Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50348/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2016. Зареєстровано: 15.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/50348/16-ц 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		27 жовтня 2016 року 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Васильєвої Н.П.,
		при секретарі Захарчишиній В.С.,
		за участю позивача ОСОБА_1,
		представника позивача ОСОБА_2,
		відповідача ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім,єю, визнання майна таким, що набуте у спільну сумісну власність, визнання права власності на частину нерухомого майна, набутого у спільну сумісну власність,
		     ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив встановити факт спільного проживання однією сім,єю його та ОСОБА_3 в період з червня 2011 по жовтень 2014 року. Визнати квартиру номер АДРЕСА_3 та машиномісце у підземному гаражі номер АДРЕСА_4 майном, що набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спільну сумісну власність. Визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири номер АДРЕСА_3; визнати за ним право власності на 1/2 частину машиномісця у підземному гаражі номер АДРЕСА_4 Позивач посилався на таке: з 2011 року він познайомився з відповідачем, від відносин з якою має двох спільних дітей. Позивач постійно допомагав дітям. 27 листопада 2012 року ОСОБА_1 запропоновано відповідачці зареєструвати своє місце проживання в квартирі, яка належить його матері та проживати там. Він разом з відповідачкою перетинали кордон України, вирушаючи на відпочинок: з 13 по 17 листопада 2013 року до Ізраїлю, з 05 по 15 червня 2015 року до Болгарії. Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім,ю складають особи, які спільно проживають, пов,язані спільним побутом, мають взаємні права та обов,язки. Відповідно до договору купівлі-продажу облігацій номер БВ-109/15-3 від 10 липня 2015 року та договору про внесення змін та доповнень номер 1 до цього договору ОСОБА_3 набула облігації, які відповідно до зазначеного договору надавали право отримати у власність квартиру номер АДРЕСА_2 вартістю 2768768,00 гривень. Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем. 30 листопада 2015 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 30 листопада 2015 року номер 2644, посвідченого приватним нотаріусом Рудик Я.А. набула у власність машиномісце у підземному гаражі номер АДРЕСА_4 за 97538,00 гривень. У відповідності до ч.4 ст.368 ЦК України, майно. Набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім,ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, кладеним у письмовій формі. У відповідності до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб /співвласників/, належить їм на праві спільної власності /спільне майно/. Майно може належати особам на праві спільної часткової власності або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. За таких обставин, як зазначає позивач, є всі підстави стверджувати про спільне проживання позивача та відповідача у період з 2012 по вересень 2014 року із притаманними для сім,ї ознаками: спільне проживання, ведення спільного побуту, розподіл сімейного бюджету. Також є всі підстави вважати, що позивач своєю участю у відносинах з відповідачем, а саме: надання житла, турботою про дітей, набув наряду з відповідачем, право власності на гроші та майно відповідача, якими остання володіла до проживання з ним та заробляла під час проживання в квартирі номер АДРЕСА_5 Як зазначає позивач у своїй позовній заяві. Згідно з положеннями ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, встановлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Хоча вказані об,єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем, проте вони були набуті у спільну сумісні власність з ним, оскільки з 2012 року по 2014 роки позивач забезпечував відповідача та дітей проживанням у квартирі номер АДРЕСА_5 а тому набув право спільної власності на кошти, за які були придбані зазначені об,єкти - власні заощадження ОСОБА_3 У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, вважали їх доказаними, просили задовольнити в повному обсязі. 
		Відповідачка у судовому засіданні не визнала позовні вимоги, просила відмовити у їх задоволенні. Заявила про те. що ніколи сім,ї з позивачем не було, ніякої домовленості щодо придбання нерухомого майна у спільну сумісну власність ніж ними не було, а тим паче, письмової згоди. Спірні об,єкти нерухомості придбані за її особисті кошти, разом в квартирі вони ніколи не мешкали, оскільки вказану квартиру надала для проживання своїх онуків мати позивача, а сам позивач мешкав у квартирі, що належить йому на праві власності та розташована поруч. Дійсно від відносин, а не спільного проживання, у неї з позивачем народилося двоє дітей, яких він утримував, надаючи частку заробітної плати, але вказані грошові кошти аж ніяк не можуть бути часткою у об,єктах нерухомості, оскільки про таке жодним чином не йшла мова. Крім того, під час нібито проживання позивача з нею, у позивача народилась ще одна дитина від другої жінки. Відповідачка вважає, що сам факт народження дітей не створює підстав вважати, що позивач та вона мали сім,ю, вели спільне господарство, проживали разом, мали єдиний сімейний бюджет, оскільки крім дітей, у них немає нічого спільного. 
		Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню за наступних підстав: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали близькі відносини, від яких є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Як встановлено у судовому засіданні, на час народження дітей відповідачка орендувала житло та мати позивача 27 листопада 2012 року запропонувала відповідачці проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де вона також зареєстрована разом із дітьми, що підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка є матір,ю позивача. Вона визнавала дітей відповідачки та позивача своїми онуками, бажала, щоб вони не проживали у орендованій квартирі, тому надала для проживання квартиру, що належить їй на праві власності саме для проживання. Як встановлено у судовому засіданні, за договором купівлі-продажу номер 109/15-3 від 10 липня 2015 року відповідачка купила у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм» облігації в кількості 7760 штук вартістю 66,00 гривень кожна. Як зазначено у вказаному договорі, власник Лоту облігацій має право отримати у власність наступний об,єкт нерухомості: двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_3 загальною площею 77,6 кв. метрів, в тому числі житловою площею 42,4 кв. метрів. Реалізувавши своє право власності на вказані облігації, відповідачка стала власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. У відповідності до договору купівлі-продажу машиномісця від 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 купила машиномісце номер АДРЕСА_4 площею 18,0 кв. метрів. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик Я.А. за реєстровим номером 2644. 
		У відповідності до ст. 256 ч.1 п.5 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім,єю чоловіка та жінки без шлюбу. У відповідності до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім,єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об,єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України. Доводи позивача про спільне проживання його з відповідачем однією сім,єю не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Відповідач у судовому засіданні категорично заперечувала проти вказаного факту, заявивши, що ніколи не проживала з позивачем однією сім,єю, та окрім спільних дітей їх нічого не пов,язує. Свідок ОСОБА_7, яка є матір,ю позивача, у судовому засіданні показала, що дійсно у сторін є двоє дітей, це її онуки, її син надає матеріальну допомогу на утримання дітей. Вона визнає дітей своїми онуками, саме вона запропонувала відповідачеві мешкати разом з дітьми в її квартирі. Її син, позивач у справі, мешкає в квартирі. що розташована поруч. Стосовно спільного сімейного бюджету їй нічого не відомо. Аналогічні показання у судовому засіданні дали батьки відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9 З їх слів, вони ніколи не бачили в квартирі разом з відповідачем позивача, в квартирі відсутні його речі, мешкає він у сусідній квартирі, а к відповідачці інколи заходить для спілкування з дітьми. Він надає матеріальну допомогу на утримання дітей добровільно, але цих грошей недостатньо для утримання дітей. 
		У відповідності до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов,язує. У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У відповідності до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової власності або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. У відповідності до ст. 272 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається. Що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна , що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У с удовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач не укладали будь-яких договорів щодо спільної сумісної власності. Вказане майно, а саме: квартира АДРЕСА_3 та машиномісце номер АДРЕСА_4 придбані за грошові кошти відповідача. Ця обставина підтверджена у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10, показаннями батьків відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9 Більш того, сам позивач не назвав жодної суми, яка, на його думку, мала бути використана для придбання вказаного нерухомого майна. Позивач у судовому засіданні заявив про те. що грошові кошти він надавав відповідачці на утримання дітей. Його думка, що частина вказаних грошових коштів була використана для придбання вказаних об,єктів, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні. Не надано позивачем доказів того, що між ним та відповідачем була домовленість щодо набуття спільного сумісного майна. У відповідності до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об,єктом права спільної сумісної власності подружжя. У відповідності до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об,єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 
		У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов,язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у с праві і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивачем у судовому засіданні не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Позивач не зміг навіть пояснити, в чому полягає його проживання з відповідачем однією сім,єю. Судом встановлено, що позивач не мешкав разом з відповідачем у оспорюваний ним період. Більш того, в період між народженням вказаних дітей, у позивача від іншої жінки народилась дитина, що підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка є матір,ю позивача та яка підтвердила наявність у її сина ще доньки, якій на даний час виповнилось п,ять років. Позивач просив визнати факт спільного проживання однією сім,єю його та відповідача в період з червня 2011 року по жовтень 2014 року, саме вказаний період ним уточнений. Але майно відповідачем було придбано 10 липня 2015 році та 30 листопада 2015 року, навіть з позову позивача вбачається, що вони не мешкали однією сім,єю під час придбання вказаного майна. Вказане майно фактично не може бути об,єктом спільної сумісної власності відповідно до вимог глави 8 СК України. Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню як не доказані. Судовий збір в сумі 6890,00 гривень підлягає стягненню з позивача.
		               На підставі 356 ЦПК України, ст.ст. 355, 368, 372 ЦК України, ст. 60, 61, 70, 74 СК України, керуючись ст.ст. 208, 209, 213 - 215 ЦПК України, суд 
		                                                           ВИРІШИВ: 
		                В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім,єю, визнання майна таким, що набуте у спільну сумісну власність, визнання права власності на частину нерухомого майна, набутого у спільну сумісну власність відмовити.       
		                Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні при проголошенні рішення - у той же строк з дня отримання ними копії рішення суду. 
		 
		             Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...