Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/6365/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2016. Зареєстровано: 09.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"02" листопада 2016 р.Справа № 922/6365/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Пономаренко Т.О.       
		при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Прокурора Жовтневого району міста Харкова  в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції  у Харківській області   до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1   про  приведення у попередній стан будівлі за участю представників сторін:
		прокурор - Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.2015;
		прокурор - Щербакова А.К., посвідчення №037459 від 24.12.2015;
		представник позивача -  Перехода Р.М., довіреність № 20-704-10/405 від 22.01.2016;
		відповідач - ОСОБА_1 (особисто), паспорт серії НОМЕР_2;
		представник відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н   від 14.09.2015.
		 
		Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: КП "Діловодство спеціалізованого суду". 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:
		- зобов'язати відповідача привести у попередній стан будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованих без дозвільної документації поверхів.
		Позовні вимоги вмотивовано тим, що під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, на території двору будинку АДРЕСА_1 Державною архітектурно-будівельною інспекцією в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області було встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за вказаною адресою виконуються будівельні роботи  будівлі невизначеного призначення без дозвільних документів, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		14 грудня 2015 року ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі. Відстрочено прокурору Жовтневого району міста Харкова сплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. до винесення рішення по справі №922/6365/15.
		02 лютого 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області  було зупинено провадження у справі 922/6365/15 до набрання законної сили рішенням  Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/11799/15.
		13 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області провадження у справі №922/6365/15 поновлено.
		21 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області продовжено строк розгляду справи на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
		26 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області провадження у справі №922/6365/15 було зупинено до набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/11799/15.
		25 жовтня 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області провадження у справі №922/6365/15 поновлено.
		25 жовтня 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області  вжито заходи до забезпечення позову по справі №922/6365/15.
		01 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи (вх. №132).
		 
		Дослідивши зазначене клопотання про колегіальний розгляд справи, суд зазначає наступне.
		Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.
		Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частини 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
		Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом із урахуванням категорії спору з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.
		Суд, дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи, оскільки відповідачем не наведено у чому саме полягає складність справи, крім того, на думку суду, подане відповідачем клопотання спрямоване на затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		Норми статті 22  Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
		 
		В судовому засіданні 01 листопада 2016 року судом було оголошено перерву до 02 листопада 2016 року.
		02 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Харківської місцевої прокуратури №2 надійшов лист (вх. №36367) щодо заявленого 01.11.2016 року усного клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі. Надані документи судом долучені до матеріалів справи.
		Від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 02 листопада 2016 року надійшли клопотання про призначення експертизи по справі (вх. №36373), про припинення провадження (вх. №36376), також заява про долучення доказів (вх. №36375), а саме: копії документів на підтвердження сплати відповідачем податку на нерухомість та земельного податку, документи на підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1
		Через канцелярію Господарського суду Харківської області 02 листопада 2016 року від представника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції  у Харківській області надійшов лист (вх. №36684) щодо своїх повноважень. Надані документи судом долучені до матеріалів справи.
		 
		Щодо долучення доказів, які надішли від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме: копії документів на підтвердження сплати відповідачем податку на нерухомість та земельного податку, документи на підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1, суд зазначає наступне: 
		Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
		Надані представником відповідача копії документів на підтвердження сплати відповідачем податку на нерухомість та земельного податку не відповідають вимогам щодо оформлення копій документів, а саме не засвідчені належним чином, також вони не стосуються предмета розгляду справи, оскільки предметом розгляду справи є приведення будівлі у попередній стан. Тому вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги при вирішенні спору.
		 
