Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/2855/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2016. Зареєстровано: 15.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/2855/15-к 
		Провадження № 1-кп/452/8/2016 
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 14 листопада 2016 року м.Самбір
		       Самбірський міськрайонний суд Львівської області
		       у складі:    головуючого  судді ОСОБА_1 
		               при секретарі ОСОБА_2 ,
		       із участю:    прокурора ОСОБА_3 ,
		       обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		       захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження по обвинуваченню:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ; українця, громадянина України, із вищою освітою; неодруженого; на час інкримінованих дій працюючого оперуповноваженим СКР Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області; раніше не судимого, - 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ; українця, громадянина України, з вищою освітою; неодруженого; на час інкримінованих дій працюючого оперуповноваженим СКР Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області; раніше не судимого, - 
		- кожного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 190 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 29.05.2015 року о 02.00год. у м. Львові по вул. Кульпарківській, 162, працюючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, знаходячись разом із ОСОБА_5 , котрий тоді однаково працював на аналогічній посаді, мотивуючи свою поведінку виконанням ст. 10 Закону України «Про міліцію» почувши шум із припаркованого неподалік автомобіля марки «ВАЗ 21063», вирішив з`ясувати причини та обставини даного крику. У наступному обвинувачений ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 пересвідчившись, що в машині перебуває ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які святкували випускний вечір останньої, шляхом обману отримав від ОСОБА_12 , який приїхав на місце події за викликом потерпілого ОСОБА_10 , кошти в сумі 1000грн. за відсутність правовстановлюючих документів, не складення про це протоколу та відповідно не притягнення його до адміністративної відповідальності, чим спричинив потерпілому шкоду на вказану суму.
		ОСОБА_5 працюючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, 29.05.2015 року о 02.00год. у м. Львові по вул. Кульпарківській, 162, перебуваючи разом із ОСОБА_4 , почувши крик з припаркованого неподалік автомобіля марки «ВАЗ 21063», вирішив керуючись ст. 10 Закону України «Про міліцію» з`ясувати причини та обставини даного шуму, під`їхали до вказаного автомобіля. У подальшому ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , у власних інтересах та всупереч інтересам служби, достовірно з`ясувавши всі обставини, а саме те, що в машині перебуває ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які святкують в автомобілі випускний вечір останньої, - переконавшись, що не вчиняється жодного правопорушення; знаючи, що у функціональні обов`язки оперуповноваженого Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області не входить проведення перевірки наявності технічного паспорта на транспортний засіб, а також документів, що підтверджують особу; шляхом обману, а саме погрожуючи ОСОБА_10 притягненням до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія та документів на автомобіль, розуміючи, що підстав притягувати до адміністративної відповідальності вони не мають та складення відповідного протоколу не входить в їх компетенцію; використовуючи на свою користь незнання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 положень Законів України отримали від ОСОБА_12 , який приїхав на місце події за викликом потерпілого ОСОБА_10 кошти у сумі 1000грн. за не складення таких документів та відповідно не притягнення до відповідальності.
		Окрім цього як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 пред`явлене кожному звинувачення в тому, що вони 03.06.2015 року о 19.30год. приїхали у с. Канафости Самбірського району Львівської області на прохання мешканця вказаного села і товариша ОСОБА_4 , - ОСОБА_13 , шляхом обману, діючи умисно та за попередньою змовою у групі осіб ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 , вимагали у мешканців с. Канафости ОСОБА_14 та ОСОБА_15 біля магазину «Продукти» гроші в сумі 2500грн. за нібито заподіяну останніми матеріальну шкоду ОСОБА_13 через конфлікт між ними 31.05.2015 року. Стороною обвинувачення інкриміновано особам ОСОБА_4 , що він разом із ОСОБА_5 діяв у власних інтересах та всупереч інтересам служби, повторно, достовірно знаючи, що у функціональні обов`язки оперуповноваженого Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області не входить проведення перевірки чи виявлення правопорушення за межами території обслуговування, шляхом обману, а саме погрожуючи ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що їх затримають та доставлять в Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області для з`ясування вигаданих ними обставин побиття ОСОБА_13 , вимагали від останніх за не притягнення їх до кримінальної відповідальності вищевказаної суми грошей. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримали зазначених коштів через те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відмовилися давати того дня.
