Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/1161/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2016. Зареєстровано: 09.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2016.

Результат оскарження 20.12.2016 Донецький апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		12.3
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 листопада 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1161/16
		Луганський окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді - Ковальової Т.І.,
		 
		при секретарі судового засідання - Бутенко К.В.,
		 
		за участю:
		 
		представника позивача -  ОСОБА_1,
		 
		представника відповідача - Антонцєвої І.І.,
		 
		представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства охорони здоров'я України - не прибув, 
		 
		представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації - Прищепи В.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство охорони здоров'я України, Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації  про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29 вересня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі.
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 залучено до участі у справі № 812/1161/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для оскаржуваного Розпорядження стала службова записка про проблемні питання в роботі в системі охорони здоров'я Луганської області.
		Не вдаючись до медичної сторони питання, яка потребує необхідних фахових знань, в межах предмету позову, позивач зазначив, що така службова записка  могла бути подана і до і після звільнення ОСОБА_4 з роботи.
		Зазначені проблеми, без ризику можна припустити, мають місце і сьогодні і, на жаль, не лише на території ведення АТО.
		Службова записка датована 07.08.2014, коли сам ОСОБА_4 перебував на лікарняному.
		ОСОБА_4 був відсутнім на роботі і причини його відсутності були поважними. Навіть, якщо припустити, що ці поважні причини не були відомі ОСОБА_5, він, як посадова особа і державний службовець, відповідно до своїх посадових повноважень міг і був зобов'язаний вирішити питання покладення посадових обов'язків відсутнього працівника на іншу особу, та вжити заходів до вирішення проблем, зазначених у службовій записці.
		Натомість, заступник голови Луганської ОДА ОСОБА_5 звернувся з доповідною запискою на ім'я т.в.о. голови Луганської ОДА ОСОБА_6, в якій посилався на бездіяльність ОСОБА_4, що  призвела до цілої низки проблем у сфері охорони здоров'я області. Заслуговує окремої уваги, на посилання у службовій записці причини проблем такі як «у зв'язку з нестабільною роботою автозаправних станцій та відсутністю фінансування» або відсутність мед препаратів «із-за неможливості їх доставки з м. Луганську», то в доповідній записці ОСОБА_5 ця інформація відсутня. ОСОБА_5, попри зміст службової записки, причину проблем одноособово визначає «бездіяльністю керівника».
		Не вносячи пропозицій щодо покладення обов'язків відсутнього працівника на іншу особу, чи вирішення проблемних питань, заступник голови ОДА вносить «пропозицію про прийняття термінового рішення про звільнення з посади директора Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації ОСОБА_4 як такого, що не забезпечив належне виконання своїх повноважень та не здатний працювати в складних кризових умовах».
		Не дивлячись на те, що позивача не було ознайомлено зі змістом доповідної, не надано можливості подати заперечення, як це передбачено Кодексом законів про працю України та ЗУ «Про державну службу» (в редакції, чинній на час описових правовідносин), не проведено будь-якої службової перевірки, т.в.о. голови Луганської ОДА 12.08.2014 звертається до Міністра охорони здоров'я України з листом № 3/10-2847 про погодження звільнення ОСОБА_4 на підставі ч. І ст14, п.6 ч. І ст. 30 ЗУ «Про державну службу».
		Міністерство охорони здоров'я листом №11.01-28/990/23893 від 15.08.2014 року, не перевіряючи обставин, викладених у листі, не проводячи службового розслідуванні,  перевірки, «надає погодження на звільнення ОСОБА_4 з посади директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації на підставі ч. І ст14, п.6 ч. І ст.30 ЗУ «Про державну службу».
		На підставі вищенаведеного позивач просить суд: визнати Розпорядження Луганської обласної державної адміністрації №17С-к від 20.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням Присяги державного службовця, відповідно до частини 1 статті 14, пункту 6 частини першої статті 30 ЗУ «Про державну службу» протиправним та скасувати його; поновити ОСОБА_4 на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації з 20.08.2014 року.
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких, зокрема, зазначено наступне.
		Розпорядження видано на підставі та в межах повноважень, визначених законом, а саме відповідно до частини першої статті 14 та пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон).
		Відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 01.08.2014 № 2с «Про організацію роботи облдержадміністрації в умовах проведення антитерористичної операції в Луганській області» тимчасовим місцезнаходженням керівництва та апарату облдержадміністрації визначено адміністративну будівлю Сватівської районної ради за адресою: вул. Радянська, 25, м. Сватове, Луганська область (пункт 1).