		Щодо клопотання представника відповідача про призначення експертизи по справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
		В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України). Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		Прокурор та представник  позивача заперечували проти задоволення даного клопотання та зазначили, що питання про відхилення від проекту не повинно розглядатися, тому що відсутній сам проект. Зазначений факт встановлений висновком судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса  № 5552 по матеріалам кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015220100000031 від 17.04.2015 щодо здіснення будівництва 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1, складений 17.08.2015.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи.
		Зі змісту ст.41 Господарського процесуального кодексу України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.
		Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" унормовано, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування Суд, вирішуючи питання стосовно доцільності задоволення або відхилення клопотання про призначення експертизи, вирішує, чи дійсно існує необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		Суд зазначає, що прокурором надано до матеріалів справи копію висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса  № 5552 по матеріалам кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015220100000031 від 17.04.2015 щодо здіснення будівництва 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1, складений 17.08.2015 (т.1 а.с.41-67).
		Як вбачається, заявлені прокурором вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку, передбаченому нормами процесуального кодексу.
		Враховуючи викладене, з огляду на фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд не вбачає підстав для призначення такої експертизи.
		 
		Щодо усного клопотання представника відповідача витребувати з органів прокуратури оригінал висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса  №5552 по матеріалам кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015220100000031 від 17.04.2015 щодо здіснення будівництва 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1, складений 17.08.2015, суд зазначає:
		По-перше, що відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі. 
		По-друге, відповідно до ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала (пункт 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18  "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Під час дослідження копії висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса  № 5552 по матеріалам кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015220100000031 від 17.04.2015 щодо здіснення будівництва 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1, складений 17.08.2015, встановлено, що документи належним чином засвідчені та у суду не викликають сумніви щодо їх достовірності.
		Тому суд вважає безпідставним клопотання представника відповідача про витребування оригіналу висновку судової будівельно-технічної експертизи.
		 
		З приводу клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
		Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  просить суд припинити провадження у справі в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Спір між суб'єктом владних повноважень (Державною архітектурно-будівельної інспекцією України) з приводу виконання останньою своїх владних функцій щодо архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, та не є спором між суб'єктами господарювання щодо господарських відносин між ними.
		Прокурор та представник позивача заперечують проти заявленого клопотання та зазначають, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади та його територіальних відділень, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. А, отже, даний спір підлягає вирішенню у Господарському суді Харківської області. Також прокурор посилається на аналогічний висновок Вищого господарського суду України у справі № 910/9604/13 (постанова від 02.07.2014 року).
		Розглянувши клопотання представника відповідача про припинення провадження, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (зі змінами та доповненнями), господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади та його територіальних відділень, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №439/2011, (далі - Положення), Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
		Пунктом 3 цього Положення передбачено, що основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань. 
		Таким чином, у даному клопотанні представника відповідача про припинення провадження слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
		 
		Що стосується усних пояснень представника відповідача стосовно  зареєстрованого права власності саме за фізичною особою ОСОБА_1, суд зазначає:
		Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (зі змінами та доповненнями),  з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
		Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, одним із видів діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Таким чином, розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що відповідач мав сподівання щодо можливості використовувати майбутній 9-ти поверховий будинок саме у своїй господарській діяльності.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визначається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.
		Як зазначається в роз'ясненнях Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року, чинне законодавство не виділяє такого суб'єкту права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
		Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
		Таким чином, нерухоме майно, відповідно до вищезазначених роз'яснень,  має реєструватися за фізичною особою.
		Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2006  придбав у ОСОБА_5 у приватну власність цегляний гараж загальною площею 25,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1. У період з 04.07.2006 до 29.07.2008 до вказаного гаражу добудовано нежитлову трьох поверхову будівлю літ. «Б-3» загальною площею 552,7 м2.
		08.10.2008 рішенням господарського суду Харківської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за останнім визнано право власності на нежитлову трьох поверхову будівлю літ. «Б-3» № 1-16 загальною площею 552,7 м2.
		На підставі вищезазначеного рішення суду за фізичною особою ОСОБА_1 було прийнято рішення про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, літ. "Б-3" загальною площею 552,7 кв. м. 
		Таким чином, суд приходить до висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 - саме суб'єкту підприємницької діяльності. 
		 
