Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/3020/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2016. Зареєстровано: 09.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2016.
Дата набрання законної сили: 08.12.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 636/3020/16-к
		№ 1-кп/636/392/16
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 листопада 2016 року
		Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		потерпілого  ОСОБА_7 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт кримінального провадження № 42016220750000072 від 02 червня 2016 р., відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніш не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на особливий період, начальника групи (зенітних засобів безпосереднього прикриття) навчально-тренувального комплексу факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил, капітана, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 426-1 КК України, -
		встановив:
		   Капітан ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, на особливий період і проходячи її на посаді виконуючого обов`язки командира батальйону охорони військової частини польова пошта НОМЕР_1 , 31 травня 2016 року в період часу з 7 годин 55 хвилин, знаходячись в приміщенні службового кабінету командира батальйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення вимог ст.28 Конституції України, ст.4, п.1 ч.1 ст.11, ст.ст.21, 22, 28-31, ч.1 ст.49, п.п.7, 10 ст.ст.59,101,102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, тобто передбачаючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, виражаючи явну зневагу до військового колективу, прагнучи продемонструвати підлеглому солдату ОСОБА_7 свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, підкорити ОСОБА_7 своїй волі, підняти свій авторитет у військовому колективі, перевищив власні службові повноваження, тобто вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень в умовах особливого періоду, достовірно знаючи, що солдат ОСОБА_7 являється підлеглим по відношенню до нього, перевищив службові повноваження, використовуючи як привід запізнення солдата ОСОБА_7 на військову службу, яке виразилося у застосуванні насильства щодо підлеглого, а саме нанесенні 1 удару долонею правої руки по шиї, від чого останній впав на правий бік, після чого підійшовши наніс не менше 5 ударів правою ногою в область тулубу, завдавши тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6  свою вину в інкримінованому йому злочині при вищевикладених обставинах визнав повністю, щиросердно розкаявся у вчиненому і пояснив, що дійсно 31 травня 2016 року завдав тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_7 у зв`язку з самовільним залишенням останнім військової частини і не бажанням повідомити причини цього вчинку. Так, солдат ОСОБА_7 , будучи обізнаним про обов`язок заступити в добовий наряд, в п`ятницю 27 травня 2016 року самовільно покинув військову частину, про що в неділю 29 травня 2016 року був повідомлений ОСОБА_6 . В понеділок 30 травня він протягом дня намагався зателефонувати ОСОБА_7 , щоб довідатись про місце його перебування, але останній на телефонні дзвінки не відповідав. Залишившись в частині в ніч з 30 на 31 травня, капітан ОСОБА_6 також намагався зв`язатися з солдатом ОСОБА_7 , відчуваючи свою відповідальність та хвилюючись за підлеглого йому солдата, але останній ані в телефонному режимі, ані іншим чином не повідомив про місце свого перебування. 31 травня 2016 року перед ранковим шикуванням приблизно о 7 годині 50 хвилин командир роти ОСОБА_9 привів ОСОБА_7 до кабінету виконуючого обов`язки командира батальйону капітана ОСОБА_6 , на запитання якого про причини залишення частини і місце його перебування, солдат ОСОБА_7 повідомив, що так було потрібно, відмовившись надати будь-які пояснення по суті поставленого питання. Не стримавшись капітан ОСОБА_6 завдав солдату ОСОБА_7 удар долонею по шиї, а коли останній впав  декілька ударів ногою по тулубу, в чому щиросердно розкаюється, пояснюючи власну нестриманість як неналежною поведінкою солдата ОСОБА_7 так і травмами, отриманими в ході участі в бойових діях під м.Іловайськ в серпні 2014 року. Після побиття ОСОБА_7 пішов в розташування роти, а до нього прийшов ОСОБА_6 , оглянув його і, не виявивши видимих пошкоджень, окрім синців, наказав придбати мазь, якою обробити синці. Наступного дня до розташування батальйону прибули службовці військової служби правопорядку, які помістили ОСОБА_7  в шпиталь. В шпиталю солдата ОСОБА_7 відвідував капітан ОСОБА_6 , де вибачився перед ним і пропонував грошові кошти на відшкодування завданої шкоди, від яких ОСОБА_7 відмовився, повідомивши, що претензій не має. В подальшому капітан ОСОБА_6 добровільно відшкодував витрати шпиталю на лікування солдата ОСОБА_7 .