		Пунктом другим цього розпорядження керівникам структурних підрозділів облдержадміністрації доручено у термін до 18.08.2014 визначити місцезнаходження відповідних структурних підрозділів та надати копії наказів до організаційного відділу апарату облдержадміністрації не пізніше 20.08.2014.
		Проте, ОСОБА_4 не вжив заходів для виконання зазначеного доручення, створивши загрозу нормального функціонування як очолюваного ним Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації, так і всіх закладів охорони здоров'я області.
		ОСОБА_4 з липня 2014 року до дати звільнення не здійснював покладених на нього управлінських функцій, не повідомляючи, при цьому, про місцезнаходження та причини самоусунення від виконання посадових обов'язків. Ці обставини викладені у доповідній записці заступника голови облдержадміністрації ОСОБА_5 голові облдержадміністрації, копія якої наявна в матеріалах справи.
		Відповідач зазначає, що звільнення ОСОБА_4 в умовах його тривалої відсутності та байдужого ставлення до виконання посадових обов'язків відповідає Закону.
		Позивач не заперечує неналежного виконання ним своїх посадових обов'язків, що і стало підставою для видання Розпорядження, не спростовує факту тривалої без зазначення причин відсутності на робочому місці.
		Відповідно до статті 10 Закону основними обов'язками державного службовця названі: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
		Під час складання присяги державного службовця позивач, також, зобов'язувався до сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
		На думку відповідача, позивачем допущено порушення вимог законодавства та присяги державного службовця.
		Відповідач не може надати Луганському окружному адміністративному суду оригінали та належним чином завірені копії: листків непрацездатності; трудової книжки ОСОБА_4; розпоряджень голови облдержадміністрації щодо прийняття Позивача на публічну службу та її проходження; матеріалів особової справи позивача.
		Службове розслідування щодо ОСОБА_4 не проводилося. Відповідно до частини 2 статті 22, пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950, проведення службового розслідування є правом, а не обов'язком.
		На підставі вищенаведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації у судовому засіданні підтримала пояснення представника відповідача та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства охорони здоров'я України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, причини неявки суду не повідомив.
		28.10.2016 від представника Міністерства охорони здоров'я через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено наступне.
		Згідно пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 267 (далі - Положення), Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		За змістом підпункту 13 пункту 10 Положення Міністр погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
		Згідно статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.
		Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. 
		Так, постановою Кабінету Міністрів України постановою від 29.07.1999 № 1374 затверджено Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій (далі - Порядок), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
		Пунктами 4 - 6 Порядку передбачено, що у пропозиції щодо звільнення керівника управління, відділу, Іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації обґрунтовується причина звільнення.
		За дорученням міністра, керівника іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади або їх заступників пропозиція голови місцевої державної адміністрації про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу у тижневий термін опрацьовується у відповідному управлінні, відділі, іншому підрозділі міністерства, центрального або місцевого органу виконавчої влади. У разі потреби організовується вивчення стану справ на місцях.
		Висновки щодо призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації не пізніше десяти днів з дня порушення даного питання надсилаються голові відповідної місцевої державної адміністрації і додаються до особової справи державного службовця за місцем роботи.
		Так, до матеріалів справи додано звернення т.в.о. голови Луганської обласної державної адміністрації від 12.08.2014 № 3/10-2847 про погодження звільнення з посади начальника Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 14, п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», та у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням Присяги державного службовця.
		Листом від 15.08.2014 № 11.01-28/990/23893 МОЗ України погодило звільнення позивача із займаної посади.
		Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів та оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 30.01.2009 працював на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації. 30.01.2009 позивачем прийнято присягу державного службовця (а.с.12-19).
		Згідно з Положенням про Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, чинним на момент виникнення спірних правовідносин,  Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Луганської обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації у зв'язку з перейменуванням юридичної особи  - Головного управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації. Департамент підпорядкований голові облдержадміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству охорони здоров'я України. Директор Департаменту здійснює керівництво діяльністю Департаменту, несе  персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці у Департаменті, планує роботу Департаменту ….. (а.с.104-109-111).
