Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/810/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2016. Зареєстровано: 09.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2016.
Дата набрання законної сили: 15.03.2017
Результат оскарження 15.03.2017 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		26 жовтня 2016 року                                  м. Київ                                                   № 826/810/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій 
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (надалі - позивач/ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ») до Державної авіаційної служби України (надалі - відповідач/ДАС України), в якому просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог:
		- визнати протиправними дії ДАС України щодо нарахування ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» державного збору до державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період: Лютий 2014 року (частково), червень 2014 року, з серпня 2014 року по жовтень 2015 року включно;
		- визнати протиправними дії ДАС України щодо формування та надання ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» рахунків - фактур: від 28.07.2014 р. №60 та №123к; від 24.09.2014 р. №75; від 04.11.2014 р. №180к; від 27.10.2014 р. №86 та №177к; від 24.11.2014 р. №94 та №191; від 23.12.2014 р. №101 та №211к; від 26.01.2015 р. №6 та №15к; від 25.02.2015 р. , №13,№31к;-від 27.05.15 №27;-від 31.03.15№46к;-від 02.04.15 №47к;-від 23.04.15 №23; від 23.04.2015 р. №62к; від 25.05.2015 р. №26; від 02.06.2015 р. №77к №35;-від 25.06.15.№91к;-від 29.07.15р.№43;-від 18.08.15 року№120к;-від 25.08.15р.№49;-від 28.09.15 р.№138к;-від 28.09.15р.№57;-від 28.09.15 р.№139к;-від 27.10.15 р.№65;-від 18.11.15 р.№164к;-від 30.11.15р.№72;-від 03.12.15р.№169к на сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки чинне законодавство не передбачає належним чином обов'язок позивача по сплаті спірного збору, а відповідач діє не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачені законами. Вказує, що спірні збори не передбачені Податковим кодексом України, не повинні справлятись з набранням чинності Законом України «Про адміністративні послуги» та не можуть стягуватись з огляду на положення Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.
		Відповідач позов не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи, зазначав, що діє на підставі норм Повітряного кодексу України та керується при нарахуванні зборів постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях».
		В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до частини 4 статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
		Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній.
		Згідно з частиною 7 статті 12 Повітряного кодексу України забезпечення надходження коштів та використання коштів Фонду здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.
		В ході розгляду справи судом встановлено, що Державною авіаційною службою України формувались та пред'являлись позивачеві рахунки-фактури з сумами зборів, розрахованими згідно з Постановою КМУ від 16.06.98 № 889. Даною постановою викладено в новій редакції Постанову Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях» (далі - Постанова №819), якою затверджено Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Положення № 819).
		Відповідно до пункту 4 Положення №819 державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами (далі  -  суб'єкти  авіаційної  діяльності) у розмірах згідно з додатком.
		Порядку і строків сплати зборів ні Положенням, ні законами України не встановлено.
		Додатком до Положення № 819 передбачено розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо. Іншими нормативними актами ставки зборів не визначено.
		В сформованих та пред'явлених позивачу рахунках відповідач застосовує ставки збору, що містяться в Додатку в колонці «Державні послуги» розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» в пункті 5 «Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній», яким встановлено наступні розміри державного збору за Державну послугу - видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній:
		-          у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць. 
		-          міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 дол. США за маршрут; 
		В даному пункті в останній колонці під назвою «Додаткові показники коригування розмірів державного збору» передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку: 
		-          у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США;
		-          міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
		Таким чином, судом встановлено, що відповідач в спірних рахунках використовував ставки збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній встановлені додатком до Положення «Про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях» (в редакції Постанови КМУ від 16.06.98 № 889), який є підзаконним нормативно-правовим актом.
		Відповідно до статті 6 Конституції України Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. 
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до стаття 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
		Пунктом 3 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено прийняття законів.
		Відповідно до статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.
		В пункті 1 частини 2 статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються система оподаткування, податки і збори.