		Також в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6  заявив про те, що з доказами, зібраними на підтвердження його вини він згоден, їх не оспорює, і просив суд в судовому засіданні їх не досліджувати.
		Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_6  в інкримінованому йому злочині доказана та підтверджується зібраними по справі доказами, дослідження яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, судом визнано недоцільним відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом прийнято до уваги, що обвинувачений та учасники судового провадження вірно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів в добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Досліджені в порядку ч.3 статті 349 КПК України та оцінені в їх сукупності докази дають суду підстави для визнання доведеною вини ОСОБА_6  у перевищенні військовою службовою особою службових повноважень із застосуванням насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, і кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.426-1 КК України.
		   Судом вивчено дані, що характеризують обвинуваченого і встановлено, що він раніш не судимий, одружений, має постійне місце проживання, за місцем служби характеризується задовільно, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, є учасником бойових дій, ступень втрати професійної працездатності  25%.
		   Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого.
		   Обставин, які, відповідно до статті 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Суд вважає за необхідне прийняти до уваги, що обвинувачений є учасником бойових дій, отримав закриту черепно-мозкову травму під час виконання обов`язків військової служби в ході антитерористичної операції в районі населеного пункту Іловайськ у серпні 2014 року. Під час досудового слідства, а також розгляду справи в суді ОСОБА_6 активно сприяв встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні, не переховуючись від органів досудового слідства і суду, не відмовляючись від давання показань, а також участі в слідчих діях, а, навпаки, давав ґрунтовні пояснення про обставини вчиненого ним злочину. Суд зважає на ставлення обвинуваченого до скоєного, вбачає, що він щиро усвідомлює всю тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки і розкаюється у вчиненому, бере до уваги те, що обвинувачений діяв з хибно уявних інтересів служби з метою дотримання військової дисципліни в батальйоні, має великий досвід служби і бажання її продовжувати. 
		   При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, що, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніш до кримінальної відповідальності не притягувався, його молодий вік, сімейний стан, задовільну характеристику з місця служби, де обвинувачений має заохочення у виді подяки і не має стягнень, його відношення до скоєного злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Суд вважає, що вищевикладені обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, дають підстави для застосування статті 69 КК України. На думку суду, виправлення ОСОБА_6 та попередження скоєння ним нових злочинів можливо у разі застосування покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.426-1 КК України  у виді 2-х років позбавлення волі. Також враховуючи вищевикладені обставини справи і особу засудженого ОСОБА_6 , суд вважає за можливе замість покарання у виді позбавлення волі на строк два роки призначити службове обмеження на той самий строк з відрахуванням 15% із суми грошового забезпечення засудженого в дохід держави.
		Відповідно до вимог ч. 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до вимогст.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		   Даючи оцінку заявленим потерпілим ОСОБА_7 позовним вимогам суд погоджується з доводами останнього щодо заподіяння йому моральної шкоди внаслідок спричинених обвинуваченим тілесних ушкоджень, що відповідно до ч.1, 2 ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування такої шкоди. Разом з тим, згідно ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Відповідно до роз`яснень, викладених уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: «обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіянні позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».
		Тому, на виконання положень п. 9вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, з врахуванням фактичних обставин справи та характеру кримінального правопорушення, викликаного у тому числі й неправомірними діями самого потерпілого, який, ігноруючи свої службові обов`язки, самовільно залишив місце служби, виду та ступеню вини обвинуваченого, з огляду на те, що завдана моральна шкода потерпілому полягає у фізичному болю та стражданнях, що останній для відновлення своїх порушених прав був змушений докладати додаткових зусиль, перебуваючи на лікуванні в шпиталі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_6 на користь потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_7 . Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову.
		Речові докази, процесуальні витрати у справі відсутні.
		   Керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6 визнати винуватим увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 426-1 КК України і призначити йому покараннянижче від найнижчої межі, визначеної санкцією ч.4 ст.426-1 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. 
		На підставіст. 58 КК Українизамінити ОСОБА_6 основне покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4ст. 426-1 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки зі щомісячним відрахуванням 15% із суми грошового забезпечення останнього в дохід держави.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирати. 
		Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову  відмовити.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...