		В судовому засіданні 02 листопада 2016 року прокурор та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги і доводи та просили суд зобов'язати відповідача привести у попередній стан будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованих без дозвільної документації поверхів.
		Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову прокурора заперечували, окрім заявлених клопотань, письмового відзиву про обґрунтування своєї правової позиції з посиланням на законодавство не надали.
		Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу  та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
		При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.
		Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.
		Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені прокурором позовні вимоги, судом встановлено наступне.
		На підставі рішення Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2008 року по справі №50/154-08 за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову трьох поверхову будівлю літ. "Б-3" №1-16 загальною площею 552,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, арк. 30-32).
		На підставі вищезазначеного рішення суду за ОСОБА_1 було прийнято рішення про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, літ. "Б-3" загальною площею 552,7 кв. м. 
		В провадженні СВ Жовтневого районного відділення Ленінського районного відділу ГУ Національної поліції в Харківській області (раніше СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області) знаходяться матеріали кримінального провадження №42015220100000031 з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України за фактом того, що на протязі тривалого часу 2015 року невстановлені особи здійснюють самовільне будівництво багатоповерхового будинку на самовільно зайнятій ділянці, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1.
		24 квітня 2015 року слідчим СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в рамках вищезазначеного кримінального провадження було винесено постанову про проведення перевірки об'єкту будівництва щодо відповідності державним будівельним стандартам та правилам, який знаходиться на території двору будинку АДРЕСА_1, для проведення якої залучити спеціалістів ДАСК.
		За результатами перевірки 10 липня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області складено Акт №509-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (т. 1, арк. с. 24-27).
		Проведеною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_1 за вказаною адресою виконуються будівництво будівлі невизначеного призначення без дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		На підставі висновків Акту перевірки від 10 липня 2015 року №509-А Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області виніс відносно ОСОБА_1 припис від 10.07.2015 №509-Пр, яким з метою усунення виявлених порушень вимагає  негайно зупинити проведення будівельних робіт.
		Також,  на підставі висновків акту перевірки від 10 липня 2015 року №509-А Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області виніс відносно ОСОБА_1 припис 10.07.2015 року № 509/1Пр, яким з метою усунення виявлених порушень вимагає від позивача у термін до 10.07.2016 року  усунути допущені порушення.
		Прокурором до позовної заяви було долучено копію висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №5552 по матеріалам кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42015220100000031 від 17.04.2015 року щодо здіснення будівництва 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 складений 17.08.2015 (т. 1, арк. с. 41-67).
		Вищевказаним висновком встановлено, що виконані будівельні роботи по об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 і в цілому об'єкт незавершеної будівлі за вказаною адресою не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНІП, стандартам, технічним умовам, тощо). Встановити, чи можуть привести до будь-яких тяжких наслідків (падінню будівельної конструкції) допущені порушення будівельних робіт зазначеного об'єкту у зв'язку з невідповідністю робіт вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва неможливо у зв'язку з відсутністю будь-якої дозвільної, проектної та виконавчої документації та неможливістю проведення в рамках даної експертизи повного комплексного дослідження будівлі, прихованих робіт та інженерно - геологічних умов з залученням проектної організації, що спеціалізується на проектуванні громадських будинків та споруд та має сертифіковану випробувальну лабораторію для дослідження основ, будівельних конструкцій, матеріалів та виробів.
		Факт проведення будівельних робіт багатоповерхового будинку на території двору будинку АДРЕСА_1 підтверджується протоколом огляду місця події від 05.08.2015 року (т. 1, арк. с. 35-40).
		 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.
		У відповідності до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
		За змістом п.п. 1, 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 549 утворено територіальний орган - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області
		Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
		З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що Інспекція є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		У відповідності до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2)  розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6)  реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
		У відповідності до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
		За змістом п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
		З огляду на наведені норми вбачається, що для здійснення будівельних робіт законодавець встановлює обов'язковість наявності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та затвердженої проектної документації.
		Однак, відповідачем не надано дозвільних документів, визначених статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які б надавали право на здійснення робіт з будівництва 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1. 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року по справі №820/11799/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, встановлено, що висновки акту перевірки Департаменту державної Департаменту архітектурно-будівельної інспекції  у Харківській області від 10.07.2015 № 509-А та винесені на його підставі приписи від 10.07.2015 № 509-Пр та № 509/1Пр є такими, що відповідають дійсності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Факт будівництва багатоповерхового будинку на території двору будинку АДРЕСА_1 підтверджується 31 (тридцяти одним) фото, які є додатками до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5552.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує, що  9-ти поверхова будівля, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1, є самочинним будівництвом.