		Отже, з огляду на обов'язкові до застосування норми Конституції України встановлення обов'язкових до сплати зборів, їх ставок, порядку і строків сплати, повинно здійснюватись лише законами, прийняття яких належить до виключних повноважень єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.
		При цьому суд також враховує, що в пунктах 5, 6 рішення від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009 Конституційний суду України зазначив наступне:
		«Прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75 пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України).
		Конституційний Суд України неодноразово роз'яснював, що:
		- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000);
		- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (підпункт 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/2008).
		Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
		Отже, відповідно до конституційних положень право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), включаючи ввізне мито та розмір тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита, належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України. Це виключне повноваження передбачає і право парламенту визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку.
		Конституцією України до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, забезпечення проведення податкової політики (пункт 3 статті 116). З огляду на конституційно визначені повноваження Верховної Ради України у сфері оподаткування Конституційний Суд України дійшов висновку, що це конституційне повноваження Кабінету Міністрів України не передбачає права встановлювати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) або визначати окремі елементи їх правового механізму регулювання.»
		Отже, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 р. №819 ставки зборів, застосовані відповідачем при формуванні та пред'явленні позивачеві рахунків-фактур, не створюють для позивача обов'язку по їх сплаті, оскільки встановлені не Законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України.
		Крім того, відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно з пунктом 9.4 статті 9 Податкового кодексу України встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
		Як вже зазначалось, судом встановлено, що використовувана відповідачем ставка встановлена в Додатку до Положення № 819 як ставка збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, тобто збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, передбаченого в переліку джерел формування фонду в пункті 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.
		Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Повітряного кодексу України збір, визначений пунктом 2 частини 5 статті 12 цього кодексу, справляється до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України».
		Пунктом 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України раніше передбачалось, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов'язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).
		Закон України «Про адміністративні послуги» набрав чинності 07.10.2012. Частиною 5 статті 20 Закону України «Про адміністративні послуги» визнаний таким, що втратив чинність пункт 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
		З огляду на вищезазначене, оскільки ставки збору, використані відповідачем при формуванні та пред'явленні позивачу рахунків-фактур, не встановлені Податковим кодексом України, а визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.93 № 819, такі збори не справляються з огляду на набрання чинності Законом України «Про адміністративні послуги» та втрату чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України».
		Також судом враховується, що для України є чинною Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944р.
		Частиною 2 статті 15 даної Конвенції передбачено, що жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.
		Суми зборів з використанням передбачених Додатком до Положення № 819 ставок визначаються відповідачем за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тону вантажу, що відправляється чи прибуває, тобто за їх виліт або вліт.
		Тобто відповідач розраховує та зазначає в рахунках-фактурах збір за вліт на її територію або виліт з її території присутніх на повітряному судні осіб або майна, який Україна зобов'язалась не стягувати як Договірна держава згідно з частиною 2 статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.
		Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про міжнародні договори України» Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Разом з тим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
		З огляду на вищезазначені положення Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про адміністративні послуги» та частини 2 статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, чинним законодавством на належному рівні не встановлено для позивача обов'язку здійснювати сплату сум зборів, в тому числі ставок, строків та порядку сплати.
		Разом з тим, дії Державної авіаційної службою України, які є предметом спору в даній справі, не створюють для позивача негативних наслідків, оскільки сформовані відповідачем рахунки-фактури не є обов'язковими до виконання рішеннями суб'єкта владних, тобто носять для позивача інформативний характер.
		Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		При цьому, ознакою порушення права особи є така зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, яка призводить до припинення чи неможливості реалізації її права та/або виникнення у неї додаткового обов'язку чи іншого роду обмежень.
		Таким чином, здійснюючи право на судовий захист, особа має довести наявність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та належний характер обраного способу його захисту.
		В свою чергу, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Натомість, в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність порушеного права позивача. 
		Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли.
		Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Відмовити повністю у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		Головуючий суддя                                                                       І.А.Качур
		Судді                                                                                                     В.М. Данилишин
		                                                                                                             В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...