Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/911/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Терористичний акт.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2016. Зареєстровано: 12.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2016.
Дата набрання законної сили: 07.11.2016
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/911/15-к
		Провадження №11-кп/772/970/2016
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції:  ОСОБА_1  
		Доповідач :                 ОСОБА_2 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 07 листопада 2016 року  м. Вінниця
		   Апеляційний суд Вінницької області в складі:
		 
		Головуючого ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з секретарем ОСОБА_5 
		прокурора ОСОБА_6 
		захисників ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора, апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 , з доповненнями до апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року, яким
		ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		в силу ст.89 КК України не судимого; 
		 засуджено за ч.1 ст.258-3 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) до 9 (девяти) років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України до 5 (пяти) років позбавлення волі.
		 Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі.
		 Вирішено питання з процесуальними витратами та речовими доказами.
		 
		 В С Т А Н О В И В:        
		       
		   Згідно вироку суду, ОСОБА_8 , будучи членом у відповідності до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», терористичної організації «Луганська народна республіка» (в подальшому - ЛНР),одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації,здійснював участь у терористичній організації.
		  Так, ОСОБА_8  у період з 24.07.2014 року по 16.08.2014 року, приєднавшись до складу терористичної організації «ЛНР», а саме її підрозділу «Батальйон спеціального призначення «Лєший», діючи під позивним « ОСОБА_10 »,отримавши військову форму одягу та вогнепальну зброю, згідно з розподілених керівниками вказаної терористичної групи обов`язків, виконував функцію озброєного чергування на території та у приміщенні Управління СБУ у Луганській області де з використанням вогнепальної зброї,ніс караульну службу позмінно, з метою завдання збройного супротиву співробітникам правоохоронних органів та військовослужбовцям збройних сил України у разі спроби штурму будівлі СБУ в Луганській області для її звільнення.
		  Крім того, ОСОБА_8 , перебуваючи у складі вказаного підрозділу «ЛНР», здійснював охорону блок-посту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді кулеметника та з використанням вогнепальної зброї, виконував функції озброєного чергового.
		 Також, ОСОБА_8 09.11.2014 року приблизно о 14:45 год ., перебуваючи поблизу центрального входу до ринку «Урожай», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Матроса Кішки, 49, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи осколкову наступальну ручну гранату РГ Д-5 із уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРІ М-2 (вказані предмети, відповідно до висновку експерта № 31/429 від 11.12.2014 у конструктивному поєднанні є бойовим припасом), які було виявлено та вилучено у ОСОБА_8 09.11.2014 працівниками СБУ у Вінницькій області в ході огляду місцевості. Вказані предмети ОСОБА_8 носив при собі у власному одязі.
		 В апеляційній скарзі з доповненнями прокурора ставиться питання про скасування вироку суду в частині призначеного покарання ОСОБА_8 через неправильне застосування закону України про крммінальну відповідальність тиа невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 263, ст.70 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.258-3 КК України до 10 років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України до 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 зарахувати строк його перебування в установі попереднього ув"язнення з 09.11.2014 року до вступу вироку у законну силу з розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.
		  В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_9 з доповненнями до апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 та апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 із доповненнями ставиться питання про скасування вироку місцевого суду із закриттям кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення та доказів підтвердження обвинувачення за ч.1 ст.258-3 та ч.1 ст.263 КК України.
		 Заслухавши доповідь головуючого; пояснення обвинуваченого та його адвоката ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, заперечували проти апеляційної скарги прокурора; міркування прокурора, який просив задовільнити їх апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційних скарг, поданих в інтересах обвинуваченого; дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_9 , з доповненнями до апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.
		 До таких висновків апеляційний суд прийшов з наступних підстав.
		 Відповідно до вимог ст. 370 КПК України  судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим .
		 Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.
		 Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.
		 Дані вимоги судом першої інстанції при винесені вироку щодо ОСОБА_8 місцевим судом виконано в повному об`ємі .
		 Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 Так, Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.09.2015 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення; апеляційні скарги адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 із доповненнями задоволено частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року відносно ОСОБА_8 змінено. В частині визнання вини ОСОБА_8 та його засудження за ч.1 ст.263 КК України вирок суду скасовано за відсутності достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпано можливості їх отримання. Кримінальне провадження в цій частині закрито. Виключено із вироку застосування покарання на підставі ст.70 КК України. ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.258-3 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення злочину) у виді 9 років позбавлення волі.