		Судом проаналізовано показання обвинувачених, потерпілого, свідків у судовому засіданні, - докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України; стосовно обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 190 КК України, то досудовим розслідуванням не здобуто жодних доказів про винність осіб, відтак їх слід кожного за цим пред`явленим звинуваченням виправдати, оскільки установлено відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягали доказуванню.
		Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою винність в інкримінованих йому правопорушеннях по суті власних показань не визнав і пояснив, що 29.05.2015 року о 02.00год. у м. Львові за адресою по вул. Кульпарківській, 162, проїжджаючи разом із ОСОБА_5 та ще одним товаришем на автомобілі Мерседес, почули шум, а оскільки на той час працював на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та, розуміючи суть вимоги ст. 10 Закону України «Про міліцію», вирішив перевірити припаркований автомобіль марки «ВАЗ 21063», а коли виявив відсутність у потерпілого документів, вирішив пересвідчитись у правдоподібності слів ОСОБА_10 , через що запропонував пред`явити документи, що потім привіз його родич ОСОБА_12 .
		Однаково по цьому епізоду звинувачення дав суду показання обвинувачений ОСОБА_5 , що вони утрьох звернули увагу на шум, із автомобіля вийшов ОСОБА_16 , котрий відповів, що із дівчиною; від нього було чути спиртним; йому запропонували показати документи, які потім підвіз його вітчим; про будь-які кошти розмови не було.
		По епізоду звинувачення закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_4 суду ствердив, що 03.06.2015 року о 19.30год. разом із двома товаришами і, в тому числі ОСОБА_5 , після роботи приїхав у с. Канафости Самбірського району Львівської області погостювати і там зустрівся із ОСОБА_13 , котрого знає через іншого товариша ОСОБА_17 . Порозмовлявши із ОСОБА_13 про конфлікт, що мав місце напередодні 31.05.2015р., запропонував звернутись у Самбірський відділ поліції, а зупинились неподалік магазину, оскільки там підійшов останній, були ще інші мешканці села та, виглядало так, що також міг статись конфлікт. Коли люди заспокоїлись вони поїхали; при цьому жодної розмови про вимагання грошей не було.
		Допитаний безпосередньо у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винність в інкримінованому йому правопорушенні за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 190 КК України не визнав та пояснив аналогічне.
		Суд на такі всі пояснення зважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїми показаннями про абсолютне невизнання вини на досудовому слідстві та в суді мають намір пом`якшити відповідальність чи уникнути її за вчинене та використали таке поводження як спосіб захисту.
		Потерпілий ОСОБА_10 суду показав, що 29.05.2015 року о 02.00год м. Львові по вул. Кульпарківській, 162 ОСОБА_4 , представившись працівником міліції, вимагав від нього кошти в сумі 500 доларів США, потім зійшлись на 200, а закінчилось 1000грн. за не складення певних документів та не притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому увесь час діалог із ним вів обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні ОСОБА_10 упізнав, оскільки він також був неподалік, а потерпілий не лише знаходився у власному автомобілі, а перебував на вулиці та навіть присідав до їх автомашини марки Мерседес. Гроші на телефонний дзвінок привіз потім вітчим потерпілого ОСОБА_12 , вони потиснули один другому руки і розійшлись. 
