Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/2486/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2016. Зареєстровано: 12.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2016.
Дата набрання законної сили: 23.11.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		707/2486/16-ц 
		2/707/1346/16 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		11 листопада 2016 року  Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді                                  Василенко В.В. 
		при секретарі                                                Пазенко О.О.
		           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна, - 
		в с т а н о в и в:
		 
		     ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна.
		    Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що 16 грудня 2015 року між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір № 200410849, за яким вона отримала у користування кредитні кошти в сумі 16 398 грн. В подальшому вона отримала від ПАТ «Банк Михайлівський» письмове повідомлення про зміну кредитора за вказаним кредитним договором, відповідно до якого права вимоги, що належали банку були передані на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та повідомлення від останнього про послідуючу зміну кредитора на відповідача, відповідно до укладених між вказаними юридичними особами договорів факторингу. Враховуючи отримані повідомлення вона здійснила дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором на користь відповідача та отримала від останнього довідку про відсутність кредитної заборгованості.
		Згодом вона на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ознайомилася з інформацією про те, що погашення заборгованості за кредитним договором необхідно здійснювати не на користь відповідача, а на користь ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки 30.05.2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визнав нікчемним Договір факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда».
		У звязку з вищенаведеним вважає, що відповідач є неналежним кредитором за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року та набув у власність кошти, направлені нею на дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, без достатньої правової підстави, які, крім іншого, як вона вважає вибули з її власності поза її волею в силу обставин передбачених підп. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, враховуючи, що попередній кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» не мало правових підстав відчужувати на користь відповідача права вимоги до неї за вказаним кредитним договором, а вона не знала та не могла знати про вказані обставини.
		В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, але надала суду заяву в котрій просила справу розглядати без її участі, вказала що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. 
		В судове засідання представник відповідача не зявився, але надав суду заяву в котрій просив справу розглядати без його участі, вказав що заперечує проти задоволення позовних вимог. 
		Розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та обєктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний звязок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до частини 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно вимог частини 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, виник спір.
		Судом встановлено, що 16 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір № 200410849, згідно якого позивач отримала кредит в сумі16 398 гривень на строк з 16.12.2015 року по 16.12.2017 року.
		19 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» відступив на користь ТОВ «ФК «Плеяда» права вимоги до позивача за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року відповідно до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року та реєстру прав вимог № 1 від 19.05.2016 року. 
		В подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» отримані права вимоги за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 р. відступило новому фактору - відповідачу, згідно договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року та Реєстру прав вимог №1 від 20 травня 2016 року.
		На виконання вимог ст. 1082 ЦК України 20.05.2016 року позивачу були направлені повідомлення від ПАТ «Банк Михайлівський» про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року на користь ТОВ «ФК «Плеяда» та від ТОВ «ФК «Плеяда» про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 рок у на користь відповідача.
		05 серпня 2016 року ОСОБА_1 в повному обсязі здійснила виконання зобовязань за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі всієї заборгованості, що склало  12137, 70 грн. на поточний рахунок ТОВ «ФК «Фагор». Проте позивач вважає, що ТОВ «ФК «Фагор» є неналежним кредитором за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року, а кошти, які були перераховані позивачем на користь відповідача підлягають поверненню, оскільки вибули з її володіння у силу обставин передбачених п. 3 ч. 1 ст.388 ЦК, враховуючи, що згідно повідомлення здійсненого 30.05.2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на своїй офіційній інтернет-сторонці, договір факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» визнаний нікчемним на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Так, стосовно даних тверджень позивача, про те, що ТОВ «ФК «Фагор» є неналежним кредитором за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року та повинен повернути кошти отримані в погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, в звязку з визнанням Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію в ПАТ «Банк Михайлівський», нікчемним договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та зазначенням на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації, про необхідність здійснення погашення кредитної заборгованості по кредитним договорам, не на рахунки відповідача, а на рахунки в ПАТ «Банк Михайлівський», суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
		Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсними судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частина 2 ст. 38 Закону України про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, в той час як встановлення факту відповідності або невідповідності господарського правочину вимогам закону, в тому числі підставам нікчемності, відноситься до компетенції саме судів, оскільки Фонд наділений лише повноваженнями щодо перевірки правочинів. А відтак, питання щодо наявності чи відсутності при укладенні договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Плеяда», підстав нікчемності, визначених відповідно до ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та факту порушення вимог закону, має бути встановлено відповідним судом згідно правил підсудності.
		При цьому, вирішення відповідним судом питання щодо відповідності вимогам закону договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Плеяда», не буде мати для відповідача жодних правових наслідків, оскільки останній не являється його стороною та набув права вимоги до позивача, відповідно до іншого договору - договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та відповідачем. 
		Пленум Вищого Господарського Суду України постановою від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказав, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується (п.2.15).
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» є дійсним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та немає жодного рішення суду, що набрало чинності та яким би встановлювалась недійсність вказаного договору факторингу.
		Крім того, з наведеного вбачається, що відповідач є добросовісним власником набутих прав вимог за договором факторингу № 1 від 20.05.2016 року, оскільки на момент укладення вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» була правомірним їх власником, а відповідач не знав та не міг знати про права третіх осіб на такі права вимоги. В даному випадку, можна стверджувати, що права вимоги за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором, укладеним з позивачем, вибули з володіння ТОВ «ФК «Плеяда» не з підстав, вказаних у п.п. 1-3 ч.1 ст. 388 ЦК України (не були загублені власником, викрадені у власника або вибули з володіння поза волею власника іншим шляхом), а виключно з власної волі попереднього відчужувача ТОВ «ФК «Плеяда».
		Вивчивши зміст отриманих ОСОБА_1 повідомлень, суд приходить до висновку про те, що позивач була належним чином повідомлена про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 200410849 від 16.12.2015 року на користь ТОВ «ФК «Фагор», та як наслідок зобовязана виконувати зобовязання перед новим кредитором  ТОВ «ФК «Фагор».
		Таким чином, враховуючи укладені договори факторингу, направлені повідомлення позивачу про зміну кредитора в зобовязанні, відповідач є правомірним власником придбаних прав вимог та належним кредитором за кредитним договором, укладеним з позивачем. Всі платежі здійснені позивачем в погашення заборгованості перед відповідачем є належним виконанням зобовязань за кредитним договором, а Відповідач належним отримувачем та власником внесених коштів. Більше того, враховуючи, що позивач в повному обсязі та належним чином виконав зобовязання за кредитним договором, шляхом перерахування коштів на користь Відповідача, зобовязання за кредитним договором, укладеним з позивачем, вважаються такими, що припинились.
		Крім цього, посилання позивача на набуття відповідачем коштів без достатніх правових підстав, в звязку з відсутністю договірних відносин між ним та відповідачем та про вибуття коштів поза його волею, не заслуговують на увагу, оскільки кошти вносились позивачем на користь відповідача добровільно та з метою виконання зобовязань за кредитним договором, належним кредитором, яка встановлено судом, за яким являється відповідач. 
		Оскільки матеріалами справи підтверджується факт того, що відповідач є єдиним дійсним кредитором за кредитним договором, укладеним з позивачем, відповідача слід визнати належним (добросовісним) набувачем коштів, отриманих в рахунок виконання зобовязань за кредитним договором від позивача. При цьому суд дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави для витребування коштів внесених позивачем на користь відповідача (добросовісного набувача) на підставі ч.1 ст. 388, ст.1212 ЦК України, тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 204, 215, 388, 599, 1082, 1212 ЦК України, суд, -
		у х в а л и в:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна -відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя: ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...