		 Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.05.2016 року ухвала апеляційного суду Вінницької області від 16.09.2015 року щодо ОСОБА_8 скасована, у зв"язку з тим, що Вищий Суд визнав безпідставним закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки судом не було перевірено докази вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.
		 Згідно ч.2 ст.439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.
		 Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що районним судом по даній справі дотримано вимог кримінального процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об`єктивної істини та вірного визначення юридично-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 . 
		 Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.1 ст.258-3 та. ч. 1 ст.263 КК України ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених доказах. 
		 Вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України підтверджена наступними доказами.
		 У судовому засіданні і під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнавав свою вину за ч.1 ст.258-3 К України.
		 
		 Районний суд вірно дав оцінку показанням свідка ОСОБА_11 , який суду пояснив, що з переписки із ОСОБА_8 у соціальній мережі йому стало відомо, що останній воює на стороні «ЛНР». Коли ОСОБА_8 дізнався, що його брат ОСОБА_12 воює на стороні «ДНР», він попросив його поїхати разом з ним до м. Луганськ та забрати брата додому, однак, він відмовився, а тому ОСОБА_8 поїхав туди сам, та через деякий час писав йому та просив, щоб останній допоміг йому виїхати з Луганської області. Пізніше ОСОБА_8 писав йому, що виїхав до Білорусії та вчився на стрілка, відправляв йому фотографії, де він у військовій формі зі зброєю. Далі він поїхав до м. Москва та телефонував йому з номерів мобільного зв`язку Російської Федерації та передавав погрози від свого брата, який погрожував розправою, якщо він буде комусь розповідати, що він та його брат воюють на стороні «ЛНР». ОСОБА_8 писав йому, що воює на стороні «ЛНР» та присилав фотографії де він зі зброєю та у військовій формі.Через деякий час до нього додому приїжджали працівники СБУ та вилучали у нього ноутбук та у його присутності оглядали його сторінку у соцмережі «В контакті». Після чого складався протокол та він його підписував. Зауважень до протоколу не було.
		 Також свідок ОСОБА_13 суду першої інстанції пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_8 вона знає приблизно шість років, колись вони разом працювали у барі у м. Жмеринка. Наскільки їй відомо ОСОБА_8 їздив до Росії на заробітки, також у нього є ще два брати, один з братів на ім`я ОСОБА_12 працює в Росії. З ОСОБА_8 вона рідко спілкувалася, якось він їй написав в соціальній мережі «В контакті» кілька повідомлень. Одного разу переписувалися та він повідомив, що знаходиться на території України, однак, де саме знаходиться не розповідав та сказав їй, щоб вона багато не говорила, а то він приїде та вб`є всю її сім`ю, що наштовхнуло її на думку, що останній бере участь у конфлікті на Сході України. Переписку з ОСОБА_8 вона видалила, оскільки у неї є мала дитина, яка може читати переписки. ОСОБА_8 розповідав їй, що отримав поранення на Сході України, однак, він не міг бути призваним до збройних сил України за станом здоров`я, а тому вона зробила висновок, що він воює на стороні «ЛНР». Через деякий час ОСОБА_8 прислав їй повідомлення з погрозами, що якщо вона комусь розповість, що він воює на стороні «ЛНР», то він приїде з братом і вб`є її. Вказані показання свідка також вірно оцінені міським судом.
		 Районний суд вірно дав оцінку і показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . 