		Свідок ОСОБА_11 суду дала покази, що особисто не бачила, щоб комусь передавали будь-які кошти 29.05.15р., але ствердила, що тоді в час інкримінованих дій звинуваченим хтось постукав до вікна автомашини і представився як «карний розшук»; ОСОБА_10 виходив із автомашини порозмовляти із кимось з іншої автомашини, потім біля неї ( ОСОБА_11 ) телефонував до своїх друзів про позику грошей 200 доларів США, у тому числі до ОСОБА_18 , але ніхто не мав такої фінансової можливості. Хтось із присутніх чоловіків покликав ОСОБА_10 до їх автомашини, а в той час інший чоловік присів до автомашини ВАЗ, де вона була сама щоб не переживала, пояснюючи, що «Володя розумний». Тоді із слів потерпілого, який був схвильований, стривожений зрозуміла, що вимагають гроші за те, що він без документів і вона є ще неповнолітньою; було їх всього троє, оскільки один присів до неї в автомашину, а надворі було ще двоє віком не старші років сорок. У наступному приїхав ОСОБА_19 вітчим ОСОБА_12 та дав комусь із обвинувачених одну тисячу гривень; тривали ці всі події дві-три години.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що упізнав обидвох обвинувачених та по інкримінованому їм епізоду показав, що на телефонний дзвінок ОСОБА_10 29.05.2015 року орієнтовно о 04.00год. у м. Львові по вул. Кульпарківській, 162 привіз документи на власну автомашину, - технічний паспорт, страховку, що їм пред`явив. Із ОСОБА_4 на вулиці мав розмову про кошти спершу про 500 доларів США, а потім зійшлись на 1000гривень; у той час ОСОБА_20 був у автомашині Мерседес; при цій розмові нікого не було іншого. Свідок ОСОБА_12 поїхав на велосипеді додому за грошима; момент передачі коштів відбувся в автомобілі ВАЗ купюрами 5 по 200гривень, у якому сидів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_4 ; автомашини марки Мерседес тоді вже не було. 
		Із протоколу проведення слідчого експерименту від 02.09.2015р. та додатків до нього фототаблиць убачається, як ОСОБА_10 вказує на місце, де до нього звертались працівники міліції.
		Аналізуючи наведені показання обвинувачених, потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в сукупності, суд прийшов до переконання у винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення кожним, що передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки вони своїми умисним діями вчинили заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) за попередньою змовою групою осіб; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною і обвинувачені повинні за це понести кримінальну відповідальність у встановленому порядку.
		При цьому суд звертає увагу на те, що як потерпілий так і обидвоє свідків дали суду однакові показання, послідовні і без розбіжностей; у тому числі про деталі вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, - про час, місце, наявність обставин вчиненого і фактів, що мають значення для кримінального провадження. Наведені вище їх показання узгоджуються між собою, не містять протиріч і сумнівів; а також суд констатує, що вони узгоджуються у тому числі з показаннями самих обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , котрі однаково не заперечили наведених обставин і фактів, крім того, що спростовували це виконанням ст. 10 Закону України «Про міліцію», - про вимагання в потерпілого для перевірки лише документів. Судом узято до уваги, що інкримінований злочин учинено в нічний час 29.05.2015 року, тривалий період дій обвинувачених із другої до п`ятої години; місце вчинення біля гаражів, - у малолюдному місці; неактивну поведінку в тому третього учасника, - водія автомашини Мерседес; а також те, що після інкримінованих дій обвинувачені поїхали пити каву.
		Напротивагу наведеному досудовим слідством не зібрано і стороною обвинувачення під час судового провадження не представлено належних чи допустимих доказів винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману.
		Під час судового розгляду допитувались ряд свідків, досліджувалось протоколи проведення слідчих експериментів, - із чого суд прийшов до висновку про відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягали доказуванню.
		Зокрема, із показань допитаного свідка ОСОБА_21 відомо, що до нього звертався ОСОБА_13 з приводу його побиття; в день коли відбувались досліджувані події до нього телефонували, представились працівниками Залізничного РВ та щось говорили про якийсь конфлікт.
		Свідок ОСОБА_13 суду дав покази, що йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порадили написати заяву в міліцію на ОСОБА_14 по факту побиття, оскільки це є злочин і цим має займатись міліція; переконували, що це справа Самбірської міліції і саме це їх компетенція. Крім того ОСОБА_13 наголошувалось, що Львівська міліція не може цим займатись, так як це не її територія обслуговування, а лише Самбірського РВ. Вимогу повернути кошти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 висловлював лише ОСОБА_13 , тоді як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навпаки наполягали не брати коштів, а звертатись у міліцію.
		Із показань свідка ОСОБА_22 установлено, що на місці події ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказували на необхідність якоїсь компенсації за одяг ОСОБА_13 , точніше не знає, оскільки знаходилась далеко з дитиною; ОСОБА_13 стверджував, що його побили раніше і пошкодили йому речі; при цьому ніхто не збирався передавати жодних коштів.