		За приписами ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, самочинним вважається будівництво, за умови існування хоча б однієї із таких обставин:
		- майно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,
		- будівництво об'єкта здійснюється без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
		- будівництво здійснюється з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		З матеріалів справи вбачається, що будівництво об'єкта - 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалося відповідачем за відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт.
		Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано спірний об'єкт не була відведена відповідачу для здійснення будівництва. 
		Враховуючи наведене, в силу положень ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України 9-ти поверхова будівля, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.
		Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Тобто, законодавцем встановлено дві підстави, за наявності хоча б одної з яких, існують правові підстави для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести.
		Суд відзначає, що саме по собі встановлення факту відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та проектної документації не є підставою для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести такий об'єкт, однак відсутність таких документів є порушенням законодавства щодо порядку здійснення будівництва, з чим безпосередньо пов'язано дотримання будівельних норм і правил.
		Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №28/89-10-2942.
		Таким чином, оскільки будівництво 9-ти поверхової будівлі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось за відсутності дозвільної документації, то має місце істотне порушення будівельних норм і правил, що в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України є підставою для зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, або знести відповідну будівлю.
		У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		Згідно підпункту А пункту 3 частини четвертої ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Станом на день розгляду справи матеріали не містять, а відповідачем не надано доказів виконання припису Департаменту архітектурно-будівельної інспекції  у Харківській області від 10.07.2015№ 509/1Пр.
		Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визначається та діє принцип верховенства права. Згідно ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
		Відповідно до частини першої ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином суд констатує, що  приписи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями.
		Суд прийшов до висновку, що відповідач здійснив самочинне будівництво, що встановлено перевіркою з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та відображено у документах, складених за результатами її проведення. Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року по справі №820/11799/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року висновки акту перевірки Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції  у Харківській області від 10.07.2015 № 509-А та винесені на його підставі приписи від 10.07.2015 № 509-Пр та № 509/1Пр визнано такими, що відповідають чинному законодавству. Разом з цим відповідачем не виконано приписи щодо усунення порушень вимог законодавства, відтак заявлений у даній справі позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про приведення у попередній стан будівлі - слід задовольнити.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України», ((заява № 4909/04) Страсбург, 10.02.2010), зазначено,  що згідно з його усталеною практикою,  яка відображає принцип,  пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у  рішеннях  судів  та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави,  на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт   1   статті   6  Конвенції   зобов'язує  суди обґрунтовувати свої рішення,  його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.  Міра,  до якої суд має виконати  обов'язок  щодо  обґрунтування  рішення,  може  бути різною  в залежності від характеру рішення (див.  рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.  Spain) від  9  грудня 1994 року,  серія A,  N 303-A,  п.  29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,  орган влади зобов'язаний виправдати  свої  дії,  навівши  обґрунтування  своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.  Finland),  N 37801/97,  п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення   обґрунтованого   рішення   полягає   в   тому,   щоб продемонструвати  сторонам,  що  вони  були  почуті.  Крім   того, вмотивоване  рішення  дає  стороні  можливість  оскаржити  його та отримати його  перегляд  вищестоящою  інстанцією.  Лише  за  умови винесення  обґрунтованого  рішення  може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.  рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.  Finland),  N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) . 
		 
		Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року про порушення провадження у справі відстрочено прокурору Жовтневого району міста Харкова сплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. до винесення рішення по справі №922/6365/15.
		У пункті 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.
		Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача. 
		Враховуючи, що рішення суду прийняте на користь прокурора, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України в розмірі 1 218,00 грн.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 29, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.128 Господарського кодексу України, ст. 376 Цивільного кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Прокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції  у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про приведення у попередній стан будівлі - задовольнити повністю.
		 
		Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) привести у попередній стан будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-3» №1-16 шляхом знесення побудованих без дозвільної документації поверхів.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		Повне рішення складено 07.11.2016 р.  
		 
		 
		 
		 
		Суддя Т.О. Пономаренко
		справа №922/6365/15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...