		 Крім того, районний суд вірно зробив висновок про винуватість ОСОБА_8 , яка доводиться наступними доказами, і яким дана вірна правова оцінка:
		 - протоколом затримання ОСОБА_8 від 09.11.2014 року, відповідно до якого у останнього під час особистого обшуку вилучені, карта пам`яті, на якій збережені фотознімки ОСОБА_8 у військовій формі одягу та зі зброєю, а також фотознімок посвідчення стрілка батальйону спеціального призначення «Лєший» на ім`я ОСОБА_8 ;
		- висновком експерта № 121к від 30.12.2014 відповідно до якого ознак змін зображень (фотознімків з ОСОБА_8 у військовій формі одягу та зі зброєю, а також фотознімку посвідчення стрілка батальйону спеціального призначення «Лєший» на ім`я ОСОБА_8 ) за допомогою програмного забезпечення не виявлено;
		 - протоколом огляду предметів від 28.10.2014 відповідно до яких у соціальній мережі «Вконтакті» розміщені фотознімки та переписка ОСОБА_8 ;
		 - протоколом огляду речей від 10.11.2014 року відповідно до якого у паспорті ОСОБА_8 для виїзду за кордон наявні відмітки з датами перетину держаного кордону України та Російської Федерації;
		- протоколом огляду речей від 11.11.2014 року, відповідно до якого на карті пам`яті, що вилучена у ОСОБА_8 збережені його фотознімки у військовій формі одягу та зі зброєю, а також фотознімок посвідчення стрілка батальйону спеціального призначення «Лєший» на ім`я ОСОБА_8 ;
		 - протоколом огляду предметів від 19.12.2014 року, відповідно до якого згідно з інформацією про телефонні з`єднання, здійснені з абонентського номеру НОМЕР_1 , встановлено, що особа, яка користувалась сім-картою з вказаним абонентським номером, у період з 27.05.2014 по 07.08.2014 перебувала на території Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей, АР Крим та Російської Федерації. Крім того, встановлено, що у період у період з 09.06.14 по 12.07.14 вказана сім-карта використовувалась у мобільному терміналі з ІМЕІ НОМЕР_2 (мобільний термінал з цим ІМЕІ кодом був виявлений та вилучений у ОСОБА_8 09.11.2014 під огляду місця події);
		 - протоколом огляду предметів від 26.12.2014 року, відповідно до якого згідно з інформацією про телефонні з`єднання, здійснені з абонентського номеру НОМЕР_3 який використовувався ОСОБА_8 , сім-карта з цим абонентським номером виявлена та вилучена у ОСОБА_8 під час його особистого обшуку 09.11.2014, та ОСОБА_8 використовував вказану сім-карту 24, 25, 28, 29, 30, 31.07.2014 перебуваючи на території м. Луганськ; 4, 5, 6, 7, 8, 9 серпня 2014 року  на території м. Станично-Луганське Луганської області, 16 серпня 2014 року  на території с. Новолуганське Артемівського району, м. Маріуполь, м. Дзержинськ Донецької області. Під час огляду інформації про телефонні з`єднання, здійснені з абонентського номеру НОМЕР_4 пластикова картка для сім-карти з цим абонентським номером виявлена та виявлена та вилучена у ОСОБА_8 під час його особистого обшуку 09.11.2014 та ОСОБА_8 використовував вказану сім-карту у період з 01.01.2014 по 08.08.2014 перебував на території м. Луганськ, смт. Селезнівка Перевальського району, м.Старобільськ, смт. Станично-Луганське Луганської області, м. Дебальцеве Донецької області, с.Оріхівка Лутугінського району Луганської області, у період з 10.08.2014 по 17.08.214  на території м. Дзержинськ Донецької області, у період з 03.09.2014 по 21.09.20  на території м.Старобільськ,Луганської області, с. Айдар-Миколаївка Новоайдарського району Луганської області, у період з 21.09.2014 по 26.09.2014  на території м.Краснодон Луганської області, у період з 13.10.2014 по 08.11.2014  на території м. Сєвєродонецьк Луганської області;
		 - листом з ІНФОРМАЦІЯ_3 № 51/1619 від 29.10.14, що містить відомості про перетин державного кордону ОСОБА_8 ;
		- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 10.11.2014 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_8 у телефонній розмові з ОСОБА_17 повідомляє про свої наміри втекти від представників правоохоронних органів;
		- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 26.11.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_17 розповідає та повідомляє про обставини його перебування на території «ЛНР»;
		 - протоколом огляду предметів від 21.12.2014 року, відповідно до якого слідує, що згідно з інформацією про телефонні з`єднання, здійснені з абонентського номеру НОМЕР_5 , (пластикова карта для сім-карти з цим абонентським номером виявлена та вилучена у ОСОБА_8 під час його особистого обшуку 09.11.2014) встановлено, що у період у період з 26.09.2014 по 10.10.2014 вказана сім-карта використовувалась у мобільному терміналі з ІМЕІ НОМЕР_2 (мобільний термінал з цим ІМЕІ кодом був виявлений та вилучений у ОСОБА_8 09.11.2014 під час огляду місця події);
		 - протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.12.2014 року, відповідно до якого слідчим виготовлені електронні копії документів, що містять інформацію про телефонні з`єднання, здійсненні з абонентських номерів: НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 ; НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 у період часу з 01.01.2014 до 09.11.2014, які збережені на оптичному диску VC CD-R сер. № LH 6105 RK 2901551503, реєстр. № вих. 13073/1/кт від 17.12.2014;
		 - листом від 31.10.2014 № 53/5/85-215нт, відповідно до якого ОСОБА_8 , перебуваючи на території Російської Федерації та в східних областях України користувався номерами мобільних телефонів НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 (картки російських операторів мобільного зв`язку). До 26.07.12 ОСОБА_18 користувався номером мобільного оператора зв`язку «Київстар» НОМЕР_22 ;
		 - протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15.12.2014 року, відповідно до якого слідчим виготовлені електронні копії документів, що містять інформацію про телефонні з`єднання, здійсненні з абонентських номерів: НОМЕР_23 ; НОМЕР_24 у період часу з 01.01.2014 до 09.11.2014, які збережені на оптичному диску DVD-R «Ridata» реєстр № GD / КІ  П/14/15584 від 10.12.2014;
		 
		 Крім того, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України доводиться наступними доказами.
