Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-43862009 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2009. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                    Справа № 2-а-4386    2009 рік
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		20 березня  2009 року                              Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання  Святецькій Н.В. розглянувши в відкритому судовому засіданні  в м.Білій Церкві   справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
		 
		                                         В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом  мотивуючи тим, що він є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи від захворювання, пов”язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5  мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати,  але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2007 рік у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести  доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною і  зобов”язати відповідача виплатити йому недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн.
		В судовому засіданні позивач  уточнив позовні вимоги і просив суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною і стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн. 
		Представник відповідача до суду не з”явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмові заперечення відповідача проти позову і лист щодо розгляду справи без участі представника відповідача.
		Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
		Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС                   1 категорії та інвалідом 2 групи від захворювання, пов”язаного з Чорнобильською катастрофою, що стверджується копією посвідчення, копією довідки МСЕК.
		Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення  інвалідам першої та другої групип”ять  мінімальних  заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
		Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проведена  за 2007 рік  в розмірі  120 грн. 29.12.2007 року.
		Ці обставини підтверджуються   випискою з банківського рахунку позивача.
		                    Зазначена допомога на оздоровлення виплачується управлінням соцзахисту населення  в тих розмірах, які встановлені постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період до 2005 року, та постановою КМ України від  12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 2005 року.
		Позивач в позовній заяві  просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
		В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що згідно ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов”язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб”єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які і визначені КМ України виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, проведена позивачу виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.
		Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
		Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.
		Так, згідно Закону України “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік.
		Відповідно до ст.89 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” з                    1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 205 грн. на місяць, з                1 вересня 2004 року-237 грн. на місяць.
		Ст. 83 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2005 рік” установлений з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року-290 грн., з 1 липня 2005 року-310 грн., з 1 вересня 2005 року-332 грн.
		Згідно ст.82 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2006 рік” установлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, з   1 липня 2006 року-375 грн., з 1 грудня 2006 року-400 грн.
		                    Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року 400 грн., з 1 квітня 2007 року-420 грн., з 1 липня 2007 року-440 грн., з 1 жовтня 2007 року 460 грн.
		                    Згідно ст.59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року 515 грн., з 1 квітня 2008 року-525 грн., з 1 жовтня 2008 року-545 грн., з 1 грудня 2008року 605 грн.
		Всі вказані  Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а навпаки, ст.2 вказаного вище Закону України “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік” передбачено обов”язок КМ України здійснювати застосування цих норм.
		Ст.95 Конституції України, на яку посилається представник відповідача, передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України  визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.
		Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки  розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
		Крім того, ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи”, на яку також посилається відповідач заперечуючи проти позову, надає КМ право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру  допомоги на оздоровлення, встановленої  цим Законом.
		Відповідно до ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
		Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з п.30 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
		                    Але за рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
		                    Рішення Конституційного Суду є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
		Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
		Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
		Так, в разі колізії між нормативноправовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме  положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили. 
		Згідно ч.4 ст.9 КАС України  у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		Згідно ст.101 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  КМ України  в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
		Між тим, визначені постановою КМ № 836  розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, хоча розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався, а з 2005 року постановою КМ  № 562  розмір цієї допомоги був змінений, але всупереч ст.48 Закону він також визначений у твердій грошовій сумі, не змінювався цей розмір КМ України і на 2007 рік.
		Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
		                     Судом також не можуть прийматися до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на те, що вказана вище допомога за 2007 рік була нарахована позивачу до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року, а тому воно не може бути застосоване   до даних правовідносин. 
		                     Але, суд вважає, що вказане рішення Конституційного Суду України стосується положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який діє протягом бюджетного року, крім того, виплату  зазначеної допомоги  позивачу було проведено в грудні 2008 року, про що вказано вище.
		                    Необгрунтованими є також заперечення відповідача щодо пропуску позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх прав, передбаченого ст.99 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду  19.12.2008 року, що слідує з позовної заяви, а допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн. йому виплачено 29.12.2007 року.
		Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та  стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн. /460 грн.-мінімальна заробітна плата на момент виплати допомоги в  грудні 2007 року х 5=2300 грн.за мінусом 120 грн.-виплачена допомога/.
		На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнений  від сплати судового збору на користь держави.
		Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 62,71 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп,  ст.ст.6,9, 17,89,99,100,158-163, 185, 186 КАС України, суд-
		 
		                                      П О С Т А Н О В И В:
		Позов задовольнити.
		Визнати відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.  
		Стягнути з  управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради /м.Біла Церква, вул.Я.Мудрого,2, / на користь ОСОБА_1 2180 грн.  недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2007 рік.
		Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.
		Постанова може бути оскаржена до Київського  апеляційного адміністративного  суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
		 
		 
		                          Суддя                               Дмитренко А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...