		Свідок ОСОБА_14 дав показання, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимагали відшкодувати ОСОБА_13 2500грн. за те, що він з ОСОБА_15 побили ОСОБА_13 ; говорили, що на таку суму було пошкоджено його одяг. Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали, але обіцяли повернутись. ОСОБА_14 матеріальних збитків не поніс, оскільки розумів незаконність вимог про передачу коштів і не мав наміру передавати кошти взагалі. Свідок підтверджує, що раніше був конфлікт у ОСОБА_13 та ОСОБА_15 . Через декілька днів ОСОБА_14 разом із ОСОБА_15 звернулися із заявою про злочин в компетентні органи у м. Львові, про що йому порадив адвокат і задля того, щоб більше обвинувачені не приїжджали і не вимагали коштів.
		Допитаний судом свідок ОСОБА_15 дав суду аналогічні показання тим, що надав свідок ОСОБА_14 .
		Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що на місці події була якась розмова за гроші, але про що конкретно він не чув.
		Отже, аналізуючи наведене кожне показання суд не знаходить даних про заволодіння чи намір заволодіння чужим майном шляхом обману, зокрема, як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 , чиїм майном. Оскільки обов`язковою ознакою шахрайства повинна бути добровільна передача потерпілим майна чи права на нього, а в діях обвинувачених не встановлено повідомлення будь-кого про неправдиві відомості чи приховано певні обставини щоб викликати у того чи іншого потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі майна, у тому числі досудовим розслідуванням не визнано особу потерпілої сторони і в судовому провадженні цього також не установлено на неодноразові з цього приводу роз`яснення і звернення до ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , тому суд приходить до висновку про виправдання кожного із обвинувачених по цьому епізоду.
		У відповідності до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 під час судового розгляду залишено поза увагою.
		Разом з тим окрім наведених раніше показань свідків по епізоду обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 190 КК України суд не бере до уваги надані стороною обвинувачення протоколи слідчих експериментів із цими свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , оскільки в них не міститься жодних доказів про кримінально-карані дії осіб обвинувачених.
		Отже, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого і установленого судом звинувачення обвинуваченим, із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями обвинувачених, позицій сторони обвинувачення і захисників-адвокатів, показань потерпілого, свідків; із урахуванням осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , поведінки під час та після вчиненого; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, - суд прийшов до висновку, що їм слід кожному призначити покарання у виді обмеження волі із застосуванням звільнення кожного від відбування покарання з випробуванням, - що є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчиненню ними нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; виправлення засуджених можливе без фактичного відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю в один рік для контролю за поведінкою засуджених за умови, якщо вони протягом визначеного строку не вчинять нового кримінального правопорушення і виконають покладені обов`язки: кожен попросить під письмову розписку пробачення в потерпілого ОСОБА_10 , повідомлятиме про зміну місця проживання, роботи. Разом з тим наведений висновок суду про покарання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є відповідним позиції потерпілого, котрий по суті пояснень висловив по справі думку про прийняття законного і справедливого рішення. 
		Підстав для звільнення осіб від кримінальної відповідальності чи для призначення більш м`якого покарання обвинуваченим, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинене, - не встановлено.
		Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; також судом ураховано особи винних, їх характеристику, сімейне становище кожного, обставини вчинення.
		При вивченні осіб обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_4 на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; раніше не судимий; позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинувачений ОСОБА_5 на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; раніше не судимий; однаково позитивно характеризується.
		При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».
		Цивільного позову в установленому порядку не заявлено, судових витрат та речових доказів у справі немає.
		Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2(два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1(один) рік.
		Згідно п. п. 1, 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 попросити під письмову розписку пробачення в потерпілого ОСОБА_10 , повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 190 КК України та його виправдати.
		ОСОБА_9  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1(один) рік.
		Згідно п. п. 1, 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 попросити під письмову розписку пробачення в потерпілого ОСОБА_10 , повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
		ЗАКРЖЕВСЬКОГО ОСОБА_24  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15  ч. 2 ст. 190 КК України та його виправдати.
		Копію вироку негайно вручити засудженим та прокурору і роз`яснити, що решту учасники мають право отримати копію вироку в суді.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...