		 - протоколом огляду місця події (місцевості) від 09.11.2014 року, відповідно до якого під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Ace» та пластикову картку від сім-карти з абонентським номером НОМЕР_25 , предмети, схожі на корпус ручної гранати РГД-5 та запал до неї, шапка чоловіча, квитанція поштового рахунку, грошові кошти;
		 - висновком експерта № 31/429 від 11.12.2014 року, відповідно до якого виявлені та вилучені під час огляду місця події (місцевості) предмети є корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 та підривачем ручних гранат УЗРГМ-2, які в конструктивному поєднанні є бойовим припасом придатним до вибуху, а генетичні ознаки клітин на поверхні корпусу гранати є змішаними, належать більше ніж двом особам, що не виключає їх належність ОСОБА_8 ;
		 - висновком експерта № 475 від 11.12.2014 року, відповідно до якого в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові ОСОБА_8 які не збігаються з домінуючим ДНК-профілем у суміші генетичних ознак клітин на поверхні предмету, схожого на запал до ручної гранати, що виявлена та вилучена 09.11.2014 в ході огляду місця події у м. Вінниці на перехресті вулиць Пирогова та Блока. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_19 виключається. Генетичні ознаки клітин на поверхні предмету, схожого на ручну гранату РГД-5 є змішаними, належать більше ніж двом особам та є непридатними для подальшої ідентифікації.
		 Апеляційним судом на забезпечення виконання вимог с.404 КПК України, ухвали ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ , задоволено клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_14 та дослідження в засіданні окремих доказів.
		 Так, допитаний за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що повністю підтримав свої покази, які давав на досудовому слідстві та в ході судового засідання, пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 він побачив уперше коли намагався вручити йому виклик до слідчого відділу СБУ. ОСОБА_8 мав з`явитися до слідчого у приміщення слідчого відділу. 09.11.2014 за допомогою інших відділів УСБ України було встановлено місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_8 . Близько 15:00 год.на перехресті вул. Блока та Пирогова він підійшов до ОСОБА_8 та представився, а також пред`явив своє службове посвідчення, на що останній неадекватно відреагував та зі словами «Я вас зараз усіх підірву» дістав із одягу, можливо з кишені, предмет схожий на ручну гранату РГД  5 з запалом. Працівники підрозділу «Альфа», які його страхували та знаходилися у цивільному одязі, побачивши предмет схожий на гранату, відреагували адекватно та вжили заходів щодо нейтралізації загрози. ОСОБА_8 було обездвижено та на землі біля останнього вилучено його особисті речі та предмет, зовні схожий на гранату РГД  5.Протокол затримання та всі інші слідчі дії оформляв слідчий. ОСОБА_8 вручалась повістка саме у м.Вінниці, у зв`язку з тим, що за місцем проживання він був відсутній тривалий час. При затриманні ОСОБА_8 не повідомляв, що граната не його та її йому підкинули.
		 Також допитаний у судовому засіданні слідчий УСБУ ОСОБА_20 , у провадженні якого перебувало дане кримінальне провадження суду пояснив, що ним проводилось досудове розслідування даної кримінальної справи. Він особисто виїжджав на місце пригоди та проводив його огляд. Всі речі , які були на місці пригоди в тому числі і предмет, схожий на гранату знаходились на землі неподалік ОСОБА_8 .. Все було вилучено. Зі слів учасників, які проводили безпосереднє затримання ОСОБА_8 , граната була виявлена та вилучена у нього. Покази ОСОБА_8 давав доборовільно. Свідок стверджує, що гранта належить тільки ОСОБА_8 . 
