 60 ЦПК України покладає на позивача обов'язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач.
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, суди правильно застосували положення ст. ст. 1166, 1195 ЦК України відповідно до змісту спірних правовідносин, встановили у діях ОСОБА_7 склад цивільного правопорушення із завдання шкоди позивачу ушкодженням здоров'я та обґрунтовано виходили при вирішенні спору із того, що понесені ОСОБА_6 витрати на лікування травми незалежно від її тривалості та методів лікування є майновою шкодою, завданою неправомірнимидіями відповідача. 
		Що стосується незгоди заявника із оцінкою судами доказів, необхідно зазначити, що за вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновків судів не спростовують та на законність судових рішень у справі  не впливають. 
		Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити. 
		Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного  суду Київської області від 10 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                           С.Ф. Хопта    
		 
		          Судді:                                                       Б.І. Гулько
		 
		                                                                            В.І. Журавель            
		 
		                                                                            О.В. Закропивний     
		 
		                                                                            С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...