Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/437/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2016. Зареєстровано: 15.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2016.
Дата набрання законної сили: 26.10.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		26 жовтня 2016 рокусправа № 804/437/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В. 
		 суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В. 
		 
		за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року по справі за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах громадян: ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону, що діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
		- визнати рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України у частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 незаконним та скасувати його;
		- зобов`язати Комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених зі строкової служби при Міністерстві оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у розмірі 609000,00 грн. та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату.
		В обґрунтування позову вказано, що рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при Міністерстві оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги мотивоване тим, що на день смерті загиблий ОСОБА_3 не був військовослужбовцем та не мав ніякого відношення до військової служби. Проте, в порушення вимог чинного законодавства відповідач не врахував, що захворювання прапорщика запасу ОСОБА_3 , що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язане із захистом Батьківщини, тобто, є пов`язаним з проходженням військової служби, що підтверджує право позивачів на призначення одноразової грошової допомоги. 
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 адміністративний позов Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах громадян: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
		Застосувавши положення ч. 2 ст. 11 КАС України, судом визнане протиправним та скасоване рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
		Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця - ОСОБА_3 , 1965 року народження, виходячи з розмірів, визначених ст. 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 609000,00 грн. (шістсот дев`ять тисяч гривень 00 копійок).
		В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Посилаючись на приписи Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема ст. ст. 16, 16-1-16-2, ст. ст. 10, 15 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п.п. 1 п. 4 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, суд дійшов висновку, що оскільки комісією Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням ОСОБА_3 , що призвело до його смерті, та виконанням ним обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини, отже твердження відповідача щодо відсутності підстав призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що загиблий ОСОБА_3 не був признаний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 Про проведення часткової мобілізації на території України та був звільнений з військової служби на день його смерті, суперечать вимогам чинного законодавства.
		В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач зазначає про помилковість висновків суду та невідповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не прийнято до уваги положення ст. ст. 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а також ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких виплата одноразової грошової допомоги передбачено тільки військовослужбовцям внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Проте, на час смерті ОСОБА_3 був колишнім військовослужбовцем, виключений зі списків особового складу частини та направлений до районного військкомату для постановки на військовий облік. Також в апеляційній скарзі зазначено про неврахуванням судом першої інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим справу розглянуто без участі представника відповідача. У зв`язку з викладеним, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини.
		Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили та, вказуючи на правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, представниками зазначено, що звільнення на день смерті ОСОБА_3 з військової служби в запас не впливає на право членів його сім`ї отримати одноразову грошову допомогу, оскільки захворювання, що призвело до його смерті, було отримано під час виконання обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Даний факт встановлено протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань у колишнього військовослужбовця. Таким чином, висновок суду щодо невідповідності спірного рішення відповідача приписам ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є законним і обґрунтованим.
		Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами, Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 29.04.2014 року № 4 ОСОБА_3 , 1965 року народження, у відповідності до мобілізаційного плану, зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду начальника лазні 2 польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення.
		Під час проходження військової служби прапорщик ОСОБА_3 у період з 1 червня 2014 року по 25 червня 2014 року, та з 14 липня 2014 року по 8 серпня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в секторі Б, що підтверджується довідкою від 21.10.2014 року № 674.
		Під час проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 прапорщик ОСОБА_3 , 1965 року народження, захворів на двобічну субтотальну пневмонію, внаслідок чого, відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 172 від 21 жовтня 2014 року буз звільнений з військової служби на підставі пункту б частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, за станом здоров`я.
		Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 31 від 22.12.2014 року, видане Національним інститутом фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, ОСОБА_3 , 1965 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок прогресуючою легенево-серцевої недостатності та двобічної субтотальної пневмонії. 
		Протоколом № 1317 від 09.04.2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що захворювання прапорщика запасу ОСОБА_3 , 1965 року народження, а саме двобічна субтотальна пневмонія та прогресуюча легенево-серцева недостатність, що стали причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язані із захистом Батьківщини. 
		Як вбачається з протоколу комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10.10.2015 року № 48, рішення комісії за результатом розгляду поданих позивачами документів про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги обумовлено тим, що на день смерті ОСОБА_3 не був військовослужбовцем. Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 23.12.2014 року смерть настала 20.12.2014 року, а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 21.10.2014 року № 177 його було виключено зі списків частини 21.10.21014 року, тобто, до дня смерті. Крім того, згідно довідки Саксаганського РВК Дніпропетровської області від 09.07.2015 року ОСОБА_3 на військову службу не призивався, а прибув у військову частину добровольцем. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності вказаного рішення комісії та його невідповідності приписам матеріального права.
		Так, згідно частини першої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Підпунктом першим пункту другого наведеної статті Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. 
		У наведеному випадку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, що закріплено у ст. 16-1 вказаного Закону. 
		Пунктом "а" ч.1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено розмір одноразової грошової допомоги, а саме: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
		Виходячи з встановленого ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України" прожиткового мінімуму для працюючих осіб - 1218 грн., розмір одноразової грошової допомоги має складати 609000,00 грн. 
		Відповідно до статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. 
		Абзацом 5 п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. 
		Відповідно до ст.15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, членам сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї у розмірі, визначеному підпунктом "а" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 
		Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" гарантоване державою членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. В даному випадку ОСОБА_3 під час забезпечення проведення антитерористичної операції отримав захворювання, що за висновком Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв пов`язане із захистом Батьківщини, отже доводи апелянта щодо відсутності у позивачів права на отримання вказаного виду одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_3 був колишнім військовослужбовцем, не узгоджуються з вищенаведеними нормами законодавства. 
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги. Водночас, постанова суду першої інстанції ухвалена за правильно встановлених обставин та з додержанням норм матеріального права. Порушень судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи колегією суддів не встановлено. Справу було розглянуто судом за наявності доказів про вручення відповідачеві, який є суб`єктом владних повноважень, судової повістки. Таким чином, судом дотримано вимоги ч. 1 ст. 128 КАС України. Доводи апелянта щодо неврахування судом клопотання про відкладення розгляду справи не доводять порушення судом приписів ст.ст. 128, 150 КАС України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України процесуальне рішення про відкладення розгляду справи може бути прийнято судом у разі обґрунтованості заявленого стороною клопотання, а також з урахуванням обставин у справі. В даному випадку суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів. 
		Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205-2006 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий:С.В. Чабаненко 
		 
		 Суддя:Т.С. Прокопчук 
		 
		 Суддя:А.В. Шлай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...