		 Апеляційний суд, при розгляді даного кримінального провадження враховує і висновки Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладені в ухвалі цього суду від 26.05.2016 року, про необхідність повторного огляду та дослідження у судовому засіданні наступних доказів вини ОСОБА_8 : 
		- протоколу огляду місця події (місцевості) від 09.11.2014 року, відповідно до якого під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Ace» та пластикову картку від сім-карти з абонентським номером НОМЕР_25 , предмети, схожі на корпус ручної гранати РГД-5 та запал до неї, шапка чоловіча, квитанція поштового рахунку, грошові кошти;
		- висновку експерта № 31/429 від 11.12.2014 року, відповідно до якого виявлені та вилучені під час огляду місця події (місцевості) предмети є корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 та підривачем ручних гранат УЗРГМ-2,які в конструктивному поєднанні є бойовим припасом придатним до вибуху, а генетичні ознаки клітин на поверхні корпусу гранати є змішаними, належать більше ніж двом особам, що не виключає їх належність ОСОБА_8 
		- протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 10.11.2014 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_8 у телефонній розмові з ОСОБА_17 повідомляє про свої наміри втекти від представників правоохоронних органів;
		 Згідно вимог ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. 
		 Повторно дослідивши зазначені докази, апеляційний суд вважає, що дані докази є допустимими і сумнівів щодо законності їх отримання в апеляційного суду не виникає.
		 Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 в частині доводів щодо відсутності в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи даних апеляційних скарг є безпідставними,непослідовними та непереконливими, оскільки носять загально-інформативний характер без посилань на конкретні докази, юридичні факти по справі та відповідні норми закону. 
		 Так, доводи захисника ОСОБА_9 про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що обвинувачений ОСОБА_8 воював, вбивав, робив підпали, тортури та залякував населення, є лише інформацією і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. 
		 Апеляційний суд приходить до висновку, що показання ОСОБА_8 , які він давав під час досудового розгляду та у судовому засіданні, при проведенні слідчих дій в присутності захисника є правдивими та таким, що відповідають фактичним обставинам справи.
		 Суд вірно оцінив позицію ОСОБА_8 як його бажання та спосіб уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини.
		 Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_8 , що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України він визнав лише через те, що на нього чинився психологічний тиск, а також слідчим та прокурором йому було обіцяно перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст.258-3 КК України та отримати умовний термін, є непереконливими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
		 Так, під час судового розгляду ОСОБА_8 не заявляв про те, що давав зізнавальні показання під час досудового слідства через тиск з боку працівників правоохоронних органів, а лише вказував, що визнавав свою вину, оскільки слідчий та прокурор рекомендували йому так говорити, щоб отримати умовний термін покарання. 
		 Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування, ні засуджений ОСОБА_8 , ні захисник не заявляли про незаконність методів на досудовому розслідуванні та тиск з боку працівників правоохоронних органів, що повністю суперечить доводам апеляційних скарг адвоката та обвинуваченого ОСОБА_8 в цій частині.
		 Апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий судретельно перевірив обставини, які ставлять під сумнів доводи апеляції адвоката ОСОБА_21 та обвинуваченого ОСОБА_8 , дав їм вірну юридично-правову оцінку. Крім того, вірно оцінив в сукупності всі докази у справі з відповідними висновками щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
		Щодо доводів апеляційноїскаргипрокурора про невідповідність призначеного покарання обвинуваченому через його м`якість, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
		 В ч.2 ст. 65 КК України зазначено «Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст.372 КПК України).
		 Що стосується призначеного покарання засудженому ОСОБА_8 , то на думку апеляційного суду, воно призначене судом відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».Суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 злочинів, особу винного, врахувавши при цьому, що засуджений вину у вчиненні злочинів визнав частково, лише за ч. 1 ст.258-3 КК України; раніше засуджувався, однак, в силу ст.ст. 89, 90 КК України є особою раніше не судимою, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, на обліку у «Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. академіка О.І. Ющенка» та у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває. Крім того, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 є інвалідом та має ряд захворювань.
		 На думку апеляційного суду, підлягають до задоволення і доводи доповнень до апеляційної скарги прокурора в частині застосування вимог ч.5 ст.72 КК України ,оскільки вони повністю грунтуються на вимогах Закону.
		 На думку апеляційного суду,призначене судом покарання є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 , як особи, що представляє підвищену суспільну небезпеку, лише за умови ізоляції його від суспільства.
		 На суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
		 Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.
		За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що юридично-правових чи виключно процесуальних підстав для зміни чи скасування вироку районного суду - не має.
		 Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
		                    у х в а л и в :
		  апеляційну скаргу прокурора з доповненнями - задовольнити частково.
		 апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9  здоповненнями до апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
		Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
		  На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування покарання перебування в установі попереднього ув`язнення з 09.11.2014 р. до 07.11.2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		  На судове рішення може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим - з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 Судді:      
		 
		 
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...