		Відповідно до діючого на сьогодні Положення про Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, останній є структурним підрозділом Луганської обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації-керівником обласної військово - цивільної адміністрації, входить до її складу і забезпечує виконання покладених на нього завдань щодо реалізації державної політики у галузі охорони здоров'я на території області. Департамент підпорядкований голові обласної державної адміністрації-керівнику обласної військово-цивільної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству охорони здоров'я України (а.с.96-103).
		07.08.2016 на ім'я заступника голови облдержадміністрації ОСОБА_5 від головного спеціаліста надійшла службова записка, відповідно до якої йдеться про виниклі проблеми, які потребують свого вирішення, а саме: відсутність фінансування  обласних закладів охорони здоров'я, які знаходяться на визволених територіях; недостатня кількість лікарських засобів та виробів медичного призначення в закладах охорони здоров'я розташованих на визволених територіях у зв'язку з відсутністю їх в аптеках КП «Луганська обласна «Фармація»; недостатня кількість наркотичних препаратів у зв'язку з відсутністю їх аптеках КП «Луганська обласна «Фармація»; обмежена кількість інсулінів в закладах охорони здоров'я; перебої в забезпеченні автомобілів швидкої медичної допомоги дизпаливом, у зв'язку з  нестабільною роботою автозаправних станцій та відсутністю фінансування; недостатня кількість бланків суворої звітності в закладах охорони здоров'я (а.с.25).
		Заступником голови ОСОБА_5 було подано доповідну записку, яка взагалі не містить дати складання та відповідно до якої зазначено наступне.
		Директор Департаменту ОСОБА_4 понад два місяці не здійснює управлінських функцій, не повідомив про своє місце знаходження та причини невиконання посадових обов'язків. Спроби встановити з ним зв'язок залишились безрезультатними. Бездіяльність цього керівника призвела до загострення низки проблем у сфері охорони здоров'я області: припинено фінансування обласних закладів охорони здоров'я, які знаходяться на територіях, підконтрольним органам влади; недостатня кількість лікарських засобів та виробів медичного призначення в закладах охорони здоров'я розташованих на визволених територіях у зв'язку з відсутністю їх в аптеках КП «Луганська обласна «Фармація»; недостатня кількість наркотичних препаратів в медичних установах області; обмежена кількість інсулінів в закладах охорони здоров'я у зв'язку з відсутністю їх в аптеках КП «Луганська обласна «Фармація», недостатнє забезпечення автомобілів швидкої медичної допомоги дизпаливом; відсутність в закладах охорони здоров'я бланків суворої звітності в необхідній кількості. У зв'язку з чим внесено пропозицію щодо прийняття рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора (а.с.26).
		Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.
		З аналізу  вищенаведеного, вбачається, що в  доповідних записках визначені проблемні питання, які виникли в період проведення АТО.  Однак, доповідна записка ОСОБА_5 (а.с.26) складена без врахування антитерористичної операції у Луганській області - не встановлено з яких причин припинено фінансування обласних закладів охорони здоров'я та чи входить це в компетенцію та повноваження директора департаменту охорони здоров'я, не встановлено місце розташування складських приміщень зберігання лікарських препаратів, медичних виробів  для поставок по аптекам та медичним закладам, чи знаходяться вказані приміщення на  визволених від терористичних  угрупувань територіях, теж саме стосується і забезпечення закладів охорони здоров'я бланків суворої звітності. Також заступником голови облдержадміністрації ОСОБА_5 не перевірено з яких причин були перебої забезпечення автомобілів швидкої медичної допомоги дизпаливом - із-за нестабільної роботи автозаправних станцій, відсутністю фінансування чи проведення антитерористичної операції.  
		При цьому вказані записки ніяким чином не пов'язані з бездіяльністю керівника Департаменту, однак, в доповідній записці заступник голови безпосередньо причиною загострення низки проблем у сфері охорони здоров'я області пов'язує з бездіяльністю керівника Департаменту, не перевіривши ні одного питання та не встановивши причину виниклих проблем.
		Листом від 15.08.2014 № 11.01-28/990/23893 (вх.№3/10-2847 від 18.08.2014) Міністерство охорони здоров'я України повідомило т.в.о голови Луганської обласної державної адміністрації  ОСОБА_8, що розглянувши її клопотання про погодження звільнення позивача у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, порушенням присяги державного службовця (від 12.08.2014 №  3/10-2847), Міністерство охорони здоров'я України надає погодження на звільнення ОСОБА_4 з посади директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації на підставі ч. 1 ст.14, п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» (а.с.22-24).
		Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 20.08.2014 № 17с-к ОСОБА_4 звільнено 20.08.2014 з посади директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням Присяги державного службовця, відповідно до частини 1 ст.14, п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», враховуючи лист Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 11.01-28/990/23893 (а.с.20,89).
		08.09.2016 позивач, через запит адвоката ОСОБА_1, ознайомлений з розпорядженням про його звільнення (а.с.20-21).
		За час проходження державної служби на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації дисциплінарних стягнень не мав, 23.06.2012 позивача нагороджено Почесною грамотою Луганської обласної державної адміністрації та Луганської обласної ради за багаторічну сумлінну працю в органах державної влади, високий професіоналізм, активну життєву позицію та з нагоди дня державної служби з занесенням до трудової книжки (а.с.14-19). 
		З копій листків непрацездатності серії АГЗ № 995966 від 07.08.2014, серії АГО № 365793 від 25.08.2014, серії АВР № 136901 від 20.09.2014 вбачається, що позивач перебував на амбулаторному режимі лікування з 04.08.2014 по 22.08.2014 та з 20.09.2014 по 01.10.2014. Сторони по справі не заперечують факт хвороби позивача, але представник відповідача наполягає на тому, що лікарняні листи не були здані до обласної адміністрації (а.с.27-29). Оригінал лікарняного листа з 04.08.2014 по 22.08.2014 оглянутий судом зі сторонами у судовому засіданні, сумніву щодо його дійсності та відсутність підробки у суду та сторін не визвано (а.с.130). 
		На момент звільнення позивача з посади директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації він перебував на лікарняному.
		Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 01.08.2014 № 2с визначено тимчасовим місцезнаходженням керівництва та апарату Луганської обласної державної адміністрації адміністративну будівлю Сватівської районної ради за адресою: вул. Радянська, 25, м. Сватове, Луганська область (п.1), керівникам структурних підрозділів облдержадміністрації у термін до 18 серпня 2014 року визначити місцезнаходження відповідних підрозділів та надати копії наказів до організаційного відділу апарату облдержадміністрації не пізніше 20 серпня 2014 року (а.с.86,87).  
		Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 19.09.2014 № 10с змінено тимчасове місцезнаходження керівництва, апарату та структурних підрозділів  Луганської обласної державної адміністрації, визначивши його за адресою: Радянський проспект, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область (а.с.88).
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань з кримінального провадження № 12014130000000149 вбачається, що 09.07.2014 невідомі особи зателефонували  на мобільний телефон ОСОБА_4 та примушували останнього зустрітись у м. Луганську, у разі відмови  виказували погрозу вбивством, яку він сприйняв реальною (а.с.51). 
		З листа слідчого управління Національної поліції у м. Києві Головного управління Національної поліції України від 14.09.2016 вих. № 15165/125/23/5-16 вбачається, що у провадженні слідчого П.М. Раїн перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201430370003378 від 03.10.2014, за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
		04.10.2014 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
		22.01.2015 слідчим управлінням Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України досудове розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України у зазначеному кримінальному провадженні зупинено. 
		19.04.2016 матеріали зазначеного кримінального провадження в повному обсязі направлено прокурору військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_7 на підставі його запиту в порядку ст. 36 КПК України від 18.04.2016 (а.с.55,56).   
		Згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасного, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.
		З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон № 3723-XII.
		Згідно з вимогами статті 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
		Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням).
		Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   
		Відповідно до ст.14 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дисциплінарні стягнення застосовуються до    державного службовця  за  невиконання  чи   неналежне   виконання   службових обов'язків,  перевищення  своїх  повноважень,  порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби,  а  також  за  вчинок, який   порочить  його  як  державного  службовця  або  дискредитує державний орган, в якому він працює. 
		До службовців,  крім  дисциплінарних  стягнень,  передбачених чинним законодавством про працю  України,  можуть  застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до  одного  року  у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. 
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові   України,   суворо дотримувати Конституції та законів України,  сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси  громадян,  з  гідністю  нести  високе  звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
		Державний службовець    підписує    текст    Присяги,    який зберігається за місцем  роботи.  Про  прийняття  Присяги  робиться запис у трудовій книжці. 
		Відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) крім загальних підстав, передбачених  Кодексом  законів про працю України, державна служба припиняється, зокрема, у разі відмови державного службовця від прийняття  або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
		Згідно пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 267 (далі - Положення), Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		За змістом підпункту 13 пункту 10 Положення Міністр погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
		Згідно статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.
		Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України постановою від 29.07.1999 № 1374 затверджено Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій (далі - Порядок), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
		Пунктами 4 - 6 Порядку передбачено, що у пропозиції щодо звільнення керівника управління, відділу, Іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації обґрунтовується причина звільнення.
		За дорученням міністра, керівника іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади або їх заступників пропозиція голови місцевої державної адміністрації про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу у тижневий термін опрацьовується у відповідному управлінні, відділі, іншому підрозділі міністерства, центрального або місцевого органу виконавчої влади. У разі потреби організовується вивчення стану справ на місцях.
		Висновки щодо призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації не пізніше десяти днів з дня порушення даного питання надсилаються голові відповідної місцевої державної адміністрації і додаються до особової справи державного службовця за місцем роботи.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), яким визначено, що відповідно  до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на  виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування.
		Службове розслідування стосовно осіб, уповноважених на  виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування не є обов'язковим та проводиться за ініціативою керівника.
		Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених у службовій та доповідній записках та безпосередній зв'язок з діями/бездіяльністю позивача до вказаних обставин.
		Відповідачем  не надано  доказів порушення присяги державного службовця позивачем. Також, відповідачем не надано доказів, що позивач, як державний службовець, скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
		Верховний Суд України у своїй постанові від 01 жовтня 2013 року, яка враховується судом при розгляді даної справи, зазначив, зокрема, наступне. 
		Статтею 30 зазначеного Закону передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у КЗпП. 
		Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону № 3723-ХІІ; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону № 3723-ХІІ; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону № 3723-ХІІ.
		При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 цього Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Слід зазначити, що припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
		У частині другій статті 14 Закону № 3723-ХІІ законодавець визначив ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 КЗпП), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
		Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.
		Разом з тим порядок застосування таких заходів впливу у Законі № 3723-ХІІ не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП  (стаття 149).
		Порушення Присяги і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. 
		Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
		Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту права зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним судом України у постановах від 21 травня та 4 червня 2013 року (№№21-403а12, 21-167а13 відповідно).
		Згідно зі ст.40 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом
		Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		У судовому засіданні встановлено, що позивач, на дату видання Розпорядження про його звільнення - 20.08.2014 року, перебував на лікарняному.
		В оскаржуваному наказі  відповідач посилається на дві підстави притягнення до дисциплінарної  відповідальності у вигляді звільнення - неналежне виконання службових обов'язків,  відповідно до частини першої ст.14 та порушення Присяги державного службовця відповідно  до пункту 6 частини першої ст. 30 Закону України «Про державну службу», однак не конкретизував які саме порушення (дії/бездіяльність) допущено позивачем, та в чому полягає порушення присяги державного службовця.
		Відповідно до ст.149 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Відповідач до винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача не надав останньому можливості надати письмові пояснення.
		За змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення (а.с.30-33).
		На думку суду, у даному випадку, звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (від позивача не відбиралися письмові пояснення, не вказано у чому саме полягає неналежне виконання службових обов'язків, обрання звільнення, як виду дисциплінарного стягнення немотивоване,  не мається посилання на відповідні статті Кодексу законів про працю України і позивача звільнено під час перебування на лікарняному). 
		Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Разом з тим, згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86). 
		Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про звільнення позивача.  Оскільки у розпорядженні  № 17с-к від 20 серпня 2014 року  про звільнення ОСОБА_4не зазначено і не мотивовано, з якої підстави звільнено позивача, то не можна вважати, що вказане розпорядження прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Луганської обласної державної адміністрації № 17С-к від 20 серпня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_4.» та поновлення останнього на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації з 21 серпня 2014 року.   
		Відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тому суд дійшов до висновку про негайне виконання судового рішення в цій частині.
		Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України судом не віршується у зв'язку з їх відсутністю.
		Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -   
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство охорони здоров'я України, Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації  про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, - задовольнити.   
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження Луганської обласної державної адміністрації № 17С-к від 20 серпня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_4.».
		Поновити ОСОБА_4 на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації з 21 серпня 2014 року. 
		Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації з 21 серпня 2014 року.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
		Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. 
		Повний текст постанови складено та підписано  07  листопада 2016 року. 
		 
		Суддя                                                             Т.І. Ковальова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...